Від чого просльозився генерал Валерій Залужний – велике відеоінтерв'ю головнокомандувача ЗСУ Дмитру Комарову

Відео опублікували вранці, 13 травня. За добу воно зібрало 1,3 мільйона переглядів. Медіаексперти, військові, лідери громадської думки мало не в один голос наголошують характерну особливість генерала Залужного – він дуже людяний.

Від початку повномасштабного вторгнення Росії в Вкраїну лише двом світовим виданням вдалося отримати коментарі від Генерала Залужного – і лише в друкованому вигляді.
 
В інтерв’ю Валерій Залужний розповів про те, як Збройним силам вдавалось переміщувати техніку непомітно для всієї країни та які дії й рішення допомогли Україні вистояти в перші найскладніші тижні повномасштабного вторгнення.

Генерал Залужний розповів, зокрема, про затоплення крейсера «Москва».

"Нас як військових цікавило зниження, а в перспективі й повністю позбавлення будь-якої активності Чорноморського флоту РФ. Для цього у нас були деякі можливості й невеликий шанс ними скористатися. Потоплення самого крейсера "Москва" має для нас стратегічне значення – все ж таки це був носій крилатих ракет. Але, відповідаючи на запитання, чи ми повністю виконали свої плани, хочу сказати: поки що ні. Роботу ми продовжуємо. Ми обов'язково доберемося і до "Григоровича", і до "Ессена", і до решти. Це – питання часу. Але це символічне значення для підняття духу українців – "Москва" на дні", – сказав генерал.

Головнокомандувач ЗСУ зазначив, що за масштабами війну з Росією можна порівняти з Другою світовою.

"У кожної війни є свій масштаб. Вона відбувається на певній ділянці фронту. Масштаб, який є зараз, відповідає і Першій, і Другій світовим війнам. Станом на сьогодні лінія фронту для ЗСУ сягає 3750 км. Це – дуже багато. Кількість боєприпасів, які використовуються нами та противником, повністю збігається (з Другою світовою війною). Кількістю сил, можливо, ще трошки менша, ніж ті фронти, які були. Я особисто був упевнений, що у 21 столітті війна такого масштабу неможлива. Це не вкладається в голові. Навіть наші західні колеги були в цьому впевнені. Але ми почали супротив, ми почали воювати за свою країну", – сказав генерал Залужний.

Він також розповів про те, що за 9 років війни загинуло дуже багато людей, і до цих втрат неможливо звикнути. У його телефоні безліч номерів, які він уже ніколи не набере, однак видалити контакти досі не може:

"Я людина із серцем, і те, що емоції на обличчі й в поведінці не видають людського болю, нічого не означає. Насправді серце, воно відчуває, і дуже болісно, навіть зараз. Не хотілося б згадувати імена тих, які закарбувалися в пам'яті. Я завжди повертаюсь до телефонної книги, де я бачу просто дуже багацько прізвищ, тих, кого  уже немає, і не можу нічого зробити з цими записами. Я ще не готовий до цього. Колись, мабуть, все зроблю для того, щоб видалити цю людину із телефону назавжди, але не вийде видалити із пам'яті й свого серця. Це дуже важко".

На запитання Дмитра Комарова про те, чому наша тактика і тактика ворога настільки відрізняються, генерал відповів: "Тому, що вони – загарбники, вони йдуть, щоб знищити наші домівки, вбити наших жінок, вбити дітей. Зробити так, щоб ця земля ніколи не була родючою. Ось таку тактику вони використовують. Гірше за все, що я знаю, що в них є для цього можливості зробити саме так. У нас дещо інша стратегія. Витрачати уйму боєприпасів, щоб зруйнувати свою власну інфраструктуру, нам немає сенсу. Ми рахуємо кожен снаряд, кожну міну і кожне людське життя. Тому намагаємось діяти ось так. А вони діють, як орда".

"Російська Федерація – це країна, де воєнна наука, я вважаю, розвинена на досить високому рівні. Підходячи до такого питання як здійснення повномасштабної агресії проти України, підготовка до нього і планування цих заходів здійснювалися комплексно", – сказав Валерій Залужний.

"Планувалася ця операція досить детально. Навіть війська, які готувалися до ведення наступальних дій, кілька разів помінялись. Вони проводили навчання, проводили співвідношення і бачили, що такий варіант не підійде. Після цього відбувалася заміна і далі планувалися наступні кроки з тими частинами, які прибували. Це і нас заплутувало, і давало можливість їм набрати найбільш ефективний результат".

