ТАВРИДА–ЛИБІДЬ: ЛЕБЕДИНИЙ ФОРПОСТ СВІТЛИХ СИЛ // Міра Києвець, Дана Либуше

Скільки треба часу, щоб древні знання, події, послання перетворилися на міфи, легенди, передання, а виникнення їх здавалося незбагненним? Для кожної таємниці є свій час. Нині настає час цілісного сприйняття прадавніх знань, які дійшли до нас у зашифрованому вигляді. Складається враження, що самі Боги звертаються до нас у надії, що ми почуємо їх, згадаємо їхній земний шлях, осяяний Небом. Не рвуться зв’язки між минулим і майбутнім, між живою та неживою природою. Усе взаємопов’язане, усе переплетене на віки-вічні як на інформаційно-енергетичному, так і на духовно-творчому рівнях. Осягаючи й пов’язуючи між собою древні знання у світлі нових концепцій розуміння, набуваємо оновлене пізнання, глибоке й образне. Оживають казкові, билинні та легендарні герої.

Сьогодні, як і колись, розігрується стародавня містерія на кримській Корсунській землі, і Небо несе нам Вість – приходить час вибору. Вибору між добром і злом, між світлом і темрявою. І, можливо, саме цей вибір несе нам надію на спасіння від пекельних обіймів Пітьми. Дослухаймося Неба. Зберігаймо Білі Образи Либеді, які є Її Лебединими форпостами Світлих Сил. Створюймо Обережне Лебедине коло разом! Особливо зараз, коли Корсунська Лебедина земля так потребує нашої підтримки, нашого спільного Кола-Оберега.

Здавна відомо, що Крим – сакральний простір, який завжди приваблював взори завойовників. Це ж бо не тільки рекреаційна зона, не тільки мальовничі гірські та прибережні краєвиди, не тільки субтропіки південного берега. Крим – це перш за все святині і святилища, які пов’язані з нашим минулим і є вікнами-порталами у наше майбутнє. Йдеться про те, що не побачиш звичайним оком, – сакральну символіку Кримського півострова. Навіть обійшовши Крим вздовж і впоперек, не кожен здогадується, що це – ще й Лебедина земля. З висоти пташиного польоту він і справді нагадує силует... Лебедя.

Для докладнішого ознайомлення з Тавридою–Лебедицею приглянемося до міфічних образів в історії і географії півострова Крим.

Назва "Крим", кажуть, походить від грецького слова "Κριμα" ("κρισις" "κριτηριον") – "суд", "вирок", "справедливість". Грецьке "κριμα" –  це також "доля", "справедливе рішення". Усі ці значення можна застосовувати до строгої богині в описові Скіфії Геродота – Аргимпаса–Либедь,  яка наглядає за звичаями у природі й суспільстві. Латинське "crim"- (crimen) - вина, кара.

Таврида, Таврія –  назва Криму й прилеглих степів (Таврія) походить від самоназви людей, які у глибоку давнину заселяли ці землі, – таврів (тавро-скіфів). В основу назви взято індоєвропейське “tau-” (tavr) – скеля, камінь, як і тюрське  "tau" – скеля, себто Таврія – Скеляста. Етноніму "таври" тотожна назва "сакси". При цьому треба пам’ятати вираз автора "Слова о полку Ігоревім" - "Вспле Скала, лебединими крилами…?" Тут локалізувалися “кікони”, "Лебедині полки" –  "зграя лебедів".

Але були у Криму й інші назви – Сурож, Корсунська земля. Німецьке "die Kimme" – насічка (Січ, Крома), корейське "kim" – "сонце" пояснювали сакральне значення образу в обрисах півострова, який, як уже було сказано, нагадує силует птаха з головою, повернутою на схід. Очевидно, тому півострів і називався "Кімерия" або "Сурож".  Сурож – "сурія" – сонце. Образ птаха був відомий древнім і являв собою Сонцевісницю-Горлицю (українське  –  Ясочка, Сонцевісниця, санскритське – “Alba”, “Hansa” – Либідь) або Буревісницю – Чайку ("гагаjа" - чайка у тюрків, грецьке „λαρος“ –  чайка, у  тюрків чайка – птах ранку).

