06.11.2015 - 02:36
- Відвідувань: 35
- Переглядів: 41
ЛЕВ СИЛЕНКО. Гість з Храму Предків (вибране)
Джерело:
- ЛЕВ СИЛЕНКО. ГІСТЬ З ХРАМУ ПРЕДКІВ
- Лев Силенко, 10996 рік Дажбожий (Видання друге) 1996
- Я прийшов з Храму Предків, з Трипілля.
- П'ятдесят мандрував я століть.
- Бачив війни, і мир, і дозвілля,
- Оріянські шляхи - їхню кміть.
- 1. МАГА Врату* врочисто дарую
- Поколінням грядущим. Прийміть
- Дань нетлінну, святу, золотую,
- Людство світлом новим освітіть!
- 2. Людство томиться в тьмі: конче треба
- Мозок кормом новим годувать.
- Україна покликана Небом
- Хід Європі новий показать.
- 3. Сонце Рідної Віри і Волі
- Буде мислі родити нові.
- І поклін племена сильні й кволі
- Українській складуть голові.
- 4. І поклонники Маркса і Будди,
- Могамета, Ісуса і Тьми,
- І немудрі, і мудрії люди
- Схочуть бути новими людьми.
- 5. Мислі люблені мною черпаю
- Я з джерел Духа Предків. Моя
- Краща Йсусових чуд, краща раю
- Життєтворна Дажбожа Земля.
- 6. Я - дитина Дніпра, Сонця, Грому
- Ритм моїх почувань непростий:
- Він походить з Дажбожого Дому –
- Вічно Рідний і вічно Святий!
- 7. Я родився з Безсмертя безсмертних.
- Я годований серцем Землі.
- З дум моїх золотих, іскрометних
- Людство створить нові кораблі
- 8. Революцій духовної Волі.
- О плянетний людський океан!
- Буде честь на твоєму престолі,
- Як пробудиться Люд мій, титан
- 19. Я речу: "Заблукалі, вертайтесь,
- Рідну Віру беру із Небес,
- Відчиняйте серця, не цурайтесь,
- Я на радість Народу воскрес!
- 20. Я воскрес, і духовні кайдани
- На душі розірвав. Земляки,
- Кличу Вас, заліковуйте рани,
- Гідно стріньте грядущі віки!"
- 23. Де кадило, розтоптані квіти
- Владних дум, де оселі рабів
- Тиміямним багатством чадіти
- Завжди мусять на славу катів.
- 24. Я хвалити ніколи не стану
- Сіть традицій підступно чужих!
- Понад все возвеличу я рану
- Українських героїв німих,
- 25. Безіменних синів України,
- Непокору, хотіння і сум
- Воскрешу, щоб устала з руїни
- Віри Рідної праведність дум,
- 28. Мати-Земле, чолом я складаю
- Дочкам древнім твоїм і синам,
- І тобою в тобі оживаю
- На немеркнучу славу вікам.
- 29. Люде мій, розгадаєш Минуле,
- То й сучасне мудріше збагнеш,
- Буде серце до Рідного чуле,
- Як чужих мудреців проженеш.
- 30. Люде мій, шашель духа чужого,
- Що ховається в міті Христа,
- Сіє зерна роздорів. Премного
- З правд чужих блекоти вироста!
- 32. Пізнавай чужу мудрість і чвари,
- Та не пий із їх дзбанку вина,
- Бо загубиш себе, рідні дари
- І сорочку з свого полотна.
- 34. Нишкніть, чесні носителі чаду
- Греко-римських кадильниць і тьми!
- Я іду зі Святинь Києграду
- Сіять зерна святі між людьми.
- 35. Воскреса в моїм серці вогнями
- Рідна Віра святої Руси.
- Я іду, як володар, шляхами
- Мага Віри, звитяг і краси!
- 37. ПРАВОСЛАВНІ раби і поети
- Пишнотливо торочать, що ми
- Дикуни, що нас авторитети
- Римо-грецькі зробили людьми...
- 38. І торочать, що нас у Славуті,
- Наче стадо сліпих баранів
- Охрестили. І стали закуті
- Серце, крила дніпрянських орлів.
- 39. Кажуть: грек у старім Києграді
- Став духовним жрецем (на Русі).
- І для нього були на заваді
- Українські обряди усі
- 40. Русь була на Русі на заваді?
- Грек володар і серця, й ума.
- Православні раби, будьте раді –
- Віри вашої більше нема...
- 41. ХТО ми є? Азіяти, Монголи,
- Вічні варвари диких степів,
- Що їдять без вогню і без солі
- І авгурів, і грецьких попів?
- 42. Хто ми є? І чи мали ми рідну
- Самобутню науку життя?
- Непорочну снагу і солідну,
- Як святе материнське чуття?
- 44. Хто ми є? Діти церкви святої,
- У якій замість матері жид?
- Замість мудрости, возглас тупої
- Алилуйщини, Євиний стид.
- 45. Хто ми є? Байстрюки Візантії,
- Вівці стрижені римських авґур,
- Чи духовні пігмеї німії,
- Що бояться тривоги і бур?
- 46. Хто ми є? Безсоромні лакеї
- Зайд московських, продажні сини,
- Що стидаються Нені своєї,
- Полюбивши чужі ордени?
- 47. Хто ми є? Гнучкошиєнки - черви,
- Архидурні чужих вівтарів,
- Що свій ум, свою душу і нерви
- Збагатили інстинктом рабів?
- 48. Хто ми є? Славний рід чи отара
- Християнських смиренних овець,
- Котрі вірять: жиди Аврам, Сара –
- Перша Мати і перший Отець.
- 49. Предків Дух м'ні сказав відчинити
- Історичної правди Врата,
- Люд, рожденний в тюрмі, розбудити,
- Щоб воскресли Хотіння й Мета!
- 50. МИ - Трипільці, народ, що Європі
- Дав божественну кміть, перший міт.
- Наші Предки в біблійнім потопі
- Не топились, як "грішний" семіт.
- 51. Наша Рідна Земля була раєм,
- Де зродилась Орійська Сім'я.
- Нині правди цієї не знаєм –
- Ми свого відцуралися "Я".
- 52. Древня Індія знає, що Роди
- Світлоокі на конях швидких,
- Покоряючи гори і води,
- З-над Дніпра прилетіли до них.
- 53. І над Індом створили державу,
- І назвали її тоді Кіш.
- Поколінням майбутнім на славу
- Груз у землю Дравидську леміш.
- 54. Орь - великий і славний наш Тато:
- Незбагненна ніким його кміть.
- Світ дивують, як сонце і злато,
- Сотні орьських буремних століть.
- 55. Німець хоче, щоб німець навчався
- Твердо вірити: Орій - це Ґот,
- Котрий Інд покорив, і почався
- З нього Індо-Германський народ.
- 56. Ні, не Німці були це, не Ґоти:
- Ґот боявся коней, як вовків.
- І не Греки. Скажім без турботи:
- Чорні очі у грецьких богів...
- 57. Україно, це з лона Твоєї,
- Життєтворної нені-Землі
- Вийшов Орій, Трипільські антеї –
- Перші в світі людські королі
- 58. Україно, це ти колихала
- Оріянських народів стару
- Славнорідну колиску.
- Навчала Серце, Розум молитись Добру.
- 59. Літ п'ять тисяч тому наші Предки,
- Дикий шал загнуздавши коней,
- І шкіряні вдягнувши жилетки,
- До індуських примчали дверей.
- 60. МИ древніші, як Ной, Аврам, Сара
- І казковий біблійний Самсон.
- Чиста ми Оріянська "отара",
- Що народам дала пантеон
- 61. Дивних Ведів творінь, чар намету,
- Де владарствує Огні і Ом.
