Політичні компаси

Для того, щоб зорієнтуватися в розмаїтті політичних режимів та ідеологій, застосовують «політичні компаси». Йдеться про певну систему координат на площині, де осями можуть виступати «планове господарство – ринкове», «диктатура – демократія», «елітаризм – егалітаризм», «ієрархічність – рівність», «різноманітність – однорідність» тощо.

Наприклад, доволі поширеним є політичний компас, основний на ставленні до приватної власності (по горизонталі) і до держави (по вертикалі): 

Очевидно, що це спрощені схеми. Тим не менше, вони корисні для аналізу ідеологій і політичних режимів. Цінність таких «компасів» залежить від того, наскільки правильно визначені поняття, наприклад, що означають дихотомії «ліві – праві», «індивідуалізм – колективізм» тощо. Окрім того, осі координат мають бути незалежними, подібно як «час» і «простір».

Еволюційний компас

У стратегічному плані найважливішими є компаси, які орієнтують в питаннях життя і смерті. Припустимо, якийсь майбутній історик буде досліджувати, чому одні народи вижили, а інші зникли – вимерли фізично або асимілювалися. Його мало цікавитимуть деталі. Він розглядатиме фундаментальні чинники, які забезпечують виживання народів. Саме вони й мають бути на найголовнішому – еволюційному «компасі».

Самобутність – уніфікація

Найголовнішою віссю координат є ставлення до самобутності. Це головний чинник, який забезпечує цілісність системи. Без самобутності народ швидко асимілюється і зникає. Прихильників самобутності назвемо «народниками».

Тут варто пояснити, що народ – це біосоціальний організм, який має фізичне тіло (генофонд), душу (культуру, мову) і дух (світогляд, релігію). Усі три компоненти нерозривно пов’язані: зміна одного компоненту неминуче викликає зміну двох інших. Відповідно, втрата навіть одного компоненту самобутності запускає процес розпаду.

Негативне ставлення до самобутності – генетичної, культурної, релігійної – позначимо терміном «уніфікація». Уніфікатори прихильно ставляться до міжрасових змішувань і мультикультуралізму, натомість виступають проти плекання расової самобутності і культурної ідентичності.

Натомість народники в усьому тримаються свого, рідного, чистого. Вони за збереження народами своїх етнічних культур, релігій і генофондів, але, звісно, на своїх територіях, а не чужих.    

Самобутність і уніфікація – це два протилежні полюси.

Зауважмо, що прагнення живих істот до самобутності є фундаментальним законом природи. Погляньмо на листочки великого дерева – серед них нема двох однакових. Що розвиненіші живі істоти, то яскравіше вони маніфестують свою унікальність.  

Самобутність – це різноманітність і життя, уніфікація – це одноманітність і вмирання. 

Динамізм – гедонізм

Життя – це постійний розвиток, природний добір і боротьба за існування. Спільноти, які прискорено розвиваються, продовжують еволюційні перегони, а ті, що відстали, – вибувають з гри.

Спрямованість спільноти на випереджуючий розвиток, самовдосконалення, гуманітарний і науково-технологічний прогрес, правильну змагальність (тобто шляхом посилення себе, а не послаблення конкурентів), творчу мобілізацію, прагнення ставати сильнішими і кращими за інших ми позначаємо терміном «динамізм».  Він походить від гелленського слова «δυναμις» (дунаміс): сила, потужність, могутність, спроможність, потенція, вартість, значення, сенс.

Натомість небажання напружуватися і витрачати наявні ресурси заради майбутньої вигоди умовно позначимо словом «гедонізм» (гелл. ἡδονή — насолодження, задоволення).

Динамісти переважно керуються духом – розумом (раціо) і власною волею. Гедоністи покладаються на порухи душі – емоції, інстинкти, досвід.

Динамісти думають про майбутнє, гедоністи – про «тут і тепер».

Динамісти розвиваються згідно з власною волею, гедоністи – під тиском зовнішніх обставин.  

Динамісти розглядають життя як поле гри і змагальності, гедоністи цінують стабільність, безпеку, комфорт, вміння пристосуватися.

З погляду антропології Міжмор’я, рух по шкалі від гедонізму до динамізму відповідає чотирьом рівням розвитку: гобіти, люди, арії, ельфи.  

Очевидно, що динамізм і гедонізм – це два протилежні полюси. Гобіти – переконані гедоністи, ельфи – послідовні динамісти.  

Незалежність осей координат

Якщо осі координат незалежні, то всі чотири квадранти політичного компасу будуть заповнені. У нашому випадку це означає, що мають існувати:

• динамічні народники
• гедоністичні народники
• динамічні уніфікатори
• гедоністичні уніфікатори

Чи справді вони існують? Хто вони?

1. Динамічні народники – це активні, творчі націоналісти, релігійні еволюціоністи, національні підприємці, творчий клас – усі, що спрямовані на прискорений індивідуальний і національний розвиток. В термінах Міжмор’я це ельфи і арії. Їх дуже мало.

2. Гедоністичні народники – це прихильники народної традиції (або того, що вони вважають народною традицією), оспівувачі етнічного минулого і звичаїв. В термінах Міжмор’я це гобіти. Вони складають переважну більшість населення.

3. Динамічні уніфікатори – це транснаціональні корпорації та їх ліберальні прихильники, зацікавлені у масовому виробництві і масовому споживанні, безперешкодному переміщенні планетою робочої сили і капіталів.

4. Гедоністичні уніфікатори – це «совок», безнаціональний продукт лівої (комуністичної та ліберальної) пропаганди.     

Що показує наш еволюційний компас?

1. Успіх в еволюційній змагальності досягається поєднанням самобутності (системної цілісності) і динамізму (кількісного і якісного зростання). Тому необхідно формувати масову гуманітарну і технічну культуру, яка спрямовує народ у сектор 1. Цей сектор відповідає постіндустріальній формації.

2. У секторі 2 формується «кадровий резерв» для переходу до сектору 1.

3. У секторі 3 формується ультраіндустріальна формація, тобто комп’ютеризований безнаціональний індустріалізм, сучасна «велика машина». Сектор 3 є антитезою для сектора 1, його еволюційним антагоністом. У секторі 3 робиться наголос на технічний розвиток, а засобами розвитку людини вважаються кіборгізація і генна інженерія.    

4. Сектор 4 є постачальником «живих гайок» для сектору 3, його слухняним рабом.   

Чотири сектори української реальності

Сучасна політична система в Україні орієнтована на здобуття лояльності секторів 2 і 4. Сектор 3 опановують високотехнологічні ТНК.

Сектор 1 залишається порожнім. Ним мали би зацікавитись націоналістичні політичні сили, проте вони повністю зорієнтовані на сектор 2. Проте майбутнє України саме в секторі 1. Тому найперспективнішою буде політична сила, стратегічно орієнтована на сектор 1.

При цьому варто пам’ятати про тісний зв’язок між гуманітарним і технологічним розвитком. Розвинена людина спроможна створювати складні технології, а вони, у свою чергу, потребують розвинених людей для обслуговування і вдосконалення. Тому входження у постіндустріальний сектор 1 передбачає прискорений розвиток не лише людини і суспільства, а й техносфери.  

Продовження: Політичний компас націоналіста: курс на динамічну самобутність (відео)   

Аудіозапис: Ігор Каганець, Богдан Бень - Політичний компас націоналіста - курс на динамічну самобутність