Очищення мови — це освячення душі

Що для нас важить слово? Чи воно є найважливішим засобом зв’язку з Творцем, а також зі суспільством, чи, може, ми сприймаємо його як щось належне, як повітря, що нас оточує, якого не помічаємо й не надаємо йому особливого значення. Проте, вдихаючи найменш забруднений кисень, ми відчуваємо дискомфорт. Кисень — це речовина, що наповнює легені, а мова живить душу - ту невидиму субстанцію, що покликана підтримувати зв’язок із Богом. То чому ж ми не відчуваємо болю, коли вимовляємо або слухаємо брудні, грубі, лайливі слова? Чому щоденно дбаємо про чистоту й красу побуту та одежі, а не очищаємо власної мови?

Як стверджують наші бабусі, колись у вжитку не було стільки брудних слів, як маємо нині. Лайкою уже сприймались фрази на кшталт “Аби тебе качка копнула”. Окрім цього, у щоденному вжитку побутує багато росіянізмів, які надають нашій мові грубих і неприродних відтінків. Тому нам насамперед необхідно відсіяти чужу лексику, що заполонила нашу державу. Наприклад, у Хмельницьку навіть україномовні мешканці батька називають “папою”, тому що “тато” для них — це щось сільське або змалечку їм не привите слово, таке лагідне й насущне. Недарма відомий мовознавець Ірина Фаріон підкреслює: “Російська — це мова окупації мого краю”.

У совєтський період втручання у розвиток і функціонування української мови було настільки нищівним у напрямку її зросійщення, що й досі ми не можемо відкинути шкаралущу росіянізмів від питомих українських форм. І до сьогодні у нас побутує багато зросійщених слів, висловів, вживаних з непритаманним для української мови значенням. Наприклад:

російський варіант            калька  з російської                 правильно

в зависимости —               в залежності —                        залежно

исключение —                   виключення —                          виняток

в конце концов —              кінець кінцем —                        зрештою

Як бачимо, перелицьовані російські слова і звороти у свій час витіснили зі вжитку суто українську лексику.

Яким чином відрізнити кальку від питомого українського слова? Передовсім треба вивчати мову, зіставляти й порівнювати її лексику та виробляти мовне чуття. Дуже часто українська форма слова чи виразу є лаконічнішою та влучнішою. Російській мові, як правило, властиві нарощення.

Передусім, варто звернути увагу на недоречне вживання прийменника в у таких конструкціях:

в подальшому — далі;

в той час, коли — тим часом, як;

в першу чергу — передовсім;

в один голос — одноголосно;

в другому місці — деінде;

в загальному випадку — загалом.

Відкинувши нарощення, отримуємо суто українські слова.

Поширеним є також недоречне вживання слова “давайте”, що теж cкальковане з російської:

давайте зробимо — зробімо; (у першому випадку, наче хтось не дає робити, і ми просимо “давайте”; у другому — звучить заклично).

Давайте танцювати — танцюймо.

Незрозуміло, як це “давати танцювати”, а “танцюймо” — наказовий спосіб, що спонукає до дії.

Давайте питання — запитуйте;

давайте не будемо — менше з тим.

Приклади словосполучень із зайвим прийменником з:

з тих пір — відтоді;

з усіх сторін — звідусіль;

з цієї причини — через це.

Приклади словосполучень із зайвим прийменником по:

по відношенню — стосовно;

по крайній мірі — принаймні;

по ліву сторону — ліворуч;

по обох сторонах дороги — обабіч дороги.

Приклади словосполучень із зайвим сполучником як:

як видно — мабуть, певно;

як можна більше — якнайбільше;

як попало — абияк.

Проаналізувавши ці приклади, можна стверджувати, що питомі українські форми —лаконічніші, природніші, милозвучніші.

Також трапляються неправильні форми творення вищих ступенів прикметників з допомогою слів “самий” , “більш”:

неправильно                                правильно

самий високий                             найвищий;

самий чарівний                            найчарівніший;

більш солодкий                           солодший.

Треба уникати й таких конструкцій, як найбільш оптимальний — оптимальний.

Неприродними для української мови є й такі префіксальні нарощення:

від -

відпрасувати — випрасувати;

відпірність — опірність;

по-

посторонні — сторонні;

поступити — вступити;

при-

признатися — зізнатися;

примиритися — змиритися;

приналежність — належність;

спів-

співставляти — зіставляти;

співпадати — збігатися.

Неправильним є й вживання таких суфіксів, яких можна легко уникнути, спілкуючись суто українською мовою:

-ейський

біблейський — біблійний;

судейський — суддівський;

-альний

артеріальний — артерійний;

емоціональний — емоційний;

бронхіальний — бронховий;

-ння

розв'язання — розв’язок;

слововживання — слововжиток;

-очн

закупочний — закупний;

оціночний — оцінний.

Багата лексика української мови дозволяє нам висловлюватись лаконічно і влучно. Отож, опускаймо конструкції, невластиві нашому мовленню, замінюймо їх на однослівні. Зразком для нас можуть послужити такі приклади:

бувший у користуванні — уживаний;

в буквальному смислі — буквально;

на перших порах — спершу;

послужити поводом — спричинитися;

точка зору — погляд;

головним чином — головно, найбільше...

Таким чином, пошук і відновлення української лексики — це насамперед відродження себе, відродження найтонших духовних порухів, та відновлення тих нитей, що єднатимуть нас із далекими предками і дають можливість зберегти власну унікальність у зглобалізованому світі.