Україна невідома

Є у Святоскорботному жіночому монастирі міста Старобільська (Луганська область) могила, з якою пов’язана легенда.

13 квітня отці Грекокатолицької Церкви відслужили панахиду за помордованих 17-18 квітня 1945 року малковичан. На поминальну панахиду приїхали бувші мешканці села Малкович, та очевидці трагедії. На могилу помолитися прибули також Перемишляни. Після панахиди зложено цвіти та запалено свічки.

Цього року виповнюється 130 років від дня народження Павла Скоропадського (1873-1945) - визначного українського державного і політичного діяча, воєначальника, гетьмана України.

Існує загроза активізації в польському суспільстві антиукраїнських настроїв, наголосив польський професор Анжей ФРІШКЕ під час Українсько-польського експертно-журналістського форуму “Події на Волині: як жити з цим тягарем?”, що проходить 11-12 квітня в Острозі на Рівненщині.

Українці в світі вшановують пам’ять жертв – від 7 до 10 мілійонів насильно створеного Голодомору 1932-1933 року в його 70-ту річницю.

Коли у 1944 році встановлено полсько-совіцький кордон виявилося, що по польському боці залишилося 700 тисяч українців. Комуністи прагнули до однонаціональної держави і вирішили виселити їх в Україну.

За минулий рік “чорні” археологи знищили чи пограбували більш 1,5 тис. пам’ятників української археології, в той час, як 250 легальних експедицій розкопали тільки 405 пам’яток.

Це стверджує болгарин, який кілька років навчався у Iвано-Франківську.

Сім з половиною тисяч давніх курганів нарахували історики на території Дніпропетровської області, але майже 70 відсотків з них знаходяться під загрозою повного знищення.

Ось такий віршик з’явився на шпальтах “Правди України” на 7 листопада під час застою.

Перші дні літа 1934 року були видатними для диктаторської Польщі тим, що до Варшави зачастили з дружніми візитами чільні бонзи нацистської Німеччини. Особливо припав до душі Юзефу Пілсудському візит до польської столиці гітлерівського міністра пропаганди ("адвоката диявола", як його називали в народі) Йозефа Гебельса.

Продовження теми унікальної листівки 70-х років.

Дорогичин це для українцiв з Пiдляшшя iсторичний i духовний центр їхньої Малої батькiвщини – мiсто своєю багатовiковою iсторiєю вписане не лише в регiональну, але й загальноукраїнську iсторiю. Водночас це мiсто, в якому так багато змiнилося вiд часiв, коли дорогичинський “град” був мiсцем осiдку руських князiв.

Цій листівці більше 20 років. Колись, на початку восьмидесятих я випадково знайшов її у книжному магазині, вкладеною в університеський підручник теоретичної фізики. Невідомі автори чи розповсюджувачі листівки безпомилково вгадали як знайти тих, хто їх повністю підтримає – в той час треба було мати неабиякий запал і повагу до рідної мови аби вивчати теоретичну фізику по дуже рідкому тоді (і зараз напевне) україномовному підручнику...

На запрошення Товариства “Україна – Індія” з 23 квітня по 12 травня 2000 року в Києві та інших містах перебував доктор Арвінд Алок, директор Інституту охорони національних пам’яток Індії. Активну участь в перебуванні пана Алока приймала також Всеукраїнська асоціація індологів.