У поточному конфлікті між Вашингтоном і Тегераном ЄС намагається захистити Ісламську Республіку від санкцій США. ЄС починає прокидатися і замислюватися про стратегічну автономію. Оточення Європи ще ніколи не було таким ворожим, як зараз. Для Трампа Європа - економічний ворог, Росія компрометує її ліберальні цінності, а Китай всюди її витісняє.
Про це пише в своїй колонці Alain Frachon, редактор Le Monde.
Геніальний промоутер Дональд Трамп недавно записав на свій рахунок небувале дипломатичне досягнення, рідкісний «кастинг». Хіба хтось міг уявити собі такий спектакль: європейці разом з Іраном проти США? Проте все саме так. У нинішньому конфлікті Вашингтона з Тегераном ЄС намагається захистити Ісламську Республіку від американських санкцій. Європа як економічна сила навчається бути тим, чим вона не є, — політичною владою.
Можна сказати, що Європа вже не в перший раз демонструє розбіжності з дипломатією Трампа. Країни ЄС (в тому числі Великобританія) категорично не згодні з США по Близькому Сходу, з питань боротьби з потеплінням клімату і з питанням іранської ядерної програми. Як би там не було, на цей раз Європа проявляє єдність і діє. Вона прагне нейтралізувати американську політику, переходить від слів до справи і окреслює плани проти Америки.
Нещодавно європейці запустили бартерний механізм INSTEX, який має дозволити підприємствам з ЄС продовжити торгувати з Іраном в обхід американських санкцій. INSTEX став першим кроком в боротьбі з екстравагантним і непомірним привілеєм, який надають собі США: йдеться про екстратериторіальність американського права. Саме на нього спирається економічне ембарго, за допомогою якого Вашингтон намагається задушити іранців з 2018 року.
У минулому році Дональд Трамп вийшов з угоди по контролю над іранською ядерною програмою, яка була підписана в 2015 році США, Китаєм, Францією, Великобританією, Росією і Німеччиною (до них також приєднався ЄС). За допомогою поновлення та посилення санкцій президент США хоче змусити Іран укласти новий договір, який буде стосуватися не тільки ядерних технологій, але й балістичних ракет Тегерана та його регіональної політики.
Оптимізм
Можна сказати, що в даний момент INSTEX є більшою мірою символічним інструментом. Жодна велика компанія не буде намагатися обійти ембарго з ризиком втратити американський ринок.
Китай і Росія, головні союзники Ісламської Республіки, поводяться таким же чином. Пекін проголосив намір продовжити закупівлі іранської нафти, але великі китайські підприємства пішли з країни разом із західними відразу ж після оголошення американських санкцій. Нарешті, Росія, експортер вуглеводнів, не вважає трагедією зростання цін у зв'язку з американським ембарго.
В першу чергу цікавить те, як слід розглядати реакцію Європи. INSTEX, можливо, є значущою датою, моментом, коли ЄС починає бачити світ в істинному світлі, прокидатися і формувати стратегічну автономію. Вся ця ситуація може викликати як оптимізм, так і скептицизм.
Оточення Європи ще ніколи не було таким ворожим, як зараз. Дональд Трамп називає ЄС «економічним ворогом», а європейським «союзникам» нема на що розраховувати: поняття альянсу чуже йому. Росія в свою чергу прагне нашкодити Європі як втіленню «ліберальної ідеї», яку одночасно боїться і зневажає президент Путін. Нарешті, Китай витісняє тут і там Європу, не цікавлячись думкою Брюсселя.
Передчуття генерала де Голля
Якщо протистояння сприяє розвитку, то для ЄС створені всі умови. Його може чекати «голлістський момент», пише політолог Закі Лаіді з Паризького інституту політичних досліджень. У своєму есеї він описує «момент, коли сформований під захистом НАТО ЄС бачить, що наданий США захист стає як ніколи ненадійним, як і передбачав генерал де Голль.
Чи може Європа в своїх поточних межах, з 28 або 27 членами, перейти від ринку до політики, від економіки до стратегії, від торгівлі до оборони?
Це питання стало одним з центральних на четвертих Геополітичних зустрічах в Трувійє з 29 по 30 червня. Простої відповіді немає. Тим більше що, як пише в своїй статті Лаіді, європейський проект формувався проти ідеї сили. ЄС довгий час підтримував ілюзію світового порядку, який повинен був вибудовуватися в атмосфері багатополярності після холодної війни на тих же засадах, що і він сам: на нормах, а не грубою силою. Яка наївність.
