Питання "Чи любите Ви Чайковського так, як люблю його я?" з часом зазнав значної смислової зміни...
- Чи ви всі і справді з села Тетильківці Тернопільської області?
- Абсолютно правда, тільки серед нас є один “чортківський запроданець”. Наша творчість у певний час була присвячена тому, щоб у наше рідне село провели газ. Колись це було наше кредо. Після того як ми побували закордоном, наші думки змінились – тепер ми виступаємо за те, щоб у селі Тетильківці поставили вітряк.
- Як вийшло, що ваш кавер на композицію “I Like To Move It” став заставкою під час трансляції футбольних матчів на одному з найпотужніших німецьких телеканалів ZDF?
- Зазвичай на своїх концертах, коли люди просили ще грати, а в нас уже не було що співати, ми перебирали різні мелодії, просто собі бавились. І ось ці наші “забавки” потрапили в нетрі Інтернету.
Тоді ж німці нам сказали, що бачили наш кавер на пісню Кеті Пері і попросили, щоб ми зробили щось таке ж запальне для промо-заставки до чемпіонати Євро. Це було ще в 2011 році – за рік до матчу. ... . Німцям все підійшло, і вони потім запросили нас знятися в промо-ролику як актори.
Кліп знімався три дні в Україні та один день у Польщі. Кадри з України вийшли набагато яскравішими, на порядок кращими за польські, тому, мабуть, Варшава не увійшла в загальний кліп. В Україні він знімався один день у Києві й два дні прямо в полі, серед соняхів — десь зо тридцять кілометрів від Києва в напрямку на Бориспіль. Там був у буквальному розумінні витоптаний футбольний майданчик, при чому робилося те все двічі: спочатку витоптали на полі соняшників невелику футбольну площинку, потім приїхав головний режисер Детлеф Бук, який сказав, що поле потрібно переробити, бо в соняхів похилі голови. Тоді підготовча група почала шукати, де в соняхів підняті голови, і по новій витоптали це футбольне поле.
- Скільки і які концерти у вас були в Німеччині?
- Ми фактично об’їздили всю Німеччину з концертами. Почалося це тоді, коли ми ще писали альбом, побували майже на всіх телеканалах, три тижні з дня в день ми їздили по радіо. Молодь нас сприймала дуже класно, вона там адекватна, а от пенсіонери впадали в “трансовий шок”, вони не розуміли, що це за чотири шміраки з України. Зустрічали також багато українців у вишиванках і з прапорами, навіть червоно-чорними. Ми зауважили певну тенденцію: що далі українці від своєї країни, то більше вони її люблять.
- Німці вас , по-суті,”захапали з руками і ногами”, а от чи були якісь пропозиції з боку України?
- ... Якщо про тебе починають говорити або в Берліні, або в Москві, то тебе помічають нарешті й в Україні - за залишковим принципом.
- А з чим це пов’язано?
- Це тимчасово, це комплекс меншовартості. Суспільство переросте це. Річ у тім, що в Європі, зокрема в Німеччині, потужний внутрішній ринок.
Взагалі є таке поняття: “шоу є – бізнесу немає”. Українські музиканти стоять у плані технічному і творчому на дуже високому рівні, навіть у маленьких райцентрах є дуже класні гурти. Проблема в тому, що українським музикантам дуже важко утримувати свою творчість – інструменти, проїзди і т.д. Тобто таким чином людина змушена працювати десь “на стороні”, щоб заробляти гроші, і тому залишається набагато менше часу на творчість. Тобто в Україні повинна розвиватися клубна культура – заклади повинні звернути увагу не тільки на тих музикантів, які вже себе поставили, а й давати можливість невідомим регіональним гуртам виступати та отримувати за це гроші. Так гурти будуть розвиватися.
- Напрошується логічне питання – як ви ставитесь до “піратства”?
- Загалом зараз воно відсутнє. Його вигадали великі компанії. Зараз люди, яких у вісімдесятих можна було назвати “піратами”, практично безкоштовні піарники. На даний момент контент музиканти самі викладають у мережу і він є вільним для стягування.
Скажімо, через п’ять днів, коли наша платівка вийшла в Німеччині, вона вже була викладена в MP3 на “Гуртом”. Нам вдалося зв’язатися з хлопакою, який це зробив. Він сказав, що міг би викласти нашу музику ще тиждень назад, тобто в день виходу альбому, але він утримався. Натомість український альбом, який вийшов тут 14 вересня у “Нашому форматі”, ми ще не бачили десь “вкраденим”. Але щоб там не казали, та диски на концертах все-одно продаються. Це вже як сувенір, як згадка про подію.
Це, звісно, не "скрипка для дітей" Моцарта, але з цього можна почати. Моцарт для дітей написав збірник простих творів для скрипки, і в ньому дуже грубо висміяв ті прийоми і тенденції в музиці, що панували в його час. Можливо для того, щоб коли діти виростуть на цій музиці, їм було смішно слухати те, чим, буцімто, тішились їх батьки. Звісно, на той момент, ніхто й не здогадувався про це. На це, власне, мабудь і розраховувалось. Щоб зрозуміти "стьоб" треба мати інтелект і знання предмету висміювання, раз, і бути достатньо відстороненим, два. Зазвичай, ті, що розуміютсья на певному жанрі є в нього, якби, втягнуті, "заангажовані", і тонких висміювань зрозуміти не здатні. Ті, що відсторонені і мають достатньо інтелекту для аналізу, не можуть оцінити пародію, так як не знаються на тонкощах предмету. Тому, наразі, Los Colorados виступають "популяризаторами", а не "палачами".
Самий простий метод висміяти будь-що, чи то мистецтво чи ідею, чи стан - це загострити її, дати більше експресії, зробити жирним шрифтом. Тоді людям стає видніше те, на що націлений критик. Ще один метод - це зробити паралель. Ще один - забрати "зайве", щоб смішні нюанси самі себе показали. Навряд чи хлопці про це думали, але в них вийшло.
Придбати альбом Шміраки.
музика
Раніше це називали дворовими піснями. Тепер це тіпа мистецтво.
Освячуйся! Озброюйся! Плодися!
Комментарии
Раніше це називали дворовими піснями. Тепер це тіпа мистецтво.
Освячуйся! Озброюйся! Плодися!