Пошук чудесного і Перехрестя світів (реконструкція первинного світогляду) +аудіо

Аудіоверсія: Пошук чудесного і Перехрестя світів

Культура Тетіс, або доарійський світогляд

Орієнтовно з 12 по 6 тисячоліття до н. е. (тобто протягом усього мезоліту), уздовж берегових ліній атлантичного і тихоокеанського басейнів (включаючи басейни Середземного та інших внутрішніх морів Євразії) поширюється якась єдина культура. Основна смуга її поширення лежить в північній півкулі, між 30–60 широтою в Європі та Африці, і між 10–30 широтою в Азії та Америці, грубо повторюючи конфігурацію стародавнього океану Тетіс, що існував мільйони років тому. Збіг виявився випадковим (сліди цієї культури виявилися і в інших місцях - у т. ч. на островах південної півкулі), проте робоча назва – «культура Тетіс» – залишилася. До речі, лабіринти з хрестом у центрі, символ «сонце на долонях», а пізніше – дольмени, якраз характерні для цієї культури.

Багато хто вважає, що цей центр ідентичний легендарній Атлантиді (яка, згідно з Платоном, колонізувала Середземномор’я приблизно в 10 тисячолітті до н. е.).

Комплекс доступних культурі Тетіс знань в області математики, механіки, архітектури, астрономії, навігації, мореплавання, хімії та металургії відповідає приблизно рівню Західної Європи XVII-XVIII ст. н. е.

Час розквіту культури Тетіс майже точно лягає в цікавий для нас період між культом Матері Світу і культом Безначального Дао.

Перехрестя світів

Світоглядна концепція культури Тетіс (в реконструйованій формі) виглядає наступним чином:

«Сталося так, що Хтось створив безліч світів і людей, щоб оцінити кожен зі світів. [Тільки] людина може в будь-якому світі знаходити чудесне, визначати, що в надлишку, а що в нестачі.

Людина живе в одному світі, [а потім] потрапляє в місце, зване Перехрестям. Там перетинаються світи і людина зустрічається з Кимось, який створив світи. З Перехрестя людина потрапляє в [інший] світ. Там буде менше [бувшого в надлишку] ​​і більше [бувшого в нестачі]. Можливо, [такий світ виявиться для неї] кращим, можливо гіршим, але цей світ буде новим і чудесне в ньому буде новим. З того світу людина [знову] потрапить на Перехрестя.

Так людина збирає пам'ять/бачення про чудесне в різних світах і колись/десь вона сама [стає] джерелом чудесного, [починає] створювати світи.

Тоді їй [необхідні] ті, хто може їх оцінити, хто може в будь-якому світі знаходити чудесне і визначати, що в надлишку, а що в недостачі. Чи не від цього сталося так, що Творець створив безліч світів і людей, щоб оцінити кожен зі світів?» (Кодекс Тетіс, ранній мезоліт).

Неважко помітити, що ця концепція має багато спільного з концепцією Дао Де цзін, але містить і ряд істотних відмінностей.

Концепція Творця

Хтось-на-Перехресті з «кодексу Тетіс», як і Безначальне Дао, «імені у нього нема ... має вигляд, якого нема, має існування, не будучи річчю. Коло за колом все в нього повертається, а речей там ніяких нема» (Дао Де цзін, вірш 14).

Хтось-на-Перехресті, як і Безначальне Дао, не вимагає від людини нічого: «Небо/Дао і Земля не володіють людинолюбством і надають всім істотам можливість жити власним життям» (Дао Де цзін, вірш 5).

Вони не судять свої творіння, а лише дають можливість жити кожному – своїм розумом і своєю волею: «Вищий правитель, воно дарує свідомість всім своїм підданим. Але при цьому не прагне облагодіяти або нагородити їх. Не прагне вселити до себе страх» (Дао Де цзін, вірш 17).

Згідно з обома вченнями, універсальний принцип дії будь-якого «правильного» творця є таким: «Того, до кого стікаються всі істоти, але хто не вважає себе їх господарем, можна назвати [досягшим великого]» (Дао Де Цзін, вірш 34).

