Другою людиною в США став старший радник президента з ідеології Стів Беннон

Нові призначення для невтаємничених людей мало про що говорять, але вашингтонський політичний клас помітно напружився. Політики, експерти та журналісти заговорили про те, що реальна влада у країні належить зовсім не Дональду Трампу, а зовсім іншій людині - пише Іван Яковина у своєму блозі на NV.UA.

Стів Беннон – людина яскравої долі, повної несподіваних поворотів. Він народився 1953 року в сім'ї робітників, закінчив коледж, отримав бакалавра в галузі міського планування і магістра в питаннях національної безпеки, служив офіцером військово-морського флоту, звільнившись звідки, вивчився і отримав MBA в Гарварді. Після цього він працював інвестиційним банкіром, займався охороною довкілля, продюсував і знімав документальні фільми, після чого з головою пішов у медіа-бізнес. Після смерті Ендрю Брейтбарта у 2012 році Беннон очолив Breitbart News – консервативний новинний ресурс, заснований покійним у 2007 році.

При новому керівнику цей ЗМІ швидко виріс: його відвідуваність зросла з п'яти до 20+ мільйонів унікальних відвідувачів на місяць. Сайт став відомий всій країні як основне місце збору так званих «альтернативних правих» (alt-right) – людей, які ненавидять ліберальні цінності у всіх їх проявах. «Альтернативні» вони тому, що і Республіканську партію (звичайних правих) вважають продажними, беззубими, боязкими і нікчемними зрадниками консервативного руху.

Неприхована мета alt-right – «повернення до коренів». Їх передбачуваний ідеал – це 1950-ті роки, коли в країні не було ніяких соціальних програм, чорношкірі та інші меншини «знали своє місце», жінки стояли біля плити і виховували дітей, держава не лізла в економіку, що швидко зростала, а в світі ніхто не оскаржував американське домінування. 

Політичний і медійний істеблішмент США довгий час не звертав уваги на цей сайт, вважаючи його авторів і аудиторію курйозом, бородавкою на тілі інституту свободи, місцем збору «міських божевільних». Однак серед вірних шанувальників Breitbart News виявилася людина, яка пішла у президенти країни, написавши озвучені там ідеї на своїх знаменах – Дональд Трамп. У своїй кампанії він не лише взяв на озброєння порядок денний Breitbart News, але й найняв Стіва Беннона її керівником і головним стратегом. Хоча над Трампом і сформульованою Бенноном програмою сміялися, називаючи їх «відірваними від реальності праворадикалами», до жаху американської еліти, переможцями стали саме вони.

Треба зазначити, що ні Трамп, ні Беннон ніколи особливо не приховували, з якими завданнями і з якою програмою зібралися у владу. Наміри тоді ще кандидата в президенти в загальних рисах були відомі всім: він обіцяв «повернути Америці велич», використовуючи спірні ідеї альтернативних правих. Завдання Беннона було сформульоване набагато конкретніше: він хотів знищити соціальний, політичний і економічний порядок, поки ще чинний у США. Фактично, ліквідувати країну в її нинішньому вигляді. Хоча ця ідея зараз звучить фантастично, зупинити Беннона буде неймовірно важко.

Абсолютно всі, хто знає нового старшого радника президента США, стверджують, що це неймовірно розумна людина – як би хто не ставився до його політичних поглядів. За сповненими тривоги повідомленнями численних джерел американської преси в Білому домі і урядових колах, саме він тепер став людиною номер два у вашингтонській ієрархії, отримавши необмежений доступ до Трампа.

Беннон наполіг на своєму включення до Ради національної безпеки, хоча політичні радники туди не допускалися взагалі ніколи. Більш того, він переконав Трампа вигнати з цієї ради потенційних опонентів – голову національної розвідки та голову Об'єднаного комітету начальників штабів (начальника Генштабу ВС США). Саме він зажадав, щоб у список мусульман, яким заборонено в'їзд, потрапили власники грін-карт. Це створило яскравий інформаційний фон і гучний шум у пресі, завдяки якому тихий переворот в Білому домі залишився майже непоміченим.

