Захищайте свої активи. Найкращий з усіх наших активів – це ми самі

Якщо ми даємо первісним інстинктам взяти гору, вони поглинуть нас. Ми рано вигоримо. Потрібно розробляти стратегію для себе самих так само ретельно, як розробляємо її для своїх кар'єр та компаній. Потрібно задавати собі ритм, виховувати себе, забезпечувати себе пальним, щоб досліджувати, процвітати і добре працювати.

Є цікавий парадокс: активно працювати особистості реактивно-агресивного типу зовсім неважко. Працювати на межі можливостей – легко! Справжнє випробування для людини, яка обертає випробування собі на користь, – не працювати багато. Усім трудягам треба пояснити: «Якщо ви думаєте, що ви неймовірно сильні й спроможні на все, маю для вас виклик. Якщо вам дійсно дуже хочеться зробити щось складне – відмовтесь від цієї можливості і ляжте перепочити».

Коли мені був 21 рік, я теж думав про сон як про щось таке, чого треба уникати. Я вважав його необхідним злом, марним витрачанням часу, який можна було б використати продуктивніше, чимось таким, що потребують слабкі люди або люди зі слабкою силою волі. Можливість бути суперлюдиною і спати всього декілька годин на добу п'янила мене. Я навіть експериментував з радикальними, нетрадиційними способами зменшувати тривалість сну. Я прочитав про одне з досліджень сну, під час якого учасники мали спати всього 12 хвилин кожні чотири години, і спробував діяти так само. Деякий час це було стерпно, але я швидко зрозумів: хоча в такому режимі і можна жити, він має свої вади. Наприклад, сам я технічно не спав, але мозок мій майже не працював. Думати, планувати, визначати пріоритети, бачити ширшу картину було складніше. Приймати рішення і вибирати ставало важче, відділяти суттєве від усілякого мотлоху–практично неможливо.

Скоро режим став мені непосильним, але я все ще вважав, що менше сну – це більше зроблених справ. Тож я обрав нову тактику – раз на тиждень працювати всю ніч. Це було не набагато краще. Потім моя дружина, яку такі підходи не цікавили, дала мені прочитати статтю, що повністю змінила моє уявлення про сон. Вона переконливо довела, що сон – не ворог продуктивності; насправді це ключ до максимальної продуктивності. Пам'ятаю, що у статті цитували топ-лідерів компаній, які вихвалялися тим, що сплять повні вісім годин. Я також пригадую цитату Білла Клінтона – він казав, що всі найбільші помилки у його житті сталися через недосипання. Відтоді я намагався спати по вісім годин щоночі.

А як щодо вас? Згадайте минулий тиждень. Чи спали ви менше семи годин в якусь із ночей? Чи ловили себе на тому, що з гордістю кажете або думаєте: «Це не про мене. Мені не потрібно спати вісім годин. Мені повністю вистачає чотирьох чи п'ятим (якщо ви так думаєте просто зараз, коли читаєте це, то цей розділ відкриє вам багато нового). Що ж, є люди, які можуть спати по декілька годин і виживати, але я зрозумів: більшість із них просто звикли бути втомленими і забули, що означає насправді відпочити.

Шлях не-Есенціаліста – вважати сон за ще один тягар у своєму перенапруженому, перенавантаженому, зайнятому-але-не-завжди-продуктивному житті. Натомість Есенціалісти ставляться до сну як до необхідності, яка потім дозволить більшість часу працювати з максимальною віддачею. Ось чому вони свідомо, систематично вписують сон у свій розклад – щоби встигати більше, досягати більше і досліджувати більше. Захищаючи свої «активи», вони здатні жити щоденним життям і мати резерви енергії, креативності та здатності вирішувати проблеми; натомість не-Есенціалісти ніколи не знають, коли і де втома зіб'є їх з ніг і пограбує.

Есенціалісти вибирають сьогодні на одну справу менше, щоб завтра встигнути більше. Так, це компроміс. Але у результаті цей маленький компроміс може дати великі результати.

• Година сну – декілька годин набагато продуктивнішої роботи.
• Сон – для продуктивних людей.
• Сон – це пріоритет.
• Сон породжує креативність.

То чому ми так легко жертвуємо безцінними годинами сну, якщо «захищати активи» так важливо? Причина частково в тому, що усі трудяги, як і я колись, просто повірили у брехню, що вони досягнуть більшого, якщо будуть менше спати. Однак є повно контраргументів – наприклад, на кшталт все більшої кількості досліджень, – які доводять: глибокий нічний сон додає нам продуктивності, а не позбавляє її.

