Яким має бути наше військо

Писав ще у 2010 році. Актуально.

До того, як визначити обрис майбутнього війська ї України, ми маємо однозначно відповісти для себе на низку таких питань.

1. Для чого нам потрібна армія (захист суверенітету і територіальної цілісності країни від агресії; примушення силою інших країн до дій або бездіяльності, вигідних Україні; захист громадян України від збройного насильства за межами території України; участь у захисті стабільності в країні у разі внутрішнього збройного конфлікту)?

2. У разі невідворотності війни чи будемо ми завдавати першого удару по противнику?

3. Хто повинен захищати Україну зі зброєю в руках (кожен громадянин України свідомо на основі конституційного обов'язку; певні (за майновою ознакою, соціальним статусом) верстви населення; найманці, які воюють за гроші)?

4. Чи згодні ми поступитися часткою суверенітету заради участі у військових союзах з країнами, які керуються відмінними від нас ідейними, моральними, правовими, соціальними принципами?

Моя думка така:

ми повинні будувати Збройні Сили для війни, для захисту суверенітету і територіальної цілісності країни від агресії, одночасно спроможні захистити громадян України від збройного насильства за межами території України та забезпечити стабільності в країні у разі спроби розв'язання внутрішнього збройного конфлікту;

Україна не здійснює агресії;

захист країни має бути обов'язком кожного громадянина;

Україна позаблокова держава.

Виходячи з цього, яким має бути обрис Збройних Сил?

Він визначатиметься характером війн, до яких необхідно готуватися, прийнятими способами ведення війни, економічними можливостями і науково-технічним потенціалом країни (від яких безпосередньо залежить система озброєння і військової техніки), кількістю і якістю людських ресурсів.

Незалежно від успіхів у розвитку економіки Україна ніколи не буде у змозі вести війну проти сильного противника (такого, як Російська Федерація або НАТО, оскільки агресія з боку арабських, латиноамериканських, азійських країн або Білорусі виглядають менш ймовірними за будь-якого розвитку подій у світі) у тих самих формах і способах, що і він. Ми просто не маємо для цього ресурсів. Себто спиратися на досвід США, інших країн НАТО, Російської Федерації, Китайської Народної Республіки під час військового будівництва і підготовки Збройних Сил буде принциповою помилкою. 

Характер майбутньої війни для народної України може бути справедливим, оборонним. Український народ буде відстоювати не тільки територіальну цілісність країни, але й обраний спосіб життя, право на існування як вільна нація.

Для ведення оборонної війни проти противника, який має значну військово-технічну і економічну перевагу сучасні Збройні Сили України не придатні. Якщо Збройні Сили і система оборони країни в цілому (зараз її прийнято називати Воєнною організацією держави) будуть і далі розвиватися у прийнятому напрямку, ми ніколи не будемо спроможні перемогти у разі збройної агресії.

Справедлива оборонна війна для України має бути загальнонародною. Це означає, що населення України має підтримувати цілі війни з нашого боку, бойові дії проти агресора мають вести не тільки регулярні війська, а усі, хто має військову підготовку, усіма способами. Регулярне військо має не утримувати територію, а завдавати максимальних людських і матеріальних втрат противнику з широким застосуванням маневрених, диверсійних дій частинами і підрозділами, безперервно вдень і вночі. Одночасно масово мають діяти партизанські формування, переважно дрібні, нападами на окремих бійців противника, дрібні підрозділи, елементи систем управління, розвідки, РЕБ, матеріально-технічного забезпечення.

Доцільно застосовувати диверсії на території країни противника, а також тих країн, хто безпосередньо надали йому допомогу або територію для нападу на Україну. Об'єктами диверсій мають бути насамперед системи зв'язку, електропостачання, водопостачання, транспорту, інші об'єкти інфраструктури, вразливі підприємства промисловості.

У такий спосіб, завдав значних матеріальних і людських втрат противнику, ми примусимо його відмовитися від агресії і вивести війська з нашої території на прийнятних для України умовах.

Для ведення такої війни нам потрібні нечисельне, але добре підготовлене постійне військо у поєднанні з військовонавченим населенням, готовим до опору агресору.

За чисельністю постійне військо може бути до 150 тисяч чоловік, які перебувають на кадровій військовій службі.

Може бути підготовлений військовонавчений резерв і запаси матеріальних засобів для формування певної кількості частин і підрозділів воєнного часу.

Усе чоловіче населення, придатне за станом здоров'я, рівнем розумового ті фізичного розвитку, має проходити добровільну початкову військову підготовку протягом 3-6 місяців безпосередньо після закінчення загальноосвітнього середнього навчального закладу або досягненні віку 19 років. Змістом підготовки може бути патріотичне виховання молодих людей, розвиток їхніх фізичних якостей, одиночна підготовка стрільця, підготовка у складі первинного підрозділу, взводу, підготовка до партизанських дій.

Одержання такої підготовки має бути умовою набуття для чоловіків прав виборця. Альтернативою може бути виконання державних або громадських робіт за мінімальну заробітну платню протягом 1,5 - 3 років. Добровільно початкову військову підготовку можуть набувати і жінки.

Початкова військова підготовка не буде військовою службою, у будь-який момент людина зможе відмовитися від подальшого проходження такої підготовки.

Набуття початкової військової підготовки має бути обов'язковою умовою для подальшої роботи (служби) у Збройних Силах, інших державних збройних формуваннях, правоохоронних органах, дипломатичних органах, а для чоловіків і для прийняття на державну службу.Ті, хто набули початкову підготовку, є резервістами територіальної оборони, щороку проходять короткострокові збори, зберігають вдома штатну стрілецьку зброю і боєприпаси до неї.

Постійне військо має складатися з Сухопутних військ, Повітряних сил, Військово-морських сил. Основою мають бути Сухопутні війська. Сухопутні війська повинні складатися з мобільних частин, спроможних вести бойові дій у складі великих угруповань, самостійно або окремими підрозділами.

Система управління Збройними Силами має бути значно спрощена і приведена до трирівневої: Генеральний штаб — об'єднання — військова частина. Генеральний штаб бере на себе безпосереднє управління тими угрупованнями військ (сил), які беруть участь у бойових діях.

Постійне військо пропонується формувати на кадровій добровільній основі. До служби можуть бути прийняті ті чоловіки, які успішно пройшли початкову військову підготовку із позитивною характеристикою, мають позитивні характеристики з органу місцевого самоврядування, з місць навчання або роботи, освіту не нижче середньої.