Про голову генштабу РФ Валерія Герасимова

"В Росії є одна людина, воєначальник, якого я постійно читаю. Зараз його не публікують, але мені цікава його думка як військового. Це – генерал Герасимов. Він – сильний, підступний, непередбачуваний. Одним словом, це – сильний ворог, якого нам, військовим, треба поважати задля перемоги".

Про початок повномасштабної війни

"Я в голові аналізував всі можливі дії. Інколи ставало дуже-дуже важко, але все це спонукало мене і мій колектив, Генеральний штаб, зокрема, командувачів, шукати варіанти, яким чином діяти в таких умовах".

"На кінець лютого, мабуть, ми вже вичерпали усі можливості нашої фантазії. Що можна було зробити ще, ми робили, потім перевіряли наскільки воно ефективно. Приходили до висновку, що це рішення не є ефективним, воно змінювалося, знову відпрацювання повного комплексу, знову оцінка, знову негативний результат. І таким чином пройшли до того, що це був величезний комплекс заходів. Бригада могла переміститися від Закарпаття в Київську область, Херсонську область і врешті-решт опинитися в Одеській".

"Проведений великий комплекс, який дозволив повністю змінити конфігурацію протиповітряної оборони, внаслідок чого зберегти цей потенціал, який зберігається досі. Ми колись зможемо про це розповісти детальніше".

"Наш варіант полягав у тому, що ми мали в найкоротший термін завдати противнику максимальних втрат, випустити з нього кров для того, щоб він відмовився від подальших дій на більшій території України. І це спрацювало. Ми вимушені були, навіть шляхом залишення певної частини території витягувати противника, відтягувати його тили, відтягувати його резерви й просто його палити в тих місцях, де техніка зупинялася і чекала, коли через дві доби приїде до них заправлятися".

Генерал розповів, що 24 лютого запам'яталося йому двома моментами. Перший – телефонні розмови з усіма командувачами, які відповідали за певні ділянки.

"Або я йому казав, що почалося, а він казав – я зрозумів. Або командувач мені доповідав, що вже розпочалися якісь дії, що він виконує. Це було дуже коротко. Я казав "Тримайся, ти знаєш, що робити", – згадав він.

Другий момент – ранковий дзвінок з-за кордону: "Буквально о 5 годині ранку я отримав телефонний дзвінок від людини, яка мені була не дуже приємна. Дзвінок був з-за кордону. І ця людина попросила у мене пробачення", – розповів Залужний.

Далі, за його словами, почалися командирські будні – «з нервами та безсонними ночами».

Про мету росіян

"Стратегічна ціль Росії, на мою думку, полягала у тому, щоб знищити українську державність як таку. Мабуть, вони розраховували на те, що зайдуть організованими колонами, люди зустрінуть їх з хлібом-сіллю і на цьому українська державність закінчиться".

"Станом на сьогодні вони свідомо з РФ їдуть сюди, щоб свідомо вбивати саме українців, саме вбивати. І сутність цієї війни полягає у тому, що якщо зараз ми не вб’ємо цього ворога, то будемо знищені ми. Бо вони прийшли свідомо, хоч і зазнають зараз шалених втрат, в тому числі на Донецькому оперативному напрямку, в районі Бахмута, але все одно йдуть вбивати українців".

Про сльози під час війни

"Будучи головнокомандувачем, мені не хочеться зізнаватись у якихось слабкостях, але я – людина. Одного разу я плакав, коли мама шукала свого сина. Він був пілотом вертольота і літав у Маріуполь. Поки я з нею переписувався, у мене була надія, що він все ж таки живий і все буде добре. І в один момент мені доповіли, що він, на жаль, загинув, його немає". Цей воїн перед вильотом написав мамі, що він патріот і що навіть коли його не стане, щоб вона знала, що він гідна людина. Це дуже зворушило генерала. 

Про перемогу

"Наша перемога однозначно – звільнення усієї окупованої території України. Вся територія має бути звільна. Але цього – замало. Україна як держава має зробити все, щоб усе те, що відбулась і розпочалось 24 лютого, ніколи не повторилось. Це має бути відбудована така військова інституція, яка ніколи не дасть можливість росіянам повторити все".

Коли настане перемога і закінчиться війна

"Поки що багато чого не вистачає. І я бачу, як можливо це зробити. Бачу, що для цього необхідно зробити. Але знаю точно, що до перемоги ще дуже і дуже великий і складний шлях. Я сподіваюся, що Бог буде на нашому боці, і перемога обов'язково буде за нами".

Нагадаємо, у жовтні минулого року американський журнал Time опублікував статтю про генерала Залужного і помістив його фото на обкладинку.