Мачете

Красно дякую, друже Анатолію )))

Я там був лише пару годин: провів зорганізований мною круглий стіл по перспективам створення українського фантастичного флеш-серіалу. А сам захід відбувався 3 дні... Отже, треба підняти пост-реліз і спогади інших учасників. Спробую, звісно )))

Ось що написав на ФБ Ігор Ревва з Азербайджану:
Ли-Теrrа (конвент)
Там все російською, ось моя швидка редактура машинного перекладу:

Ну от.
Про мою поїздку в Київ на конвент #LiterraCon-2015. Я якось по ходу справи все записував і хотів почати з моменту відльоту з Баку. Тому що під час польоту і туди і назад було дійсно кілька пам'ятних і забавних моментів. Але якось, хлопці, не виходить у мене зараз жартувати на тему польотів.
[Ревва писав свій текст невдовзі після катастрофи російського літака, що віз додому відпочивальників з Єгипту - Т.Л.]
Так що, почну-но я з найголовнішого, заради чого я і їздив до Києва - з конвенту. Тим паче, що це (не падати зі стільців!) був мій перший в житті фантастичний конвент. Я твердо вирішив на ньому побувати і дуже шкодував, що не вийшло цього ще торік. Рішення це я ухвалив після короткого мережевого діалогу з організаторами. Буває ж по-різному, ага. Поговориш з кимсь, висловиш своє бажання відвідати конвент, отримаєш відповідь і ніколи вже на конвенти НЕ їздиш. Або ось як зараз - зовсім навпаки, коли не хотілося з конвенту йти і тільки співчуття до організаторів-"орачів" зупиняло від вимог зробити конвент безперервним, ось. Ну, якось так, так.
У перший день люди начебто розгойдувалися, тому на моїй доповіді про тваринництво фантастику народу було не надто багато і підтягувалися вони як-би поступово. Що цілком зрозуміло. Я розповідав і про літературу, і про національні особливості Азербайджану, і про міжетнічні взаємини в країні, і про війну в Азербайджані, і про події 20 січня, і про наші відносини з Вірменією, і про ставлення азербайджанців до подій в Україні - про все, коротше, а не тільки про фантастику. А оскільки коли я щось вирішив, то неодмінно це виконаю, я багато моментів зі свого виступу повторив і на наступний день, під час дискусії про національну фантастиці в Україні. Ну, типу, фіг від мене відв'яжетесь так легко, ага. Не на того напали, от.
Дуже для багатьох, до речі, розказане мною було новиною, особливо це стосується азербайджанських подій періоду кінця дев'яностих років, таке враження, ніби до мене з Баку тут нікого і ніколи не бувало.
Під час диспуту про національну фантастику діалог вівся на трьох мовах - українській, російській та білоруській з цитатами польською. Переходили туди-сюди якось непомітно, у всякому разі для мене. Володимир Аренєв (Volodymyr Arenev) - модератор дискусії - пару разів пропонував вести бесіду російською, щоб полегшити розуміння іноземцями, але іноземцям це було без різниці, і Володимир зрештою махнув рукою. Було б бажання зразумець адзін аднаго, А які мови для цього використовують - не так важливо.
Ще - в самий останній день - мене попросили висловитися на камеру про моє, як фантаста, бачення майбутнього України. Ну, перші кілька хвилин я щось незрозуміло мимрив, а потім Аренєв задав мені питання про інформаційні війни - і тут «Остапа понесло». От.
Крім заходів, де я виступав сам і на яких з цієї причини повинен був бути присутнім обов'язково, мені вдалося відвідати і ще кілька. Це доповіді Аждара Улдуза про фантастику в Казахстані, Марини Мартової про зміну стану свідомості (нейрофізіологія - і ніяких наркотиків!), Поетичний вечір, доповідь Андрія Валентинова про Вія і його ж доповідь «Фантаст і світ» (дуже цікаво розглядалися питання гонорарів і тиражів), зустріч з Олді та дискусія перекладачів Стівена Кінга. Хотілося побувати, звичайно, на всіх, але дублі у мене поки не виходять. Хоча всі три дні пройшли дуже насичено.
Якщо говорити про саму організацію, то все було не тільки добре продумано, але і відмінно виконано. Трохи збивало з пантелику і привносило розважальне хвилювання планування приміщень («Ну, хто ж так будує?!»), але це тільки в перший день. А після вже раптовість поворотів коридору зробилася звичною, тим паче що з'являлася інтрига, на кого ти за рогом можеш натрапити.
Про відмінності формату цього конвенту від інших мені судити складно - немає з чим порівнювати. Але приємно потішила відсутність не зовсім зрозумілих мені призів і голосувальних списків. Хоча печеньки, звичайно ж, були - ну, а як же без них-то?!
Ще потішила відсутність на конвенті спиртовмісних відвідувачів і взагалі спиртних напоїв. На конвенті були спеціальні хлопці спортивного вигляду, яким належало, по ідеї, виводити розбишак геть. Але послуги їх не знадобилися. І ось після цих моїх слів ви, можливо, вирішили, що я всю поїздку утримувався від вживання спиртного? А ось фігушки там! Але не на конвенті ж, панове! Після, ввечері, в ресторані готелю, і так далі, ага...
Саме із заходів конвенту особисто для себе я крім цікавого виніс і дуже багато корисного. Так що не просто задоволення отримав від знайомства з чудовими людьми, а й користь від спілкування з ними ж, от. І я дуже хочу подякувати всім організаторам, що подарували мені кілька цих прекрасних днів. Велика вам подяка!
Ви молодці!!!
Відкриття фестивалю я пам'ятаю погано - йшов процес пізнавання і развіртуалізаціі. А закриття пам'ятаю відмінно. Тим паче що почалося воно з хвилини мовчання в пам'ять про загиблих пасажирів російського літака. І мені здається, що ця хвилина ще більше зблизила нас, звідки б ми не приїхали до Києва - з Азербайджану чи Білорусі, з Росії чи Казахстану, з Молдови або з різних міст України. Звісно, значимість і біль цієї трагедії не була б менш сильною, якби перебували ми в той момент удома. Але тут - у Києві, на конвенті - ми були всі разом. І ніхто з нас не був самотній.

