«Ми — нові, ми народжені революцією», «Ми є політичним крилом Майдану!» — такі заяви лунали сьогодні 29 січня 2005 року зі сцени залу засідань Українського Дому в Києві, де пройшов установчий з’їзд нової політичної партії – Народного союзу «Українці!», на якому були присутні 375 учасників з 19 областей України.
Над сценою висів величезний плакат – на тлі синьо-жовтого прапору напис: «За Україну! За українців!». Такими ж у зменшеному вигляді плакатами голосували учасники з’їзду і за створення політичної партіїї, і за програму партії, яку приняли за основу, і за назву партії.
Питання щодо назви партії, яка має бути за словами одного з доповідачей, влучною, точною і конкретною, виявилося дискусійним. Після того, як виступив Нестор Пронюк, Олег Литвицький, Василь Федірко і Андрій Парубій з пропозицією назвати партію «Народним союзом «Українці!», дехто з учасників висловив свою незгоду. Наприклад, Сергій Похилевич зі Львова, який з його слів розуміється на рекламі, відзначив, що навіть відштовхуючись тільки від реклами, запропонована членами президії назва не є виграшною, і запропонував не менш безкрилу назву — «Український Дім». А ще один учасник з’їзду не погодився з назвою «народний союз», тому що «союз» не є українським словом — в українській мові є слово «спілка».
Голова секретаріату МНК Ярослав Ілляш, який вирішив захистити запропоновану президією назву і якого учасники зустріли оплесками, відзначив, що назва має бути новаторською і що в ініціативній групі довго не могли зупинитися на якійсь назві. Ця ж назва виявилася найбільш консолідуючою (для цієї анонімної ініціативної групи). Він закликав всіх, хто його знає і поважає, голосувати саме за цю назву, що і зробили 302 учасники з’їзду при 38 проти і 35 таких, що утрималися.
А взагалі з’їзд нагадував старі комсомольські збори з лічильною комісією, секретаріатом і порядком денним. Хоча і відрізнявся від інших звичних для України з’їздів з пузатими дядьками і шаблонними промовами. Учасники цього з’їзду здебільшого дуже молоді хлопці і дівчата, реальні учасники оранжевої революції, а найстаршим біля 40 років, але їх переважна меншість. А ті, хто виступав, вирізнялися своєю щирістю і вірою в «збереження і розширення здобутків Помаранчевої революції, спрямування її могутнього потенціалу і енергії на поглиблення процесів громадянського та економічного розвитку, зміцнення народовладдя, національної єдності та самоідентифікації», що є головним завданням Народного союзу «Українці!»
Першим виступив Андрій Парубій, який зараз є заступником голови Львівської обласної ради, а в 1991 році був одним з засновників Соціал-національної партії України і одним з чільних її керівників, а саме головою її Львівської обласної організації і головним редактором партійного журналу «Орієнтири». Він відзначив, що сьогодні учасники з’їзду зібрались в Українському Домі як переможці. Це дуже символічно, як і сьогоднішній день, 29 січня. До речі, перед початком з’їзду присутні вшанували хвилиною мовчання молодих українських героїв, що загинули під Крутами 29 січня 1918 року.
Андрій Парубій був комендантом Українського Дому під час Оранжевої революції, і в своїй промові згадав про відповідальність за результати цієї революції. Він не хоче, щоб українці були обдурені, як в 1991 році, а основними змінами вважає зміни в свідомості українців. Важливо, що він також відзначив той факт, що за 14 років в Україні з’явилися люди нового гатунку – самодостатні, з відчуттям власної гідності, які можуть забезпечити і себе, і своїх близьких. Це так званий середній клас, який є основою держави і який, на його думку, буде становити основу нашого суспільства.
Промовляючи про те, що сьогодні нам треба об’єднатися в рух на національній платформі і нести персональну відповідальність аби не обманутися в своїх мріях, Андрій Парубій завершив тим, що заявив: «Нові часи потребують нових форм». Але вже за півгодини, коли у деяких учасників з’їзду виникла незгода з назвою партії, почав згадувати про формати і щось тому подібне. Як можна було здогадатися, він був обраний головою нової партії «Народний союз «Українці!»
Лебідь – це справжня назва державного герба України. Найважливіше, що це символ ельфійської трансформації. Символ-магніт. Магічний символ української ультранації!
