Аудіоверсія статті: Аріянство і язичництво
Аріянство – це світогляд і практика відновлення зв’язку між божественним і людським. Таке відновлення зв’язку традиційно позначається словом «ре-лига» (ре – повторення, відновлення; лига – зв’язок, єдність, звідси «залигати» – прив’язати, «ліга» – союз). Давньоукраїнському слову «лига» відповідає санскритське «йога» (зв’язок). Тому аріянство – це релігія в первинному, істинному сенсі цього слова.
Слово «арії» (на санскриті – ар’я) означає «шляхетні, благородні, сонячні, ярі». Відповідно, аріанство (арійство) – це світогляд і спосіб життя шляхетних людей – аріїв. Докладніше про походження назви ТУТ.
Найвідоміша аріянська школа була в Антиохії: «Характерною особливістю філософської і богословської думки представників антиохійської школи були реалізм і раціоналізм, звісно, в богословському контексті. Прагнення антиохійців до ясності і висока оцінка ними можливостей людського пізнання приводили їх до того, що вони стирали грань між релігією і наукою, між вірою і знаннями, ототожнювали релігійне почуття з розумом. У їхній школі для розуму відкривався широкий і вільний простір. В області релігійного світогляду і церковних догм антиохійці за допомогою розуму прагнули досягти такої ж ясності, як і у вивченні матеріального світу» (див.: Антиохійський аріянський центр).
Для аріянства характерне критичне ставлення до будь-якої нової інформації і визнання її правдивості тільки після всебічної ретельної перевірки, логічного і практичного випробування. Тому аріянство – це релігія людей, спроможних до самостійного, критичного мислення. Зазвичай у людських спільнотах здатністю до критичного мислення володіє приблизно 5% населення (про це у статті «Звичайні зомбі» (2015) – оргвисновки для лідерів).
Тому аріянство (аріохрестиянство) – це релігія творчої, шляхетної меншості. Історично воно розгорталося серед арійської еліти, згідно з євангельською заповіддю «Як зайдете в яке місто чи село, спитайте, хто в ньому достойний, і там пробувайте, поки вийдете» (Матвій 10.11).
«Слід пам’ятати, що верхи державної влади нерідко були зачаровані хрестиянськими ідеями і перебували під їхнім впливом. Імператорська сім’я Флавіїв без сумніву мала серед своїх членів хрестиян. Син Марка Аврелія Коммод (180–192) був під сильним впливом своєї фаворитки Марції, хрестиянки. При Септимії Севері (193–211) римський двір був просто переповнений хрестиянами. Його син Каракалла був з дитинства оточений хрестиянськими впливами, його молочною мамою була хрестиянка. У самого імператора Діоклетіана, якого представляють як найбільшого ворога хрестиянства з тих, хто був на престолі, хрестиянкою була дружина Пріска і дочка Валерія.
Подібні приклади красномовно свідчать, що саме у вищих шарах суспільства хрестиянство часто знаходило підтримку і явну прихильність. Всупереч поширеній думці, начебто хрестиянство було релігією народних мас і мало характер демократичного руху, вдумливе вивчення історичних даних вселяє непохитне переконання в тому, що гоніння на хрестиян відбувалися не під тиском згори, а, навпаки, внаслідок ненависті до хрестиянства нижчих шарів суспільства, і що переслідування розпочиналися переважно з причини відкритої вимоги натовпу» (Николаев Юрий. В поисках божества. – К.: София, 1995. – С.102) – докладніше у статті Міф про гоніння християн.
Аріанська філософія називається «динамістичне монархіанство», «динамізм». Сенс динамізму полягає в наступному.
1. Кожна людина має не тільки плоть, душу й дух, а й божественне ядро, яке є частинкою Бога-Творця: «Ісус у відповідь сказав їм: Майте віру бога!» (Марко 11.22), «Я сказав: ви боги» (Іван 10.34).
2. Бог-Творець володіє Мудрістю (Словом), яка відкривається людині в міру її розвитку. Слово, особливо якщо воно промовлене, має велику силу (дунаміс): «і Він словом вигнав духів і зцілив усіх недужих» (Матвій 8.16), «Істинно кажу вам: коли матимете віру хоч як зерно гірчичне, і горі оцій скажете: Перейди звідси туди, то й перейде вона, і нічого не буде для вас неможливого» (Матвій 17.20).
3. Розвиток людини досягається передусім її індивідуальними зусиллями, її духовними подвигами: «Царство Боже здобувається силою, і ті, хто застосовують силу, схоплюють його» (Матвій 11.12).