- Від Дніпра до Індуського степу
- Води й гори нам били чолом
- 64. Предки наші старіші, як чада
- Елогимові. З наших племен
- (Кимерійсько - Гиксоського стада),
- Де Славута тече (Бористен),
- 65. Перші в світі родилися вої,
- Що з Дніпра по єгипетський Ніл
- Мчали летом стріли золотої,
- Чудотворною спритністю бджіл.
- 66. "Кінь і віз" - перший транспорт людини
- В Українській зродився Землі,
- І пішов до племен Аккадини,
- До Єгипту, в семітські краї .
- 68. МИ Сумери. На долах Євфрату
- Квітли наші міста. Зиґурат –
- Українську Святиню багату
- Ні Халдей не ганьбив, ні Аккад.
- 69. Ми Сумери (потомки Трипілля).
- Гідний слід наш - розкопаний Ур.
- Роботящі ми діти привілля,
- Сад створили з євфратських баюр.
- 70. Ми - легенда, звитяжні Гіттіти,
- Що спалили старий Вавилон,
- Присмиривши Аккадів. Леліти
- Внук Сарґона не смів про свій трон.
- 71. УКРАЇНО, з Твоєї колиски
- Вийшов славний гиксоський Киян.
- Пив узвар він з трипільської миски,
- Був міцний, як дніпрянський тарпан.
- 72. О, Кияне! Тобі фараони
- І жерці сина божого Ра
- Чесно били доземні поклони,
- Як владиці святого Дніпра.
- 74. Українці в старій Филистині
- (Ще тоді не жили там Жиди)
- Полишали (розкопують нині)
- Древньославні трипільські сліди.
- 75. І в єгипетських храмах Амона
- Карби клали жерці - знахарі,
- Що в долинах амонського трона
- Гикси правлять (Трипільці старі).
- 76. Потім Скити могутні і славні,
- (Внуки Гиксів - володарська рать)
- Прославляли походи предавні,
- Рідний Звичай і Рідну Печать.
- 77. ДЕ йорданські течуть мутні води,
- Був Скитоград (тепер Бетшеан):
- Там колись Українськії Роди
- Мали грізних візниць караван.
- 78. Як вернувсь Езикел з Вавилону,
- (Глянь у "Біблію", там він писав),
- Що цар Гог (із Магогського трону –
- З трону Скитів) Юдеїв скоряв.
- 79. Гог летів, наче вихор! Тарпани
- Гнали перські полчища, жидів.
- Де Йордань, він знечулював рани
- Полином чорноморських степів .
- 81. Фараон Псеметих приніс дари –
- Склав до ніг Українських Синів.
- А жерці - святе миро і чари:
- Їжу нільських владик і богів.
- 82. Бог Іакова - грізний Єгова
- Був Дажбогом полонений. І
- України священна розмова
- В Ханаанській дзвеніла землі.
- 86. Оборонні ромейські споруди,
- Що в дунайських стояли степах,
- Обсипалися стрілами: люди
- Українські не знали про страх.
- 87. Хто не знає про страх, тому сила
- Правд чужих б'є поклони до ніг.
- Страх людині розслаблює крила,
- Порить спину, як мокрий батіг.
- 90. Русичі і Магоги, і Скити –
- Роди кровні, відважні, старі –
- Українцями стали. І жити
- Мудро вміли колись на Дніпрі.
- 91. Різні назви у світі ми мали:
- Анти, Анти! Хіба це не ми
- Германаріха орди прогнали,
- Готські стріли стоптали кіньми!
- 93. Русь (Сарматія) римській короні
- Не склоняла ніколи чола.
- Не була, як той раб, на припоні,
- Самобутність свою берегла.
- 94. Берегла свої рідні Покони,
- Рідну Віру і Мудрість свою.
- Не могли чужинці (гегемони)
- Чесно Русь покорити в бою!
- 95. Був учителем Греків наш славний
- Анахарзис (Анакр) Скит (Сколот),
- І про це написав хроніст давній –
- Грек старий (мандрівник) Геродот.
- 96. Він писав, що з Землі Бористенів
- Анахарзис (мудрець завітав).
- Перший в світі тоді для Гелленів
- Про безсмертя душі розказав.
- 97. У Атенах тоді не жили ще
- Ні Сократ, ні "дивак" Демокрит.
- Лиш століття пізніш вони ближче,
- Знали правди, які їм дав Скит.
- 106. Рим у шалі розпусти, в знемозі,
- У бунтах фанатичних рабів,
- Попросити (в безславній тривозі)
- В Бога рабського ласок зумів.
- 107. СТАЛИ нові жерці рабам прісно
- Благомовить, що Рим за Христа
- Кличе бити поклони, бо звісно,
- Де покірність, душі чистота.
- 108. І Христос став спасителем Риму.
- Понтифікси (модерні жерці)
- Темну зграю рабів (незлічиму)
- Хитро смирять з хрестом у руці.
- 109. Чуда! Чуда святі - стоязикі!
- Рим імперський Христа возлюбив,
- І апостольські "правди великі"
- Ритуалами Марса покрив.
- 110. ВАШ Христос, низьколобі плебеї, -
- Імператор рече Константин, -
- Буде Богом державним. Ромеї,
- Не міняйте імперських доктрин!
- 112. "Християнські жреці почнуть вчити,
- Щоб раби поклонялись мені.
- Рабським Богом рабів присмирити –
- Найвеличніша мудрість землі!
- 113. "Волю, волю даю християнам
- Гнути спину й тягнути ярмо,
- Поклонятись Ісусовим ранам
- І моє восхваляти кермо!"
- 114. І раби (християни в неволі)
- Вільно стали молитись Христу.
- Хвалять щиро одурені й голі
- Римську знать і корону злоту.
- 116. Англікани, Іспанці і Галли
- Були в Римі невільники - крам.
- Рідні віри вони повтрачали –
- Поклонялися римським богам.
- 117. Мову рідну забули, обряди,
- Честь своїх волелюбних Богів.
- І закуті шукали розради
- Біля римських старих вівтарів
- 123. Святослав водив Русь у походи,
- Він Ромеїв, Хозар присмиряв.
- Покорялись йому гори, води
- І поля світанкових заграв.
- 124. У чужого не вірив він Бога,
- І Ромеям казав: "Йду на Вас!
- Із небесним Трисуттям Дажбога
- Перемога прославлює нас!
- 125. "Не хитруйте, Ромеї прокляті,
- Я син Волі і Слава Русі.
- Меч мій кутий із сонця. І в златі
- Ходить Русь. Ми - хрестоси усі.
- 130. "Бог Жидів (Елогим чи Єгова) –
- Він для них, як для нас є Дажбог.
- Хай же буде в нас мудрість готова
- З Богом рідним пить чар перемог.
- 131. "Віри різні на світі, як різні
- Є на світі народи й краї.
- Та закони існують залізні,
- Що найкращі обряди - свої.
- 132. "Матерів є на світі багато
- Та найкраща зі всіх матерів –
- Рідна Мати. Святе її злато –
- Непідкупна краса теплих слів".
- 134. Наше рідне походить від Роду
- Оря - тата Русі, Праотця,
- Що дав ім'я і мудрість Народу,
- І дав нам наші риси лиця.
- 135. Лель замріяна - Мати Святая
- (Прародителька наших племен).
- Оря - Лелі, родина благая
- Там зросла, де пливе Бористен .
- 137. ЩОБ ослабити Русь, треба вбити
- Віру внуків Дажбожих, спалить
- Вівтарі її слави. Втопити
- Символ сили, Дажбога ганьбить.
- 138. Треба дати їм віру Христову,
- Щоб розм'якнули їхні серця,
- Щоб Русич віддав зброю й корову,
- Душу й ум для гречина - отця.
