Розкрита правда про смертельний іспанський грип 1918 року: насправді це була бактеріальна пневмонія

У роки війни 1918-1919 рр. Армія США зросла до 6 млн. чоловік, з яких 2 млн. були відправлені за кордон. Інститут медичних досліджень Рокфеллера скористався цим новим пулом людських морських свинок для проведення експериментів з вакциною, йдеться у статті Расса Вінтера (Russ Winter) на Winter Watch.

У січні 1918 р. вакцини ввели солдатам у Форт Райлі, Канзас. Незабаром після цього вакцина була запропонована хірургічним відділенням загалом до табору. Застосовану вакцину виготовили в лабораторії Інституту Рокфеллера. У період з 21 січня по 4 червня 1918 р. доктор Фредерік Гейтс повідомив про експеримент, в якому солдатам дали три дози вакцини проти бактеріального менінгіту. Вакцини представляли собою кульки вакцинної сироватки, яка походить від коней.

Подробиці доступні у звіті доктора Гейтса: «Антименінгитна вакцинація та спостереження за аглютинінами в крові носіїв хронічного менінгокока».

Гейтс писав, що чоловіки, над якими проводився експеримент, після вакцинації виявляли симптоми грипу, включаючи кашель, блювоту та діарею. Ці симптоми є катастрофою для чоловіків, які живуть у казармах, їздять потягами до узбережжя Атлантичного океану, пливуть до Європи та живуть й воюють в окопах.

Потім, незадовго до сніданку в понеділок, 11 березня, розпочалася перша хвиля так званого грипу 1918 року. До полудня у табірного хірурга Едварда Шрайнера на руках було понад 100 хворих чоловіків, які, очевидно, «страждали від однієї й тієї ж хвороби».

Зі звіту доктора Гейтса:

Реакції ... Було відмічено кілька випадків розвільнення кишківника або швидка діарея. Цей симптом раніше не зустрічався. Ретельне розслідування в окремих випадках часто давало інформацію про те, що чоловіки, які скаржилися на наслідки вакцинації, під час ін’єкції страждали від легкого рініту, бронхіту тощо.

Іноді реакція була ініційована ознобом або відчуттям холоду, а протягом наступної ночі певна кількість чоловіків скаржилися на лихоманку або гарячку або відчуття жару. 

Наступними за частотою ефектами вакцинації були нудота (іноді блювота), запаморочення та загальні білі в суглобах і м’язах, які в деяких випадках були особливо локалізовані в шийному або поперековому відділі, викликаючи ригідність шиї або ригідність спини. Після кількох ін’єкцій виникла діарея.

Таким чином, реакції іноді симулювали початок епідемічного менінгіту, і кількох вакцинованих чоловіків відправляли як підозрюваних на базу до лікарні для діагностики.

За словами Гейтса, вони вводили солдатам рандомні (випадкові) дози експериментальної вакцини проти бактеріального менінгіту. Пізніше у деяких солдатів були симптоми, які характеризувалися як «симульований» менінгіт, але доктор Гейтс висуває фантастичне твердження, що це – не справжній менінгіт.

У 1918 році грипом називали будь-яку хворобу, походження якої не знали. Термін "іспанський грип", який збивав з пантелику (misdirection term), ніколи так і не виправили. Це допомогло приховати походження пандемії. Якби в цьому світі була справжня справедливість, це б назвали "пандемією Рокфеллера".

За якоюсь дивною хитрістю, навіть сучасні технології не змогли точно визначити цей вбивчий штам грипу в цій пандемії. "Іспанка" атакувала здорових людей у розквіті сил. Бактеріальна пневмонія вражає людей у розквіті сил. Грип вражає молодих, старих та людей з ослабленим імунітетом.

Насправді бактеріальна пневмонія була справжньою вбивцею – і тисячі розтинів підтверджують цей факт. Дослідники переглянули понад 9 тисяч розтинів і не було жодних негативних (бактеріальних) результатів легенів.

Згідно з документом Національного інституту охорони здоров’я 2008 року, бактеріальна пневмонія була вбивцею як мінімум у 92,7% розтинів тих, хто помер від так званого «іспанського грипу» між 1918 і 1919 роками.

Тому експериментальну сироватку проти менінгокока, виведену від коней, вводили солдатам, які потрапляли в тісні й антисанітарні умови життя війни. Що могло піти не так?

Інститут заявив, що розповсюджував бактеріальну сироватку в Англії, Франції, Бельгії, Італії та інших країнах під час Першої світової війни. Зрештою, ці шарлатани Інституту Рокфеллера вбили від 50 до 100 мільйонів людей через бактеріальні інфекції легенів з 1918 по 1919 рік.

Стаття 2008 року на веб-сайті Центру з контролю захворювань США описує, як хворі солдати Першої світової війни могли передавати бактерії іншим, стаючи «дорослими хмарами» (cloud adults). 

Сloud adults – це доросла людина, яка викидає золотистий стафілокок у повітря під час інфекції верхніх дихальних шляхів

«Врешті, протягом коротких періодів і з різним ступенем ураження носії ставали «хмарними дорослими», які посилювали аерозолізацію колонізуючих штамів бактерій, зокрема, пневмококів, гемолітичних стрептококів, гемофільних паличок та золотистого стафілокока.

Доктор Керол Байерлі описує, що «грип» розповсюдився, як лісова пожежа, по усьому війську США. (Замініть слово «грип», яке вживає доктор Баєрлі, на «бактерії»).

Чотирнадцять найбільших тренувальних таборів повідомили про спалахи грипу в березні, квітні або травні 1918 року. Після одужання заражені війська несли вірус із собою на борту кораблів до Франції. Коли солдати в окопах захворювали, їх евакуйовували з передової та заміняли здоровими чоловіками. Цей процес постійно приводив вірус у контакт з новими господарями – молодими здоровими солдатами, у яких він міг адаптуватися, розмножуватися і ставати надзвичайно вірулентним без небезпеки вигорання.

Високій смертності від цього спалаху пневмонії також сприяло надмірне вживання аспірину.

Додаткова інформація – у двох відео:

Джерело

Джерело