- Відвідувань: 1
- Переглядів: 1
Анатолій Висота: КРУТЬОЛО і ПОМІЧНИК у Красному
Світ:
Спецтема:
Зроблене власними руками найцінніше
(з народної мудрості)
Зранку задощило і є можливість написати про крутьоло. Жінка подалася в Обухів, семирічна внучка Настуня під дощ заснула, а коли ж іще?
Батьківську хату ми успадкували у 2001 р. після смерті матері, а переїхали в Красне і стали жити в ній з 2004 року. Хата велика: 8,5 м на 12 м і віку їй майже 40 літ. Колись у 70-х роках минулого сторіччя ми її з батьком, матір’ю та братом і зробили. Порівняно із старою хатою під соломою та з долівкою, покритою фарбованим руберойдом - це був палац! :). Просторі приміщення, великі вікна, гладенька підлога із ДСП і навіть невеликі круті сходи з коридору на горище. У ній була піч, груба і водяне опалення. Мати раз на рік до Паски білила всі кімнати, а з часом ми з дружиною заклеїли всі стіни гладенькою шпалерою. Хата мала «горбатий» дах, критий шифером. І ось цей дах став протікати і все горище було заставлене тазами, мисками і мисочками. Наспіла пора зробити реконструкцію хати.
Хотілося зробити по-простіше: просто дах перекрити. А коли подумали, що й стеля «грає», то ухвалили замінити й стелю. Вирішили: "- Так, як вона дотепер трималася на поздовжньому сволоку і поперечних сволоках, застелених дошками - не годиться!". Довелося придумати звести дві підпірні поперечні стіни, а вже на них та на дві інші поперечні стіни хати і класти нові сволоки. До цього рішення ми дійшли в кінці 2011 року, але ж у 2012 році хто будує? За цей рік ми закупили всі пиломатеріали, піноблоки + інше.
Із початком 2013 року розпочалася в нас підготовка до реконструкції. За два місяці ми звільнили горище від багаторічних запасів. Самі дивувалися, скільки всього накопичили «на всяк випадок» і на «хай його не треба». За квітень я звів у хаті першу підпірну стіну. Можете уявити, як це жити у хаті, де пиляється підлога, розбираються перегородки із цегли-сирцю, копається і бетонується фундамент та зводяться стіни. На кінець травня, коли я звів другу підпірну стіну, в хаті стало жити неможливо й ми перебралися у веранду. Туди ж перенесли ліжка, стіл, комп’ютер і телевізори. Іншими речами запакували майстерню, сушарню і гараж. Дружина дивувалася, що в цьому впорядкованому хаосі стало легше щось знайти ніж це було до цього.
Я найняв собі сусіда-помічника і ми за 12 днів у червні зняли із стелі, стін та з горища може тон із 8-10 глини з соломою – так раніше утеплювали. Відкопали й яйце у кутку горища – його мазальниці поклали НА ДОБРО, коли клали перший вальок на толоці. Зняли також листів із 200 шиферу, а потім дошки і крокви – натренувалися так, що можна було йти вже в цирк канатоходцями. Лиш коли ми добралися до сволоків, то зрозуміли, що рішення з реконструкцією було своєчасним. Сволоки були товщиною з 10-11 см і деякі вже побив шашель, а настелені на них дошки взагалі були «тридцятки», ось чому так «грала» стеля. Оце так будували 40 літ тому з-за бідності і дефіциту будматеріалів. Після зняття зі стін фронтонів і лишньої цегли нашу хату вже не можна було впізнати та й побачити за деревами з вулиці.
Турбувало мене дві проблеми: як захистити підлогу від дощів? І як піднімати бетон, щоб зробити на стінах бетонний пояс. На підлогу у кожній кімнаті дружина пошила покриття із гідро-бар’єрної плівки і його ми накрили зверху старим лінолеумом та іншим, щоб убезпечити плівку від падаючих зверху камінців та іншого. А от друга проблема ніяк не вирішувалася. Ясно, що треба робити підйомний механізм із блочком. Колись у нашому селі були колодязі, на яких стояли такі маленькі блочки і кожен приходив по воду зі своїми відрами і вірьовкою. Може у кого і завалявся такий блочок? Кажуть всі – де там, нема!