4. Чим вищий рівень розвитку людини, тим більше дружать між собою її божественна і земна складові. На певному рівні дружба між ними досягає такої інтенсивності (динаміки), що плоть якісно змінюється (трансмутується) і набуває божественних властивостей – людина стає сином Божим (хрестом, боголюдиною): «Щасливі миротворці, бо вони синами Божими стануть» (Матвій 5.9).
5. Ісус Хрестос – це реалізована людина, яка завдяки власному духовному подвигу еволюційно випередила всіх інших, досягнула релігійної мети – об’єднання божественного і земного («ре-лига» – відновлення зв’язку), стала сином Божим (хрестом) і показала усім нам приклад для наслідування – мету і шлях.
Ключова ідея динамізму, а отже й усього аріянства, полягає в тому, що між Творцем (божеством) і його творінням (плоттю) існують стосунки симпатії, дружби, взаємного тяжіння. Подолання перешкод між божественним і тілесним приводить до негайного преображення тілесного, набуття ним нових, чудесних, боголюдських якостей.
Ця ідея взаємодії божественного і людського відтворена на гербі Володимира Великого, який спеціально був розроблений до події освячення Русі в аріянство у 987 році.
На гербі зображений Сокіл Святого духа, який рухається згори вниз, і Лебедь шляхетної людини, яка підноситься знизу догори. Разом вони перебувають у стані радісної Гри, яка є проявом їхньої дружби і взаємного руху назустріч. Гра – це завжди розвиток, тож ігрова взаємодія божественної і людської сутностей веде до розвитку обох сторін.
Згідно з аріянством, людина має іскру Божу (божественну сутність), яка є частинкою Творця і разом з ним творить Всесвіт. До втілення ця спільнота божественних істот, які сукупно позначаються словом Бог-Творець, творила Всесвіт із-зовні. Після втілення вони продовжують творення із-середини.
Кожна людина раніше творила Всесвіт із-зовні, проте далеко не всі про це знають. Ті, які усвідомлюють свою божественну природу, позначаються термінами син Божий, хрестос, мамай, будда, боголюдина. Досягнення божественної свідомості – мета релігії (йоги).
Бог-Творець, який є колективною особистістю божественних істот, створював світ для власного розвитку і радості. Найкращим способом розвитку є гра. Подібним чином команда програмістів (колективний творець) створює комп’ютерні ігри, а потім почергово ці програмісти стають гравцями у своїх іграх, розвиваючи внутрішній ігровий світ. Це приклад творення із-зовні та творення із-середини.
Втілюючись у форму людини, божественна сутність залишається гравцем, тому слово «людина» буквально означає «гравець» (латинською – Homo Ludens). Гра – це природний стан людини. У давнину вважалося, що гра є єдино можливим способом життя шляхетної людини, яка все робить тільки добровільно і займається тільки тим, що її цікавить. Прикладом звичаєвої гри була Запорізька Січ.
Головними різновидами гри є змагальність і кооперація. У дружній взаємодії божественного і людського має місце кооперація.
«Язиками» у давнину називали народи. Це тому, що мова є головним засобом етнічної ідентифікації. З другого боку, ідентифікація – це головна функція мови. Вона, можливо, навіть важливіша за функцію комунікації, адже перед тим, як спілкуватися, треба визначити, хто перед тобою. Тобто спочатку ідентифікація, а потім комунікація. Після здійснення ідентифікації може виявитися, що з людиною взагалі не варто спілкуватися.
Язичництво – це звичаї і вірування «язиків», тобто народів. Язичництвом називали простонародні звичаї і вірування. На відміну від аріянства, яке є релігією 5% населення, язичництво – це вірування решти 95%.
Як виглядає язичництво? Погляньте навколо себе: світогляд більшості людей – це і є сучасне язичництво. Ставлення до життя і смерті, довіра чи недовіра до політиків, традиції виховання дітей, система харчування та оздоровлення, народні та родинні святкування, стиль одягу, залежність від телевізора та медицини, церковне освячення паски раз на рік, всезагальні вибори, пісні та молитви – все це різні аспекти сьогоднішнього язичництва.
Язичництво – це хаотична суміш народної мудрості і забобонів, корисних і шкідливих звичок, правильних і помилкових стереотипів. Тут мало творчого та раціонального: язичництво тримається на дотриманні норм – «щоб усе було як у людей». Тут вперто дотримуються усталених звичок, навіть якщо вони відверто безглузді та руйнівні.