- 139. Треба їм обіцяти спасіння
- Во Христі на святих небесах,
- Щоб вони нам давали насіння
- Піль своїх і молитви, і прах.
- 140. Одурманюйте димом кадила
- (Ладан легко притуплює ум),
- Щоб Русич не хотів брати вила,
- Зайдів хитрість уздрівши і глум.
- 141. Зайди з Греції, Ґотії, Риму
- Русь хотіли хрестити, рекли,
- Щоб ми Богу молились чужому,
- Зайшлій правді свій ум віддали .
- 143. "Русичі! Зайди хитрі, як змії,
- І голодні, як хижі вовки,
- Хочуть Ваші серця і надії,
- Як ту рибу зловити в сітки.
- 144. "Під їх усміхом схована трута,
- Під їх вірою - змова й обман.
- Єрей знаний з давен баламута,
- На Русі ставить грецький капкан.
- 149. "Нині є на Русі (Україні)
- Наші рідні закони, Боги,
- Не черпають вони з Палестини
- Ні любові, ні слав, ні снаги!
- 150. "Мудра й руса глава України
- Однобожжя сама утвердить
- Їй не треба чужої доктрини,
- Щоб чужими шляхами ходить!
- 154. "Щоб росли рідні мислі, літали
- В небесах самобутніх натхнень,
- Щоб ми правду самі укріпляли.
- І щоб ніч була наша, і день!
- 155. "Наші діти, народжені нами,
- Нашу мають красу і наш ум.
- Полюбивши чуже, кріпаками
- Жити будуть Вітчизні на глум.
- 158. "Чужина нашим дітям дасть волю
- Рідну Правду ганьбити й діла.
- І забути себе, свою долю,
- Матір добру, що душу дала
- 161. "На юдейських шляхах Емауса
- Не шукайте любови і кпин.
- Не просіть порятунку в Ісуса,
- Він не Вами народжений син.
- 162. "Святість рідна, не створена вами,
- Чести рідної вам не дає.
- Учить вічними бути рабами
- І вас вашою мудрістю б'є.
- 164. "Душеловів чужих гнати треба,
- Їхня віра - принадний капкан.
- Ми без їхнього пекла і неба
- Знайдем Бога і зоремо лан.
- 165. "І полюбить брат брата, як брата
- І сестру, як голубку сестру.
- Без святих чужаків, і без ката
- Ми прославимо матір стару.
- 166. "Недостойно чужими краями
- Волочитися - віри шукать...
- Краще ріки хай будуть богами,
- Ніж чужинцю поклони складать.
- 168. "Якщо в рідній Русі є потреба
- Віру в Бога Єдиного мать,
- То приймаймо її просто з Неба –
- З рук чужих недостойно приймать.
- 173. "Ми богів не вбиваєм! Людину
- Щиро любим, як Божу печать.
- Про криваву Христову кончину
- Нашим дітям не хочем казать.
- 178. "Нечистиве - обчисть! Нерозумне
- Рідних Предків чуття - врозуми.
- Сам життя сотвори многодумне
- І людиною будь між людьми.
- 179. "Рідна Віра коли не є добра,
- То зігрій її серцем, добром,
- Щоб була вона мудра й хоробра,
- І свята, як у брагмана Ом!
- 180. "Поняття про божественну сутність
- До духовних вершин піднеси.
- Де сучасне велике, майбутність
- Повна творчости, сили, краси.
- 181. "Дбай, щоб квітнув, як зорі весною,
- Самобутньої Мудрости сад.
- Болем, радістю, квітом, сльозою
- Грій Молитви свої і свій лад.
- 182. "З вільних дум, що любов'ю багаті
- І вогнем зореносних натхнень,
- Нехай будуть Молитви зачаті –
- І твій вечір, і ранок, і день.
- 183. "Правди добрі в Христа й Могамета,
- Та святі їхні правди - чужі.
- Раджу я із чужого намета
- Не нести в рідну хату коржі.
- 184. "Краще грудку землі, вмиту кров'ю,
- Рідних Предків зігріти в руці,
- Й помолитись до неба з любов'ю,
- Ніж молитись до вас, чужинці.
- 185. "Мудрочолі, із серцем дитини,
- Предки наші великі, як Світ!
- Їхня Мудрість - духовні перлини
- Самобутні й міцні, як граніт.
- 186. "Русь, себе бережи! Чужі міти,
- Віри зайшлі - це мачуха зла,
- Що не може сердець обігріти,
- Не прикрасить думками чола!"
- 187. УКРАЇНО моя, серцемовна,
- Духом будь непорочна, злота,
- Щоб жила між світами духовна
- Українська твоя чистота!
- 190. Правду треба ректи Україні
- Самобутню, як сила землі.
- Сміло йдіть у Світи завжди й нині
- Дум моїх золоті кораблі!
- 191. РІДНА Віра - це тайни Народу,
- Що живе на границях світів.
- Рідна Віра - це скарби Свободи,
- Велич слави Трипільських орлів.
- 195. Рідна Віра свята, самобутня,
- Народилась, як дуб із зерна,
- Для Народу плекала майбутнє
- І з Народом, як Сонце, жила.
- 196. Рідна Віра жила у билинах,
- В материнській усмішці, в сльозах,
- У сумних, світлощасних хвилинах,
- У багатих і бідних хатах.
- 197. Рідна Віра - свобідне говіння,
- Культ свободи і Дух Праотців;
- Непокора свята і терпіння
- Степових Українських орлів.
- 199. Сонце Рідної Віри - це Воля,
- Що родилась із мозку віків,
- Це квітучість науки, це доля
- Українських святих матерів .
- 200. Їхні муки, їх радощі, сльози,
- Їхні струджені руки, серця,
- Їхня ніжність ніжніша мімози,
- Їхня щедрість - не має кінця!
- 201. Вільно квітне Народ, що всевічно
- Рідну Віру свою береже:
- Як утратить цей скарб, то трагічно
- Буде жити, любивши чуже.
- 203. ВІЗАНТІЄ, це ти умертвила
- Святослава - володаря Дня
- Християнським кропилом прикрила
- Всі криваві ромейські діла.
- 204. Візантія - ромейська затія,
- Лицемірна, золочена бридь.
- Кожний погляд її, кожна дія
- Ритуальним шаманством хитрить.
- 207. Греки Русь заходились кропити
- (О, лукаві афонські ченці!)
- Розп'яттям їм вдалося втопити
- Жезл Русі в її рідній ріці.
- 208. ІЗ Трисуттям Дажбог в Києграді:
- Внуки в нього - це ті Русичі,
- Що Гречину рекли в Цареграді
- Безвідмовно складати мечі.
- 210. "Бийте Ідола! Мучте, паліте!" –
- Возречали єреї. Дажбог:
- "Не мене, а свій ум пожалійте,
- Русичі, Я Ваш клич Перемог.
- 212. "Я Ваш Дух! І просити пощади
- Я не буду у рідних синів.
- Полюбили чуже - дух заглади
- Зробить з Вас злі отари рабів.
- 214. "Я Ваш Дух, мої ріднії діти,
- Я не ідол, Я Ваша любов,
- Ваші радощі, смутки і квіти,
- Ваша Слава і Воля, і кров,
- 215. "Я Ваш Дух. Я і Ви - одна Сутність.
- Одне Єство і Воля одна.
- Неподільні Минуле й Майбутність,
- Ваші весни святого зерна.
- 217. Образ рідний, що гідно віками
- Множив Єдність і Волю Русі,
- Був убитий своїми синами
- І утоплений ними в Дніпрі.
- 219. ГРЕКАМ Русь поклонилась...Правдива
- Віра, бачиш, прийшла з Чужини.