Після відомого експерименту з віолончелістами, який провів Карл Андерс Ерікссон і популяризував Малкольм Іладвел як «правило 10000 годин», було встановлено: найкращі віолончелісти присвячували практиці більше часу, ніж посередньо хороші. Ці висновки підживлюють логіку Есенціаліста: вони доводять, що для набуття майстерності потрібно зосереджено й помірковано докладати певних зусиль. І звісно, обнадіює те, що стати майстром повністю в наших силах, що це не просто благословення, послане тільки деяким людям, обдарованим від природи. Та це також небезпечно близько підводить до межі, на якій не-Есенціаліст починає думати: «Я повинен зробити все». Згубний міф, яким люди виправдовуються за те, що працюють все більше й більше, а результати все погіршуються і погіршуються.

І так може тривати доти, доки ми не прочитаємо про іншу, менш відому тезу з цього дослідження: другою важливою характеристикою найкращих віолончелістів було те, що вони в середньому спали 8,6 години на добу. Це приблизно на годину довше, ніж спить середньостатистичний американець. Упродовж тижня вони також у середньому 2,8 години дрімали після обіду: це приблизно на дві години більше, ніж для середньостатистичного американця. Згідно з висновком, якого дійшли автори дослідження, сон давав віолончелістам можливість відновити сили, і концентрація під час практики зростала. Тож так – вони більше вправлялися, але й отримували більше від своєї практики, тому що добре відпочивали.

Чарльз Кзейлер, професор медицини сну на медичному факультеті Гарварду, у статті під назвою «Дефіцит сну: вбивця продуктивності», опублікований у «Гарвард бізнес рев'ю» (Harvard Business Review), пояснив, як недосипання заважає працювати з високою продуктивністю. Він порівнює дефіцит сну із вживанням великої кількості алкоголю: коли людина працює всю ніч (наприклад, 24 години не спить) або цілий тиждень спить по чотири чи по п'ять годин на добу, це «вводить її в такий самий стан, як рівень алкоголю в крові 0,1%. Подумайте! Ми ніколи не сказали б: «Ця людина чудово працює! Вона постійно п’яна», але ми і далі захоплюємось людьми, які жертвують сном задля роботи.

Найчастіше сон асоціюють з відпочинком для тіла. Але нещодавні дослідження засвідчили: сон – це більше приємність для мозку. Дослідження університету Любека в Німеччині доводять, що повноцінний нічний сон може справді підвищити інтелектуальну силу і посилити здатність вирішувати проблеми.

У дослідженні, описаному в журналі «Нейчур» (Nature), більш ніж ста добровольцям дали числовий пазл із нестандартною загадкою: щоби розгадати її, потрібно було знайти «прихований код». Добровольців поділили на дві групи: одній дозволили безперешкодно проспати вісім годин, іншим не давали виспатись. Потім науковці спостерігали, хто з добровольців знайде прихований код і як швидко вони із цим впораються. У результаті загадку розгадало удвічі більше людей, які спали вісім годин, аніж добровольців, які недоспали. Чому? Науковці вважають, що, коли ми спимо, мозок активно працює, перекодовуючи та структуруючи інформацію. Отож, коли ми прокидаємось, у нашій голові можуть утворитись нові нейронні сполучення, які збільшують кількість варіантів рішень, – ранок у буквальному сенсі стає мудрішим за вечір.

Втішні новини для ранніх пташок і нічних сов, які живуть серед нас: наука доводить, що креативність може підвищитись, навіть якщо ви просто подрімаєте. Тільки один з прикладів: звіт в офіційному виданні Національної академії наук засвідчив, що навіть за один цикл руху очей у фазі швидкого сну інтеграція незасвоєної мозком інформації посилювалась. Іншими словами, навіть недовгий період глибокого сну допомагає мозку утворювати нові зв'язки, завдяки яким ми здатні краще досліджувати світ.

Одне слово, сон – це те, що дає нам можливість працювати на повну, аби ми могли досягти більшого за коротший час. Коли мова заходить про безсонне життя, культура мачизму все ще дає про себе знати. Але, на щастя, це явище сходить нанівець, і за це частково можна подякувати декільком суперефективним людям (особливо тим, що працюють в індустріях, які зазвичай за те, аби свічка горіла з обох кінців), які публічно визнавали, що сплять повні вісім годин. Ці люди (а багато хто з них – Есенціалісти) знають: звичка добре спати дає їм величезну перевагу в конкуренції – і вони мають рацію.

Засновник «Амазону» (Amazon) Джеф Безос – один із таких. Він розповідає: «Я став уважнішим, а мої думки – яснішими. Якщо я посплю вісім годин, то весь день почуваюся набагато краще». Співзасновник «Нетскейп» (Netscape) і колишній злісний недосипака Марк Андресен, який колись працював аж до світанку, але все одно вставав о сьомій – ще один. Він розповів: «Я міг цілий день просто хотіти піти додому і повернутися в ліжко». Тепер він знає, як впливає на нього сон: «Сім [годин] – і я починаю деградувати. Шість – це недобре. П’ять – велика проблема. Чотири – я зомбі». На вихідних він спить 12 годин і більше. «Це дуже сильно відображається на моїй здатності функціонувати», – каже він.