Аріянство виступає в ролі активного, творчого, сонячного чинника, який окультурює, просвітлює, спрямовує язичництво. Якість язичництва залежить від якості аріянства та ефективності його впливу. Якщо аріянство не працює, то язичництво перебуває у стані темноти, масового отупіння і самознищення. Якщо ж аріянство бере язичництво під свою активну опіку, то якість язичництва стрімко зростає, адже 95% людей інстинктивно підлаштовується під запропоновані норми, що переконливо показано у згаданому фільмі «Звичайні зомбі» (2015).
Аріянство не бореться з язичництвом – воно ним опікується і підносить до свого рівня. Це пояснює стрімке поширення аріохрестиянства в усьому світі. Аріяни не зустрічали опору, бо одразу ж вивчали місцеві традиції, все продуктивне – підтримували, священні тексти перекладали на народні мови, відкривали школи, засновували громади, запроваджували передові організаційні форми. Цим аріянство докорінно відрізняється від іудохристиянства, яке з самого початку несло уніфікацію, приниження та знищення місцевих мов і традицій.
Сучасні народні звичаї та вірування переживають глибокий і всеосяжний занепад. Народ займається самознищенням і щороку скорочується на півмільйона, пострадянська держава відверто демонструє свій паразитичний характер, політики постійно дурять «лохторат», який щоразу повторює ті ж самі помилки і приводить до влади своїх катів та паразитів. Гнів і повстання проти віджилої системи не супроводжується творенням нової системи, бо народні маси до цього принципово неспроможні.
Системотворчу функцію спроможні виконувати тільки 5% населення, а для їх об’єднання потрібна раціональна релігія та політична ідеологія. Нинішнє язичництво не може бути об’єднуючим чинником для цих 5%, тому що «творчий клас» сприймає усі ці язичницькі забобони не інакше, як приниження свого інтелекту.
Реальні зміни в Україні почнуться тоді, коли об’єднається «творчий клас», а він об’єднається тоді, коли буде об’єднуюча політична ідеологія. Таку ідеологію ми називаємо національним солідаризмом. Її метафізичним і магічним ядром є аріянство.
Чітко сформульовані засади аріянства та національного солідаризму означатимуть народження національної ідеї. Як тільки з’явиться ідея, то одразу ж з’являться її носії – національні лідери. Навколо лідерів об’єднається творчий клас – 5% населення. Решта 95% до них приєднаються. Так народиться нова українська нація і Українська держава нового циклу.
Додатково: Ігрова релігія експансії та антиігрові псевдорелігії втечі
Аудіоверсія статті: Аріянство і язичництво
Здійснюємо "виправлення імен" - називаємо все своїми іменами.
"Бог - досконала сутність" - це продовження "книги Буття"?
"На сьомий день Бог почив" - ніколи цього не розумів! :)
"Почив" - тобто став досконалим? Тобто, Бог-Творець "ПЕРЕСТАВ ТВОРИТИ"?!!! О-о! ;)
...Я вважаю, що Бог вже давно є ДОСКОНАЛОЮ СУТНІСТЮ...
Хіба "образ і подоба" Бога - Людина, не має(мо) бути подібною і в цьому - потребі вдосконалюватися постійно? Якщо не в цьому, то в чому стимул?! Лише відшукуванні "знайомих рис" в дзеркалі і тішенні себе такою примарністю (бо подібність - це не ідентичність, не клоновість) - тішити своє ЕГО? Подібність - це "син божий", це звання якому слід відповідати! Якщо "Бог почив", то нащо Людині працювати? Така праця, коли господар байдикує лежачи і понукаючи, перетворюється на роботу - діяльність раба! Це вже не "сродна праця", праця по нужді через примус перетворюється в роботу. То в чому "подоба бога"? В потребі постійного руху-вдосконалення!!!
Адже ж, і Любов - це рух-творення! Якщо Любов - це не рух, тоді звідки взялася "породжена нею Радість"? Породження - це рух. А без руху - не має(мо) Життя!
Творець - творить-вдосконалює постійно, а творення - це постійний рух - навчання-творення-вдосконалення.
Любов - досконала, але вдосконалюється постійно. Вдосконалення - це рух "вперед і в гору".
"БОГ - ЦЕ ЛЮБОВ"
"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)
Коментарі
Як завжди вірні слова.
Аж доки ви маєте світло, то віруйте в світло, щоб синами світла ви стали.
Дякую.Одержала відповідь на питання які виникали в мене відносно творення нової держави.Фарисеї перевернули благородну назву йог на гой зробивши її зневашливою.Згадала тільки що як хтось сказав іншому ...д...й гою.Мене не будуть мучити докори сумління що яне ходжу до церкви.Я щаслива що я можливо доживу до церкви Івана.
З Божою поміччю нам вдастся відчинити хвіртку в Царство Боже .