- Піп кропило піднявши: "Щаслива
- Русь, Дажбога свого розіпни!
- 220. "Володимире, нам поклоняйся!
- Ім'я грецьке приймай, Базилей.
- Хрест цілуй, свого ім'я зрікайся
- На очах своїх рідних дітей!
- 221. "Базилей, це царьок, що покірно
- Імператору служить. Так є:
- Хто полюбить ромеїв превірно,
- Той і ймення втрачає своє.
- 222. "Рідну Віру Русі пусти димом!
- Попали, оскверни, порубай!
- Жона в тебе, грекиня, то ж з Римом
- Не кумуйся. За Грецію дбай!
- 223. "Казку слухай: "Андрей устромляє
- Грецький хрест над обривом Дніпра!
- Назарей твою Русь просвіщає
- Іноземним світилом добра.
- 224. "Нень твою, стару Ольгу, хрестили,
- І речали: "Гелена ти є,
- Ім'я грецьке приймай. Ми вчинили,
- Щоб у тебе було не твоє.
- 230. СВІТЛОРОДИЙ великий Дажбоже,
- Ти єси зміст і Воля Руси.
- Серце в Тебе, як Сонце пригоже,
- І як скарби святої краси.
- 231. Ти живеш у мені Духом Волі,
- І вогнем, що освіжує кров.
- Предки рідні, святі, мудрочолі,
- Ви моя, а я ваша любов.
- 232. Ти живеш у мені, як надія,
- Що не гасне ні вдень, ні вночі.
- Я - Тобою народжена Мрія,
- Правдоносні духовні мечі.
- 233. Правда рідна і Воля, і Слава –
- Це, Дажбоже, твоя благодать,
- Це Твоя оріянська заграва,
- Це Твоя Небом свячена рать!
- 234. О, Великий і Світлий Дажбоже,
- Я Твій син і натхнений Пророк.
- Жодна сила скорити не може
- Ходу Волі моєї думок!
- 236. Володимире, князю наш рідний,
- Ти не рідні діла карбував:
- Український Народ пресвобідний,
- Іноземним каноном скував.
- 238. Ти, як раб, приклякнув на коліна
- Перед зайшлим святим хитруном,
- І на сором новим поколінням
- Сповідався йому, бив чолом.
- 240. Як ти смів у святім Киястолі
- Чужинцеві поклони складать?
- Ти ж володар Русі! І на волі –
- Хто є гідний тебе сповідать?
- 242. Ти знеславив русяву Рогніду,
- Матір ранив і тата її,
- І прогнав, щоб пропала без сліду,
- Кроки, князю, у тебе святі?
- 246. Ти не словом! Вогнем і мечами
- Гнав Народ мій у хвилі Дніпра.
- І тоді (душехват із хрестами)
- Дух Русі умертвляв, як мара.
- 248. Легкодумний Владимире, тату,
- Ти святим став, а Люд твій рабом,
- Що ослабив свій ум, вільну хату,
- І пришельцям складає чолом...
- 254. Русь, о, Скитіє, Мати святая,
- Як це сталось, що ти не є ти?
- Я втру сльози твої, Всеблагая,
- Душе Волі, Добра, Чесноти!
- 260. Ні, не чваньтесь ніде, що Гречини
- І апостоли (чесні Жиди)
- Принесли нам духовні перлини,
- Лоґос, схими і гнів сатани.
- 261. Принесли нам чуже, щоб закути
- Наші душі в канони чужі,
- Щоб роззброїти нас і роззути,
- Наші нам дарувати коржі.
- 267. Алилуйщиків тьма! Київ критий
- Чорноризними юрбами. Тло
- Панахидне, охляле. Розбитий
- Град Русі, де владарство жило.
- 270. Хтось зумів нами нас покорити
- І назвати "поганством" наш ум.
- Щоб хотілось нам з рідного кпити,
- Він його опотворив на глум.
- 271. ДЕ осміяна мати, там діти
- Приголомшені, кволі ростуть,
- І не знають, де очі подіти,
- І яку собі вибрати путь.
- 273. Гине Совість Русі... Християни,
- Ні меча в нас, ні сили, ні дня!
- Мощі, мощі, отці-васильяни
- І освячена в церкві свиня.
- 275. Замість ратних полків - в нас затворник
- Преподобний чернець Варлаам.
- Теодосій - святоша, іконник
- Амфилохій, Меркурій і Хам.
- 276. Прісномирні Пафнутій, Апатій,
- Анастасій, Арсеній, Зенон,
- І святий Йоасаф і Панкратій,
- Чудотворний чернець Агафон.
- 278. Вікопомний хапун - піп Туптало,
- І Алимпій - препосник і тит:
- Навіть ночі святої б не стало,
- Щоб оглянути цей колорит!..
- 280. Прополоскані мозки-каліки,
- Що зреклися життя і себе!
- Православні раби-недоріки,
- Їм немиле і небо святе!
- 282. Хто це, Греки? Та ні, це Русини
- Перехрещені в Греків... От, бач,
- "Бог от греков". Спітнілі чуприни,
- Божий страх і міцний спотикач,
- 284. Микол ай там і чесна Варвара
- (З мощів можна вершить Еверест!),
- І продати за добрі "таляри",
- "Совершивши таїнственний жест".
- 285. Що "от Грека", то все - канонічне,
- Що "от Жида" - то Боже й святе,
- А що наше - гливке, анемічне,
- І зів'яне, поки розцвіте.
- 286. Розум наш запрягли у канони,
- Вбили душу у чаді кадил,
- Щоб забули ми рідні Покони –
- Животіли без Волі і сил.
- 292. Заворожена Русь (Україна)
- В катакомбах чернечих дріма.
- Її Мудрість ясну, як перлина,
- Чужомудра ковтнула пітьма.
- 293. Випав меч із руки Києграда,
- (Українки не родять богів).
- Родять схимників - ялові стада
- Візантійських кастратів - рабів.
- 296. Злотоверхий - монахи, дзвіниці,
- Візантійські малюнки - ганьба!
- Українки, хіба ви ягниці?
- Де сини Ваші, де боротьба!?
- 301. ЧОРНОРИЗНІ попи (пресвятоші)
- Проречали: "І хан - дарХриста,
- Полюбіте його, святі мощі,
- Стане щастям Орда Золота.
- 304. "Бо спасенні всі ті, що смиренні
- Бо блаженні всі ті, що мовчать,
- Христом люблені ті, що є темні
- І щасливі всі ті, що клячать.
- 308. "Полюбіте Орду, бо так хоче
- Саваот і святий Миколай!" –
- Піп Олимпій з амвону пророче,
- Присмиряючи юрби і край.
- 310. Шкіру, мед, віск, сукно і пшеницю,
- І добротну худобу й дівчат
- (Українську красу білолицю)
- З рук попів брав, як дань, тоді кат.
- 311. Християн со хрестом християни
- Віддавали, як крам у орду.
- Не себе віддавали, без шани
- Русокосих дівчат - кров младу.
- 313. О, Дажбоже, твої рідні внуки
- Є холопами Греків, Татар.
- Поневолений дух, скуті руки
- І з хрестом, як чума, яничар.
- 314. О, Дажбоже, прости, що втопили
- Образ Твій у глибокій ріці.
- Над Тобою наругу чинили
- Чорноризні пришельці - ченці.
- 315. Не Тебе утопили, а силу,
- Що жила в Твоїм імені. Ти
- Їх караєш? Дав долю безкрилу
- Без звитяг, без надій, без мети?
- 318. "Кличуть Вас до терпінь і покори,
- Сповідайтесь со страхом усі!
