У Білоруській кризі, в її зовнішньополітичному прояві явно простежуються відразу кілька треків: 1. Російський вплив і бажання РФ його збільшити. 2. Франко-Німецька позиція, яка передбачає "резервування місця" під пункт 1 (участь Кремля як визначальної сили). 3. Окрема позиція країн Тримор'я, яка розпадається на 2 вже не синхронні треки – польський і литовський. Всього на сьогодні вимальовуються 8 треків.
Про це у своєму дописі на Фейсбук написав відомий експерт Ігар Тышкевіч.
Ось ще 4 трека:
4. Позиція країн NORDIC, які дивляться на події під своїм кутом, і розглядають Білорусь як можливо близький їм регіон.
5. Позиція США, яким поки не до Білорусі, але в майбутньому є бажання як мінімум збалансувати вплив Китаю.
6. Власне Китай і його постійне, без зайвого шуму, посилення свого впливу.
7. Інтереси Туреччини, яка стає регіональною супердержавою і розглядає країни, що межують з державами Чорноморського басейну, як країни своєї присутності.
8. Позиція Британії, яка починає грати власну гру.
Вісім (!) потенційних груп впливу замість старої розтяжки "Великий Захід – Росія". Здавалося б – ось тобі місце для балансування, ігри.
Але влада поки грає з ЄС на підвищення ставок, створюючи зони ризику для себе. Якась ідіотська впевненість у власному політичному безсмерті.
Здавалося б, опонентам є поле для маневру. Ось тобі на "блюдечку" прекрасна подача під формулювання майбутнього позиціювання і пошук тактичних союзників.
Але пані Тіхановська у своїй безмежній щирості вирішує, що шлях інший. Геть складні схеми, завжди є місце простим "сердешним" рішенням.
Так і з'являється одкровення "Було б добре, якби президент Макрон переконав президента Путіна взяти участь в цих переговорах у якості посередника". Тобто не потрібні окремі позиції зовнішніх гравців. Досить пункту 1 (Росія) і пункту 2 (Франко-німецька позиція на посилення Росії).
Розуміти, що для України Білорусь є природним (і необхідним!) союзником: як в геополітичному аспекті (для можливості формування Балто-Чорноморського союзу), так і для широкого економічного співробітництва (в тому числі у траспортних та інфраструктурних проектах).
На перший погляд, це недосяжна мета. Проте Ісус закликає без вагань братися до справи й негайно розпочинати стратегію «успадкування Землі», адже правильна стратегія сама згенерує необхідні ресурси...
Про зовнішню політику Білорусі, Лукашенка, Тіхановську і Путіна. 8 треків
Світ:
У Білоруській кризі, в її зовнішньополітичному прояві явно простежуються відразу кілька треків: 1. Російський вплив і бажання РФ його збільшити. 2. Франко-Німецька позиція, яка передбачає "резервування місця" під пункт 1 (участь Кремля як визначальної сили). 3. Окрема позиція країн Тримор'я, яка розпадається на 2 вже не синхронні треки – польський і литовський. Всього на сьогодні вимальовуються 8 треків.
20100301.jpg
Про це у своєму дописі на Фейсбук написав відомий експерт Ігар Тышкевіч.
Ось ще 4 трека:
4. Позиція країн NORDIC, які дивляться на події під своїм кутом, і розглядають Білорусь як можливо близький їм регіон.
5. Позиція США, яким поки не до Білорусі, але в майбутньому є бажання як мінімум збалансувати вплив Китаю.
6. Власне Китай і його постійне, без зайвого шуму, посилення свого впливу.
7. Інтереси Туреччини, яка стає регіональною супердержавою і розглядає країни, що межують з державами Чорноморського басейну, як країни своєї присутності.
8. Позиція Британії, яка починає грати власну гру.
Вісім (!) потенційних груп впливу замість старої розтяжки "Великий Захід – Росія". Здавалося б – ось тобі місце для балансування, ігри.
Але влада поки грає з ЄС на підвищення ставок, створюючи зони ризику для себе. Якась ідіотська впевненість у власному політичному безсмерті.
Здавалося б, опонентам є поле для маневру. Ось тобі на "блюдечку" прекрасна подача під формулювання майбутнього позиціювання і пошук тактичних союзників.
Але пані Тіхановська у своїй безмежній щирості вирішує, що шлях інший. Геть складні схеми, завжди є місце простим "сердешним" рішенням.
Так і з'являється одкровення "Було б добре, якби президент Макрон переконав президента Путіна взяти участь в цих переговорах у якості посередника". Тобто не потрібні окремі позиції зовнішніх гравців. Досить пункту 1 (Росія) і пункту 2 (Франко-німецька позиція на посилення Росії).
Нагадаємо, Ігор Тишкевич раніше писав про неймовірні можливості союзу України, Білорусі та Польщі.
Розуміти, що для України Білорусь є природним (і необхідним!) союзником: як в геополітичному аспекті (для можливості формування Балто-Чорноморського союзу), так і для широкого економічного співробітництва (в тому числі у траспортних та інфраструктурних проектах).
Зверніть увагу
«Щасливі реалісти, бо вони отримають допомогу» – третій крок до вічного життя та опанування планети Земля