Зображення користувача Андрій Гарас.
Андрій Гарас
  • Відвідувань: 4
  • Переглядів: 4

Ісус не міг спокушати Пилипа: дослідження ще однієї вставки в Євангеліє Сина Божого

Ще й досі уважно читаючи та аналізуючи Євангеліє Ісуса Хреста, Сина Божого, ми можемо знаходити вставки, які мали на меті заблокувати його вчення. Наша мета - сповна відсіяти зловорожий кукіль від пшениці Слова Божого.

apostolpylyp.jpg

Апостол Пилип
Апостол Пилип

Плутанина із локалізацією

Цього разу мова йде про фрагмент, коли Ісус з учнями здійснили чудесну гостину для п’яти тисяч людей. Для початку ознайомимося із подією у викладі чотирьох євангелистів.

Євангеліє від Матвія

«Звідти Ісус відплив човном у пустинне й самітне місце; народ же, довідавшись про це, пішов за Ним із міст пішки. Вийшовши, Ісус побачив силу народу і змилосердився над ними та вигоїв їхніх недужих. Як же настав вечір, підійшли до Нього Його учні й кажуть: Пустинне це місце, та й час минув уже. Відпусти людей, нехай ідуть по селах та куплять собі поживи. Ісус сказав їм: Не треба їм відходити, дайте ви їм їсти. Вони ж мовлять до Нього: ми маємо тут тільки пять хлібів. Тоді він каже: Принесіть мені їх сюди...» (Мт 14.13-18).

Євангеліє від Марка

«Апостоли вернулися до Ісуса й розповіли Йому про все, що робили та чого навчали. Він їм каже: Ідіть самі - одні осторонь, десь на самоту, і відпочиньте трохи. Бо тих, що приходили й відходили, так було багато, що вони не мали часу навіть що перекусити. І відійшли вони човном у відлюдне місце самі-одні. Але їх бачили як вони відпливали, і багато пізнали їх, і пішки збіглись туди з усіх міст і випередили їх. Вийшовши, Ісус побачив силу народу і змилосердився над ними. І він навчав їх чимало. А коли була вже пізня година, приступили до Нього його учні й кажуть: Місце самотнє тут, і час уже пізній. Відпусти їх, хай підуть в околишні слободи й села та куплять собі що їсти. А Він відповів їм: Дайте ви їм їсти. Вони Йому кажуть: Хіба піти нам та купити хліба за двісті денарів і дати їм їсти? Він каже їм: Скільки хлібів маєте? Підіть і подивіться. Довідавшись, вони кажуть: П’ять хлібів...» (Мк 6.30-38).

Євангеліє від Луки

«Апостоли ж, вернувшись, розповіли Йому про те, що зробили. Тоді Він узяв їх і попрямував осторонь у напрямі міста, що зветься Витсайда. Люди, довідавшись про те, пішли слідом за ним. Він їх прийняв і говорив про Царство Боже та оздоровляв тих, що потребували того. День почав хилитись до вечора, і дванадцятеро підійшли до Нього й кажуть: Відпусти людей: хай ідуть по хуторах та селах, що навколо, і найдуть собі притулок та поживу, бо тут ми в пустому місці. А Він їм каже: Дайте ви їм їсти. Вони відповіли: Є у нас тільки пять хлібів. Хіба що підемо та купимо поживи для всього цього народу. Було бо їх приблизно п’ять тисяч чоловік...» (Лк 9.10-14).

Євангеліє від Івана

«По тому Ісус пішов на узбережжя Тиверійської Галілеї. Ішла за Ним сила народу; бачили-бо чуда, які Він вчинив над недужими. Ісус зійшов на гору й сів там з учнями своїми. Підвівши очі й побачивши, що сила людей іде до Нього, каже до Пилипа: Де нам купити хліба, щоб ці їли? Казав Він так, щоб випробувати його, знав-бо сам, що має робити. Пилип озвався до Нього: Та й за двісті денарів хліба не вистачило б, щоб кожному хоч трохи дісталось. Каже до Нього один з учнів, Андрій, брат Симона Петра: Є тут один хлопчина, що має пять ячмінних хлібів; але що це на таку силу людей!...» (Ів 6.1-9).

Отже, в перших трьох євангелистів - синоптиків, бачимо, що мова йде про одне й те ж місце - пустинне, відлюдне, поблизу Витсайди, що на схід від Капернаума.

У вставці до Івана знаходимо зовсім іншу локалізацію - Тиверійську Галілею. Якщо подивитися на карті, це місто знаходиться південніше Капернауму. Крім того, бачимо, що Ісус з апостолами, на відміну від перших трьох фрагментів, не відплив човном, а пішов туди.