- Будьте тихі, немов мухомори,
- В дар дістанете рай в небесі!"
- 319. Щонеділі вони прославляли
- Хана й муки Ісуса Христа,
- Українських дітей катували
- Страхом пекла, вогнем батога.
- 321. В юних душах плекали покору,
- Звички рабські, байдужжя і страх.
- Рідну Віру святу без розбору
- Умертвляли на їхніх очах.
- 326. АЛИЛУЇТЬ єрей вміло, спритно
- Тішить душі: він маг і мудрець
- Дружить з ханом Орди. Апетитно
- Трудом живиться наших сердець.
- 328. Впала хижа Орда. Чорна зграя
- Візантійських попів (русичів)
- Меч нової Орди возхваляя,
- Побрела... до московських царів.
- 329. За вино, царські грамоти, злото,
- За єпископську шапку, печать
- Прославляли московське болото:
- "Малороси, учіться мовчать!
- 333. І створилася дивна людина:
- Хрест на шиї, ярмо на плечах,
- І ляклива, як бита скотина,
- Як охлялий приборканий птах.
- 336. І коли я сьогодні рабові
- Щиро мовлю: "Дажбог - наш Отець,
- Що нам єдність давав, Він у слові
- Мав тепло наших рідних сердець".
- 350. Гнуться ребра, кривавиться шкіра
- (Розпинає русич русича),
- Бо Христова тепер у них віра,
- І між ними Дажбога нема!
- 355. "От коли б Україна служила
- Православним московським царям,
- Нескорила б її папська сила
- І чолом би не била ляхам!"
- 356. Ось таку присолоджену пашу
- Українські ласують раби,
- Потім жалісно плачуть: "Хто нашу
- Україну спасе від ганьби?"
- 357. У пітьмі живете, полюбивши
- Філософію рабства, ганьби,
- Самошани собі не лишивши,
- І святого вогню боротьби.
- 361. Я твій син, мій нещасний Народе,
- Розпинай - я воскресну в Тобі.
- Діва сина - звитяжця народить
- У щасливих сльозах, у мольбі.
- 362. Розпинай! Муки, болісні рани
- Може збудять замучену кміть
- "Я" твого. І з "Я" вийдуть титани
- Українських квітучих століть .
- 363. Розпинай! Чужу правду-оману,
- Що живе на Вкраїнській Землі,
- Я ніколи хвалити не стану.
- Не для неї поклони мої.
- 365. ЩО зчинилось, мої кровнорідні?
- Ви злочинство мораллю звете,
- І тому живете такі бідні,
- І кайдани ганьби не рвете.
- 369. Малороси - калічені люди,
- Враже люблять, а рідне - клянуть,
- І на рідній Землі вони всюди,
- Мов чужинці зі страхом живуть.
- 371. Тих рабів, що катів полюбили,
- Треба разом з катами клеймить.
- Україну вони оганьбили,
- Призвичаївшись в ярмах ходить.
- 373. Викрав хто із крови непокірність,
- Вирвав з рук правдоносні мечі –
- Рідній Мудрості зоряну вірність,
- Яку мали колись Русичі?
- 389. "І є вчені у нас, добре вчені:
- Роблять копії з копій (богів),
- І, як ті, що на смерть приреченні,
- Умираючи, хвалять катів.
- 399. "Ми хороші тому, що хороше
- Від хороших Жидів прийняли.
- І ми чесні тому, що негоже
- Все "поганство" своє прокляли.
- 402. "І навчили нас в ярмах ходити,
- З рідних Предків сміятись, з гнізда
- Материнського, Боже мій, кпити
- І рятунку просити в хреста?
- 403. "Ми не любим Жидів-садукеїв,
- Та без жида в нас Бога нема.
- Ми не любим Гречинів-ромеїв,
- Та без них - ми отара німа.
- 412. "Москаля ми навчились хвалити
- Він, як Каїн біблійний, наш брат.
- Папі римському вмієм кадити,
- Як кадив йому піп Йосафат.
- 423. "Якось буде - коби то все знати:
- Добра чарка, хліб білий, як сніг.
- "Слава Йсусу", - все буду казати,
- Починаючи їсти пиріг.
- 428. Нас так греки колись просвіщали,
- Як тепер просвіщає москаль,
- Щоб хохли від хохлів видерали
- Печінки за почесну емаль
- 429. Золотавих зірок, за монети,
- Наш - не наш, большевицький шашлик,
- Продались в Україні поети
- І колгоспний сліпий чередник .
- 431. Десять зійдеться їх - зразу сварка:
- Суперечливих десять думок –
- Рим чи Греки? Об'єднує чарка:
- Біля церкви жидівський шинок.
- 432. Християнилась Русь... Спритно нині
- Комунарять її москалі.
- Слава в неї - це рани на спині...
- Віра в неї - це шия в ярмі…
- 435. Я крізь сльози сміюся, глузую
- З безпорадносте рідних братів,
- І мечуся самітній, сумую,
- Що вони вихваляють катів.
- 439. Що м'ні з того, що Ягве, Юпітер
- Чуда мали, страхіття, синів:
- Їхні чуда - чужий мені вітер,
- Їх сини - в нас не мають братів.
- 440. Що м'ні з того, що правнук Давида –
- Добродушний Ягвшуя Христос,
- Пишно вдітий у міт ясновида,
- Був смиренний, як раб-малорос?!
- 441. Що м'ні з того, що смирний Ягвшуя
- Був ягнятком, помер на хресті.
- З мук ситніють його, алилуя,
- Чорні ризи й корони злоті!
- 442. Я святих возвеличу, як Волю,
- Як Вітчизну - безсмертність мою,
- Тих святих, що згоріли на полі
- За братів у нерівнім бою.
- 443. Муки, болі, священні терпіння
- Славлю я українських синів,
- Їхні душі - святе воскресіння,
- Їхні душі - безсмертя віків.
- 444. Чужоземні святі - спритні маги,
- Промисловці шаманських кадил,
- Не дають Україні наснаги,
- Ні любови, ні щастя, ні сил!
- 445. Чужоземні святі мають звичку
- Правд чужих і чужих вівтарів:
- Кличуть нас до своєї каплички,
- Щоб ми славили їхніх богів.
- 446. ЗЛА є святість і святість є добра,
- Рідна святість - лікує серця,
- А чужа - небезпечна, як кобра,
- Наче муки без краю й кінця.
- 447. Греко-римський обряд - твір поганства
- Там шаманське кадило і чад,
- Чреволюбне, розбещене панство,
- І між ними... Єгова і Гад.
- 448. Є у біблії дивні обряди
- Стародавніх семітських племен,
- І мій люд вірить їм, Йсуса ради,
- Міць утративши рідних знамен.
- 451. Сина, сина свого Ягвешую
- Дав розп'ята катам на хресті?
- Міріям - його матір младую,
- Без синочка лишив, о, святі!
- 452. Без синочка лишив, матір - маму!
- Боже Ягве, де ж милість твоя?
- Християни, яку амальґаму
- Непривітну почула земля?!
- 454. Дочки татові "плід" дарували:
- Лот від доньок мав доньок, синів,
- Їхні дива священними стали
- Для усіх боголюбних попів.
- 455. Я і Небо на скитській могилі
- Думи - гості мої (біль віків),
- Гості горді, буремні і милі,
- Ніби крила кавказьких орлів.
- 456. Йду в минуле століть: ніби бачу
- Я священні купальські вогні,
- І єднаюся з ними, і плачу –
- Рідно, рідно на серці мені!
- 457. У Трипільських Часах на Купала
- Русокосі дівчата в гаях
- Вінця ніжно плели: і буяла
- Рідна радість у рідних серцях.