Концепція безсмертя

Для світогляду культури Тетіс, як і для світогляду даосів, смерть – проста умовність. «Народження – це вихід, смерть – це вхід ... той, хто вміє опановувати життя – не боїться ... Це відбувається тому, що для нього нема смерті» (Дао Де Цзін, вірш 50).

Смерть сприймається як природний механізм подорожей між світами – і не більше того. «Коли справу завершено, людина [повинна] усунутися» (Дао Де Цзін, вірш 9).

Йти з одного світу і з'являтися в іншому так само нормально для людини, як засипати ввечері одного дня і прокидатися вранці іншого. «Досягаючи успіху в справах, я слідую далі, і всі незліченні світи розкривають переді мною свою суть» (Дао Де цзін, вірш 17).

Концепція етики

Для обох вчень етика – атрибут незалежної особистості. «Правильна» етика не може бути нав’язана іззовні. Вона створюється тільки самою особистістю і тільки для себе. «Той, хто сліпо вірить, той не знає, той, хто бачить сам, не вірить сліпо» (Дао Де цзін, вірш 17). Повідомлена всім індивідам іззовні (уніфікована) етика завжди порочна. Така «етика для всіх» не може породити нічого, крім потворності і зла. «Коли всі в Піднебесній дізнаються, що прекрасне – це прекрасне, тоді й виникає потворне. Коли всі дізнаються, що добро – це добро, тоді й виникає зло» (Дао Де Цзін, вірш 2).

Концепція мети

На тлі загальної космогонії і загальної етичної концепції, між двома вченнями існує серйозна відмінність у визначенні цілей. Якщо шлях Дао – це шлях природної відмови від бажань, знань і діянь, то шлях Перехресть – це, навпаки, шлях усвідомлення бажань і усвідомлених дій відповідно до індивідуальної етичної доктрини.

Якщо шлях Дао для людини приводить до злиття з Безначальним Дао, то шлях Перехресть припускає трансформацію людини в самостійного Хтось-на-Перехресті, який також творить світи і населяє їх розумними істотами.

У людини і Безначального Дао не може бути спільного інтересу. Натомість у кожної людини і Когось-на-Перехресті спільний інтерес є – це пошук чудесного, який може бути здійснений тільки зсередини світів (тобто він принципово не доступний невтіленому творцеві).

Втім, це розходження, мабуть, пізнішого походження. Сліди вихідного вчення (схожого з «кодексом Тетіс») простежуються у всьому тексті «Дао де Цзін»: «Бачити в чудесному чудесне – ось ключ до всіх таємниць світу» (Дао Де цзін, вірш 1). «Створювати і не привласнювати – ось що називається найглибшим Де» (Дао Де цзін, вірш 1). «Дао вільне від особистих пристрастей і воно завжди сприяє істинній людині» (Дао Де цзін, вірш 79).

Початкове вчення, судячи з усього, містило доктрину активної пропорційної дії. Цілі такої дії були тільки креативними (творчими) і тільки особистими (самостійно встановленими, а не приписаними іззовні). Ризикнемо припустити, що організуюча творча сила Де у первинному вченні була не «властива істинній людині», а тотожна її сутності. Концепція тотожності вселенської креативної сили (Брахмана) та індивідуальної сутності (Атмана) будь-якої розумної істоти міститься і в індійських Упанішадах (ще одного джерела даосизму, записаних в інтервалі XXX–VI ст. до н. е.). Відповідно, в Упанішадах явним чином присутня доктрина про принципову незнищенність (безсмертя) розумних істот і про ланцюг їх перероджень.

Про «кодекс Тетіс» можна говорити ще довго, але головне вже сказано. Пошук чудесного – як найцікавіше заняття, слідування природному – як найрозумніший спосіб життя, і спокійне ставлення до смерті – як до переїзду на нове місце. Коротке кредо, але його досить, щоб зрозуміти, чому наші симпатичні попередники в епоху мезоліту безстрашно перетинали океани, поширювали культуру і цивілізовану торгівлю, шукали закони руху зірок і створювали дивовижні витвори мистецтва.

Повний текст статті Олександра Розова: Крест и спираль. Кляксы на хрониках (рос.)