- Входьте вузькою брамою; тому що простора брама і розлогий шлях, веде до погибелі, і багато людей ним простують;
- Але тісна брама і вузький шлях, веде до життя , і мало буде таких, котрі його знайдуть .
Найвища влада - влада над собою.
Додав, що головними різновидами гри є змагальність і кооперація. У дружній взаємодії божественного і людського має місце кооперація.
Все, що робиться з власної волі, – добро!
Дякую пане Ігоре за моє просвітлення. Я кілька раз прогорів, бажаючи юдохристиянина перетворити на аріохрестиянина. Бо вони відносяться до 95%, які мали би бути язичниками. Але юдохристиянство ніколи не було і не стане язичництвом. Бо юдохристиянство - це антитеза до аріохрестиянства. Юдохристиянство на жаль стало своєрідним "язичництвом", тобто масовою "релігією". "Кесарю кесареве" юдохристияни перекривили в рабське відношення до влади. Я думав, що після Майдану юдохристиянство зазнає краху. Та вони спромоглися просто відкинути це своє твердження, врятувавши цим юдохристиянство від краху і зберігши статус "язичництва". Я вважаю потрібно шукати ті з 5%, які здатні відмовитися від юдохристиянства і з ними розбудовувати аріохрестиянство. А з "язичницького" юдохристиянства (в голові кожного з них) виривати шкідливі для розвитку нації твердження (наприклад, вбивство вбивці гріх, бо він людина).
Я думаю, що кожен з нас на цьому сайті кілька разів пробував невдало переконати іудохристиян, що вони не праві. І закінчувалось це нічим. В моєму випадку відповідають щось типу "ти що думаєш що розумніший ніж більшість людей разом з нашими предками. По-менше читай в інтернеті, краще ходи в церкву, і подібне" ... Тепер теж розумію, що явно не з тими балакав!
А краще взагалі нікого ні в чому не переконувати, а просто робити свою справу, і люди які відчули резонанс самі приєднаються. Я думаю, що саме так було з більшістю користувачів НО.
Гарна ,сформована ідея ,дорогвказ.Спробуємо і зцього боку.
Від мрії до слова, від слова до дії, від дії до світлової події.
Ну що, друзі? Ситуація спрощується. Тепер зрозуміло, з ким працювати.
Все, що робиться з власної волі, – добро!
Гарна і практична стаття..Дозволю собі її прокоментувати старим віршем..
-------------------------------------------------------------------------------------------------------
Іди тихенько,не шуми
І поки клоун стадо веселить
Із саду божого візьми
Налиті мудрістю плоди
У серці своєму сховай
Той благотворний урожай
Тілам нічого не кажи
Бо у дрімоті ходять всі вони
А душу спраглу як знайдеш
На вухо їй тихесенько шепнеш
Щоб не шукала свого щастя
Де труп телятка на столі
І де поети розіп'яті
На власноруч заритому хресті.
Вірю в те, що розумію.
Дякую!
Вірш з розряду "хто має вуха, той почує"! ;)
Друже Василю, "клоун стадо веселить" - це про попів?
"Із саду божого візьми" - це про "Добру новину"?
"благотворний урожай" - це "достойні плоди", життєвий досвід зростання духом?
"тіла" - це прихожани?
"труп телятка на столі" - це про причастя?
З "душу спраглу" дуже ясно (це ж про них сказав Хрестос: "Щасливі спраглі праведності"), а що таке "поети розіп'яті
На власноруч заритому хресті."? Це фарисеї нинішнього "священства"?
"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)
В десятку друже Арсене..Прочитав все із середини..
Правда клоунів більше-це і політикани і порожні силіконові шоумени і ненаситні релігійні "діячі"...
Вірю в те, що розумію.
Пропоную прийняти участь в опитуванні, метою якого є зрозуміти звідки про НО дізналася активна частина його користувачів, тобто якраз тих 5%, які розділяють ідеї проекту.
Прошу дати якомога ширше і бажано глибинне визначення ГРИ.
Але це ж уже неодноразово пояснювалося, друже Анатолію!
Чи, може, Ти, друже, мовиш про старання зібрати всі крихти про ГРУ в одну статтю?
"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)
Колись я запитав був у попа: для чого Бог створив людей? Відповідь була: для своєї слави. А я собі тоді подумав: от у всемогутнього Бога є все, а не вистачає йому СЛАВИ І ПОКЛОНІННЯ? Занадто мізерна мета. Ігоре, ти пишеш: Бог-Творець, який є колективною особистістю божественних істот, створював світ для власного розвитку і радості. Звідки впевненість, що це саме так? Я вважаю, що Бог вже давно є ДОСКОНАЛОЮ СУТНІСТЮ. От Любов і породжена нею Радість - це інша справа. Недосконалими є його творіння - люди. Саме нам потрібен РОЗВИТОК, щоб стати ДОСКОНАЛИМ, як наш Творець.
