«Пустелі там точно не буде» – еколог Анна Куземко про те, що відбувається на місці Каховського водосховища

“Якщо найближчим часом не почнеться відновлення греблі, то ми матимемо унікальну можливість спостерігати, як розвиватиметься рослинність на цій території”, – каже вона.

Анна Куземко розповіла .LB.ua про побачене на місці Каховського водосховища, що здивувало її найбільше, як далі може розвиватися ситуація, про дискусії навколо відновлення греблі та про Великий Луг. Також поговорили з нею про те, які саме види рослин першими почали торувати собі дорогу і про проблеми довкілля Південного регіону, на які наклалася катастрофа.

Йдеться про територію вище від греблі, який вдалося оглянути. Науковці побували в кількох балках і побачили, наскільки швидко все почало заростати. Дуже багато молоденьких сіянців різних рослин. Судячи з тих світлин, які нам нещодавно надіслали колеги з НПП “Кам’янська Січ”, фактично ті балки зараз уже зелені. Тобто рослинність розвивається високими темпами.

Коли обговорювали наслідки підриву греблі, то вважали, що одним з найбільших джерел небезпеки стане мул на дні водосховища, в якому накопичилось багато важких металів, радіонуклідів. Він висихатиме і його розноситиме вітер. Такою була гіпотеза. Але насправді таких мулів, які розвіювалися б, ми не побачили. Їх тільки незначна частина.

"Коли ми приїхали, то мули більшою мірою були вже дуже щільні, на них утворилися тріщини глибиною до 30 см. Наші колеги-альгологи припустили: якщо там формуватимуться кірочки з водоростей, то вони стримуватимуть процес вивітрювання. Плюс є щільна кірка із солі, яка з нижніх горизонтів підтягується з ґрунтовими водами на поверхню. І це теж скріплює шар мулу", – розповіла Анна Куземко.

"Оголились приголомшливі ландшафти. Приміром, балка біля селища Республіканець. Вода там опустилась на 9–10 метрів. І ми очікували, що все буде вкрите мулами, але на них за багато років утворилася товща черепашок молюска дрейсени. Шари з неї присутні на значних площах. Або річка Кам’янка. Її затопили 70 років тому, і вистачило трьох тижнів, щоб вона з’явилась на поверхні землі й знову утворила русло. У багатьох балках назовні також виходять струмочками ґрунтові води і місцями затоплюють дно. Побачили колись поховані ґрунти та залишки саду на них – фруктові дерева, які теж обліплені мушлями дрейсени.

Скажу чесно, я не сподівалась, по-перше, що буде така величезна кількість сіянців. Бо всі боялись спустелювання. А по-друге, що сформувались ці площі, вкриті дрейсеною. До речі, ми очікували, що там буде сморід через тонни загиблих молюсків, ракоподібних, риби, які розкладатимуться. На те вказували багато спеціалістів. Але такого сильного запаху гниття не відчувалось. Скоріше, був морський запах, як на Сивашах, де дуже засолено. Оце теж стало несподіванкою, бо ми боялись, що все буде набагато гірше.

Загалом у тій експедиції ми заклали постійні моніторингові ділянки, щоб подивитися, яким чином відновлюватиметься рослинність. Зробили певні маркери, зафіксували сіянці, які на той момент уже були. У вересні плануємо приїхати знову й оцінити зміни. Так само зібрали багато зразків для вірусологів, альгологів, ґрунтознавців. Зараз їх опрацьовують, щоб висновки та прогнози не були голослівними. Хоча багато з того, про що ми говорили, справджується.

Ми зафіксували 6 видів рослин на той момент. Важко сказати, багато це чи мало, але ми не сподівались і на них. Вважали, що це дуже рано, щоб поширилося і проросло насіння.

Більшість із тих шести видів – чужорідні. Це – череда листяна з Північної Америки, яка витісняє нашу череду трироздільну, плоскуха, сіянці гледичії, клена американського, аморфи кущової. Тобто з-поміж деревних видів переважають чужорідні.

До речі, навесні Міндовкілля затвердило наказ, яким заборонили висадку ряду інвазійних дерев для відтворення лісів. Бо в нас і так пів країни засадили робінією і дубом червоним. Зараз ми маємо великий супротив з боку лісівників. Вони хочуть повернути їх. І ось на прикладі Каховської греблі можна побачити, як швидко чужорідні види поширюються, захоплюючи наші екосистеми. Люди не усвідомлюють насправді небезпек цього процесу і причинно-наслідкових зв’язків, кажуть: “Дерева – це завжди добре”, “Та це ж медоноси”, “Акація так гарно пахне... А ви тут таке розповідаєте”. Але чужорідні види сьогодні визнані однією з глобальних екологічних проблем в усьому світі, і це потужний фактор деградації біорізноманіття.

Якщо говорити про наші аборигенні види, то почали відновлюватися очерет, деякі верби, тополі. Думаю, зараз там уже набагато більше видів.

Пустелі там однозначно не буде. Як мінімум там є ґрунтові води, відновилися русла річок, русло Дніпра відновиться. Тому все ж рослинність так чи інакше формується. І мені вже не терпиться поїхати туди й побачити на власні очі ті зелені балки з фотографій. Найімовірніше, там переважатимуть чужорідні види. Але я не думаю, що будуть тільки вони. Скажімо так: утворюватимуться якісь заплавні екосистеми з, ймовірно, значним поширенням неаборигенних видів. Але вони теж надаватимуть певні екосистемні послуги".

Анна Куземко каже, що з погляду екології, те водосховище однозначно не варто відновлювати. З погляду розв'язання соціально-економічних питань – вода для населення, промисловості, сільського господарства, охолодження АЕС, енергетика – є альтернативи. Щоб розв'язати ці питання, не потрібно застосовувати застарілі 70-річні технології.

Що зараз на дні колишнього Каховського водосховища? Інтерв'ю з екологом Вадимом Манюком