Таке важливе цивілізаційне досягнення людства як місто-держава (ном, поліс і т. д.) вперше у світовій історії було випробуване на теренах сучасної України. Єдиної централізованої держави, подібної до Русі, у трипільців не було, проте їхні громади активно взаємодіяли і володіли великою культурною різноманітністю.
Згідно з Авестою, мінімальна кількість людей для заснування самодостатньої вари – міста-держави – становила 1900 людей (хоча це може бути символічне число: 300+600+1000). Згідно з даними археології, найдавніші трипільські поселення були достатньо компактними і малочисельними. Проте по мірі просування з Ар’яна Веджі (Подністров’я) до Дніпра міста-держави постійно зростали і набували дедалі більшої могутності.
Найбільших масштабів вони досягнули на Черкащині. Так, трипільське місто біля села Майданецьке у 4 тис. до н.е. вже займало площу 250 га і налічувало близько 2000 помешкань, які були розміщені у чотирьох еліптичних кільцях. У такому місті могло проживати більше 10 тисяч населення – у 5 разів більше, ніж в ідеальній варі Ноя-Ями.
Реконструкція загального вигляду трипільського міста біля с. Майданецьке за даними магнітної зйомки та археологічних досліджень. Малюнок М.Ю.Бабенко.
Ще більший мегаполіс розташовувався між селами Тальянки і Легедзине: площа 450 га, до 2800 будівель з концентричним розташуванням і населенням до 25 тис. мешканців.
Деяке уявлення про вару може дати відкрите у 1987 році місто-обсерваторія Аркаїм (3 тис. до н.е.), що знаходиться на Південному Уралі на широті Києва.
До речі, на протилежній стороні від Києва на тій самій відстані (30 градусів довготи) знаходиться Стоунгендж. Схоже, що ці три точки зафіксували уявлення аріїв про географію Європи: Стоунгендж і Аркаїм – це її західний і східний кордони, а Київ – це її центр.
Макет Аркаїма з внутрішнім і зовнішнім «містами» (http://arkaimnew.ru/ru/opisanie)
Аркаїм має діаметр 150 м і площу майже 2 га, в ньому могло проживати близько 2 тисяч людей. Місто має два кільця забудови – на відміну від вари Ноя-Ями, яка мала три кільця. Нагадаємо, що міста з трьома кільцями забудов називалися «троя», «тримістя», «триполі» (три поліси), тобто «троя» обов’язково мала чітко виокремлене внутрішнє місто, середнє місто і зовнішнє місто.
На думку вітчизняних археологів, трипільські міста «були не тільки центрами племінної округи, а й самостійними суспільно-економічними одиницями, які цілком забезпечували себе продуктами землеробства і скотарства. Такі ж поселення-гіганти, як Майданецьке (площею 140 кв. км.), Тальянки (площею 250 кв. км.), на думку Михайла Відейка, були адміністративними, військовими, ідеологічними осередками з певними ознаками міста. Про це насамперед свідчить наявність громадських споруд. Так, у Майданецькому розкопано двоповерхову будівлю розміром 24х7 м. На другому поверсі виділені два приміщення, які, найімовірніше, використовувалися для зборів чи молитов. Як зазначає автор, площа найбільших будівель Майданецького перевищує 1000 кв. м., тобто не поступається за розмірами громадським спорудам доби енеоліту у Месопотамії. Як пише далі Михайло Відейко: «Рівень мікрогрупи поселень, що включає великі поселення, середні та малі, знаходить відповідність у такій структурі, як «ном» (назва месопотамського міста-держави). Їх зближують наступні ознаки: наявність ієрархії поселень, розміри території, чисельність населення, його моноетнічність». Отож, можна сказати, що в серійному варіанті таке важливе цивілізаційне досягнення людства як місто-держава (ном, поліс і т. д.) вперше у світовій історії було випробуване на теренах сучасної України» (Валентин Мойсеєнко. Трипільські протоміста і світова цивілізація. «Дзеркало тижня» №29, 02 серпня 2003).
Чи були трипільці об’єднані в єдину державу з сильною центральною владою? Археологічні дані це заперечують. Сильна централізована держава завжди залишає після себе ознаки єдиних стандартів, культурної і технологічної уніфікації. «Якщо подібна держава дійсно створювалася, то не було б жодних проблем віднайти свідчення цього під час археологічних розкопок. Яскравий приклад – формування держави Русь з центром в Києві. Впродовж якихось 100–150 років політичний центр зумів поширити свої культурні стандарти: на величезній території – від Новгорода до Галича – склалася досить однорідна матеріальна культура. Місцеві археологічні культури за цей час майже зникли. Отже, якби трипільська держава утворилася і проіснувала хоча б років 200, ми неминуче мали б помітити сліди подібної уніфікації та спроб «нової влади» поширити власні культурні стандарти (в тому числі в релігійній сфері) на підлеглі території. Однак нам весь час доводиться вивчати саме локальні вияви трипільської культури, причому їх число невпинно зростає десятиріччя за десятиріччям» (Відейко М. Ю. Шляхами трипільського світу. — К.: Наш час, 2007. – С. 188).
