Чому варто подивитись фільм про Іловайськ

В перший день прокату, 29 серпня, ми з друзями пішли дивитися фільм Івана Тимченка «Іловайськ 2014. Батальйон Донбас». Над сценарієм фільму працював Михайло Бриних. Він більше двох років створював його на основі численних матеріалів в пресі і реальних історій ветеранів-добровольців, які брали участь в операції зі звільнення Іловайська, пише Zoya Kazanzhy, радниця з комунікацій у ECOMM Communication Consulting.

В залі одеського кінотеатру було людей 20. Звісно, що це була якісна аудиторія – ті, хто знали, куди і навіщо вони йдуть. Тому аудиторія сиділа, затамувавши подих і не жувала поп-корн.

Працівник кінотеатру на питання про малу кількість глядачів, сказав: - Та це час і день такі.

Так, час - 18.00 годин, будній день. Ще один сеанс із двох, виділених на цей фільм, був о 12.00. З годинами сеансів цьому фільму точно не пощастило. Як і фільму "Заборонений", який зараз в прокаті в Одесі. Час – 12.00 і 18.30.

В прокаті практично всім фільмам, особливо, патріотичного, проукраїнського спрямування, дуже не щастить ні з часом, ні з промо .

До речі, на зйомки було витрачено 33 мільйони гривень виключно приватних грошей. Підтримки від Держкіно не отримали. Можливо, і добре. Кажуть, не було тиску з боку чиновників. Але я б хотіла, щоб мої податки на це використовувались, а не на відкати для чиновників.

Іловайськ – одна із найтрагічніших і найчорніших сторінок російсько-української війни. До створення фільму долучився і зіграв одну із головних ролей Тарас Костанчук (Бішут), боєць батальйону Донбас. В фільмі також знімались учасники боїв за Іловайськ. Певне, все це давало відчуття реальності подій.

Я боюсь таких фільмів. Я чекаю на них, тому що вони мають бути, їх треба знімати, фіксувати історію, дивитися, обговорювати. Чекаю і боюсь. Тому що може бути забагато пафосу. Або неправди. Або перебільшень. Тому що після фільмів такого роду завжди у мені залишаються безвихідь і лють, безнадія і чорна печаль.

Тут все було інакше. Теж стискались кулаки і лились сльози. Але інтонації фільму були інакшими. Нарешті я дивилась фільм про нас, непереможених навіть після смерті. Про нас, які боронять свою землю і знають ціну цієї оборони. 

Реалістичні події, реалістичні герої, непогано прописані діалоги – це все змушує сидіти в напрузі всі 2 години.

Трагедія Іловайська і досі не розслідувана. Саме тому і потрібно її тримати в фокусі. Це не поверне мертвих. Але це стане моментом істини і справедливості по відношенню до загиблих.

Наприкінці фільму з’являються фото всіх загиблих бійців батальйону Донбас.