Назва Криму як Корсунська земля – певно, давніша від усіх інших назв. Гераклійський півострів. Корсунська земля – древня назва Тавриди (Скеля). Земля Либеді. Грецьке “Κορα” – Діва, “дивуни” – богунці, воїни “сестри Либеді” (“стади лебедів” у “Слові о полку Ігоревім”) „cor“ – „загін“, “меча”, “стада”.

Автор "Слова о полку Ігоревім", вочевидь, був добре знайомий з потаємною міфологією Криму (Корсунською землею). Ось якими словами нагадує він про це: "Чи вступить Дівою в землю Трояню, чи спливе Скеля лебединими крилами на Синьому морі… ?" Корсунь був названий на честь Кори, грецьке «Кора» – Діва, (дочка Зевса або Персефона, Пирогоща). В „Повісті временних літ” це – “сестра Либідь” (Alba, Альба, Ясунь). Іменем богині Кори Таврида, Корсунськая земля названа на честь воєводної Либеді й воїнства (“cors” – полки).

В Криму знаходився храм Артеміди, а місто на її честь названо Корсунем (грецьке Κορα – Diva – Богиня). Але латинське “cors” – дружина, полк. Воєводній богині блискавці Пирогощій  присвячені топоніми: Балаклава, Керч,  Симеїз, Сімферополь.

Артеміді, як наглядачці за ладом у природі й суспільстві, присвячений   Партеніт ("παρθένоς" – "Дівочий"). Артеміда пильно стежить за виконанням здавна встановлених звичаїв, які упорядковують тваринний і рослинний світ. В основі імені індоєвропейська основа „artha”, “rta” (порядок, гармонія), від якого утворено „a-rta” – “та, що впорядковує”. („Гестія”), або грецьке "αρκτεος" ("повинне управляти" від "αρκτεον" та "αρχω") і "αρκτος" ("Ведмедиця", "північ", "північний полюс").

Отже, бачимо, що топоніміка Кримського півострова наскрізь пронізана Лебединими образами і відкриває нам лебедині таємниці про те, який Покров Небесної Сили в образі Діви–Лебедиці має кримська земля: Кора – Діва –  Аргимпаса – Партенос-Пирогоща – Артеміда – Ефеська Корсунська Ікона Божої Матері.

Не раз бувало, що лиховісна сила намагалася полонити волелюбну Лебедицю-Тавриду. Годі й порахувати, скільки народів та народностей топтали гірські стежки Криму – Дімерджи, Кара-Дагу, Чатир-Дагу, Аю-Дагу, Ай-Петрі та ін. Скільки разів окроплювалася кров’ю Корсунь – Херсонес Таврійський, боронячись від завойовників.

Російська імперія не раз посягала на корсунські землі Херсонесу Таврійського, і ці завоювання коштували їй значних утрат. Цікаво, що Кримська війна 1853 року почалася у рік Ворона за зороастрійським календарем. Як відомо, історія має тенденцію повторюватися завдяки своєму синхронному циклу. Сталося так, що рік Ворона асоціативно поєднав дві події – Кримську війну 1853 року і Майдан 2013-2014 року: і тоді, і тепер Крим опинився під окупацією російських військ. То ж маємо вивчати уроки історії й навчитись читати між рядків, щоб убезпечити себе і своє майбутнє від повторення кривавих подій минулого. А зараз хотілося б  поговорити про наступне.

У давнину, до XIV століття, на наших Лебединих землях Новий рік починався 21 березня. І авестійський календар також починається в день весняного рівнодення – з першими променями Сонця.

 Згідно з 32-річним зороастрійським календарем, на світанку 21 березня 2013 року до нас прилетів Ворон. Рік Ворона – це рік вибору, чіткого розмежування добра і зла, що не може відбуватися без випробувань і потрясінь. На жаль, не виключені війни та революції, екологічні катаклізми, поширення нових вірусів: світ проходить стадію «зачистки»…Ворон не протистоїть злу, він лише посланець небес – серйозний, непохитний та аскетичний. Рік пов’язаний з космічною битвою, чорне розмежовується з білим. У рік Ворона особливої популярності набувають люди, які не схожі на оточуючих, – «білі ворони». Одинаки поведуть за собою маси. Стає модним «бути не таким, як усі».

