Кампанія мобілізації має свою важливу ідеологічно-інформаційну сторону. За стан якої сьогодні і йде боротьба. Завдання Росії – зірвати мобілізацію шляхом нарощування другої групи громадян різними способами, про які поговоримо нижче. Завдання України – провести успішну мобілізацію. Для цього не допустити впливу агентів Кремля, збільшити кількість першої групи та не дати перетікати громадянам з третьої групи в другу.
Росія і її кампанія
Причина протидії. Спочатку про страх російського керівництва. Ще весною минулого року російське керівництво сприймало думку про можливість Україною захистити свою територію практично з посмішкою. Порошенко, Турчинов, Яценюк, Аваков та інші, в очах Кремля виглядали неспроможними до побудови досить ефективної силової структури.
Та ситуація кардинально змінилася літом-восени 2014 року. Не дивлячись на оточення під Іловайськом та прорив бойовиків з росіянами під Новоазовськом, Україна змогла стримати ситуацію та створити досить ефективну оборону на Донбасі, в Херсоні та Одесі. Звісно, така можливість будується далеко не тільки на рішеннях можновладців, а і на відданості і самопожертві українців. І тих хто воює, і тих хто допомагає.
Та розвиток українських силових органів може призвести до більшого. Від глухої оборони Україна може перейти до активних дій та стати суб’єктом війни. Тим, хто може встановлювати порядок денний у конфлікті. На кінець 2015 року, наша держава може отримати достатньо потужне силове угруповання, аби ефективно контролювати ситуацію в середині держави та захищати державу ззовні.
На сьогодні є проблеми у цих двох площинах, що динамічно виправляються. Саме така динаміка і хвилює РФ. Адже в Кремлі розуміють, що зростання серйозного силового угруповання – це основний ріст геополітичної суб’єктності України. А якщо додати, що ЗСУ в основному озброюється вітчизняною технікою, то збільшення армії супроводжується значним ростом вітчизняного промислового потенціалу. Така ознака потенційно якісно відрізняє Україну від колишніх військових режимів Південної Америки та Африки та перетворить її у розвинену промислову державу.
Додається ще одна важлива річ. Росія на початку війни мала достатньо потужний фактор впливу на Україну. Аби обмежити нашу суб’єктність і не дати можливість активно діяти в зоні АТО, була створена загроза війни з різних боків: з Придністров’я, з Криму, та з Північного-Сходу. Такий стан розтягував українські війська і не давав на всю потужність використовувати свої власні сили на Донбасі.
Сьогодні така ситуація триває. Кожний український рух в зоні АТО, супроводжується концентрацією 50-ти тисячного угрупування армії РФ під нашими кордонами. Це змушує українську владу триматися в стані оборони до часу створення потужної армії, за допомогою якою ми захистимо потенційні військові точки з РФ, зможемо сконцентрувати потужне угрупування на Донбасі та почати активно діяти в напрямку звільнення цієї території. Це основна ціль українського керівництва на 2015 рік, і основна загроза для Кремля.
Протидія РФ.
Посилення позицій мобілізації та виграшна ситуація для України
Відважний захист українських збройних сил своїх позицій, відверте знущання над полоненими, вбивство мирних громадян в Маріуполі бойовиками та залізна поведінка наших полонених, зробила протилежне. Звісно, проблеми з мобілізацією залишаються, та такий стан явно збільшив кількість добровольців у лави ЗСУ. І що найголовніше, посил у інформаційному просторі проти мобілізації, який гуртувався на відмові від мілітаризації, повністю не знайшов підтримки. Події, що сталися, дозволяють зрозуміти, що мобілізація хоч складне і протирічиве явище, та точно потрібне, аби уникнути колосальних жертв.
Звісно, ситуація на сьогодні залишається важкою. Особливо біля Дебальцево. Та відсутність швидких успіхів РФ і бойовиків дозволило ЗСУ підтягнути нові сили, втримати ситуацію і чекати, поки готуються нові. Навіть у випадку явної загрози оточення, українське суспільство вже не буде сильно реагувати на бажання розкачати ситуацію іншими силами.
Дуже багато сталося за останній час. Головне, аби командування вчасно ідентифікувало загрозу і навіть у випадку нагального відведення військ, уникнуло загрози знищення підрозділів ЗСУ через оточення. Та і варто пам’ятати, що не тільки Дебальцеве, але і Донецьк у випадку втрати дуже скоро можуть бути звільненими вже з кінця 2015- початку 2016 року.
Звісно, ситуація на сьогодні залишається важкою. Особливо біля Дебальцево. Та відсутність швидких успіхів РФ і бойовиків дозволило ЗСУ підтягнути нові сили, втримати ситуацію і чекати, поки готуються нові.
Дебальцевскький плацдарм: розгромлена БТГ кадрової російської армії, командир зник
"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)
Комментарии
Дебальцевскький плацдарм: розгромлена БТГ кадрової російської армії, командир зник
"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)