політологія

Все менш і менш імовірним виглядає те, що президент США Дональд Трамп змусить Україну поступитися територією. Будь-який мирний план навряд чи задовольнить Росію, оскільки він не дасть Путіну території, яку він хоче, щоб оголосити перемогу. Мир також може спровокувати кризу всередині Росії. Путін не може відмовитися від війни, але вартість її продовження зростає.

Вшановуючи пам'ять українців, які були знищені кривавим радянським режимом у двадцятому сторіччі, необхідно не лише зрозуміти причини і наслідки геноциду українців, а й розкрити геополітичні реалії, що призвели до масових вбивств за етнічною ознакою.

Стаття аналізує масштаби винищення українців у XX столітті, оцінюючи загальну кількість жертв голодоморів та репресій у понад 15 мільйонів осіб. Автор доводить, що радянська влада систематично фальсифікувала статистику населення, щоб приховати реальні наслідки штучного голоду та каральних акцій. Використовуючи математичні моделі, дослідник обчислює колосальні втрати українського генофонду, які призвели до загибелі майже кожного другого етнічного українця. У роботі також розглядається політика планового заміщення вимерлих українських сіл переселенцями з Московії. Підсумкова теза наголошує, що непокараний геноцид повторюється, тому порятунком для нації є відродження історичної пам’яті та націоналізму.

Ганна Гопко та Олена Семеняка обговорили роль України як військового форпосту Європи в умовах краху старого світового порядку та загрози Третьої світової війни. Вони також проаналізували зростання впливу праворадикальних і консервативних сил у країнах ЄС, підкреслюючи небезпеку використання цих настроїв Кремлем для дезінтеграції Заходу.

Після майже чотирьох років війни Росії в Україні московський соціолог Лев Гудков досліджує настрої росіян. Він каже: майже всі відчувають себе оточеними ворогами. А ненависть до Заходу, підігрівана Кремлем, зростає. 66% опитаних підтримують переговори в Абу-Дабі щодо плану миру.

Поширений наратив у ЗМІ малює політику Дональда Трампа як катастрофу для європейської безпеки. Проте, як зазначає політичний експерт Валерій Клочок, його останні дії розкривають зовсім іншу стратегію – високу геополітичну гру, де кінцева мета є прямою протилежністю видимому хаосу. Аналітик пропонує три ключові висновки, які йдуть усупереч із загальноприйнятою думкою.

Авторитети зганьбилися. Партнери посварилися. Моральні лідери зіпсувалися. Міжнародне право осоромилося. Політичні еліти здулися. Сили Зла надулися. Сили Добра розкололися. Культурні еліти згорбилися. Бейбібумери озлобилися. Зумери Левіафану довірилися. «Зелені» зі своїми прогнозами помилилися.

Західні спецслужби ініціювали масштабну антикорупційну зачистку в Україні, почавши з усунення Андрія Єрмака – корпоративного психопата, що побудував психопатичну піраміду контролю над державою. На його місце призначено Кирила Буданова, людину з глибокими зв’язками в ЦРУ, що отримав контроль над силовим блоком. Паралельно СБУ очищено від «бізнес-крила» Малюка та передано бойовому генералу Хмарі для реальних операцій. Для запобігання втечі корупціонерів миттєво звільнено керівника прикордонників Дейнека. Кульмінацією стало створення сайту mindichgate.com, який оцифрував всю мережу Єрмака для публічної люстрації. Процес розгортатиметься, адже поки звільнено менше ніж 10% фігурантів списку.

Цього січня тривалість великої російсько-української війни перетне символічну позначку у 1418 днів. Рівно стільки тривала радянсько-німецька війна, яку в мої шкільні роки називали "Великою вітчизняною". За ці 1418 днів Вермахт дійшов до Москви та Сталінграда, а радянські війська – до Берліну.

За фасадом національного єднання ховаються цинічні політичні розрахунки, боротьба за владу, апаратні інтриги та особисті амбіції, які можуть коштувати країні її майбутнього. "Зеленський свідомо намагається поховати Україну", – каже військовий.

Британський публіцист і старший співробітник Центру аналізу європейської політики Едвард Лукас написав про провал західної стратегії щодо України. На шпальтах The Times він фактично вибачається від імені Заходу і без евфемізмів визнає: західні лідери злякалися ядерного шантажу Путіна, втомилися від довгої війни і перетворили підтримку України на короткочасний модний тренд, що наразі втратив популярність.

Яке народовладдя зараз маємо? У 2019 році влада в Україні завдяки українцям-невігласам захоплена єврейською мафією. Українська титульна нація сьогодні – на фронті й десь на узбіччі. Проте залишки українців ще здатні на опір. Тези виступу на Всеукраїнській науково-практичній конференції «Від ідеї держави народовладдя – до виховання національно-свідомого громадянина: українська модель розвитку суспільства» (Університет Україна, 10 грудня 2025 року.

Що робити в умовах фактичного блокування народовладдя органами, які не зацікавлені в його існуванні? Відповідь: народ має перебрати на себе відповідальність за порятунок держави, але зробити це усвідомлено, структуровано і правовими методами, уникнувши помилок минулих революцій.

Крок перший – заява, що прийшов час ротації влади. Термін президентства Володимира Олександровича закінчився ще у 2024 році, і тому зараз він вважає, що тимчасово виконує обов’язки Президента. Тож країна повинна готуватися до нових виборів. І головне – він виконає свою обіцянку й на другий термін балотуватися не буде.

Мобілізовані описують мобілізацію як соціальну смерть, як закінчення свого життя. Система мала б бути змінена ще з 2014 року. Те, що хлопці 18-22 років масово виїхали і продовжують виїжджати з України, як тільки з'явилася така можливість, говорить про величезну недовіру до системи. Демографічна ситуація в Україні наразі є критичною, місцями навіть катастрофічною, але не фатальною. Ми повинні змінити систему державного управління.