І я придумав КРУТЬОЛО! Основним елементом його мало стати переднє колесо з вилкою від велосипеда «Україна». Той велосипед вірно прослужив нашій родині років так із 20, а тепер вже більше 10 літ іржавіє надворі. Добре, а як прилаштувати його? Основою має бути зрізана піраміда, звичайно, ж із дерева, щоб було легко переносити крутьоло.
Годин із 4 я робив цей механізм. Вийшла в мене зменшена разів у 100 піраміда Хеопса із зрізаним вершком. 13 брусків та дощечок я міцно з’єднав шурупами, а на вершок уставив у отвір вилку із колесом, з якого попередньо зняв шину з камерою. Випробовую крутьоло на землі відром піску. І відро піднімаю і крутьоло не перекидається! ))
А вчора без крутьола ми з помічником ніяк не залили б бетонний пояс на стіни. Це не просто було б винести по драбині десь із 250 відер бетону. А так виручило крутьоло - знизу потягнув за вірьовку і відро з бетоном вже нагорі.
Будемо нарощувати стіни, то з допомогою цього пристрою буду подавати нагору і піноблоки для нарощування стін на 5 рядів. А кожен піноблок – це 21 кг і замінює 18 цеглин одинарних.
Хочете мати схоже крутьоло, то зробіть – он коло нього моя внучка Настуня. :).
Хай же буде!
П.Н-1 А тепер кілька слів про ПОМІЧНИКА. Коли вже ми з майстрами звели новий дах, то треба було підбивати стелю дошкою-шалівкою. Насправді я про цв"яхи вже давно забув: дошки-шалівки товщиною 25 мм планував прикручувати шурупами до сволоків з допомогою шурупокрута. А дошки довгі - по 4,5 м і провисають. Одному ніяк не справитися - треба помічник, щоб підтримував кінець дошки поки я прикручу її середину. Прошу дружину. Та де там, каже: в мене город і бур"яни після дощів знаєш як ростуть? За сапу й майнула в зелені хащі. Я почухав потилицю: може, найняти людину? Так це ж знову викинути не одну тисячу гривень. Почухав лоба і мене осіяло! Я вирізав 3 бруски з перерізом 3смх5см і довжиною 25 см. Розіклав їх рівномірно на дошку-шалівку довжиною 2 м. Потів прикрутив ці бруски до дошки шурупами. Потім прикріпив цього ПОМІЧНИКА вподовж до першого коло стіни сволока. Заводжу кінець довгої (!) дошки-шалівки у щілину між ПОМІЧНИКОМ і сволоком та штовхаю її до стіни - бачу, що кінець дошки не провисає. І з хвилюванням прикручую середину дошки до іншого сволока, а тоді й до всіх. Мабуть дослід із яблуком, що падає, не викликав у мене стільки радості. Скажу вам, що отак із своїм вірним ПОМІЧНИКОМ я підбив за кілька днів дошками усі 70 м кв. стелі. Користуйтеся й ви цим радо!
П.Н-2 З допомогою КРУТЬОЛА ми виготовили не лише бетонний пояс, скріпивши ним 4 основні і дві поперечні допоміжні стіни хати, а й бригада мулярів наростила піноблоками стіни і змурувала фронтони. Ось так:
Написано 3 липня 2013 р., опубліковано сьогодні - 6 лютого 2015 р.
Зверніть увагу
Останні записи
Кращий коментар
Ви завжди соковито описуєте здавалося б прості речі, пане Анатолію. Дякую за повернення забутого.
То не "шківок", а "блочок" ;).
Ось ще спосіб, як "не тягнути", а отримувати задоволення від процесу
Пропоную переглянути Базу патентів України на тему пристроїв для піднімання вантажів.
Це лише підтверджує, що Ви Людина брахманського складу. (Чи гравець?... вже не розберу ;) (люденс=гравець).
Хто шукає - той знаходить, бо: 1. Завжди стається те, чого ми хочемо. 2. Ми ніколи не знаємо шляхів реалізації наших задумів.
Коментарі
Шановні соколійці, ділюся з вами своїм досвідом, як полегшити своє життя. Тим, хто задумав робити реконструкцію хати або будувати нову - КРУТЬОЛО може й знадобиться.