Разом з Ігорем Каганцем ми з’ясували:

Замість «узбережжя Тиверійської Галілеї» має бути: «узбережжя Галілейського моря» (Іван 6.1). Події відбуваються в районі Витсаїди і Капернаума, що на півночі Галілейського моря. Натомість Тиверіада знаходиться на південно-західному березі моря. Неточність виникла тому, що фальсифікатор просував назву «Тиверійське озеро» (див. Ів 21.1), тому в речення Μετα ταῦτα ἀπῆλθεν ὁ Ἰησοῦς πέραν τῆς θαλάσσης τῆς Γαλιλαίας («по тому пішов Ісус за море Галілеї») дописав «τῆς Τιβεριάδος» (Тиверіади), мовляв, «море Тиверіади».

Мета вставки:

Заплутати локалізацію євангельських подій.

Вставка про «Тиверійське озеро» підтверджується інформацією із фрагментів, які слідують за поданим епізодом:

«Зараз же примусив учнів сідати в човен і плисти поперед Нього на той бік щодо Витсайди (Мк 6.45). Зауважимо, дана подія подається у викладі Марка, тоді як попередня згадка про Витсайду була у Луки, тобто, синоптики доповнюють один одного.

«Коли ж настав вечір, учні Його зійшли до моря і, ввійшовши в човен, попливли на той бік моря, до Капернаума» (Ів 6.16-17). Звернемо увагу: у фальсифікатора Ісус та учні пішли на узбережжя, а звідти уже плили човном.

Вставка про спокусу

Що стосується другої вставки, то мова йде про фразу: «Казав Він так, щоб випробувати його, знав-бо сам, що має робити» (Ів 6.6).

Чому це речення вставка? Давайте розберемося.

Для початку відзначимо, що його знаходимо лише в описі чудесної гостини для п’яти тисяч у викладі Івана. В інших євангелістів речення відсутнє.

Якщо навіть припустити, що Ісус випробовував Пилипа, в чому полягало це завдання? Тут доречніше було б використати слово «перевірив», адже воно з точки зору логіки краще підходить для характеристики математичних розрахунків. Згадаймо, якщо Ісус і влаштовував «екзамен» своїм учням, то робив це ЛИШЕ в контексті навчання, а саме: виявити стійкість, витривалість, волю як у випадку мандрівки на Купала в Юдею; або пробудити віру, як під час утихомирення бурі на морі. Це був елемент навчання, на якому євангелісти не акцентували особливу увагу як тут.

Було досліджено, що в цьому фрагменті в гелленському оригіналі вжите слово "πειράζων", що означає "спокушаючи", яке переклали як "випробовуючи".

Ісус не міг спокушати Пилипа, оскільки в такому випадку він суперечить самому собі, а також встав би на один рівень із фарисеями, які говорили хулу проти Святого Духа і яких Хрестос відверто критикував і називав кодлом гадючим:

«Тоді деякі з фарисеїв озвались до Нього... Він у відповідь сказав їм: Зле кодло і розпусне вимагає знаку, та знаку не буде йому дано» (Мт 12.38-39).

«Горе вам, фарисеї, лицеміри, що людям замикаєте Царство Боже!... Змії, порода гадюча! Як ви можете уникнути пекельного засуду» (Мт 23.13,33).

Дізнаємося, що означає слово «спокуса» :

«Споку́са — те, що спокушає, особливо до зла. Спокушувати, в значенні дієслова означає намагатися переконати (особу) вчинити неправду чи злодіяння, обіцяючи задоволення або користь» (Вікіпедія).

«Споку́са — гріховне випробування; гріх; християнська релігія вчить, що спокуса йде від диявола...», Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 575 (Інформацію взято із сайту: https://slova.com.ua/word/%D1%81%D0%BF%D0%BE%D0%BA%D1%83%D1%81%D0%B0).

Розглянемо епізоди Доброї Новини, в яких ідеться про спокусу:

«Вийшли тоді фарисеї і стали сперечатися з Ним, і вимагали від Нього знаку з неба, спокушаючи Його. Зітхнув Він важко з глибини серця й каже: Чого ця порода, лукава й розпусна, вимагає знаку? Істинно кажу вам: не дасться цій породі знаку! І, покинувши їх, знову сів у човен і поплив на той бік» (Мт 16.1-2,4; Мк 8.11-13).

«Горе світові від спокус. Воно й треба, щоб прийшли спокуси, однак горе тій людині, через яку спокуси приходять!» (Мт 18.7).

«І підійшли до Нього фарисеї, і, спокушаючи Його, спитали: Чи можна чоловікові відпустити свою жінку з якої-небудь причини?» (Мт 19.3, Мк 10.2).