Отже, єдиної централізованої держави, подібної до Русі, у трипільців не було, проте їхні громади активно взаємодіяли. «Впродовж 1000 років різноманітні традиції розпису посуду досить химерно перепліталися, впливали одна на одну, в результаті чого зростала кількість варіантів та типів. ... Це як узори на вишиванках – для кожного регіону свої» (Відейко М. Ю. Шляхами трипільського світу. — К.: Наш час, 2007. – С. 74). Тобто єдина етнічна культура була надзвичайно локалізованою і володіла величезною внутрішньою різноманітністю.
Такого роду локалізація і політична роздробленість зазвичай призводить до військових конфліктів. Проте характер архітектури трипільських міст вказує на те, що вони не мали захисних мурів, отже не вели між собою війн. «Агроміста трипільської культури – це типові міста-держави з різноманітним осілим землеробським населенням. Розташовувались вони наближено одне від одного, а також не мали спеціалізованих військових оборонних споруд, що свідчить про неконфліктне господарське, суспільне, культурне співіснування цих поселень. Самі поселення розташовувалися таким чином, щоби протистояти різноманітним природним впливам, зокрема таким, як повені, буревії, снігові замети, проникнення великої кількості хижих звірів, мігруючих давньоукраїнським тереном гігантських стад дикої худоби, приміром турів» (Валерій Сніжко. Катарсис. Природне осмислення українознавства. Журнал «Social Science», №4-2011, http://www.social-science.com.ua).
Пряма і точна цитата з Гіперборійської інструкції про здобуття керованої молодості є майже в кожній українській родині. Саме з неї починається вчення Ісуса Хреста про перенародження та вічне життя...
Трипільські агроміста – перші міста-держави
Категорія:
Світ:
Спецтема:
Таке важливе цивілізаційне досягнення людства як місто-держава (ном, поліс і т. д.) вперше у світовій історії було випробуване на теренах сучасної України. Єдиної централізованої держави, подібної до Русі, у трипільців не було, проте їхні громади активно взаємодіяли і володіли великою культурною різноманітністю.
trypillya.jpg
Попередні статті:
Згідно з Авестою, мінімальна кількість людей для заснування самодостатньої вари – міста-держави – становила 1900 людей (хоча це може бути символічне число: 300+600+1000). Згідно з даними археології, найдавніші трипільські поселення були достатньо компактними і малочисельними. Проте по мірі просування з Ар’яна Веджі (Подністров’я) до Дніпра міста-держави постійно зростали і набували дедалі більшої могутності.
Найбільших масштабів вони досягнули на Черкащині. Так, трипільське місто біля села Майданецьке у 4 тис. до н.е. вже займало площу 250 га і налічувало близько 2000 помешкань, які були розміщені у чотирьох еліптичних кільцях. У такому місті могло проживати більше 10 тисяч населення – у 5 разів більше, ніж в ідеальній варі Ноя-Ями.
Реконструкція загального вигляду трипільського міста біля с. Майданецьке за даними магнітної зйомки та археологічних досліджень. Малюнок М.Ю.Бабенко.
Ще більший мегаполіс розташовувався між селами Тальянки і Легедзине: площа 450 га, до 2800 будівель з концентричним розташуванням і населенням до 25 тис. мешканців.
Деяке уявлення про вару може дати відкрите у 1987 році місто-обсерваторія Аркаїм (3 тис. до н.е.), що знаходиться на Південному Уралі на широті Києва.
До речі, на протилежній стороні від Києва на тій самій відстані (30 градусів довготи) знаходиться Стоунгендж. Схоже, що ці три точки зафіксували уявлення аріїв про географію Європи: Стоунгендж і Аркаїм – це її західний і східний кордони, а Київ – це її центр.
Макет Аркаїма з внутрішнім і зовнішнім «містами» (http://arkaimnew.ru/ru/opisanie)
Аркаїм має діаметр 150 м і площу майже 2 га, в ньому могло проживати близько 2 тисяч людей. Місто має два кільця забудови – на відміну від вари Ноя-Ями, яка мала три кільця. Нагадаємо, що міста з трьома кільцями забудов називалися «троя», «тримістя», «триполі» (три поліси), тобто «троя» обов’язково мала чітко виокремлене внутрішнє місто, середнє місто і зовнішнє місто.
