Третя світова війна

Минулий тиждень ознаменувався неординарною подією – триденним офіційним державним візитом до Китаю президента США Дональда Трампа. Зустріч сильних світу цього. Не просто сильних – найсильніших. Хто б не намагався наблизитися до цих гігантів – у короткочасній перспективі спроби марні. Бо є об’єктивна реальність.

Постачання із заводу «Ямал СПГ» до ЄС цього місяця зросли на 17% порівняно з квітнем 2025 року, свідчать дані Kpler, проаналізовані німецькою екологічною НКО Urgewald. Такий самий приріст (на 17%) був і за підсумками перших чотирьох місяців.

Важливий виклик для Європи – як уникнути напружень щодо розподілу військової сили між європейськими країнами. Ключовими сферами є оборонна промисловість та реальні бойові можливості. Оборонні технології та виробництво – це нерви та м’язи військової сили.

Офіційні заголовки про те, що Дональд Трамп оголосив про «продовження перемир’я» з Іраном, заколисали медіапростір ілюзією деескалації. Багато хто поспішив назвати це слабкістю або «відкатом» Вашингтона. Насправді ми спостерігаємо не кінець конфлікту, а його перехід у нову, значно жорсткішу фазу – фазу логістичного удушення.

На величезному полігоні для відпрацювання боїв у міських умовах, розташованому на базі Сухопутних військ Народно-визвольної армії Китаю (НВАК), формується майбутнє ведення бойових дій – не за допомогою масових піхотних атак, а завдяки роям дронів, роботів-собак та безпілотних наземних транспортних засобів (БНТЗ), що діють у тісній взаємодії з живими солдатами.

Звідки взялися ці інфантильні заяви, що на Близькому Сході обов’язково потрібно змінювати режими – і тільки це вважається перемогою? Метою було вирвати військові ікла, – і значною мірою це вже зроблено. Штати не дозволять Ірану заробляти на приватизації Ормузької протоки. Якщо режим з цим не погодиться – його доб’ють.

Європейський Союз і США наближаються до укладення угоди про координацію дій у сфері видобутку та забезпечення поставок критично важливих мінералів, що є частиною зусиль, спрямованих на подолання залежності від китайських поставок.

Президент США Дональд Трамп 1 квітня заявив, що Сполучені Штати близькі до «завершення справи» в Ірані. Водночас американський лідер попередив, що сили США продовжуватимуть завдавати по країні «надзвичайно потужних» ударів ще «два-три тижні».

Цей текст аналізує зміну геополітичних пріоритетів України у відповідь на збройні конфлікти на Близькому Сході та послаблення західної підтримки. Автор розглядає формування стратегічного оборонного партнерства з багатими арабськими монархіями, такими як Саудівська Аравія, Катар та ОАЕ, що також потерпають від іранських дронових атак. Такий вектор руху пояснюється спільними безпековими викликами та здатністю цих держав ухвалювати швидкі рішення без бюрократичних зволікань, притаманних Заходу. Співпраця передбачає спільне виробництво зброї та обмін унікальним бойовим досвідом для захисту суверенітету. Зрештою, автор вбачає у цьому зближенні шлях до створення нової осі стабільності, яка об’єднує держави з реальними ресурсами та сильною політичною волею.

Геополітична стратегія США спрямована на відновлення світового порядку через жорсткий контроль над енергетичними ресурсами. Усунення режимів у Венесуелі та Ірані дозволить Вашингтону перекрити критичні поставки нафти до Китаю, нейтралізуючи його глобальні амбіції без прямого військового зіткнення. Роль Ізраїлю в цій комбінації розглядається як ключовий інструмент для ліквідації іранської загрози та формування нового оборонного альянсу на Близькому Сході.

Світ, яким ми його знали, припинив існування за останні кілька днів. Поки Кремнієва долина розважалася оновленнями чат-ботів, реальність вибила двері. Операція «Epic Fury» на Близькому Сході та події в Ірані стали не просто новинами, а демонстрацією того, що епоха теоретичного домінування завершилася. Ми вступили у фазу, де софт або вбиває, або дозволяє бути вбитим. На саміті «American Dynamism» Алекс Карп, CEO Palantir, виступив не як підприємець, а як стратег, чиї алгоритми вже сьогодні визначають контури майбутніх кордонів.

Головною причиною можливої наземної операції в Ірані є наявність великих запасів високозбагаченого урану, що може бути використаний для створення ядерної зброї. Для запобігання цій загрозі США та Ізраїль розглядають варіанти вилучення або нейтралізації цих матеріалів безпосередньо на захищених підземних об'єктах.