Рік Ворона завжди супроводжується випробуваннями, які накладають свій відбиток на суспільство. Зміни, які відбуваються в ці роки, як правило, розділяють людей на ворогуючі табори. Часом це виливається в революції, хоча може обмежитися лише соціально-побутовою напругою. Зверніть увагу: якраз у рік Ворона московський цар Іван Грозний проголосив опричнину (1565 р.), відбулися епохальні революції у Франції (1789 р.) та Російській імперії (1917 р.).

На початку 2013 року Ворон нам віщував, що протягом року глобальних революцій не передбачається, а от потрясіння й зміни виявляться суттєвими. Прогнозувалася вірогідність, що на державному рівні будуть прийняті рішення, які значною мірою ускладнять життя основної маси населення нашої країни, і можуть привести до незадоволення правлячими колами. Пересічним громадянам доведеться  пристосовуватися до нових умов життя через досить болісний вибір.

З характеристики року, що добіг кінця, видно: усе, що нам пророкував віщий Ворон, сталося в тій чи іншій мірі. Переоцінка цінностей, здійснювана у рік Ворона, мала зробити нас сильнішими і загартувати наш характер. Наслідки змін, які сталися у цьому році, ми будемо відчувати ще довго. І це тільки початок, бо долучаємось до космічної битви між Світом і Пітьмою.  Як на Небі, так і на  землі.

А тим же, хто хоче силою приборкати Корсунську землю, горду волелюбну  птаху Либідь–Тавриду, певно заради здійснення Лебединого пророцтва або просто щоб мати в своєму арсеналі сакральний символ Либеді, годилося б пам’ятати уроки минулого, особливо своєї історії.

Либідь – птаха вільна, і тільки їй самій вирішувати, у який бік летіти. Вона знає орбіту свого польоту. Зрештою, навіщо взагалі силувати нашу Либідь, маючи в Росії своїх Лебедиць, які несуть не менш сакральне наповнення, аніж наші прадавні Лебедиці. Збережіть хоча б те, що маєте, щоб не дай Боже не випорхнула ваша птаха.

Не зазіхайте на чуже, а то й своє можна втратити. По-загарбницькому отримана, Лебедина земля гине, як птах у неволі. Тільки дарована Лебедина земля розквітає і розкриває свої таємниці. Не знущаймося з Духу Либеді–Тавриди. Будьмо поважними до Її кличу. Почуймо Її плач, Її  застереження.

Благородна граціозна Либідь-птаха розуміє тільки мову Любові, Миру та Злагоди. Хто нехтує і зневажає Її, хто не поділяє  проявів Її вільної душі та щирого серця, рано чи пізно отримає по заслузі. Як на небі, так і на землі.

А ми, лебедиці земні, жінки-берегині, звернемось до своїх сестер та подруг Кримської землі, Либеді–Тавриди, пітримаємо їх та їхні родини у такий відповідальний для усієї країни час. Створимо Єдине Обережне Коло Либеді разом із нашими сестрами з Криму, які зараз переживають не кращі часи. Там по їхній землі ходять „зелені чоловічки” з автоматами Калашникова. Серце жінки стискається від думки про те, що може статися. Підтримаймо Крим! Підтримаймо тих хлопців, які виконують свій військовий обов’язок перед Україною та її народом, перед усіма нами. Молімося за наших відданих воїнів, братів та сестер, росіян, татар, українців, греків та інших. Не дамо кровожерним тиранам багрити біле пір’я Лебедиці–Тавриди, дамо лебедину відсіч ворожим злопихателям.

Сподіваємося, що нашій Кримській Либеді, освяченій Небом землі, стане сили скинути ярмо, яке накинули на неї під прицілами автоматів російські окупанти.

Планета Земля вже підняла свої частоти вібрації для входження в союз Небесного Єднання. І високочастотні енергії Криму від часу квантового переходу 2012 року перебувають у стані повної бойової готовності для останньої битви Світла з Темрявою, для очищення соціального і ноосферного простору Тавриди–Либеді, і не тільки її.

