Тенденція нового часу - sharing economy

Окремі прояви оцієї “економіки вскладчину” були й раніше, коли добре знайомі сусіди обмінювались приладдям, яке дорого коштує і використовується нечасто. Тому хтось один купував собі, скажімо, електричний дриль і позичав його сусідам. А хтось з сусідів при тому мав коптильню для риби, котру так само позичав сусідам, що зібрались на риболовлю.

Подальший розвиток “sharing economy” - це різні невеликі роботи у побуті, ремонті автомобілів та побутової техніки тощо. Їхня особливість в тому, що замовник та виконавець контактують безпосередньо. Без проміжних “Будинків побуту” та посередницьких фірм.

Особливість поточного моменту в тому, що завдяки розвиткові інтернету, соціальних мереж оця “sharing economy” виходить на принципово новий рівень. Різні он-лайн-додатки допомагають знайти супутника у поїздці, або замовити таксі, знайти помешкання, організувати доставку з продуктової крамниці чи найняти майстра для домашніх робіт.

Наприклад, французька компанія BlaBlaCar допомагає знайти супутників на різні міжміські поїздки у багатьох країнах Європи, зокрема й в Україні. Причому, що приємно, в Україні пошук організовано українською мовою (питання мови дико б лунало для інших країн, але у нас така ситуація...).

Також в Києві (а тепер ще й у Харкові та Дніпропетровську) набув популярності сайт “Метнись кабанчиком”, котрий дозволяє знайти виконавців на різні роботи — ремонт автомобіля, разова кур’єрська доставка, вантажоперевезення, роздача летунців (флаєрів), репетиторство, догляд за домашніми тваринами тощо.

З’являються сайти, які допомагають отримати гранти, або позичити гроші напряму у інших користувачів, через що відпадає необхідність у кредиті в банку. Американська ідея “краудфандінгу” (Crowdfunding, crowd — «натовп», funding — «фінансування») в Україні отримала назву “спільнокошт”. Найбільш відомим сьогодні сайтом з цього напрямку є “Народний проект”, що збирає кошти на конкретні проекти допомоги українській армії, фактично поєднуючи в собі ідеї краудфандінгу та економіки дарування.

За оцінками журналу Forbes прибутки “економіки вскладчину” у 2013 році склали біля 3,5 млрд. доларів. Наприклад, під час Світової першості з футболу у Бразилії у 2014 році понад 100 тисяч гостей мундіалю використовували сайти для оренди житла, які напряму зв’язували орендарів та орендодавців.

Само собою, це завдає неспокою структурам, що звикли усе регулювати, адже люди контактують безпосередньо один з одним і просто не сплачують податки за виконані роботи, які б сплачували компанії. Чи не завдасть це нищівного удару сучасній економіці?

Якби там не було, а все більше людей надають перевагу “sharing economy” перед роботою на одному місці у фірмі. Хоча “самозайнятість” була й раніше, проте сьогодні завдяки розвиткові інтернету фрілансери отримують можливість ставати такими собі “нано-робітниками”, котрі переключаються від одного роботодавця до іншого кілька разів на день. При тому ще й обирають собі “портфельну кар’єру”, тобто займаються одразу кількома видами діяльності, котрі їм найбільш подобаються.