Вітаю друже Анатолій. Як завжди, цікаво читати. Здавалося б, прості речі, а допомагають нам створити комфортну роботу, комфортний відпочинок. Назва дуже сподобалась, взяв на озброєння.
Заздрю вашому красномовству. Мені, як технарю, цього дуже не вистачає.
Ви завжди соковито описуєте здавалося б прості речі, пане Анатолію. Дякую за повернення забутого.
То не "шківок", а "блочок" ;).
Ось ще спосіб, як "не тягнути", а отримувати задоволення від процесу
Пропоную переглянути Базу патентів України на тему пристроїв для піднімання вантажів.
Це лише підтверджує, що Ви Людина брахманського складу. (Чи гравець?... вже не розберу ;) (люденс=гравець).
Хто шукає - той знаходить, бо: 1. Завжди стається те, чого ми хочемо. 2. Ми ніколи не знаємо шляхів реалізації наших задумів.
Гарна стаття, друже! Дякую. Тепер матиму ще один взірець.
"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)
Враження - світла усмішка і згадка про свої "подвиги". Дякую за поради.
Друже Володимире, за свій чудовий коментар лови від мене 10 галів. А твої посилання ще не передивився. Хто я - мабуть, винахідник, як ти, друже. Дякую друзям Арсену та Юрію за добрі слова і гали!
Підняли настрій :)
Дякую, Анатолій Михайлович за цінні поради в будуванні (перебудуванні) хати! Реконструювати або перероблювати БУДЬ ЩО, набагато важче і проблематичніше ніж збудувати чи зробити нове!!! Це я знаю на 100% з власного досвіду, так як працюю в цій сфері.
Анатолій Михайлович, велика вам шана, за те що ви у свій вік наважилися зайнятися цією непростою справою, а не залишили це своїм наприклад внукам, як це роблять більшість людей після 50-60 років свого життя. Мовляв, це справа моїх дітей-онуків, навіщо воно мені, мені ж скоро помирати!
Інформація - це те, що приховується.
Все інше - реклама.
Гарна стаття, соковита. Хай Вам добре і довго живеться у тій хаті.
Друже Енею, ой, як же ти маєш рацію. Провести РЕКОНСТРУКЦІЮ хати та ще й за один сезон - це не просто. Таке вимагає всієї напруги сил з-за нехватки грошей звичайно. По-іншому можна було б найняти бригаду й вона за чималі гроші все б зробила, що треба. От уяви собі, це ж не лише було нам замінити стелю й дах, а й обдерти всі стіни, замінити всі вікна на ЄВРО, затинькувати, обробити стіни розчином сатенгіпсу й пофарбувати. Але ми з дружиною встигли до початку холодів вже в листопаді-14 перебратися із веранди у оновлену кімнату, а в грудні-14 ми їздили на майдан і одночасно перебиралися в хату, де вже й підлогу пофарбували. Друже Енею, разом із Дзвінкою маєте від мене по галу за добрі слова!
А хто ж це таку назву придумав - "крутьоло"?! І які передумови її виникнення? Розкажіть нам, друже.
"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)
Друже Арсене, це слово питомо українське. Моя мати родом з Трипілля. Взимку на левадах коло річки Красної сніги танули і утворювалися великі озерця, які замерзали. Це була прекрасна ковзанка для трипільців. Парубки забивали в лід міцний дубовий пакіл і на нього, як на вісь, одягалося колесо від воза. До двох протилежних шпиць цього колеса кріпили дві довжелезні соснові жердини, так по 15-20 метрів завдовжки. До цих прив"язували сани. В сани сідали парубок з дівкою. Двоє парубків ставали коло колеса і впираючись у ті жердини обертали їх із космічною швидкістю. Ніхто не міг довго всидіти на таких санках, які просто літали по льоду. І парубок з дівкою, обнявшись, летіли разом вже не на санках, а по льоду й опинялися в сніговому заметі. Скільки то було сміху і радощів тоді у Трипіллі (1900-1914 роки). Так ото той пристрій в Трипіллі називали КРУТЬОЛО. Я не забув за це слово і, коли придумав свій підйомний механізм, де теж є колесо, то й назвав його КРУТЬОЛО. Тепер вже й ти, мудрий мій друже Аорсене, відаєш про це. А за гарне запитання - лови від мене гал!