Бог-Всесвіт створив людину,щоб усвідомити себе через нас..
Вірю в те, що розумію.
"Бог - досконала сутність" - це продовження "книги Буття"?
"На сьомий день Бог почив" - ніколи цього не розумів! :)
"Почив" - тобто став досконалим? Тобто, Бог-Творець "ПЕРЕСТАВ ТВОРИТИ"?!!! О-о! ;)
Хіба "образ і подоба" Бога - Людина, не має(мо) бути подібною і в цьому - потребі вдосконалюватися постійно? Якщо не в цьому, то в чому стимул?! Лише відшукуванні "знайомих рис" в дзеркалі і тішенні себе такою примарністю (бо подібність - це не ідентичність, не клоновість) - тішити своє ЕГО? Подібність - це "син божий", це звання якому слід відповідати! Якщо "Бог почив", то нащо Людині працювати? Така праця, коли господар байдикує лежачи і понукаючи, перетворюється на роботу - діяльність раба! Це вже не "сродна праця", праця по нужді через примус перетворюється в роботу. То в чому "подоба бога"? В потребі постійного руху-вдосконалення!!!
Адже ж, і Любов - це рух-творення! Якщо Любов - це не рух, тоді звідки взялася "породжена нею Радість"? Породження - це рух. А без руху - не має(мо) Життя!
Творець - творить-вдосконалює постійно, а творення - це постійний рух - навчання-творення-вдосконалення.
Любов - досконала, але вдосконалюється постійно. Вдосконалення - це рух "вперед і в гору".
"БОГ - ЦЕ ЛЮБОВ"
"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)
Дякую, пане Анатолію. Приймаю і приєднуюсь до цих побажань
Радіймо! Тільки шляхом творення сьогодення, майбутнє вітаємо чистотою, світлом перемагаємо!
Я думаю, що нам поки що треба зупинитися на твердженні, що Бог розвивається з нами, так як розвиток окремих частинок веде до розвитку цілої системи.
Можливо, колись як будемо більш підготовленими, нам відкриється більш досконале бачення. Наприклад, зрозуміємо, що Бог вже досконалий, навіть незважаючи на недосконалість його складових.
Але зараз мабуть не варто морочитися з цими метафізичними штучками. Наразі знаємо, що нам людям, точно треба розвиватися і цього має бути достатньо.
Дякую. Слухаючи марафон "Борітеся і поборите! Шевченко мобілізує" , присвячений 201 річниці уродин генія поета-співака щастя людського, ллються думки...На якій би мові "Заповіт" слухати, головне чути, відчувати його...Заповіт є заповіт. Кобзар...
Радіймо! Тільки шляхом творення сьогодення, майбутнє вітаємо чистотою, світлом перемагаємо!
"Ви - боги". У кожному з нас є частинка Бога-Творця. Враховуючи реінкарнацію, ми існуємо з часу сотворення Всесвіту, ми є сотворцями Всесвіту. Наш дух нерозривно зв'язаний з частинкою Бога, яка є в нас. Ми є біороботами без зв'язку з частинкою Бога в собі. Зло не здатне творити, а тільки руйнувати і паразитувати на інших, бо злі істоти втратили зв'язок з Богом в собі. Але не Бог з ними. Бо інакше не діяв би закон відплати (карми). Чим більше ми досконалі, тим більше ми зв'язані з Богом в собі, до тим більш витонченої творчості ми здатні, тим більше (на перший погляд) чудес ми здатні зробити. Бог як батько з дитиною любить гратися. У грі дитина вчиться жити, а батько радіє кожному успіху в розвитку дитини. Щоб навчити дитину чомусь батько має знати це, щоб навчити людину Бог має знати. То ж наскільки доконалим є Бог!
Чи вдосконалюється сам Бог? Це для мене питання відкрите.
Досконалість - це "діагноз" чи потенція?
Даймо собі відповідь на це запитання ;)
На мою думку: ДОСКОНАЛІСТЬ у тому, що є змога ВДОСКОНАЛЮВАТИСЯ!
"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)
Ми Боги ...тобто ми частиночки Божі , а це значить , якщо вдосконалюємося ми вдосконалюється Бог .
Найвища влада - влада над собою.
Що не розвивається, те вмирає. Це закон життя.
