політологія

Сьогодні ми є свідками чергової темної сторінки української історії. Зло зухвало править наганом, страхом і обманом. Опозиція поки що роз’єднана завдяки персональним амбіціям лідерів різних політичних гуртків. Але, як кажуть в народі, - "все так не буде". Адже все таємне вже стало явним для російськомовних українців, що дали зуху проявити себе "господарником" і утвердити державний статус російської мови.

Усе це ми вже бачили в тепер уже далекому 2004-му році. За кілька днів до виборів в Україну приїжджає Путін, щоб обдарувати бідних хохлів царськими дарунками. Хоч ситуація в країні, як завжди, залишає бажати кращого, людям з телеекранів нарешті покажуть, ніби влада під «мудрим керівництвом» Януковича не тільки виконує свої обіцянки, але й насправді веде країну до світлого майбутнього. Добре, хоч не комуністичного…

У жовтневому номері часопису «Український тиждень» з’явилась стаття Романа Шостака з досить знаковою, для сьогоднішньої політичної ситуації назвою – «Приборкання Галичини». В цій статті стисло описується як партія влади закріплює контроль над Львівщиною, розколюючи опозицію.

Лабораторія соціологічних досліджень асоціації «Європейський вибір» оприлюднила результати чергового соціологічного дослідження на тему електоральних уподобань мешканців Львова. Як і раніше, найцікавіша інформація стосується рейтингів кандидатів на посаду міського голови.

Сьогоднішня «Україна» є нічим іншим, як модернізованою УРСР, до якої причепили «тюнінг» у вигляді прапора, герба, гімну та Конституції. Однак суть її залишилась незмінною – колонія без будь-якого бачення свого майбутнього.

З початком виборчого процесу методи ведення агітації та впливу на свідомість "електорату" з боку партії влади набули нових рис. Навіщо закривати "небажані" газети або телепередачі? Якщо можна просто повсюди розставити лояльних до правлячого режиму людей? Саме так відбулося на Львівському телебаченні.

Мій співрозмовник – знана у Львові особистість. Через безкомпромісну вдачу його часто називають “вічним революціонером”. Водночас, в активній політиці він уже понад двадцять років. Був одним з лідерів Помаранчевої революції у нашому краї. Неперевершений трибун. Організатор вдалих і непересічних політичних атракцій. Один з найактивніших депутатів Львівської обласної ради - Ростислав Новоженець.

Що ж чекати Україні від візиту венесуельського президента? В першу чергу, і це поза сумнівом, предметом переговорів стануть питання постачань нафти. В принципі, в Одесі є для цього необхідна інфраструктура.

Один мудрий чоловік вже сказав, що у нас, в Україні, якесь спотворене уявлення про те, як потрібно робити політичну кар’єру. Десь там, у цивілізованих державах, людина спочатку стає сільським війтом або депутатом найнижчої місцевої ради. Потім, якщо вона має успіх, поступово видряпується все вище й вище – аж до президентства. У нас чомусь усе навпаки. Щойно людина вирішила стати політиком, одразу мітить в президенти – не менше. Якщо вибори місцеві – посади нижче міського голови просить їй також не пропонувати.

З приходом до влади В.Януковича та Партії регіонів в Україні різко погіршилася ситуація з свободою слова, почалася інтенсивна редемократизація, а країна поступово охоплюється тотальним контролем. Провідні журналісти і міжнародна спільнота звинувачують діючу українську владу у порушенні свободи слова та утисках прав громадян, зазначаючи, що Україну цілеспрямовано ведуть до диктатури. Відновлення цензури на телебаченні та шпальтах газет, тиск на журналістів і письменників, втручання міліції та СБУ у громадське життя, звільнення з роботи через політичні погляди чи партійну приналежність стали сьогодні набирати системних форм.

До виборів залишається лише трохи більше трьох тижнів. І пересічний виборець знову в розгубленості. Він голосуватиме, як зажди, за іншою системою, ніж попереднього разу; йому, як завжди, вручать довжелезну онучу з кандидатів, у списку яких годі розібратися без спеціальної підготовки. Тож, чи так уже добре, що вибір серед політиків настільки різноманітний? Думки із цього приводу висловили відомі львів’яни:

Старі часи повертаються, і скидається на те, що рейтинги знову стають іграшкою в руках політиків, яка використовується заради власного піару.

Свого часу Україну та Грузію називали подібними одна до одної країнами, що намагаються вирватися з пут пострадянського болота. З інтервалом лише в один рік в обох країнах відбулися революційні зміни, які відкривали для України та Грузії зовсім непогані, а головне – близькі перспективи швидкого розвитку. Утім, минуло лише кілька років, і обидві держави розійшлися по різних шляхах. Україна з приходом до влади Януковича активно реставрує свій колоніальний статус. А що ж Грузія?

Визнання Конституційним судом незаконною політичної реформи, проведеної на початку каденції попереднього Президента Ющенка, не було абсолютною несподіванкою для наших політиків. Адже усі бачили, що нинішній Президент Янукович усіма доступними йому засобами концентрує владу у своїх руках, не зважаючи ні на що.

Конституція для того, щоб певним чином відмежувати владу і створити якісь підвалини її легальності. Як можуть розвиватися політичні події? Відповідає політолог Вадим Карасьов.