А від мене - за цікаві ємкі відомості про давнє українське слово і за його нову популяризацію! :)
"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)
А на черкащині (в Дзензелівці) це називається фурґало. Ось є відео на хвилину: https://www.youtube.com/watch?v=rwDyZwb45FQ
Хороша тема для тотальної освіти.
Ось питання для учнів, що вивчають механіку. Яке зусилля має розвивати дівчина, котра рівномірно тягне мотузку під кутом 45 градусів, якщо маса відра 5 кг?
Хай буде Ща з Тя! І з Мя :)
Арію, коли відро з водою тягти під кутом у 45 град., то вода з нього вильється і зусилля, прикладене до мотузки, буде близьке до 0 кг. Чи не так?
Враховуючи, що зовсім не знаюся на подібних речах/пристроях, тим не менше читала з великою приємністю. Сам дух статті якийсь дуже затишний, приємний, мирний. Та ще й ота придумка з КРУТЬОЛОМ)) Хай усім вам у цій хаті ведеться на Радість і Добро.
І ТАК БУДЕ:)!
Sapienti sat.
Дякую пане Анатолій за нагадування в приватну скриньку про Вашу статтю..В черговий раз відзначаю Ваш літературний талант в описанні простих речей..З технічної сторони можна було б попробувати залишити задню частину велосипеда і шнурок(тоненький) чи трос прикріпити до заднього колеса і крутити ногами педалі..Велосипед не обов'язково було б тягнути наверх,а трішки припідняти на якомусь козлику..Просто крутите педалі як на прогулянці і відро з будматеріалом заодно піднімається..і на одного працівника потрібно менше..а вгорі лише примітивний шківок..
Я кілька років назад прибирав непотріб на батьківському господарстві і знайшов крутьоло ще польських часів..і багато іншого цікавого начиння,навіть попадалися речі часів Австро-Угорської імперії..а ще речі Вермахту..під час Другої Світової війни у хаті мого діда квартирували німецькі офіцери..бо дід був добрим господарем і мав доглянуте господарство..ось така історія.
Вірю в те, що розумію.
Згадав свої потуги у будівництві власного житла.Спочатку я махався сам до тої висоти до якої зміг дотягнутись .Далі процес будівництва на одинці перестав мати ігровий процес і перетворився у муку.Щось подібне до крутьоли змудрував і я.Раніше такі пристрої звалися піонерами- це механізм для переносу вантажу в гору ,в сторону або вниз за допомогою редуктора з барабаном і стріли.Маленький кран.Я зробив блочок і найняв двох студентів.Пропустимо всі технічні описання і зробимо висновок.За 6 тижнів я з студентами побудував прибудову 6 м на 10.Праця наймитів погодинна по завищеному тарифу коштувала 600 грн..Вони важче 10 -15 кг не піднімали
З тих часів я притримуюсь гасла ,що все геніальне просте ,відносно дешеве і не дуже напрягає.Потрібно винайти оптимальний алгоритм або найняти будівельників.Ось такий у мене досвід.
Може кому згодиться.
Від мрії до слова, від слова до дії, від дії до світлової події.
І Другу Василю й Володимиру дякую за коментарі з такими щирими словами. В нас було так: внизу робітник (наймит) готував бетон бетономішалкою, насипав бетон у відро, чіпляв його за гачок вірьовки і тягнув з допомогою КРУТЬОЛА вгору на висоту 3 м. Там я підхоплював відро, а порожнє чіпляв за гачок і воно опускалося вниз. Бетон я висипав у лоток бетонного пояса і розрівнював. За день удвох ми виконали роботу, за яку б бригада взяла 4-5 тисяч гривень. Мабуть можна пристосувати, друже Василю, для цього й велосипед, та я подивлюсь, як це в когось вийде. Гадаю це не дуже практично.
У вищенаведеному коментарі зображено цей процес, але не з велосипедом, а з використанням Мопеда -
Хто шукає - той знаходить, бо: 1. Завжди стається те, чого ми хочемо. 2. Ми ніколи не знаємо шляхів реалізації наших задумів.
Дякую, друже Володимире, за змістовне доповнення до статті в своєму коментарі до цієї статті - лови гал!
Круто!