А людям у Криму годилося б частіше дослухатися до шепоту скелястих берегів, до гомону прибережних хвиль, до леготу–подиху таврійського степу, щоб постійно чути голос Неба, який красномовно промовляє про неминучу загрозу, якщо жити у відриві від Природи та Космосу. Неможливо постійно утримувати звичну для більшості населеня Криму, особливо Південного Берега, зону комфорту, коли світ змінюється і всюди почалися трансформаційні процеси. Споживацьке ставлення до життя, до навколишнього світу, до священної землі Тавриди–Либеді, на яку покладена особлива місія Небом, можливо, й призвело до тих непередбачуваних наслідків.

Життя – навдивовижу цікава річ. Щоразу дивуємося, як Небо спостерігає за нами і намагається попередити про можливі наслідки від наших неправедних дій. Анексія Криму Росією уже породила розмови про екологічно небезпечні проекти: будівництво мосту через Керченську протоку, відновлення будівництва атомної електростанції тощо. Бізнесмени від політики в Криму неспроможні навіть усвідомити, що ніщо так не впливає на привабливість рекреаційної структури й збільшення потоку відпочивальників, як будівництво АЕС. Дослухаючись Неба, маємо покладатися і на себе.

Будьмо оптимістами, і разом поміркуймо, як тепер виходити із цієї жахливої ситуації, в яку потрапили усі ми через підступні, наперед сплановані дії коршунів-загарбників.

Даруймо Лебедине Обережне Коло для кримської землі, для кримських сіл та містечок прадавнього Корсуня. Обсіємо райдужними оберегами сонячну Таврику, осяймо спалахами блискавки–перуники Діви–Парфенос, ратної Воїтельки, накриймо Лебединим покровом Одигитрії  Корсунської.

Поважаймо волю іншого, прислухаймося до його вільних думок, шануймо його вибір. Будуймо дружні зв’язки, не газовими трубами, а братніми й сестринськими узами. І як ми будемо з повагою та шаною відноситись до інших, так і світ буде ставитися до нас. Тоді і буде повага й пошана навіки. Як на небі, так і на землі.

Спливає час містичного птаха – Ворона. Він дав нам багато повчальних уроків, але слава Богу, він уже летить від нас. Хоча Ворон і тримає один із ключів від раю, але ж роки його завжди переповнені збуреннями й катаклізмами. Як би там не було, будьмо вдячними Ворону за те, що пробудив нас від сплячки, допоміг бути завбачливими й мудрими, навчив брати відповідальність не тільки за себе і своє майбутнє, але й за долю країни.

А світ тим часом з космічною швидкістю входить у нові часи, у новий вимір. Адже зміни в Україні потягли за собою й зміни в геополітичному просторі. І як би не хотілося російському керівництву повернути час назад, геополітичний розклад уже інший, конфігурація гравців на міжнародній арені змінюється кожного дня, кожної миті.

Само Небо протидіє нечесній грі тим, хто хоче поділити наше Обережне Коло, порвати його на шматки, розірвати Лебедину землю.

У повному розпалі – підготовка нових доленосних політичних рішень для країни. Якими вони будуть і яких наслідків можна сподіватися, покаже час. Маємо грати за правилами Небесного Ладу Господині Нашої, Лади Богородиці, Оранти-Либеді. Як на небі, так і на землі.

Перший на російському престолі має знати, хто така Либідь Небесна. Недарма ж дарував яхту-птицю «Афіна-Палада» Валаамському чоловічому монастиреві. Тож, певно, цінує і шанує вселенську владу Небесної Покровительки та її сестри - мудрої Воїтельки Валькірії,  Афіни-Палади. Він також має знати, в чиїх водах плаває подарована ним яхта-птаха і на чиїх землях знаходиться його духовна резиденція Північного Афону. А ще він має знати, хто пов'язав своїм священним ходінням землі Скіфії від Чорного моря до Північного Афону, яке стало символом внутрішньої єдності усього християнського світу. Нарешті, верховний головнокомандувач Росії має пам’ятати, під чиїми прапорами ходять кораблі ВМФ Росії і чия орденська відзнака з написом «S. A. P. R.» є вищою державною нагородою Росії.