Світ Дональда Трампа, Володимира Путіна і Сі Цзіньпіна заснований на "угодах", тобто не на нормах, а на постійному торзі в залежності від співвідношення сил.
Скептицизм
INSTEX в першу чергу стає ударом по долару як резервної валюти і привілейованого інструменту зовнішньої торгівлі. Євро, який став початком валютного суверенітету, ще належить пройти довгий шлях.
Нормативна сила ЄС вже записала на свій рахунок низку досягнень, таких як закон про захист персональних даних. Торгова сила ЄС не дає президенту Бразилії Жаір Болсонару вийти з Паризької угоди по клімату, якщо він не хоче, щоб країна позбулася привілейованого доступу до європейського ринку.
Що стосується Китаю, ЄС визнає, що йому потрібна промислова політика і засіб контролю над іноземними інвестиціями. Все це - кроки у вірному напрямку.
Як би там не було, перетворення ЄС в таке політико-дипломатичне утворення передбачає загальні уявлення про світ, яким він повинен стати, бажання спільно вплинути на нинішні трагедії. Але, якщо судити по міграційній кризі 2015 року, все це, як мінімум, викликає скепсис.
Наші інтереси:
Оточення Європи ще ніколи не було таким ворожим, як зараз. Розуміти, що Європа загрузла в своїх проблемах, що ЄС не є однорідним, що окрім країн Балтії, Польщі і Швеції в Європі нам немає на кого розраховувати. Потрібно розуміти, що наш союзник зараз - це США. Тож якщо США розцінюється Західною Європою як ворог, і нам не варто покладатися на брехливу Західну Європу, яка спить і бачить, як вони злилися в екстазі з Росією і створили Континентальний блок.
Метою «церкви програмістів» Aryan Softwerk є колективне досягнення Царства божого шляхом розробки софту для самоорганізації шляхетних духовних демосів – арійських церков. Розробка церковного софту –...
У конфлікті Вашингтона з Тегераном ЄС захищає Ісламську Республіку разом з РФ і КНР - Le Monde (Франція)
Категорія:
Світ:
Спецтема:
У поточному конфлікті між Вашингтоном і Тегераном ЄС намагається захистити Ісламську Республіку від санкцій США. ЄС починає прокидатися і замислюватися про стратегічну автономію. Оточення Європи ще ніколи не було таким ворожим, як зараз. Для Трампа Європа - економічний ворог, Росія компрометує її ліберальні цінності, а Китай всюди її витісняє.
19070601.jpg
Про це пише в своїй колонці Alain Frachon, редактор Le Monde.
Геніальний промоутер Дональд Трамп недавно записав на свій рахунок небувале дипломатичне досягнення, рідкісний «кастинг». Хіба хтось міг уявити собі такий спектакль: європейці разом з Іраном проти США? Проте все саме так. У нинішньому конфлікті Вашингтона з Тегераном ЄС намагається захистити Ісламську Республіку від американських санкцій. Європа як економічна сила навчається бути тим, чим вона не є, — політичною владою.
Можна сказати, що Європа вже не в перший раз демонструє розбіжності з дипломатією Трампа. Країни ЄС (в тому числі Великобританія) категорично не згодні з США по Близькому Сходу, з питань боротьби з потеплінням клімату і з питанням іранської ядерної програми. Як би там не було, на цей раз Європа проявляє єдність і діє. Вона прагне нейтралізувати американську політику, переходить від слів до справи і окреслює плани проти Америки.
Нещодавно європейці запустили бартерний механізм INSTEX, який має дозволити підприємствам з ЄС продовжити торгувати з Іраном в обхід американських санкцій. INSTEX став першим кроком в боротьбі з екстравагантним і непомірним привілеєм, який надають собі США: йдеться про екстратериторіальність американського права. Саме на нього спирається економічне ембарго, за допомогою якого Вашингтон намагається задушити іранців з 2018 року.
У минулому році Дональд Трамп вийшов з угоди по контролю над іранською ядерною програмою, яка була підписана в 2015 році США, Китаєм, Францією, Великобританією, Росією і Німеччиною (до них також приєднався ЄС). За допомогою поновлення та посилення санкцій президент США хоче змусити Іран укласти новий договір, який буде стосуватися не тільки ядерних технологій, але й балістичних ракет Тегерана та його регіональної політики.