Si vis pacem, para bellum
Раю, дякую тобі за добре слово й оцінку цієї статті. Та ти таки спостережлива - помітила троянди під верандою. Це їх культивує дружина. Є вже мабуть сортів не один десяток. Від матері остався ЛИШЕ незнищенний кущ РОЗИ - росте прямо на барвінковому пагорбі, під яким наш льох. За твій прекрасний і душевний коментар лови від мене 2 гали.
Не можу надивуватися й натішитися мудрістю й умілістю українців. Навіть молодших тут наших співрозмовників!
А Ти, Анатолію, напрочуд, у складних обставинах, умієш зарадити собі й своїм!!! Та й дружині Твоїй шана!!!
Очевидно, придаються інженерські знання, народнє (трипільське), але й власне надбання!
Добре, що ним ділишся... ще й з рідним гумором.
Особливо подобається Твоя барвиста мова (записала собі "шурупокрут") й логічна побудова розповіді.
А як розшифровуєш "П.Н." (досі знала тільки "пост скріптум")?
Творимо разом Вільну Українську Державу Гартленд !
Весело написано!)
От тільки шкода, що у вашій місцевості на мотузку кажуть вірьовка..
А хто знає значення слова "курмей"?
https://t.me/ETEPHET
Посестро Зірко. дякую і за твої добрі слова і за твої 10 галів оцінки! П.Н. означає "після написаного", тобто це наш український аналог P.S. Друже Альберте і в нас кажуть теж вірьовка. А от що воно означає оте твоє, друже Леоніде КУРМЕЙ - не знаю. Мабуть щось румунською - чи не мотузок?
Я пишу "П.С." - "після слів". ;)
Хто шукає - той знаходить, бо: 1. Завжди стається те, чого ми хочемо. 2. Ми ніколи не знаємо шляхів реалізації наших задумів.
А що сталося з тим яйцем, що клали на добро трипільчани?
Радіймо! Тільки шляхом творення сьогодення, майбутнє вітаємо чистотою, світлом перемагаємо!
Анатолію, чи "П.Н." - це Твоя вигадка, чи такий вираз -загальноприйнятий?
Творимо разом Вільну Українську Державу Гартленд !
Гарне використання підручних засобів і не тільки КРУТЬОЛО, а й досвід з помічником - супер. Дякую за поради, беру до уваги все що читаю. Насправді ми можемо більше ніж думаємо і пан Анатолій це підтвердив. Творчий початок підсилює гарний емоційний фон. Браво!!!
Світ це лише відображення Тебе
Чудово, Анатолій Михайлович! Трохи заздрю вашому письменницькому хисту. Одна з моїх бабусь, родом з Сахновщини, теж розповідала мені про КРУТЬОЛО. Ставили зимою його на ставку.
Віктору Юрченку й Тарнаю щиро дякую за добрі слова й за гали! Тарнаю, а де це Сахновщина, що там теж розважалися на КРУТЬОЛІ, як і в Трипіллі? Відповідаю Майї за ЯЙЦЕ, яке клали краснянки на толоці, валькуючи стелю нашої хати, здається, в 1975 році глиною й соломою. Його клали "на добробут у хаті". Знімаючи зі стелі ту глину з соломою вже у 2013 році, ми помітили лиш білу цілу(!)шкралупу з того яйця. Відповідаю Зірці щодо П.Н. Так це мій винахід. Мені, вже, здається, студентом, надоїло писати P.S., що означає "після написаного" і я далі у всіх своїх листах став писати П.Н. Цьому винаходу так вже років із 40. Гадаю, що не один я "такий розумник", а повторив вже чиюсь раціоналізацію, навіть не здогадуючись про неї.
Сахновщина знаходиться на півдні Харківської області. Входила до складу Орільськой паланки Війська Запоріжського.
Як просто й лаконічно можно описати, складну річ - ремонт будинку. Одверто сказати, ніде такої гармонії бачення життя, окрім арійців я не зустрічав. Тобто, нам українцям, нема потреби шукати чужого, нам треба творити своє. Гадаю, що пан Анатолій своює статтею, про ремонт батьківської хати, спонукає мене до дії в такому напрямку, оскільки теж маю такий спадок, з одного боку, а з , другого боку, вивільняє свідомість від стану історичної амнезії спричиненої більшовицькою окупацією. Таке бачення життєвого вибору, змушує людину замислитися, хоч би ради перспективи своїх дітей. Тож, на мою думку, стає зрозумілою стара істина: людина не тільки творець своєї долі, а й співТворець гармонії соціуму, зокрема - українського. Хай Буде!