Отож гріх було б осквернювати розбратом святий шлях Апостола Андрія Первозваного, який зібрав угіддя Пресвятої Богородиці за Її покликом, від земель  Причорномор’я – Корсунської (Херсонесу Таврійського) до Києва, а потім від Києва до Валааму – Північного Афону.

Передання з глибини віків доносять нам, що першим почав проповідувати Слово Боже в Криму–Тавриді Апостол Андрій Первозваний, який вважається засновником Царгородської (Констянтинопольскої) церкви. Відтоді Святий Апостол Андрій і сприймається як символ спадковості східнослов'янської й візантійської культури, як символ внутрішньої єдності усього православного світу. Скіфія, Північне Причорномор'я дісталося Святому Андрієві за жеребом. Ориген так і пише: апостол Андрій "одержав жереб собі Скіфію".

З Тавриди Святий Апостол добувся по Дніпру до того місця, де тепер вивищується на придніпрових пагорбах Київ. Нестор-літописець нагадує, як, піднявшись на одну із київських гір, Святий Андрій установив хрест і проказав своїм супутникам: „На цьому місці засяє благодать Божа, воздвигнуться храми Божі і світло істини сходитиме звідси на всю країну”.

Є чимало інших відомостей про місійний подвиг Андрія Первозваного. Він проповідував в Іверії, Абхазії, Осетії, а потім продовжував свою діяльність на Босфорі (Керчі) і в Феодосії, далі – в Херсонесі, „де залишався тривалий час”.
Історичні пам’ятки християнства, які збереглися в Криму, дають змогу відстежити шлях апостола Андрія по Тавриді: Керч (Пантікапей) – Феодосія – Щебетівка – Сугдей (Судак) – гора Дімерджи – Алушта – гора Кастель – Кучук – Ламбат – Гурзуф – Масандра – Ялта – хребет яйли – гора Ай-Петрі – Байдарська долина – Чургунь (село Чорнорічне) – Інкерман – мис Фіолент  і – Херсонес.

Отже, перші християни з’явилися в Криму в першому столітті після Різдва Христового. Тому цілком справедливо можна вважати Кримський півострів одним із найраніших осередків поширення християнства і його культури, і велику роль у цьому відіграв Апостол Андрій. З прийняттям християнства в Київській Русі Андрій Первозваний удостоюється особливого пошанування в усьому православному світі. Його поминають у православних календарях, у місяцеслові Остромирового Євангелія та ін. По-особливому вшановують святого Андрія в кримських монастирях Святого Георгія на мисі Фіолент та Святого Климента в Інкермані.

Лебединими шляхами простував Апостол Первозваний, посланець самої Пресвятої Богородиці, по її Богородичних угіддях. Із Лебедиці–Тавриди шлях Апостола проліг угору по Дніпру–Славутичу і аж до Валааму – до північних угідь Лади Богородиці, Валаамського архіпелага посеред Лебединого озера – Ладоги (шлях до Лади–Либеді).

Минуть століття після Апостола Андрія, і ця земля ознаменується білим клобуком як символом духовної влади майбутніх патріархів православних. А ще пізніше прийде в Московію позиціонування себе як Третього Риму, який успадкував свою владу від Першого Риму (духовну владу апостола Павла) через посередництво Другого Риму (світську владу християнських імператорів) і який уособлює завершену державну роль і історичну форму влади.

Ці мотиви, очевидно, й рухають російським правителем, який заповзявся не тільки примножувати територію РосіЇ, а й стати її духовним очільником.

Перший на російському престолі мав би благоговіти перед Небесною Покровителькою і господинею Лебединих земель, якщо він справді Перший. Тоді він – Лебединий лицар, правління якого освячене зверху і достойне бути непохитним, бо він додержує Небесної Злагоди–Порядку, встановленого самим Небом. А Сонце–Митра воліє нагадати, що Ми́тра (др.-інд. Mitrá --, авест. Miθra -- «дружба, договір, згода, сонячне світло») – це договір-Слово, який не варто порушувати, бо це Слово обіцяне Небу. Як на небі, так і на  землі.