«Тоді фарисеї і первосвященики пішли й радили раду, як би Його спіймати на слові. І, назираючи за Ним, вони послали підглядачів зі своїх учнів, що удавали з себе праведних, щоб Його піймати на слові, схопити й видати начальству та владі намісника. Учителю, – кажуть вони, – ми знаємо, що ти щирого серця і що дороги Божої навчаєш по правді і не зважаєш ні на кого, бо не дивишся на лице людей. Скажи нам, як тобі здається: чи вільно давати кесареві податок, чи ні? Маємо давати чи не давати? Ісус, знаючи їхню підступність, озвався: Чого Мене спокушаєте, лицеміри? (Мт 22.15-18, Мк 12.13-15, Лк 20.20-24).

«Один же з вчених чув їхню суперечку й бачив, як Він їм добре відповів. Довідавшись від нього, як Ісус замкнув уста садукеям, фарисеї зібралися навколо Нього. І от один із них, учений-законовчитель, підійшов і спитав Його, спокушаючи: Учителю, котра найбільша заповідь у законі? Він сказав до нього: Люби Господа, Бога твого, всім серцем твоїм, усією душею твоєю, всією силою твоєю і всією думкою твоєю: це найбільша й найперша заповідь. А друга подібна до неї: люби ближнього твого, як себе самого. Іншої, більшої від цих, заповіді нема» (Мт 22.34-39, Мк 12.28-31, Лк 10.25-26).

«Як же прибули на місце, що зветься Гетсиманія, і увійшли в сад, Ісус сказав їм: Не спіть і моліться, щоб не ввійшли у спокусу, бо дух бадьорий, але тіло немічне» (Мт 26.36,41; Мк 14.32,38; Лк 22.39-40).

А тепер порівняємо дві ключові фрази, вставивши в Івана 6.6 замість «випробувати» правильне «спокушаючи»:

«Казав Він так, щоб спокусити його, знав-бо сам, що має робити» (Ів 6.6).

«Горе світові від спокус. Воно й треба, щоб прийшли спокуси, однак горе тій людині, через яку спокуси приходять(Мт 18.7).

І приходимо до висновку, що речення в Євангелії від Івана 6.6 є вставкою. Євангеліє - документ, натхненний Святим Духом, в якому не може бути суперечності.

Наші інтереси: 

Працюємо на Господній ниві! Очищуємо Боже Слово від куколю фальсифікацій.

Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту не більше 20 символів і натисніть Ctrl+Enter
Підписуюсь на новини

Зверніть увагу

Щасливі приязні, бо вони успадкують Землю

Чеснота приязності та ельфійський реактор – другий крок до вічного життя та опанування планети Земля

Євангельська концепція палінгенетичного реактора об’єднує надлюдську самореалізацію, соціальну взаємодію та трансформацію людства. Щасливі скромні та приязні, бо вони опанують Землю.

Останні записи

Кращий коментар

Зображення користувача Андрій Гарас.
0
Ще не підтримано

Прошу висловлювати свої думки щодо статті!

У нас є вічність!
Радіймо життю граючи!

Коментарі

Зображення користувача Андрій Гарас.
0
Ще не підтримано

Прошу висловлювати свої думки щодо статті!

У нас є вічність!
Радіймо життю граючи!

Зображення користувача Арсен Дубовик.
0
Ще не підтримано

Отже, в "Господній молитві" таки є слова про спокусу? По зразку: «Як же прибули на місце, що зветься Гетсиманія, і увійшли в сад, Ісус сказав їм: Не спіть і моліться, щоб не ввійшли у спокусу, бо дух бадьорий, але тіло немічне» (Мт 26.36,41; Мк 14.32,38; Лк 22.39-40).
На Твою думку, таки маємо казати "і захисти нас, щоб не ввійшли ми у спокусу"?
Та й, знову ж таки, як тут бути з часткою "не"?

"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)

Зображення користувача Андрій Гарас.
0
Ще не підтримано

На сайті НО вже було дослідження щодо цих слів у Господній молитві.
Різниця між цими фрагментами, на мою думку, в наступному: тут Ісус каже: "моліться, щоб не ВВІЙШЛИ у спокусу", тобто, щоб не опустились у нижчий простір подій через нестійкість плоті.
У Господній молитві читаємо: "І не введи нас у спокусу", де мається на увазі, що Отець може спонукати до цього. Але це засадниче неможливо, тому що Небесний Батько є добрим і святим!

У нас є вічність!
Радіймо життю граючи!

Зображення користувача Арсен Дубовик.
0
Ще не підтримано

Які оригінальні слова вжито в обох випадках?
Дякую! ----

"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)