- 458. Їхня Леля, як світ ніжна Леля –
- Прародителька (Мати свята),
- Їх узвар, мед, насіння, Оселя
- Духа Предків - Небесні врата.
- 459. Їхній Орь - мудрий Орь, рідний Тато –
- Оріянських учитель племен,
- Їхня слава, обряди, їх злато
- І краса самобутніх знамен!
- 460. Їхній світ - Рідний Світ і пашниця
- Писанки, щедрий дар, коляда.
- Українська краса білолиця.
- Совість чиста - джерельна вода.
- 461. Я і Небо на скитській могилі:
- Рай душі оживає, горить!
- Ви зі мною, Трипільці! Не в силі
- Мені пам'ять про Вас спопелить.
- 462. Ви і Я - одна кість, одна сила,
- Радість чесна, натхнення святе.
- З Ваших крил поросли мої крила,
- З Ваших дум моя дума росте!
- 463. ЗЛОТОВЕРХИЙ-під злотом отрута
- Чарів зайшлих і Євиний гріх,
- І Народ мій - сердега закутий
- Пада ниць, як із гілки горіх.
- 464. Вчиться в церкві, що там десь за морем
- Пахне мудрістю й Богом земля,
- А на рідній Русі вбитий горем
- Божий раб напідпитку гуля.
- 465. Піп (ромей), як душа лиха, хора,
- Хрест піднявши, ревниво карта:
- "Розвратилася молодь, від вчора
- Хтось в гаю на сопілці співа?!
- 466. "Православні, хто гра на сопілці,
- Під ним пекло горить, земля, міст.
- Хіба можна всміхатися дівці
- В день Крєстітєля - смуток і піст!
- 467. "Православні, колись во Юдеї
- Та Крєстітєль ходив, Іоан.
- Танці грішні були Соломеї,
- Як тепер ось купальський аркан!
- 468. На тарелі глава Іоана,
- Крапа кров на смиренних мирян,
- А вам танці?! О, віра погана
- На Русі - в українських селян!"
- 469. ...Затхла, темна, мій Боже, картина:
- Ні думок, ні натхнень, ні хотінь.
- Сліпо вір і живи, як скотина,
- І речи: "Саваоте, амінь?".
- 471. Молодь йшла із церков: у дібровах,
- Де життя, щебетання пташок,
- Розквітала в сердечних розмовах,
- В хороводах краси, гагілок.
- 472. Молодь вірно несе Богом дані
- І зачатки життя, і весни,
- Сподівання вечірні, і ранні,
- Мисль крилату й молитви снаги
- 473. Молодь любить природу і чари
- Вільних дум, і крилатих сердець.
- Що там римські пилати і чвари
- Авраамових кіз і овець?!
- 474. Що там міти старої Юдеї
- І смерть бога на римськім хресті?!
- Русь - святе має Небо! Антеї
- Вір чужих не бажають собі!
- 476. Рідний звичай - пісні, співомовки,
- Сонце в душах, весна - у крові.
- Квітнуть маком дівочі головки,
- А серця? Не серця - солов'ї!
- 478. Люблять вічні Вогні Оріяни,
- Рідносердні і мудрі слова,
- Дуб, березу і білі каштани –
- Все, що в душу життя налива!
- 480. Я і Небо на скитській могилі,
- Кину оком - отари рабів
- Зайда спритно пасе на вудилі,
- Професійно тренує, як псів.
- 484. І скалічений люд б'є поклони,
- Щоб рогатий пропав Сатана,
- Хвалить царські порядки-закони,
- Рай знаходить у чарці вина.
- 492. Мій хороший народ вірив щиро
- Гіпнотичним єрейським казкам,
- Бив поклони, приймав "Боже" миро,
- Тихо зайшлим корився панам.
- 493. Чому так - інші силу зростили,
- Поклоняючись Йсусові. Ми
- Навіть ім'я своє загубили
- І затратили глузд між людьми?
- 494. Інші вірять Ісусові словом,
- Ділом вірять у силу меча.
- Ми душею повірили, домом,
- Болем серця, кістками плеча.
- 495. Ми зреклися себе, ми вітали
- Хлібом-сіллю усіх християн!
- Вони дари святі забирали,
- Дерли шкіру з гостинних селян.
- 498. ЛЮДИ рідні мої - темні гої
- "Я" згубили, Дажбожі шляхи.
- Хвалять смирність покори тупої,
- Книг шукають про рай і гріхи.
- 500. Візантійські цілують ікони.
- Братня ненависть - їхній закон,
- Запозичені славлять канони:
- Там є Бог, де юдейський Сіон!
- 504. Кміть у них: "Ми раби терпеливі,
- Б'єм із горя себе і жінок,
- Любим Йсуса, життя справедливе,
- Православіє, танці, шинок."
- 505. Зрозумій, мій нещасний народе,
- Що синочки твої не твої:
- Їхня мисль, як безбатченко бродить
- Там, де правди чужої краї.
- 506. Найбідніші на світі ті люди,
- Що звуть рідною святість чужу,
- І що кажуть, б'ючи себе в груди:
- "Богу, бачите, вірно служу!"
- 507. Русь, сини твої вчені й невчені
- Просять мудрости в зайшлих панів
- І, як душі калічені, темні,
- Вчать народ свій любити катів.
- 509. Море рабських традицій – топитись
- Є де внукам! Не праведний Дім
- Рідних Сил, а капличка: сваритись,
- Щоб було де (традиції!) всім!
- 510. Прадід в ярмах ходив. І дід внуку
- Мовить гордо: "Традицію чти,
- Вчись молитись в ярмі й цю науку
- Вихваляй, як кропило й пости!"
- 518. Ви віками молились гречину –
- Толк губили на рідних шляхах.
- Пробудіться! Пізнайте причину
- Горя вашого в ваших ділах.
- 519. Рабські звички діди дали внукам:
- Щоб охлопились, спутали гнів,
- Вбили ум, душу кинули мукам.
- Возлюбивши своїх ворогів.
- 522. Звички рабські тримають у рабстві
- І невчених, і вчених рабів.
- Звички волі тримають в лицарстві
- І невчених, і вчених синів.
- 523. Раб не вміє відважно хотіти
- І не вміє за честь умирать.
- Він привиклий со страхом тремтіти
- І со страхом на світ нарікать.
- 524. Люд гнучкий, як весною лозина,
- Бив поклони і поле орав:
- Звички тата приймала дитина –
- Рабством раб сам себе обділяв.
- 540. ПРИВЕДІТЕ синів, я наснажу
- Їхню кров переможним вогнем,
- Щоб Диявола стерли на сажу,
- Поздоровили світ з новим Днем!
- 541. Приведіте доньок, в Іфіґіди
- Я вогонь заберу і їм дам,
- Щоб богинями стали. І гріти
- Вміли душу Дажбожим синам.
- 542. Приведіте доньок, їх убрати
- Треба в злото і пишний наряд.
- І манери вибагливі дати,
- Щоб їх вабом пишавсь Києград.
- 544. Мати добра не та, що до школи
- Правд чужих шле синочка й дочку,
- Щоб зрікались себе, мали поли
- Чужостильні - науку чужу.
- 545. Дітям школа чужа дає волю
- Рідну Правду ганьбити, діла
- Ратних Предків, принизити долю,
- Матір добру, що душу дала.
- 546. Мати добра не та, що бажає
- Доні зятя з чужих островів,
- Воя рідного в двір не пускає,
- Бо він ранений в шалі боїв.
- 548. Добра мати не ніжить, гартує,
- Сина вчить непокірних скорять.
- Рабська мати дух дітям каструє,
- Щоб їх тілові ситности дать.
- 549. ЗНОВУ - знову одна і та ж казка –
- Все вертаюсь туди, де є плач,
- Де юдейський пассовер (чи паска),
- На козацькім столі спотикач.