Ще одна нова партія «з новаторською назвою» і в старому форматі
Категорія:
«Ми — нові, ми народжені революцією», «Ми є політичним крилом Майдану!» — такі заяви лунали сьогодні 29 січня 2005 року зі сцени залу засідань Українського Дому в Києві, де пройшов установчий з’їзд нової політичної партії – Народного союзу «Українці!», на якому були присутні 375 учасників з 19 областей України.
05012901e.jpg
Над сценою висів величезний плакат – на тлі синьо-жовтого прапору напис: «За Україну! За українців!». Такими ж у зменшеному вигляді плакатами голосували учасники з’їзду і за створення політичної партіїї, і за програму партії, яку приняли за основу, і за назву партії.
Питання щодо назви партії, яка має бути за словами одного з доповідачей, влучною, точною і конкретною, виявилося дискусійним. Після того, як виступив Нестор Пронюк, Олег Литвицький, Василь Федірко і Андрій Парубій з пропозицією назвати партію «Народним союзом «Українці!», дехто з учасників висловив свою незгоду. Наприклад, Сергій Похилевич зі Львова, який з його слів розуміється на рекламі, відзначив, що навіть відштовхуючись тільки від реклами, запропонована членами президії назва не є виграшною, і запропонував не менш безкрилу назву — «Український Дім». А ще один учасник з’їзду не погодився з назвою «народний союз», тому що «союз» не є українським словом — в українській мові є слово «спілка».
Голова секретаріату МНК Ярослав Ілляш, який вирішив захистити запропоновану президією назву і якого учасники зустріли оплесками, відзначив, що назва має бути новаторською і що в ініціативній групі довго не могли зупинитися на якійсь назві. Ця ж назва виявилася найбільш консолідуючою (для цієї анонімної ініціативної групи). Він закликав всіх, хто його знає і поважає, голосувати саме за цю назву, що і зробили 302 учасники з’їзду при 38 проти і 35 таких, що утрималися.
А взагалі з’їзд нагадував старі комсомольські збори з лічильною комісією, секретаріатом і порядком денним. Хоча і відрізнявся від інших звичних для України з’їздів з пузатими дядьками і шаблонними промовами. Учасники цього з’їзду здебільшого дуже молоді хлопці і дівчата, реальні учасники оранжевої революції, а найстаршим біля 40 років, але їх переважна меншість. А ті, хто виступав, вирізнялися своєю щирістю і вірою в «збереження і розширення здобутків Помаранчевої революції, спрямування її могутнього потенціалу і енергії на поглиблення процесів громадянського та економічного розвитку, зміцнення народовладдя, національної єдності та самоідентифікації», що є головним завданням Народного союзу «Українці!»
Першим виступив Андрій Парубій, який зараз є заступником голови Львівської обласної ради, а в 1991 році був одним з засновників Соціал-національної партії України і одним з чільних її керівників, а саме головою її Львівської обласної організації і головним редактором партійного журналу «Орієнтири». Він відзначив, що сьогодні учасники з’їзду зібрались в Українському Домі як переможці. Це дуже символічно, як і сьогоднішній день, 29 січня. До речі, перед початком з’їзду присутні вшанували хвилиною мовчання молодих українських героїв, що загинули під Крутами 29 січня 1918 року.
Андрій Парубій був комендантом Українського Дому під час Оранжевої революції, і в своїй промові згадав про відповідальність за результати цієї революції. Він не хоче, щоб українці були обдурені, як в 1991 році, а основними змінами вважає зміни в свідомості українців. Важливо, що він також відзначив той факт, що за 14 років в Україні з’явилися люди нового гатунку – самодостатні, з відчуттям власної гідності, які можуть забезпечити і себе, і своїх близьких. Це так званий середній клас, який є основою держави і який, на його думку, буде становити основу нашого суспільства.
Промовляючи про те, що сьогодні нам треба об’єднатися в рух на національній платформі і нести персональну відповідальність аби не обманутися в своїх мріях, Андрій Парубій завершив тим, що заявив: «Нові часи потребують нових форм». Але вже за півгодини, коли у деяких учасників з’їзду виникла незгода з назвою партії, почав згадувати про формати і щось тому подібне. Як можна було здогадатися, він був обраний головою нової партії «Народний союз «Українці!»
Зверніть увагу
Ельфи Ісуса Хреста та їх символіка на гербі української ультранації (аудіо)