Європейські країни і свобода особистості з погляду математики

Математика починається з числа. Число (дійсне) – це єдиний математичний об'єкт, який можна порівнювати з іншим подібним об’єктом. Яке ж число можна поставити у відповідність такій важливій категорії нашого життя, як особиста свобода? Одним з варіантів такого числа є ймовірність втратити свободу.

 Для того, щоб свобода одних людей у суспільстві не була за рахунок інших, людство придумало писані та неписані норми поведінки. За неписані норми поведінки ми відповідаємо лише перед своїм сумлінням. Нормальна людина намагається бути моральною і вимагає того ж від оточуючих людей. Механізми утримання інших людей від ганебних вчинків буває різним. Як сказано в одному з Хадисів: "Якщо ти зустрівся зі злом, виправ його своїми руками, не можеш – своїми устами, не можеш – у своєму серці, але це – найменший ступінь віри".

Насправді кількість людей, що сповідує таке ставлення до життя, мала. Більшість людей байдужі до всього, що не зачіпає їхні особисті інтереси. Тому почнемо з аналізу писаних норм поведінки. За їх дотриманням слідкують спеціальні люди на державному утриманні, і за їх порушення позбавляють волі.

Сотні років розвивається і вдосконалюється законодавство кожної країни. В ньому – весь набутий досвід суспільства або тих, хто звик керувати цим суспільством. Чим більше законодавство відповідає природі людини й спрямоване на досягнення ладу у суспільстві, який більшістю членів суспільства сприймається як справедливий, тим менше люди його порушують, тим менше в`язнів у такій державі. Чим далі законодавство від інтересів суспільства і ближче до касти тих, хто цим суспільством керує, тим частіше це законодавство порушується і тим більша кількість в`язнів у такій країні.

В авторитарній країні слід очікувати велику кількість в'язнів, у демократичній – малу. Тобто, порівнюючи кількість в'язнів, що припадають на душу населення, можна і без аналізу політичної та економічної ситуації зробити висновок, чи ця країна є авторитарною, чи демократичною. Безумовно, слід використовувати достовірні дані, що у випадку авторитарних режимів є великою проблемою. Звичайно, всі дані, що їх компрометують, ними ретельно приховуються, і оприлюднені дані можна використовувати лише у якості мінімальної оцінки рівня свободи в такій країні. До таких країн Європи належать, фактично, лише дві країни – це Російська федерація і Білорусь. Щодо Російської федерації, то тут достовірно невідома навіть кількість її населення. Проте, ми змушені використовувати те, що нам показують.

Чи є інший спосіб охарактеризувати особисту свободу числом? Є. І доволі простий. Політичну свободу можна цілком однозначно охарактеризувати кількістю співробітників спецслужб, що здійснюють нагляд за політичним життям країни. У Радянському союзі це був Комітет державної безпеки (КДБ), у Німецькій демократичній республіці (НДР) – Штазі, у націонал-соціалістичній Німеччині гестапо.

Після зникнення НДР стали відомі наступні числа: кількість штатних співробітників Штазі – близько 100 тисяч осіб, кількість позаштатних співробітників – близько 200 тисяч осіб, кількість досьє на громадян країни – близько 6  млн. штук при загальній чисельності населення у 16 млн. осіб. Тобто один штатний співробітник Штазі припадав на 160 громадян країни. Багато це, чи мало? З чим це можна порівняти? У часи ІІІ Рейха один співробітник гестапо припадав на 2000 громадян Рейху, а це приблизно у 13 разів менше, ніж у тій же країні, де переміг пролетаріат. Тобто політичний терор у націонал-соціалістичній Німеччині, де рушійною силою був середній клас, був значно меншим, ніж у соціалістичній Німеччині, де рушійною силою був пролетаріат.

Дуже привабливим виглядає порівняння питомої кількості співробітників спецслужб різних держав. Проблема у тому, що ці кількості ніде взяти. Про Радянський союз числа, які можна знайти у різних джерелах, мають пропагандивний характер. Можна лише припустити, що репресивний апарат Радянського союзу був значно потужніший, ніж і у націонал-соціалістичній Німеччині, і соціалістичній Німеччині, оскільки мав набагато довшу історію і спирався на відсталіший у культурному сенсі народ.

Перехід від аристократичної форми правління (приблизно 27 тисяч каторжників) перед Першою світовою війною [2] до пролетарської форми правління (рахунок в’язнів концтаборів йшов на мільйони, але точно не відомий) говорить сам за себе.

            У наступній таблиці [1] наведені ймовірності потрапити за ґрати – рівень несвободи у різних країнах Європи, помножена, для зручності, на 100 тисяч.

Як і слід було очікувати, на першому місці за рівнем несвободи знаходиться Російська федерація. Цілком очікувано, що друге місце займає Білорусь. На третьому місці, хоча і з удвічі меншим результатом щодо першого, знаходиться Україна. За Україною йдуть інші європейські країни, що колись входили до складу Радянського союзу. Так і мало бути. Виявляється не можна за 30 років незалежності позбутися каїнової печатки Совка.

 За цією ж логікою далі мали б бути країни соціалістичного табору. Так і є. Далі йдуть  Польща і Чехія. Далі Іспанія з проблемою сепаратизму басків. Далі, недалеко від неї, – Велика Британія з проблемою ірландського сепаратизму. У середині списку – інші країни колишнього соціалістичного табору. Причому країни, що утворились на базі колишньої Югославії, яка відчутно дистанціювалась весь час свого існування від Радянського Союзу, знаходяться значно нижче у списку, ніж інші країни соціалістичного табору.

 Такі провідні європейські країни, як Франція, Австрія, Німеччина впевнено займають місце в таблиці, що відповідає малому рівню несвободи. Останній рядок займає Ліхтенштейн, де ймовірність потрапити до в’язниці у 31 раз менша, ніж у Російській федерації.

Висновки:

            1. Наша математична модель однозначно підтверджує справедливість терміну «Вільний світ» щодо провідних країн Європи та правильність нашого шляху до політичної й економічної інтеграції з ними.

            2. Головна проблема сучасних українців у тому, що і досі значна їх кількість не вбачає ворога у Російській федерації. Це суттєво зменшує нашу відпорність.

Джерела:

1. Вікіпедія. Список країн за кількістю в’язнів.

2. Каторга в Росийской империи конца ХІХ – начала ХХ века.