- 551. Вірять в чудо чуже. Рідне худне,
- Рідне корчиться, чахне рабом,
- Родить мислі охлялі, як блудне
- У лакея - п'яниці чолом.
- 553. Примиритись не можу я. Віра,
- Рідна Віра - це Сонце моє!
- Чую, кажуть мені: "Ти невіра,
- У тобі - дух поганства жиє?"
- 555. Дух поганства? Твоя рідна мати
- Чтить життєпис юдейських царів.
- Відучили її шанувати
- Чрева плід свій (Дажбожих синів).
- 557. Гамаликам юдейського чату
- Б'є доземно сердечний поклін
- Ради Йсуса. Неситому кату
- Книш пече, а сама їсть паслін.
- 560. Чом наруга така? Як закути
- Рідні мислі в потужні діла?
- Де дістати рецепт, зілля-руту,
- Щоб людина в людині жила?!
- 562. ВІРЮ, слово моє темні скали
- Забобонних марнот розбива,
- Щоб єрейські тортури пропали,
- Воля Сонцем в душі ожила.
- 563. Є на світі молитв пребагато
- І пророків, і зла, і чудес.
- Думи, думи мої, духа злато:
- Не ти перший, Ісусе, воскрес.
- 564. Воскресав Деонісій і Митра,
- Озиріс добродушний (не Сет!),
- І Бог Крішна, і Огні. Не хитра
- Вість моя і проста, як стилет.
- 565. Воскресають боги, сини Божі,
- Чесні люди, пророки. Брати,
- Крізь епохи минулі, негожі
- Тяжко м'ні до вас Сонце нести!
- 566. Я прийняв би Христові всі муки,
- Голод Будди, терпіння святих,
- Щоб побачить твої вільні руки,
- Мій Народе, без ласок чужих!
- 569. Вірте мукам розкутого сина,
- Що народжений з вашого "Я",
- Він на ваших очах, як сльозина,
- Він орел ваш і ваше дитя.
- 570. Будда добрий, але не всі люди
- Вірять Будці. Христові також.
- Світ тому є прекрасний, що всюди
- Не однаково квітне сад рож!
- 571. Ні Яґвшуя, ні Ягве, ні Будда,
- Ні поклонники Маркса, ніхто
- Україну мою не розбудить
- Ні за десять століть, ні за сто!
- 572. Хто розбудить її?! Лише сила
- Ратних жертв (Український Вулкан!).
- Не зламає її тоді крила
- Ні святий чужинець, ні тиран!
- 573. КОЖНЄ плем'я колись і понині
- Має долю свою і мости,
- Не підходять моїй Україні
- Ні криваві зірки, ні хрести!
- 574. Греко-римські манери і зради
- Скрізь в Європі лишили сліди.
- Україно моя, Бога ради,
- Будь собою з собою завжди!
- 575. Не мавпуй прусака, мудрість жида
- І латинів, і чудь (москаля),
- Бо придбаєш духовність гибрида,
- Мисль не буде твоєю твоя.
- 576. Україно моя, всі секрети
- Я відкрию Тобі: Ти свята,
- Ум тренуй, не занедбуй багнети,
- Щоб твоя була воля твоя.
- 577. Ум тренуй, не занедбуй багнети,
- Скорпіона души - рідний чвар.
- Рви чужі душеловні тенета,
- Рідну Віру плекай - Божий дар!
- 578. Клекоти, Україно, вулканом,
- Розхитай злі основи земель.
- Йди на прю з чужим богом-тираном,
- Що п'є кров твоїх рідних осель!
- 579. УКРАЇНА в Європі - це львиця,
- Що із серцем дитини дріма.
- Слави праведнорідна сестриця,
- І їй рівних у світі нема!
- 580. Їй судилося Богом, судьбою,
- Світ калічений боєм ідей,
- Освіжити, умитись сльозою
- За невинно закутих людей!
- 581. МАГА Врата. Сини Оріяни,
- Дух мені Ваших Предків сказав,
- Щоб порвав я духовні кайдани
- І до Рідної Віри Русь звав!
- 582. На Русі на святій Волю рідну
- Рідна Віра в собі берегла,
- І наснагу владарську й свобідну
- Щедро в душі синівські лила.
- 583. Щоб були ми з собою собою,
- Щоб чужою була чужина,
- Рідна Віра обмита сльозою
- Дум моїх мені Богом дана.
- 584. ДО Народу прийшов я у гості,
- Погостюю і знов відійду.
- Душу чулу і мислі, і кості
- На Жертовник Вітчизни кладу.
- 585. Хто збагне мої мислі, не буде
- Себелюбним щасливим рабом,
- Що кайдани обожнює, блудить
- І душею своєю й умом.
- 586. Я моє не моє - Предків дари
- Володарської волі і дум.
- Українські сварливі отари,
- Я прийшов, щоб будити Ваш ум.
- 587. Не гоніте! Прийшов я з Святині
- Предків Рідних святої Русі,
- Привітайте мене, брати, нині,
- Я є Ваш, а ви - сльози мої.
- 588. Я прийшов, бо така воля Неба,
- Воля Правди, Землі і століть.
- М'ні ні слави, ні злата не треба,
- М'ні чужа нерозсудлива хіть!
- 589. Крила дум моїх сильні й широкі
- І натхненні священним вогнем.
- Хитромудрі тирани жорстокі.
- Ви із ніччю йдете, а я з Днем!
- 590. Ви калічили ум мого люду
- Десять чорних пропащих століть.
- Ви Мазепу судили без суду,
- Чорноризні шамани, мовчіть!
- 592. ТРИ дні, Христе, тебе розпинали,
- Мій Народ розпинають щодня!
- Душу мучать і розум скували –
- Розмокає од крови земля!
- 593. Тіло, Христе, твоє розпинали, -
- Кат латинський душі не чіпав.
- Нині душу мою закували,
- Щоб я Рідної Віри не мав!
- 594. Я прийшов, мене ждали віками
- Ті святі, кому Честь дорога.
- Кат не вб'є мене словом, мечами,
- У мені живе Воля й Снага!
- 596. Воплотилась в мені світла сила
- Степових українських небес.
- Мати-Русь мене розуму вчила,
- Щоб я мудрістю волі воскрес!
- 597. ЗАРАТУСТРЕ, Ісусе і Крішна
- Був я гостем у Вас, тепер Ви
- Завітайте до мене, щоб грішна
- Совість людська не кпила з Руси.
- 598. "Гарі, Крішна" - співають брагмани, -
- Ти наш, Бог, наше сонце і світ!"
- "Віті, Будда!", - лунають пеани:
- Кожний хвалить свій зоряний міт.
- 599. Гості добрі мої, сини Божі,
- Ви не можете Люд мій спасти,
- То мене не судіте. Пригожі
- Україні дарую мости!
- 600. Я дарую мости з мислі, з грому,
- З мого серця, з душі і краси,
- І речу: "Повертайтесь додому,
- Блудні діти святої Руси!
- 601. "Я святу Україну хрестити
- Не дозволю ромейським попам –
- Без їх діл вона буде світити
- І мені, і прийдешнім вікам!
- 605. Жде мій Люд вчителів мудрочолих
- Із Дажбожим гербом на грудях,
- Проповідників чесних, не кволих,
- З побратимським вогнем у серцях.
- 606. Прийде рідний духовний Учитель,
- Буде вчити про рідні діла.
- Українського Духу носитель
- Не продасть чужинцеві чола!
- 609. Я люблю мій Народ, як дитину
- Любить мати, що пестить і б'є.
- За любов я страждаю і гину,
- Люде мій, моє серце, твоє!
