Тернопільська громада УПЦ (МП) написала відкритого листа до Предстоятеля УПЦ митрополита Онуфрія

Ваше Блаженство!

Ми, клірики і прихожани УПЦ, звертаємося до Вас в нинішній тяжкий для нас всіх час не з гнівом і обуренням, а з глибоким болем і переживанням за святу Церкву Православну. Ми не націоналісти і не прагнемо до єдності з КП, ми поступово один за одним губимо приходи, нам тепер нема чого втрачати і саме тому відверто, не підбираючи слів вимушені Вам сказати прямо: Ваше мовчання і негласна підтримка політичного курсу Патріархії є основною причиною розколу, що відбувається в УПЦ. В нас забирають храми, а Ви непомітно втрачаєте паству і не відчуваєте цього. Патріарх це називає гонінням на Руську Церкву. Ні, це не правда, люди не вірять Патріарху, вони не знають що їм думати, вони втрачають своїх дітей, синів і батьків, і наші віряни, слухаючи Патріарха, (бо Вашого слова не чутно) знаходяться в відчаї.Вашим мовчанням і конкретними словами Патріархії користуються представники КП, та інші конфесії, щоб ранити наші душі.

Ми Вам задаємо ті запитання, які люди задають нам, простим священикам. Ви не можете цього не чути і мовчите, не можете цього не бачити і закрили очі. Ми не закликаємо Вас до якихось надреальних дій, протистояти Патріарху, чи ще до чогось подібного, ми просимо Вас потурбуватися про свою паству, що живе на Україні, поки Господь судив бути цій землі українською, а Ви ведете себе як євангельський (в данному контексті російський) найманець.

Ми, священики УПЦ, опинилися між молотом і наковальнею, між горем свого народу і ворожою щодо цього народу позицією Патріархії. Для того, щоб зберегти Церкву, ми вимушені говорити людям те, що прямо суперечить Вашим прихильним до Патріарха діям і словам. Сьогодні склалася ситуація недовіри духовенству ввіреної вашому керівництву Церкви, тому що церковні люди не вірять ні Митрополиту Київському, ні Патріарху Московському. Ми не обмануті ніякою антиросійською пропагандою, в нас є совість, якісь знання і глибока повага до Церкви. Церковний народ не вірить своїм пастирям — ось в чому біда, а цей вакуум заповнює різна брехня та ідеологеми російського політичного православ'я, засудженого в свій час Вашим попередником Митрополитом Володимиром. Прості російські пастирі і богослови, затиснені в патріархійних шорах системи керівництва РПЦ, розуміють це і, співчуваючи, підтримують нас. Невже ви цього не помічаєте, невже боротьба за свою посаду і страх втратити благовоління Патріарха перемагає страх Божий? Ми від Вас не ухиляємось, а Ви, Ваше Блаженстао, намагаєтесь від нас ухилитись. Прикро усвідомлювати, але настав час, коли не можна слухати Патріарха без болю в серці, без страху за майбутнє нашого народу і нашої Церкви. Його Святість надто далеко зайшов у своїй політичній діяльності, рівно настільки, наскільки «православна армія Новоросії» заглибилась на територію України.

Сьогодні ми вимушені — підкреслимо це — вголос на єктенії поминати Патріарха, а вчора він нагороджував вищими церковними нагородами за внесок у духовну просвіту Кисельова, людину, яка сіє ненависть між нашими народами і сплітає чорну брехню на Україну, брехню нечувану за всю її історію. Головний імперський наклепник виконує державне замовлення і Бог йому суддя, а Патріарх по церковних каналах беззастережно сприяє поширенню цієї брехні, і Церква йому не авторитет.

Ми поминаємо Патріарха на проскомідії, і це правильно з точки зору євхаристичної єдності нашої православної Церкви, однак Ви, Ваше блаженство, наполягаєте обов'язково поминати його ще й вголос — це ідеологічна вимога, шо сіє розбрат між людьми в нинішній ситуації. Ви вимагаєте від людей надприродної любові, не проявляючи її до них взаємно. В Болгарії, наприклад, приходське духовенство молиться вголос лише за правлячого єпархіального архієрея, не згадуючи імені свого Патріарха. Питання поминання Патріарха не принципове в літургічному житті Церкви, і Ви це прекрасно знаєте. Ми поминаємо вголос Вас, як Предстоятеля Української Помісної Церкви, а також місцевих єпархіальних архієреїв. Патріарх просто єпископ столиці сусідньої держави та Предстоятель своєї Помісної Церкви. Виголошувати йому многоліття на приходах, де оплакують сотні загиблих на війні з російськими найманцями людей, це просто безглуздо, як безглуздо також переслідувати адміністративними методами священиків, які цього не роблять, — ось це й є не канонічна дія єпископа. Невже митрополія буде поширювати космогонічні побрехеньки Патріархїї про боротьбу секулярного західного світу із воїнами святої Русі? Це спекуляція святинею, поляризація світу на святий — російський і грішний — весь інший світ, неприпустима в Церкві. Головний злочин Патріарха проти нашого народу — це те, що збройний конфлікт між нашими державами він трактує як священну війну.

