Геополітичні і політичні підсумки виборів Путіна у Росії

З трьох основних сценаріїв, “сильного”, “середнього” і “слабкого” Путіна реалізувався перший. Для України найкращим був би середній сценарій, тобто, коли Путін не посилюється і не слабшає, оскільки при слабкому Путіні були б спроби загравання з ним Заходу. Детальніше про різні варіанти наслідків виборів можна прочитати у статті “Різні наслідки “виборів Путіна” для України”.

Оптимальні результати для Китаю

При теперішньому варіанті “сильного” Путіна, істотно збільшиться вплив Китаю на Росію. Натомість країни Заходу будуть мати (і вже мають) жорсткішу антипутінську позицію.

Дуже показовим є те, що лідер Китаю одним з перших привітав Путіна з дуже оптимістичним прогнозом зміцнення російсько-китайської дружби і співпраці. На істотне збільшення залежності Путіна від Китаю вказує і те, що порівняно найменше за Путіна проголосували прикордонні з Китаєм регіони. Адже вони бачать, що близький і конкретний Китай для них значно небезпечніший, ніж далекі і абстрактні США.

Швидше за все, лідера Китаю Си Цзипіна результати “виборів Путіна” влаштували значно більше ніж самого Путіна. Якби результат Владіміра Путіна був середнім (60-70 %), чи хоча б близьким до 70 %, то він мав би значно більшу свободу дій.

Російський керманич міг би, коли йому вигідно, посилатися на “необхідність враховувати опозицію” і у такий спосіб міг би ставити власні інтереси вище ніж інтереси Китаю та російських шовіністів. Тепер такої можливості немає, оскільки результати, принаймні показово, вказують на “абсолютну владу”. 

Таким чином, для самого Путіна оптимальними були б 70 %. Тоді б він був і сильним і вільним.

Перспективи для президента Росії і посилення агресії

Не менш небезпечним, як посилення залежності від Китаю для Путіна є й посилення негативного ставлення Заходу, яке пов’язане з його високим результатом.

Очевидно, що Китай, посилаючись на міцність підтримки Путіна в його країні буде вимагати від нього активніших і жорсткіших дій на реалізацію у першу чергу китайських та спільних російсько-китайських інтересів, що матиме наслідком посилення конфронтації із Заходом. 

Росія не має потужностей для широкомасштабних воєнних дій, але має достатньо засобів для підривних, терористичних, інформаційних, локальних збройних дій, шантажу, які є основними засобами “гібридної війни”.

Очевидно, що США і Велика Британія передбачали варіант перемоги “сильного Путіна”. Тому ще перед виборами істотно збільшилася жорсткість їхньої позиції щодо Росії.

Отже агресивність Росії з великою ймовірністю буде зростати у напрямах:

• Близький Схід - Сирія, Ірак.
• Україна.
• Балтія.
• Підривні дії у країнах Північної та Центральної Європи.

Наслідки для України

В обставинах, що склалися, ускладнюється швидке повернення до України Донбасу, яке реально було б вигідним і для Путіна, оскільки Росії складно у першу чергу з економічних причин підтримувати ОРДЛО і Росія вже була готова до певних варіантів повернення Донбасу України з можливістю збереження політичного впливу. Проте “сильний президент Росії” не може показати свою слабкість щодо України.

“Сильний Путін”, очевидно, вигідний для Президента України Петра Порошенка. Адже тепер населення має більше консолідуватися навколо нього у зв’язку із зростанням загрози агресивної Росії.

У теперішній ситуації виникають проблеми у пропутінської “п’ятої колони” (політичних партій, що фінансуються Росією і проросійськими олігархами), оскільки вони мусять зберегти показову “патріотичність”, але не можуть збільшити жорсткість позиції щодо Росії настільки, наскільки буде збільшуватися жорсткість цієї позиції Заходу і Порошенка.

Це дає громадянам України можливість розпізнати, хто з політичних сил і діячів України є прихованими ставлениками Путіна: Це будуть у першу чергу ті, які не збільшать антиросійської риторики пропорційно збільшенню жорсткості позиції Заходу і українського Президента. Хоча дехто з путінської агентури піде на це. Адже Росія завжди особливо активно засилала свою агентуру, як в ліві, так і в праві рухи.

Передвісник появи опозиції в оточенні Путіна

Агресивна позиція “сильного Путіна” вимагає збільшення ресурсів на зовнішню діяльність. Таких ресурсів у Росії реально нема. Очевидно не обійдеться лише одним “витисканням соків” у народу, а доведеться зменшити апетити самого Путіна та олігархів з його оточення.

Якщо врахувати збільшення жорсткості британсько-американських санкцій, то така мобілізація для оточення Путіна буде дуже неприємною. Тому в “російській еліті” збільшиться прихована антипутінська опозиція, яка на перших порах буде проявлятися навіть не “на кухні”(як було у радянські часи), а лише у думках. Проте тим несподіванішим і тим небезпечнішим для Путіна і російської держави буде вияв дій цієї опозиції при виникненні сприятливих внутрішніх та зовнішніх обставин.

Розклад голосів між альтернативними до Путіна кандидатами показує явну перевагу формально шовіністичного табору (В.Путін, М.Сурайкін, П.Грудінін, В.Жиріновський, С.Бабурін) над формально демократичним (К.Собчак, Г.Явлінський, Б.Тітов). Хоча думаючі росіяни навіть формально не можуть віднести Ксенію Собчак до демократів, розуміючи її близькість до Путіна і залежність від нього.

Очевидно, реальна опозиція буде проявлятися в середині команди самого Путіна. Далеко не всі захочуть погодитися з дискомфортом міжнародної ізоляції, яка буде зростати. Реальні російські націоналісти та інтелектуали, які справді люблять Росію і хочуть її відродження не показали своєї сили, але виявили свою наявність в деяких позиціях Б.Тітова і Г.Явлінського.

Показовим є те, що меншим від середнього був результат підтримки Путіна в “російському нечорнозем’ї”, яке є ядром російської нації і культури. Отже, прихильники справжнього відродження Росії вже є, але вони поки що дуже глибоко від “поверхні реальної політики”.

Значно нижчий від середнього результат показала Республіка Саха, де зростає націоналізм якутів, тюркського народу, який вийшов із своєї маргінальності і тяжіє до дуги Сибір-Середня Азія - Туреччина.

Інша впливова тюркська республіка, Татарстан, що знаходиться географічно ближче до центральної влади, підтримала Путіна, розуміючи, що цим місцеві еліти збільшать свою силу і незалежність, зберігаючи формальну підпорядкованість.

Висновки

Варто очікувати загострення світової гібридної війни. Сповільнення видимого, але пришвидшення реального, ймовірно різкого розпаду Росії.

Україні необхідно консолідуватися і готуватися до боротьби, швидше політичної, інформаційної та дипломатичної, ніж військової, але не менш жорсткої.