- 610. Я сміюсь з твого горя, а тихо
- Плачу. Гірко. А сльози - як сіль.
- Людства я сирота: дивне лихо
- Впало в серце і множиться біль!
- 611. Біль, не біль! Я родився будити
- Сонну Русь - традиційних рабів.
- Рідним Духом братів поріднити,
- Рідним Духом святити синів!
- 612. МІЙ Народе, вставай, пробудися,
- Правдоносна твоя вільна рать!
- Духом чину, звитяг збагатися,
- Хоче Бог Рідну Віру вітать!
- 613. Бог - це Воля і Мудрість народу,
- Бог - це Правда святої Руси.
- Бог - це Дух Українського Роду,
- Світ Любови, обличчя Краси.
- 615. РАДЖУ я Рідну Віру прийняти
- В кожній краплі крови, у чуттях
- Її мудрість святу звеличати,
- На яву жити з нею і в снах.
- 616. Жити з нею у примхах дитини,
- В ніжних ласках дівчини, в тюрмі,
- В материнських солоних сльозинах,
- На фронтах, на колючій стерні.
- 617. Жити з нею на смертній постелі,
- В болях серця, в самітній журбі,
- У святині праматері Лелі,
- В такті серця, в тяжкій боротьбі.
- 618. Жити з нею у горах Сибіру,
- На сухих австралійських пісках,
- В Парагваї, на схилах Паміру,
- І в канадських багатих містах.
- 619. Зміст життя і ходіння, і пляни
- Українську придбають вагу.
- Русь свята зцілить душу і рани.
- Серцю дасть переможну снагу.
- 620. І Русич (українець) пізнає
- Корінь пекла і раю, і зла,
- І народам Землі прочитає
- Книгу Мудрости, Правди, Добра .
- 622. І народяться в нас добрі діти:
- Вільна кров до їх жил попливе.
- Буде мати-Вітчизна радіти,
- Що під сонцем Свобода живе.
- 625. Про орлів моїх дум, що ніколи
- Не давали спокою мені,
- І були замість хліба і соли
- У години веселі й сумні.
- 626. Правда рідна у рідному серці
- Рідну Віру плекає завжди,
- Помирає і квітне у герці,
- Щоб потомкам дать волі сади!
- 627. Рідна Віра кладе рідні карби
- На костисті рамена віків,
- Родить вічні божественні скарби,
- Родить воїв, святих мудреців.
- 628. "ХТО я є? І які вчив науки? –
- Люд питає, - Де правду черпав"?
- Я учив сам себе. Сміх і муки
- Українські душею пізнав.
- 628. "ХТО я є? І які вчив науки? –
- Люд питає, - Де правду черпав"?
- Я учив сам себе. Сміх і муки
- Українські душею пізнав.
- 632. Я син матері (син оріянки)
- Її радощі, серце і спів,
- І недоспані ночі, і ранки,
- Я такий, як і сотні синів.
- 634. Сповила мене мати, як знала.
- Я був богом для неї, життям.
- Серцем серце моє зігрівала,
- І чуття мої гріла чуттям.
- 635. І я виріс на скитських могилах,
- У степах, де волошки, жита.
- Потекла у моїх юних жилах
- Кров Дажбожих онуків свята.
- 636. Потекла у моїх юних жилах
- Святославова кров русичів.
- Як поранена чайка на хвилях,
- Я цілющих шукав берегів.
- 637. І в крові народилась обнова –
- Сила внуків Дажбожих, їх рать.
- О, ні Маркс, ні Ісус, ні Єгова
- Рідну Віру мою не вмертвлять!
- 640. Я відроджую волю Дажбожу –
- Вольне "Я" України (Руси),
- Гідну силу її і пригожу
- Оріянську чеснотність краси!
- 643. Ум родився мій з чистого злата
- Українського світу - ума.
- Земле вічная, нене багата,
- Не один я, а ти є одна!
- 644. Не один я, що кров твою маю
- І волошковий колір очей,
- І напій животворний черпаю
- Із твоїх вічноюних грудей.
- 645. Я твій син, я твій гнів, вічна слава,
- Я з Твого народився зерна,
- Вільним духом моїм Величава
- Будь вовіки і віки Одна!
- 646. Є земель на Плянеті багато,
- Сонць у космосі много горить,
- Де життя моїх Предків почате,
- Там і скарб мого щастя лежить.
- 652. Я натхненник Дажбога. Я з грому
- Слави Предків Русі творю Хід
- Віри Рідної. Богу чужому,
- Щоб не кланявсь мій добрий Нарід.
- 653. Говорив я з Христом і Мойсеєм,
- Мудрий Будда був свідком мені.
- Не тужу за чужим прометеєм,
- Сиротою йдучи по стерні!
- 661. І не має ні ночі, ні днини,
- Щоб у серці любов не жила,
- Мій Народе, до тебе. Перлини
- Дум святих мені мати дала.
- 675. Русь, будись! Відбери у монгола
- Славу рідну, окрадена Ти.
- Від релігій чужих стала квола
- І сумна, як підгнилі хрести.
- 688.Русь, будись! Не лякайсь мого ходу,
- Я – твій син, твоєї крови,
- Вольна іскра невольного роду,
- Вольні мислі твоєї глави!
Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту не більше 20 символів і натисніть Ctrl+Enter
Зверніть увагу
Останні записи
Кращий коментар
Опубліковано Анатолій Висота 6 Листопад, 2015 - 07:51 посилання
Зоріно, я помітив твій щирий коментар, написаний сьогодні, 6 листопада 2015 р. вночі. Гарна публікація. Матимеш від мене за неї 10 галів. Дома маю й читав Силенкову МАГА ВІРУ. Моя баба Федора мала дівоче прізвище СИЛЕНКО. З наголосом на И. Вона родом з Трипілля.
Коментарі
Я виплакалася, читаючи його творчість. Говорить прямо в душу! Пропоную познайомитися з творчістю Л. Силенко. Звичайно, що знайдуться протиріччя, можливо щось неприємне. Гірка правда! Силенко - це зов крові! Він об'їздив світ вивчаючи кожне слово в кожному давньому писанні. Можна і послухати. Мага Віри я ще не читала .
Від Землі, сили народження, святою водою благословляю!
Зоріно, я помітив твій щирий коментар, написаний сьогодні, 6 листопада 2015 р. вночі. Гарна публікація. Матимеш від мене за неї 10 галів. Дома маю й читав Силенкову МАГА ВІРУ. Моя баба Федора мала дівоче прізвище СИЛЕНКО. З наголосом на И. Вона родом з Трипілля.
Щиро дякую, Анатоліє, за підтримку! Ось така в нас сильна родина!
Від Землі, сили народження, святою водою благословляю!
Дякую, пане Анатолію і пані Зоріно! Так є, що завдяки НО, можу спілкуватися тут, читати такі твори, шукати відповіді на свої запитання, діяти.
Читала, і линули думки... Ось одна з них: світ білий і одночасно кольоровий. Вишивання - вишиванка гладдю і хрестиком, білим по білому (чистота, святість, краса ). Є і кольорові ... У книзі "Вишивання долі" М.Чумарної зірки різнокольорові, як веселка. Зірки восьмикутні - 4 вісімки...
Країна Магогія, дольмени..."Русичі і Магоги, і Скити - Роди кровні, відважні, старі Українцями стали...Прославляли походи предавні, Рідний Звичай і Рідну Печать"... Дякую.
Радіймо! Тільки шляхом творення сьогодення, майбутнє вітаємо чистотою, світлом перемагаємо!
Певно, що "хрестоси".
"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)
Дякую, Арсене! Згідна і поправлю на "хрестоси".
Від Землі, сили народження, святою водою благословляю!