На думку вітчизняних археологів, трипільські міста «були не тільки центрами племінної округи, а й самостійними суспільно-економічними одиницями, які цілком забезпечували себе продуктами землеробства і скотарства. Такі ж поселення-гіганти, як Майданецьке (площею 140 кв. км.), Тальянки (площею 250 кв. км.), на думку Михайла Відейка, були адміністративними, військовими, ідеологічними осередками з певними ознаками міста. Про це насамперед свідчить наявність громадських споруд. Так, у Майданецькому розкопано двоповерхову будівлю розміром 24х7 м. На другому поверсі виділені два приміщення, які, найімовірніше, використовувалися для зборів чи молитов. Як зазначає автор, площа найбільших будівель Майданецького перевищує 1000 кв. м., тобто не поступається за розмірами громадським спорудам доби енеоліту у Месопотамії. Як пише далі Михайло Відейко: «Рівень мікрогрупи поселень, що включає великі поселення, середні та малі, знаходить відповідність у такій структурі, як «ном» (назва месопотамського міста-держави). Їх зближують наступні ознаки: наявність ієрархії поселень, розміри території, чисельність населення, його моноетнічність». Отож, можна сказати, що в серійному варіанті таке важливе цивілізаційне досягнення людства як місто-держава (ном, поліс і т. д.) вперше у світовій історії було випробуване на теренах сучасної України» (Валентин Мойсеєнко. Трипільські протоміста і світова цивілізація. «Дзеркало тижня» №29, 02 серпня 2003).
Чи були трипільці об’єднані в єдину державу з сильною центральною владою? Археологічні дані це заперечують. Сильна централізована держава завжди залишає після себе ознаки єдиних стандартів, культурної і технологічної уніфікації. «Якщо подібна держава дійсно створювалася, то не було б жодних проблем віднайти свідчення цього під час археологічних розкопок. Яскравий приклад – формування держави Русь з центром в Києві. Впродовж якихось 100–150 років політичний центр зумів поширити свої культурні стандарти: на величезній території – від Новгорода до Галича – склалася досить однорідна матеріальна культура. Місцеві археологічні культури за цей час майже зникли. Отже, якби трипільська держава утворилася і проіснувала хоча б років 200, ми неминуче мали б помітити сліди подібної уніфікації та спроб «нової влади» поширити власні культурні стандарти (в тому числі в релігійній сфері) на підлеглі території. Однак нам весь час доводиться вивчати саме локальні вияви трипільської культури, причому їх число невпинно зростає десятиріччя за десятиріччям» (Відейко М. Ю. Шляхами трипільського світу. — К.: Наш час, 2007. – С. 188).
Отже, єдиної централізованої держави, подібної до Русі, у трипільців не було, проте їхні громади активно взаємодіяли. «Впродовж 1000 років різноманітні традиції розпису посуду досить химерно перепліталися, впливали одна на одну, в результаті чого зростала кількість варіантів та типів. ... Це як узори на вишиванках – для кожного регіону свої» (Відейко М. Ю. Шляхами трипільського світу. — К.: Наш час, 2007. – С. 74). Тобто єдина етнічна культура була надзвичайно локалізованою і володіла величезною внутрішньою різноманітністю.
Такого роду локалізація і політична роздробленість зазвичай призводить до військових конфліктів. Проте характер архітектури трипільських міст вказує на те, що вони не мали захисних мурів, отже не вели між собою війн. «Агроміста трипільської культури – це типові міста-держави з різноманітним осілим землеробським населенням. Розташовувались вони наближено одне від одного, а також не мали спеціалізованих військових оборонних споруд, що свідчить про неконфліктне господарське, суспільне, культурне співіснування цих поселень. Самі поселення розташовувалися таким чином, щоби протистояти різноманітним природним впливам, зокрема таким, як повені, буревії, снігові замети, проникнення великої кількості хижих звірів, мігруючих давньоукраїнським тереном гігантських стад дикої худоби, приміром турів» (Валерій Сніжко. Катарсис. Природне осмислення українознавства. Журнал «Social Science», №4-2011, http://www.social-science.com.ua).
Продовження: Чому трипільці були озброєні до зубів
В тему:
Знання про заснування Трипільської цивілізації допомагають нам правильно творити українську цивілізацію нового циклу.
Зверніть увагу
Мова Сенсар – головний інструмент заснування нового світу. З чого почнемо формування словника?