Прапор Черноморського флоту Росії – це також шана Небу і Небесне Покровительство сподвижника Христового, Андрія Первозваного. Йому першому зійшов  Святий Дух, який дав владу і силу нести Слово Господнє на землі Скіфії. Чи то можна під стягом проповідника Слова Божого нищити землю, яку він освятив своїм паломництвом? Чи цьому він навчав людей Таврики та Скіфії? Чи сповідував агресію та ворожнечу? Тож зупинімося й дослухаймося голосу посланця Пресвятої Богородиці. Імперські амбіції можуть дорого коштувати  керманичу і народу Росії. Як на небі, так і на землі.

...21 березня сплив рік Ворона, і Сонце–Митра сходить новим Колом Півня. З прадавніх часів відомо, що царем Будимиром зветься Півень, який пробуджує  Всесвіт від сну і разганяє нечисту силу. І нам час прокидатися. Маємо змогу на власні очі побачити, хто править сусідньою Лебединою країною. Чи то справді Лебединий Лицар на престолі, чи то підступний коршун без честі, без совісті? Так безсоромно замилювати очі своїм співвітчизникам про дійсний стан речей в Україні, прикриваючи свої хворобливі імперські амбіції, то треба мати великий талант  маніпулятора.

Небесна Покровителька, Цариця-Либідь, Лада Богородиця, яка наглядає за ладом у природі й суспільстві, за Ладом-Порядком, яка додержує звичаїв та обрядів, жорстко карає тих, хто порушує її Небесний Лад, використовуючи Її символи проти  Неї ж самої.

Застерігає Матінка Либідь, що можна втратити все –  не тільки гідність, честь і престол, а й найцінніше – Їі Обережне Коло. Це означає піти в небуття.

Отож, може, час зупинити агресію Либеді–Таврики, бо священний Меч Батьківщини-Матері, київської Афіни–Палади вже загрозливо зблискує у бік зловісних сил темряви. З дніпровських круч, побіля сонму соборів Києво-Печерської Лаври Небесна Хранителька родів – Батьківщина–Мати застерігає володаря духовної резиденції на священних землях Валааму, на Лебединих землях Лади–Богородиці і  просить його отямитись! Припинити нищити Її Ладо–Порядок! Припинити знущатися з Тієї, хто тебе породив! Діва–Либідь здіймає Ратне Коло Щита та Меча… І яхта-птаха «Афіна-Палада», дарунок святим отцям Валааму, навряд чи задобрить Її, бо не можна однією рукою дарувати, а другою – відбирати. Несила Їй далі стримувати вселенську анафему губителю Лебединих шляхів. Меч Правосуддя Небесної Воїтельки, Діви–Валькірії, сестри Либеді, уже мерехтить у Небі! Будьмо обачними! Як на небі, так і на землі.

Ми ж розуміємо символіку священного Меча, потаємну тайну, яка наповнює вселенською силою наші роди. Меч являє собою символ воїнської доблесті, а також захисту й справедливої відплати.

Існує звичай, за яким зображення бойового меча вістрям униз символізує захист Віри Предків, суворе попередження. Меч, піднятий вістрям догори означає відкритий заклик, готовність до захисту священної Землі Предків. Меч Правосуддя Батьківщини–Матері, Афіни-Палади здійнятий догори. Не дай Боже, щоб зійшлися у герці Мечі братніх народів. Страшно навіть уявити масштаб можливої трагедії і пов’язану з цим подальшу долю губителя-вершителя братерської січі, російського керманича… Від українського ката – правителя відмовився тільки український народ. У світової спільноти він викликав тільки зневагу та презирство. Що може статися з російським правителем, коли від нього відвернеться увесь світ, а істинне духовенство РПЦ й ченці Північного Афону (Валааму), які миропомазали його на «престол», накладуть анафему на нього і його нащадків?

Перший на російському престолі має пам’ятати, що пророкує Таврида–Либідь, прадавня Корсунська земля: хто високо літає, той низько падає. Однак час покаже, чи буде прийнято справедливе рішення ("Крим" – "Κριμα" – "суд", "вирок",  "кара", "відплата") від гніву народного чи суду Гаагського. Як на небі, так і на землі.