Для всіх мислячих і люблячих Церкву людей в повній мірі зрозуміло, що Патріарх всеціло підтримує державну політику Росії, саме тієї Росії, яка веде сьогодні війну з нашим народом, а Патріарх виступає її ідеологічним рушієм. Київська Митрополія УПЦ вимушена бути складовою частиною ідеологічної системи російської пропаганди. На духовенство чиниться тиск з боку архієреїв, добре проінстуктованих з імперського центру. Наша совість не дозволяє проголошувати з амвона московські циркуляри, в яких збройний конфлікт між Росією і Україною називається “внутрішнім протистоянням”.

Патріарх на колінах лицемірно «молиться» за наш народ і в той же час російському народу відкрито заявляє, що «вороги руського міра» допитують славних воїнів так званої Новоросії і віддають їх на страту, якщо вони стійко тримаються так званих «слов’янських цінностей». Патріарх не за Церкву свою вболіває, а за «величезну імперію від океану до океану». Клірики і священики РПЦ відверто благословляють російських солдат і людей на «священну війну», з якимись «американцями», служать подячні молебні за перемогу російської зброї, але в кого конкретно ця зброя стріляє? Вона вбиває українців! Невже Патріарх нічого цього не бачить? Чому ж він жодного слова не сказав у захист своєї пастви на Україні тоді, коли російське духовенство на телеканалах ображає наш народ, звинувачує його в зраді, клеймить «бандерівцями» і на офіційному рівні називає його «таким, що не існує»? Чому Ви не скажете, що це неправда, і не попросите Патріарха зупинити цей гріх лукавства і обману? Чи, може, на даний момент заповіді Божі про те, що бажати чужого і говорити неправду є гріхом, неактуальні для Вас?

Коли будь-який місцевий батюшка скаже для людей ту правду, яку бачить перед собою, то ризикує попасти в опалу від архієрея або благочинного, а коли говорить те, що предписано архієреєм, то втрачає прихід. Ми прагнемо втішного слова архіпастиря. Але що ж ми чуємо натомість? В своєму останньому виступі в Думі Росії Патріарх відверто показав, виказав себе – не згадуючи ні словом, ні духом Христа в своїй промові, він говорив як політик, якому не цікава доля Церкви, і його слово можна зрівняти з більшовистським конспектом по атеїзму. І в цьому “конспекті” Бога названо якимось «принципом вищої справедливості», а Церкву — «ціннісним орієнтиром», здобутком російської нації. Ця риторика, характерна для римського папізму і російського шовінізму, не сумісна ні з православним переданням, ні зі здоровим глуздом, вона несе розкол не тільки в Українській Церкві, але й нищить основи церковного життя РПЦ.

Ви разом з Патріархом завіряєте, що війна на Сході — це внутрішній конфлікт, що ми нібито вбиваємо одне одного. У Вас вистачить мужності подивитися в очі тим, хто покалічений і знедолений приїжджає зі Сходу України, тим, хто бачив священиків нашої Церкви, які проклинали наших воїнів, як ворогів Церкви? А нам доводиться зустрічатися і з біженцями, і з солдатами та їх матерями, які благословляли своїх синів (на противагу Вашому мовчанню) не на священну війну, а на виконання свого християнського та громадянського обов’язку. Благословляємо й ми, тільки оглядаючись, щоб архієрей не побачив. Наша армія і наша державна влада вважається нашою Церквою «не православними», а російський президент, виходить, “православний”? Чи може, Ви спитаеєте в Патріарха яким чином відспівувати ворогів його улюбленого дітища «руського міра», Ваших земляків, Ваших ближніх, Ваших духовних чад? Патріарх зрадив свою Церкву, продав за тридцять срібників, на які російською державою будуються величезні храми і монастирі, де проповідується не Христос, а «великий релігійно-політичний синтез», на кшталт комуністичної пропаганди. Постійні патріарші виступи на Соборах Руського міра, в Парламенті Росії, де Глава Церкви мав би волати про захист свого церковного народу, навпаки підтверджують те, що відбувається сьогодні в Україні і підливають масла в вогонь.

Ні, не “правий сектор” і не фанатики націоналісти є причиною розколу в УПЦ, а поступова втрата духовенством канонічної УПЦ підтримки у церковного народу. Там, де паства стоїть за батюшкою, а в батюшки вистачає мужності сміливо заявити про свою позицію, жаліти людей і проповідувати апостольське, а не патріарше православ’я, там і приходи міцно стоять і храми розкольники не забирають, і врата ада Церкву не подолають.

Ми відчуваємо, що Ви і Ваше оточення байдужі до того, що для нас є дорогим і святим. Ви нещодавно поїхали на Афон помолитись і не по дорозі невідомо для чого заїхали в Москву. Повернувшись на Україну, проїхалися на швидкості в свою вотчину в Чернівці, і так і не зустрілися з людьми і простими священиками, не запитали як ми живемо, як нам вийти з ситуації, що склалась на нашій землі і в нашій Церкві. Найповніше визначення Церкви дане нам апостолом Павлом: Церква – це Тіло Христове, частиною якого являється церковний народ. Якщо болить один член, то цей біль торкнеться і всієї його повноти. Ви мовчите, і складається враження, що не відчуваєте цього болю. Ви швидше схожі на якогось функціонера МП, а не на такого пастиря, яким був Ваш попередник, блаженніший Володимир. Це ми констатуємо не зі зверхністю, а з болем. Сподіваємось на розуміння, очікуємо сердечного співчуття, просимо молитви.

Священик Олег Шліхта. Тернопільска єпархія, Шумське благочиння. Настоятель храму Іверської Божої Матері с. Круголець з паствою.