Оптимізм
Можна сказати, що в даний момент INSTEX є більшою мірою символічним інструментом. Жодна велика компанія не буде намагатися обійти ембарго з ризиком втратити американський ринок.
Китай і Росія, головні союзники Ісламської Республіки, поводяться таким же чином. Пекін проголосив намір продовжити закупівлі іранської нафти, але великі китайські підприємства пішли з країни разом із західними відразу ж після оголошення американських санкцій. Нарешті, Росія, експортер вуглеводнів, не вважає трагедією зростання цін у зв'язку з американським ембарго.
В першу чергу цікавить те, як слід розглядати реакцію Європи. INSTEX, можливо, є значущою датою, моментом, коли ЄС починає бачити світ в істинному світлі, прокидатися і формувати стратегічну автономію. Вся ця ситуація може викликати як оптимізм, так і скептицизм.
Оточення Європи ще ніколи не було таким ворожим, як зараз. Дональд Трамп називає ЄС «економічним ворогом», а європейським «союзникам» нема на що розраховувати: поняття альянсу чуже йому. Росія в свою чергу прагне нашкодити Європі як втіленню «ліберальної ідеї», яку одночасно боїться і зневажає президент Путін. Нарешті, Китай витісняє тут і там Європу, не цікавлячись думкою Брюсселя.
Передчуття генерала де Голля
Якщо протистояння сприяє розвитку, то для ЄС створені всі умови. Його може чекати «голлістський момент», пише політолог Закі Лаіді з Паризького інституту політичних досліджень. У своєму есеї він описує «момент, коли сформований під захистом НАТО ЄС бачить, що наданий США захист стає як ніколи ненадійним, як і передбачав генерал де Голль.
Чи може Європа в своїх поточних межах, з 28 або 27 членами, перейти від ринку до політики, від економіки до стратегії, від торгівлі до оборони?
Це питання стало одним з центральних на четвертих Геополітичних зустрічах в Трувійє з 29 по 30 червня. Простої відповіді немає. Тим більше що, як пише в своїй статті Лаіді, європейський проект формувався проти ідеї сили. ЄС довгий час підтримував ілюзію світового порядку, який повинен був вибудовуватися в атмосфері багатополярності після холодної війни на тих же засадах, що і він сам: на нормах, а не грубою силою. Яка наївність.
Світ Дональда Трампа, Володимира Путіна і Сі Цзіньпіна заснований на "угодах", тобто не на нормах, а на постійному торзі в залежності від співвідношення сил.
Скептицизм
INSTEX в першу чергу стає ударом по долару як резервної валюти і привілейованого інструменту зовнішньої торгівлі. Євро, який став початком валютного суверенітету, ще належить пройти довгий шлях.
Нормативна сила ЄС вже записала на свій рахунок низку досягнень, таких як закон про захист персональних даних. Торгова сила ЄС не дає президенту Бразилії Жаір Болсонару вийти з Паризької угоди по клімату, якщо він не хоче, щоб країна позбулася привілейованого доступу до європейського ринку.
Що стосується Китаю, ЄС визнає, що йому потрібна промислова політика і засіб контролю над іноземними інвестиціями. Все це - кроки у вірному напрямку.
Як би там не було, перетворення ЄС в таке політико-дипломатичне утворення передбачає загальні уявлення про світ, яким він повинен стати, бажання спільно вплинути на нинішні трагедії. Але, якщо судити по міграційній кризі 2015 року, все це, як мінімум, викликає скепсис.
Оточення Європи ще ніколи не було таким ворожим, як зараз. Розуміти, що Європа загрузла в своїх проблемах, що ЄС не є однорідним, що окрім країн Балтії, Польщі і Швеції в Європі нам немає на кого розраховувати. Потрібно розуміти, що наш союзник зараз - це США. Тож якщо США розцінюється Західною Європою як ворог, і нам не варто покладатися на брехливу Західну Європу, яка спить і бачить, як вони злилися в екстазі з Росією і створили Континентальний блок.
Зверніть увагу
Стартап Aryan Softwerk запрошує ІТ-фахівців спільноти Народний Оглядач до освоєння ринку самоорганізації арійських церков