Творець розвивається і вдосконалюється разом з Усесвітом. Заперечення його розвитку - це ознака сатанізму. Не жартуйте з цим.
Освячуйся! Озброюйся! Плодися!
То хто ж дасть визначення, що таке ГРА?
Молодець! :))
Читай відповідь на своє запитання в різних темах і гілках задане :)
Наприклад, ось тут - https://www.ar25.org/comment/21452#comment-21452
І ще... на НО є система пошуку - задаєш ключове слово, наприклад "гра" і насолоджуєшся! "Хто шукає, той знаходить" і має змогу вдосконалюватися у Грі за назвою "Школа Життя" разом з Творцем-Богом.
Хто шукає - той знаходить, бо: 1. Завжди стається те, чого ми хочемо. 2. Ми ніколи не знаємо шляхів реалізації наших задумів.
Василь сказав: Бог-Всесвіт створив людину,щоб усвідомити себе через нас. Це схоже на колишню мудрість: В Людині Матерія пізнала саму себе. Бог - це особисть, наділена могутніми, нелюдськими можливостями до творення. Хто це заперечить?
!Я що бідний, щоб це заперечувати?!
Ти правильно зауважуєш в іншому місці, що
Хіба Творець нещасний? НІ! Нещасний не може сформулювати постулати Щастя!
У своїй Божественній Любові і постійному стані Щастя Бог-Творець примножив ці почуття сотворивши Людину - щоб було з ким розділити їх, поРАді(я)ти, для відчуття свого РОЗВИТКУ в Божественній Грі-Школі_Життя з назвою "Навчання, Творення, Вдосконалення".
Василь це також розуміє!
Запитання до Тебе, друже Анатолію:
- чому по-Твоєму, Досконалий Бог-Творець, який
...створив недосконалих людей-недолюдей
Хіба може бути досконалість у недосконалості?
Моя відповідь - ні. А Твоя?
Хто шукає - той знаходить, бо: 1. Завжди стається те, чого ми хочемо. 2. Ми ніколи не знаємо шляхів реалізації наших задумів.
То скажи ж Арсене, просвіти свого товариша, що таке ГРА?
Я попробую Вам відповісти на Ваше запитання на скільки зможу своїми словами без посилань на книги і пророків....Є одна проблема,і вона полягає у тому,що потрібно розказати про Те,що неможливо описати словами..Але я спробую,бо Ви вже довго стукаєте і Вам має відчинитись..
Я вважаю,що слово і термін Гра виражає СВІДОМУ діяльність людини.Саме рівень усвідомлення здатен нас переміщати у просторах..не важливо,що Ви робите,а важливо як глибоко Ви це усвідомлюєте..Наприклад:Ви рубаєте дрова і усвідомили момент, як Гру Бога у Вашому тілі (або Гру Бога через Ваше тіло)...і тоді проста примітивна робота перетворюється на молитву і раДість .. хочеться співати..це-джек пот... Ви у Раю і це Гра..
В той самий час,Ваш сусід неусвідомлено катається на яхті біля лазурного берега ..він нюхає кокаїн,курить травку і заливається спиртним.. має всі гроші і всю владу світу і купляє сповідь у Папи Римського....але він у просторі страждань,і ніякий наркотик чи влада,чи сам Папа, його не перетягне у райський стан душі,який прийшов до Вас через просте усвідомлення Гри Бога за сокирою при рубці дров..(якось так я розумію Гру,можливо хтось мене поправить...)
Вірю в те, що розумію.
Мені здається, що Явсе Світ описав індівідуальний стан перебування свідомості у ДУСІ, тобто стан єднання з Творцем. Цей стан буває під час медитації, молитви, рубання дров, копання землі, прогулянки, керування автівкою або коли до поета завітала МУЗА.
А ГРА, швидше колективний стан еднання з Творцем групи людей-гравців під час змагальних дій по досягненню спільної мети.
Був би я Творцем - соборною сотністю ми б обов'язково створили щось схоже на Землю.Можна зовні керувати а з середини грати.Можливості не однакові між тим мною зовні і мною в середині.З середини я можу грати з матеріальним не так як зовні.Зовні закони а тут правила і правила ті доволі гнучкі.Так собі уявляю.
Від мрії до слова, від слова до дії, від дії до світлової події.
На цю тему корисно подивитися фільм "Екзистенція" (1999). Люди організовують ігри тому, що в них відбувається більше подій, відтак життя стає насиченішим, повнішим і цікавішим.
Освячуйся! Озброюйся! Плодися!