Заздалегідь перепрошую, якщо я пропустив кілька "бліх", це все нашвидкоруч, бо конвент відбувся майже 2 місяці тому...
Судячи з відсутності реакції на цей текст на НО, я загалом думав, що тема нікому не цікава!

Ось враження Аждара Улдуза з Казахстану:
LITERRA! або Україні – з любов'ю…

Враження Олександра Бойка:
Li-terra 2015

Враження Таміли Тарасенко:

Розумію, що ділюся своїми враженнями трохи запізно: всі інші учасники київського фестивалю «LiTerra» уже встигли поділитися своїми враженнями від кону в соцмережах. Але, певно, це, усе ж, той випадок, коли краще пізно ніж ніколи.
Я не буду оригінальною, тож приєднаюся до щирих слів подяки на адресу організаторів цього дивовижного дійства - Олег Силин, Елена Глущенко, Ніна Цюрупа, Сергей Торенко. Ви – чудова команда однодумців. Хоча навіть важко уявити, скільки сил і нервів коштували вам ці три дні.
Хоча, звісно, не обійшлося від звичайної «проблеми» всіх фестивалів: навіть під час зібрання любителів фантастики з усієї України, а ще – з Білорусі, Азербайджану, Росії, не щастить прокачати вміння роздвоїтися, аби встигати на всі цікаві заходи водночас.
Із приємного, я відвідала багато цікавих і, сподіваюсь, корисних для мене заходів – від цікавезної лекції про Вія до дискусії про національну фантастику в різних країнах, «захопивши» по дорозі лекції, присвячені зомбі, вампірам, а ще – культурології та прогнозуванню майбутнього України у фантастиці. М-да, отак і дізнаєшся про свої смаки багато нового і цікавого…
Ще й зустрілася з багатьма цікавими людьми, побувала на презентаціях та спробувала себе в ролі ведучою заходів: із своїм чудовим співавтором Дара Корній провели презентацію книги «Крила кольору хмар» і лекцію, присвячену низовій українській міфології. До речі, мене щиро потішили глядачі, які не лише слухали уважно, але й ставили багато цікавих запитань. А ще, був майстер-клас від Дари та мене для переможців чергового конкурсу «Зоряна фортеця». Насамкінець організатори делікатно цікавились, а чи не хочемо ми та учасник перейти до зали, де от-от розпочнеться офіційне закриття фестивалю? Ну, як на мене, якщо всі не поспішали залишати залу відразу після офіційного завершення заходу, то учасникам було що сказати один одному. А отже, людям було що сказати та про що послухати.
Ну й, як підсумок. Певно, втомленим організаторам захочеться прибити за таке щире, однак, трохи… скажімо, завчасним побажання. Та хай третій фестиваль «LiTerra» буде таким же вдалим! А ще, спасибі вам, усі любителі фантастики!
P.S. Фото - від моїх друзів, на яких вони позначили мене. Спасибі їм за це!

Є ще кілька текстів есквайра і джентльмена Генрі Лайона ОЛДІ (Дмитра Громова й Олега Ладиженського з Харкова), є розлогі статті про гранд-диспут по фантастиці, але все це на Фесбуці російською, а вже 4:20 ночі, мені в облом перекладати навіть нашвидкоруч...

Що ж до проведеного мною круглого столу - то люди безпосередньо з мультстудій нарікали на брак сценаристів, а письменники мало не за грудки їх хапали, волаючи: "Та де ж вас відшукати?!" - але всі сходяться на відсутності фінансування... хоча ентузазізьму людям і досі вистачає. Принаймні для диспутів!..

До речі, ось ще пост-реліз ЛиТерри!