Отже, буде П.Н. ("після написаного"!), дякую, Анатолію!
Творимо разом Вільну Українську Державу Гартленд !
Зірко, радіймо! Є ще одна пропозиція УКРАЇНІЗАЦІЇ нашого спілкування: казати по телефону не АЛО!, а питомо український оклик - АГОВ! Це була ще давня пропозиція Грушевського і його телефонна практика. Вже десятки років всі, хто говорить зі мною по телефону, вже кажуть: Агов, Анатоліє! Приймаєш? Дякую, Олександре за добре слово, а особливо за те, при нагоді скористаєшся цим моїм досвідом: Гадаю, що пан Анатолій своює статтею, про ремонт батьківської хати, спонукає мене до дії в такому напрямку, оскільки теж маю такий спадок
Приймаю пропозицію.
https://t.me/ETEPHET
А звідки цей "Агов!"? Ӏ що це означає?
Творимо разом Вільну Українську Державу Гартленд !
Зірко, "агов!" - це вигук, щоб звернути на себе чиюсь увагу! Так українці кричать у лісі, щоб почути чийсь далекий відгук. Це справжнє українське слово, що, примірно, відповідає вигуку: "ей, ти!". От що значить так довго жити поза Україною, Зірко. Ну, здавалося б, що це так легко перейти з "алло!" на "агов!" у телефонних розмовах. А спробуйте самі і відчуєте консервативний опір навіть найближчих людей. Тебе тут же поправлять: треба казати "алло!", а не якесь там "агов!". Це здавалося б, така дрібничка, але вся сфера нашого життя потребує УКРАЇНІЗАЦІЇ. Хай буде!
Та нормально приймати виклик по телефону зі соловом "Агов!"!!
Я давно не користуюся "ало". Натомість кажу "слухаю" або "на дроті!" ;).
"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)
Дякую, Анатолію, за прекрасний виклад про "Агов!".
Дивуюся, що Ти його не чуєш. Бо я той "агов!" постійно від українців чую, тільки не знала, звідки воно!
Дякую за таке миле пояснення: давній "лісовий" український вигук!
Тепер я готова впровадити його в дію! ... :))
Творимо разом Вільну Українську Державу Гартленд !
Ӏ я кажу "слухаю"! Але "на дроті" - теж гарно!
Творимо разом Вільну Українську Державу Гартленд !
Шановне товариство, то давайте запровадимо хоч у нашому середовищі в розмовах по телефону оклик АГОВ! замість "алло!". Для цього не треба ніяких матеріальних витрат, а лише НАЛАШТОВАНІСТЬ на УКРАЇНІЗАЦІЮ нашого життя. Хай буде!
"Агов" чую при зустрічі (інтелігенція теж його вживає, і серед нас, наприклад Любов Батіг).
Натомість у телефоні мені подобається "слухаю", або, у відповідь (коли хтось просить певну особу), "на дроті".
Творимо разом Вільну Українську Державу Гартленд !
Визнаю твій талант друже Анатолію, смакувати, описуючи повсякденні події. Відпочиваюча і конструктивна розповідь. Щодо технічних осяянь, дякую, корисно нагадувати, завжди знадобиться.
Надихає те, що нема важких робіт, особливо коли працюєш для себе. Отже, оздоровився Анатолій, будуючи собі хату. Вітаю! ))))))) І передав радість іншим.
Від Землі, сили народження, святою водою благословляю!
Щодо слів- крутьоло, агов- підтримую! Агов- від сьогодні буду всім казати. На дроті- також подобається, оце ми такі, неповторні.
Від Землі, сили народження, святою водою благословляю!
Посестро Зоріно, дякую і за добре слово і за щедру оцінку в 10 галів! Сподіваюся невдовзі прочитати і твою опвідь про твоє персональне ОЧИЩЕННЯ ТА ОЗДОРОВЛЕННЯ. Хай буде!
Друже Анатолію ваша стаття чудова Ми здругом Дібровою читали разом іі іраділи за вас А Крутольо візьме на озброєння мій зять
Сторінки