Може комусь здається, що я набридаю своїми запитаннями? Тут на Народному Оглядачі йде кристалізація світогляду нової нації. А Гринь Братер вірно підмітив, що помилка на початку стратегічного планування при втіленні проекту дає втрати, які вимірюються цифрами з кількома порядками. Друге: ми ж хочемо, щоб це річне тупцювання навколо цифри у 2700 відвідувачів сайту за добу нарешті дійшло до 3000 і більше? Я трохи підготовлений чоловік, давно "знаходжуся в темі" і в мене виникають запитання. В початківців таких запитань будуть тисячі. І ця стаття Ігоря про ДИНАМІЗМ, яку ми обговорюємо, має насамперед просвітницьке значення. От просте ніби питання, хто є автором ФІЛОСОФІЇ ДИНАМІЗМУ? Що таке ГРА? Василь пише: Гра виражає СВІДОМУ діяльність людини. Я подаю таке визначення ГРИ: ГРА - це усвідомлена діяльність людей по МОДЕЛЮВАННЮ ЖИТТЯ з метою його глибшого пізнання і вдосконалення. Тобто, всяка ГРА є імітацією справжнього життя. Тому ось приклади: гра в шахи імітує війну армій двох держав на чолі з королями (1); гра на театральній сцені імітує якийсь часовий відрізок життя людей (2); гра в преферанс імітує діяльність людей з метою збагачення і т.д. і т.п.. Тепер заперечте моє визначення ГРИ або змініть чи додайте щось своє.
Мені думається,що усвідомлена діяльність виключає імітацію справжнього життя..Навпаки саме неусвідомлена діяльність-це імітація життя...А гра на сцені,це гра у Грі...але боюсь Вас ще більше заплутати...
Вірю в те, що розумію.
"Життя - це гра, а ми у ній актори". "Гра слів", Гра променів, які віддзеркалюються від рухливої поверхні води. Гра - це стан душі (духу), в якому людина здатна творити. "Людина крил не має, але вона літає".
Мені більш до вподоби не лебідь а Лелека , адже саме лелеки є священними птахами аріїв .
ЛЕЛЕКА – символ любові до батька-матері, котрі благословили тебе на світ, а тому це – й символ сімейного благополуччя, любові до рідної землі, Батьківщини. Щасливий той двір, де є гніздо лелеки, бо він – птаха священна, за розорення його гнізда – кара вогнем. А ще лелека приносить до оселі немовлят…
Святий обов’язок лелеки – знищувати різних шкідників, тобто гадюк та жаб. Своїм прильотом в рідні краї провіщає весну…З їх прильотом починається арійський Новий рік.
Окрім цього, лелека є символом вогню і сонячного світла.
Найвища влада - влада над собою.
А яка шкода від жаб?
Хай буде Ща з Тя! І з Мя :)
http://doctor-bee.at.ua/publ/vorogi_i_shkidniki_bdzhil/zhabi_i_ropukhi/zhabi_ta_ropukhi/62-1-0-79
Найвища влада - влада над собою.
Як цікаво пише Василь: Мені думається,що усвідомлена діяльність виключає імітацію справжнього життя..Навпаки саме неусвідомлена діяльність-це імітація життя...Я дав визначення ГРИ, як МОДЕЛЮВАННЯ якихось фрагментів справжнього життя людей. Це моделювання має характер ІМІТАЦІЇ. Я навів три приклади ігор, займаючись якими, люди притомно свідомо моделюють: шахи - війну двох армій; театр - життя людей; преферанс - тактику збагачення. Навіть із буйною фантазією людина не може твердити, що на шаховій дошці відбувається справжнє побоїще. Появилось нове визначення, як ГРА в ГРІ. То йдіть же далі, Василю, розкривайте, що ви маєте на увазі під цим? Я чемно намагатимуся зрозуміти.
Пане Анатолій звертайтесь до мене на ти,як раніше..Я з поваги до Вашого віку звертаюсь до Вас на Ви..Але можу перейти на Ти,якщо Ви мені дозволите..
Ви зачіпаєте архіважливі питання,на які я пробую відповісти,не претендуючи на істину.Думав,що до нашого обговорення хтось долучиться і ми разом знайдемо відповіді на Ваші не прості запитання..Я не займаюся моделюванням,чи іншою грою розуму на такі питання..Мене цікавить простота і практичність..Якщо для солдата війна-це реальність тяжких випробувань,то для головнокомандувача-це може бути Грою у шахи..Якщо актор виходить на сцену і грає роль царя,чи шута за сценарієм,то це не значить,що він у себе вдома ходить по кухні у короні..Коли актор перебуває у Просторі Волі,то він Гравець кожної миті свого життя,а на сцені він ще грає і свого персонажа..Це і є гра у Грі...Просто гра у шахи і Гра вольної людини-це різні речі,а Ви вперто ставити їх на один рівень..Тому я стараюся замість слова Гра використовувати слово Політ(політ Духу вольної людини)...