Цих директорів процитовано у статті під назвою «Сон – новий символ статусу для успішних підприємців». Журналіст «Волл Стріт Джорнал» (Wall Street Journal) пише: «Це офіційно. Сон, рідкісна розкіш для перевтомленої Америки, став новим символом статусу. Те, що колись висміювали як безхарактерність – ті ж трудяги 80-х, які кричали «Обід для невдах!» і «Сон для слабаків!», – тепер стало тонізатором для креативного мозку творця». До цього можу додати, що сон також став тонізатором для проникливого мозку Есенціаліста.

В іншій статті, опублікованій у «Нью-Йорк Таймc», колишня фінансова директорка «Леман Бразерс» (Lehman Brothers) Ерін Калан розповідає таку історію: «2005 року на корпоративі одна з моїх колег запитала мого чоловіка, чим я займаюся на вихідних. Вона знала мене як дуже активну й енергійну людину. «Вона катається на каяку, потім лізе на гору, а потім біжить напівмарафон?» – пожартувала вона. «Ні, – коротко відповів мій чоловік, – вона спить». І це була правда. Коли я не поринала в роботу, то присвячувала вихідні перезаряджанню батарейок на тиждень уперед».

Тож якщо там, де ви працюєте, сон все ще затаврований – обміркуйте, як запровадити на роботі ініціативу, яка недвозначно заохочувала б людей спати. Якщо це звучить надто радикально, подумайте, яку вигоду приносить сон – креативність зростає, продуктивність підвищується, навіть витрати на лікування зменшуються – і наскільки це може змінити саму атмосферу роботи. Зважаючи на це, не так складно уявити, як ви переконуєте вашого керівника чи HR-відділ перетворити це на писане правило (зрештою, багато компаній мають чіткі засади щодо неприйнятності споживання алкоголю, а паралелі між впливом спиртного і браком сну на продуктивність, як ми бачили, цілком очевидні). Скажімо, Чарльз Кзейлер запропонував ввести у Гарварді правило, за яким працівники не повинні були їхати на роботу після нічного перельоту. Деякі компанії дозволяють прийти на роботу пізніше, якщо перед тим людина засиділася в офісі допізна. Такі компанії та керівники знають, що «захист активів» – відповідальність, яка лежить саме на керівництві.

Нещодавно я зайшов у «Ґуґл» подрімати в одній з їхніх знаменитих кабінок, щоб скористатися цим досвідом для книжки. Це була маленька кабінка у формі зорельота – на зразок таких, які можна собі уявити, коли дивишся телесеріал 1970-х років «Морк і Мінді». Трохи менша двох квадратних метрів, досить велика, щоби лягти, але не зовсім пласка. Її напівсферична кришка приховувала більшу частину мого тіла, але сховатися повністю я не міг і в результаті спочатку трохи насторожився і сумнівався, що взагалі вдасться заснути. Через тридцять хвилин, коли моє «ліжко» легенько завібрувало, підказуючи, що сеанс закінчено, мої сумніви розвіялись.

Коли я подрімав, справді відчув, наскільки це було мені потрібно. Думки стали яснішими, розум загострився, увага посилилась.

У «Гуґлі» є спеціальний розклад користування кабінками. Скільки людей скористалися ними того тижня, коли я приходив? Мені стало цікаво. Я думав, з п'ятдесяти людей, які працювали на тому поверсі, спати ходять десять чи двадцять. Помилявся. Відповідно до записів, упродовж тижня тільки одна-єдина людина використала можливість перезарядити мозок і тіло за допомогою тридцятихвилинного денного сну. Як би там не було, сама наявність кабінки сигналізує працівникам, що сон – це пріоритет.

Для правильного визначення пріоритетів потрібно виконати складне завдання: відкинути варіанти, які усі, на перший погляд, здаються важливими. Однак, за логікою Есенціаліста, насправді є лише небагато чогось винятково цінного, усе решта – не таке важливе. Проблема з недосипанням у тому, що через нього страждає наше вміння помічати різницю, а отже, і неоціненний талант визначати пріоритети.

Сон посилить вашу здатність досліджувати, утворювати зв'язки і працювати менше, але продуктивніше, коли ви перебуваєте у стані бадьорості.

Наш найвищий пріоритет – захистити здатність визначати пріоритети!

Підготовлено на основі книги «Коротко і по суті» Ґреґа Маккеона, яку можна придбати у книгарні  «Наш Формат»