 Згадаймо, яка доля спіткала українського ката-правителя, коли він лишився підтримки Неба і залишився один, зраджений і покинутий усіма «друзями». Він пішов проти свого народу, проти його волі. І на що він сподівався, коли починав війну з  власним народом? Невже не чув народних волань – народного голосу?

Голос народу – Голос Божий! Дослухайтесь до Нього, вершителі доль народів! Ніколи не пізно отямитися і не зробити непоправне. Майте мужність на такий крок, і тоді завжди вас пам’ятатимуть як людей, які знайшли в собі сили зупинитися, відступити й​ угамувати свої геополітичні амбіції. Молімося за правителів і за їхні доленосні рішення, від яких залежить наше майбутнє.

Якщо той, хто штовхає російський народ на лихе діло, має людську подобу, він повинен знайти в собі силу зупинити наступ на Лебедину землю. Благаймо нашу Небесну Покровительку, Оранту–Либідь, щоб обійняла вона своїми Лебединими крилами керманичів обох Лебединих країн. Щоб торкнулася їхніх сердець… Тоді й зрозуміємо, хто насправді стоїть біля керма наших країн – люди чи звірі…

Російському очільнику годилося б пам’ятати, що він укупі зі своїм безпосереднім оточенням та прихильниками – це ще не вся Росія, це ще не увесь російський народ: народ має іншу думку і в нього інше ставлення до того, що відбувається. І рано чи пізно він підніме голову, і встане з колін, щоб на увесь світ проголосити: «Годі, узурпаторе! Годі імперських понтів!». Бажаємо братньому народові Росії скоріше здійснити свою заповітну мрію і приєднатися до спільного Лебединого польоту.

Хотілося б передати щиру подяку тим росіянам, хто не побоявся приєднатися до Маршу Миру, до Кола Миру, – проти війни, проти російської окупації Криму. То було наше спільне Коло Миру, яке зупинило братовбивчу війну.

Заступниця родів святих Лебединих земель закликає народи до братерства, сестринства, єдності. Гуртуватися проти пітьми. Єднатися у Лебединому Обережному Колі. Славімо Небесну Воїтельку-Софію, Царицю Небесну!

Ми чітко розуміємо, що зараз відбувається в світі. Боротьба Світла і Темряви, Добра і Зла, Життя і Смерті, Білого й Чорного відбувається не на ратних полях, а в наших серцях і в наших душах. Останній рубіж світлих сил тримаємо саме ми з вами. Від нас і тільки від нас залежить Небесний мир на Землі. То ж з’єднуймо форпости наших світлих сил у своїх серцях в Єдине Обережне Коло Либеді. Даруймо сонячне сяйво Ярила-Митри, випромінюймо світло наших душ на Тавриду–Либідь, над якою йде Небесна битва ключа лебединців із зграєю коршунів. Зберігаймо Лебединий форпост світлих сил – нашу Тавриду–Либідь! Як на небі, так і на землі.

Щоб Небесна культура і Небесний лад запанували на оновленій Землі, треба зробити вибір і чітко визначитися – на чиєму ми боці. Мир і спокій на всій Планеті формується в наших серцях, в наших душах і в наших помислах.

„І на оновленій землі врага не буде супостата, а буде мир, і буде мати, і будуть люди на землі” (Тарас Шевченко).

*     *     *

ІНШІ СТАТТІ МІРИ КИЄВЕЦЬ ТА ДАНИ ЛИБУШЕ:

ПРОРОЦТВО ЛИБЕДІ: СИМВОЛІЧНИЙ ЗНАК ОЧИЩЕННЯ УКРАЇНИ

ОБЕРЕЖНЕ КОЛО ЛИБЕДІ
 
ЛЕБЕДИНА ВДЯЧНІСТЬ І ДОКІР УКРАЇНИ-РУСІ
 
ТРИВОЖНЕ НЕБО НАД ЛЕБЕДИНИМ ЦАРСТВОМ – УКРАЇНОЮ
 
ЛЕБЕДИНА ТОПОНІМІКА В САКРАЛЬНОМУ ПРОСТОРІ УКРАЇНИ–РУСІ