Коли скандал з в'їздною забороною трохи вщух, американська преса все-таки звернула увагу на те, що відбулося у Вашингтоні. А розібравшись в питанні, отетеріла від жаху. Зазвичай стримана і навіть суха The New York Times опублікувала редакційну статтю з майже жовтим, кричущим заголовком: «Президент Беннон?». Її приклад наслідували й інші видання, рангом дрібніше, в яких старшого радника в один голос називають «американським Распутіним», натякаючи на його необмежений вплив на першу особу країни.

У цих публікаціях Беннона часто називають «некомпетентною» і навіть не дуже розумною людиною, наводячи як доказ перші укази Трампа, ніби списані зі статей на Breitbart News. Логіка тут діє така: ці укази викликали невдоволення та обурення серед різних груп населення всередині країни – від екологів і правозахисників до великого бізнесу і спецслужб, а також ціле цунамі обурення по всьому світу – як серед союзників, так і серед опонентів США. Ну а раз все пішло шкереберть, значить автор просто не розуміє, що робить. Цілком розумно звучить. Але є один нюанс.

Така оцінка була б справедливою, якби у автора перших указів Трампа було завдання заспокоїти ситуацію в країні і в світі, поліпшити відносини всередині суспільства, примирити різні групи громадян між собою і з владою. Однак цілі Беннона прямо протилежні переліченим.

Старший радник президента США, піднімаючись до вершин влади, ніколи не діяв безпосередньо. У політичній боротьбі за справу alt-right він завжди створював ситуацію хаосу, невизначеності, змушуючи дезорієнтованих опонентів крутитися на місці, роблячи помилки. Причому сам він ці помилки не використовував, доручаючи цю справу третім силам, дбайливо забезпеченим необхідною для цього інформацією.

Наприклад, його люди скрупульозно зібрали гігантський масив даних, що компрометують Білла і Гілларі Клінтон, а також їх «благодійний фонд». Але Беннон не став публікувати цю інформацію на Breitbart News – «щоб не опинитися в праворадикальній бульбашці». Значну частину даних віддали авторитетній The New York Times, яка і вийшла з розгромною статтею про «уранові» угоди Клінтонів з Росією. Про зловживання у Фонді дізнався весь світ, а після всієї цієї історії Гілларі Клінтон навіть довелося перезапускати свою передвиборчу кампанію. Люди Беннона називають таку тактику «пошуком відповідного організму-носія для нашого вірусу». Чим більш авторитетне видання і чим ближче воно до мети атаки, тим краще.

За його власними словами, ще під час роботи в банку його навчили одному правилу: «Ніколи не ломись у двері першим – першим завжди дістаються всі стріли. Завжди шукай партнера». У 2015 році такими партнерами стали найкращі американські газети і телестанції, зараз – Дональд Трамп, за спиною якого маячить фігура старшого радника. Причому сам Беннон цього навіть не заперечує. Влітку 2016 року, в розпал передвиборної кампанії, він сказав: «Трамп є лише інструментом. Я навіть не знаю, розуміє він це чи ні».

Беннон значно швидше міркує, ніж більшість його опонентів, він вміє вибудовувати довгострокові стратегії, він точно знає, чого хоче. Судячи з усього, єдине, що його зараз може згубити, це зайва самовпевненість. У недавньому інтерв'ю все тій же The New York Times, він сказав: «Американські ЗМІ зараз є опозиційною партією. Вони не розуміють нашу країну. Вони досі не розуміють, чому Дональд Трамп став її президентом. Їм доведеться пережити приниження і ганьбу, заткнутися і послухати, що їм кажуть». 

Подано з незначними скороченнями. Джерело. 

Дональд Трамп і Стів Беннон