Вірю в те, що розумію.
Невже це так видно?! ;))))))))))))
"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)
Який це простір, коли є бажання і вдень, і вночі слухати Шевченка? Дехто, навіть побувавши в АТО декілька місяців не розуміє не то що Шевченка, Франка, Сковороди, а й того, що відбувається в світі. Як їм донести Шевченкове слово і продовження його думок в книзі "Пшениця без куколю", "Арійський стандарт". Все, що робиться з власної волі, то - добро. З цією аксіомою згоджуються всі ( а, може, не всі? Хто це "не всі"? Ті, що звикли жити за рахунок інших? Ті, що волають: "Хочу, хочу..." А що хочуть?). Аскетизм - це теж не те... Краще "Світає, край неба палає, соловейко в темнім гаї Сонце зустрічає..."
Хто таки москалі??? Може ті, хто свого цурається?! Свій до свого по своє.
На голові стояти (грати досконало свою роль у грі життя) якось незручно. Нам допомагають стати на ноги (адже так зручніше бачити світ, мислити, діяти). А чого пручаються та, всупереч здорового глузду, продовжують стояти на "вухах"? Якщо діти "ходять на вухах", то що ми робимо? Багато відповідей у славного нашого пророка Т.Г. Шевченка.
....Сонце зустрічає...І нема тому почину, і краю немає!
Радіймо! Тільки шляхом творення сьогодення, майбутнє вітаємо чистотою, світлом перемагаємо!
А ще, Майє, є такі геніальні Тарасові слова про плин ЖИТТЯ: "...І день - не день, і йде - не йде, а життя - стрілою..." А Василь чомусь вперто називає ЖИТТЯ на Землі ГРОЮ. Навіть для гри на сцені спочатку виробляється ІДЕЯ, що зобразити на сцені? Потім пишеться сценарій і визначаються ДІЙОВІ ОСОБИ. Кожній із них АВТОР вкладає свої слова і визначає їхні дії. Потім Режисер все це компонує, відбуваються репетиції і нарешті глядачі аплодують, побачивши, як чудово схожа гра акторів із справжнім фрагментом їхнього життя. Шекспір був мудрим чоловіком, сказавши, що"життя - це театр, а люди в ньому актори". Він помітив схожість. Все стає на своє місце, коли ЖИТТЯ на Землі назвати ШКОЛОЮ, в якій люди - учні, а сам Бог - Учитель. Запереч це, Василю.
А ще є така цитата:
"Все життя - Гра"
“Все наше життя – гра, а люди в ньому – актери” Уільям Шекспір
Монолог Жака з комедії "Як вам це сподобається"
Весь світ — театр.
У ньому жінки, чоловіки — всі актери.
У них свої є виходи, уходи,
І кожен не одну грає роль. (Це в перекладі)
All the world’s a stage,
And all the men and women merely players:
They have their exits and their entrances;
And one man in his time plays many parts,
His acts being seven ages. (А це в оригіналі)
А ще в "Піковій дамі" Пушкіна - "Що наше життя? - Гра!"
Джерело: http://otvet.mail.ru/question/21704131/
"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)
Гра-це аромат троянди,Гра-це смак спасівки із свого саду,Гра-це сміх дитини..Як я Вам словами передам аромат троянди..Як я можу описати колір неба словами,чи тепло березневого Сонця...
І що мені заперечувати,і навіщо..Якщо Ви учень у Божій школі,то я радий за Вас..Готуйтеся до іспиту і випускного..пора у доросле життя..
До речі,а що коли Бог не вчитель а пастух отари,і ми йому потрібні лише задля "шерсті" і "мнЄса"...
Вірю в те, що розумію.
Дякую, Василю! Це Ти гарно сказав! Навіть перенесу у свою статтю!!!
"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)
Вітаю! Прочитала в книзі Арійський Стандарт :" Для антиохійської школи властивий світлий, сонячний, оптимістичний, арійський погляд на світ. ....Практична боротьба зі злом за торжество у світі хрестиянських ідеалів було основним змістом морального вчення антиохійців... На переконання антиохійців, між духом, Богом і світом надприродного, з одного боку, і матерією, реальним світом, з другого, існує тісний і органічний зв"язок..... Прагнення антиохійців до ясності і висока оцінка ними можливостей людського пізнання приводили їх до того, що вони стирали межу між релігією і наукою, між вірою і знаннями, о т о т о ж н ю в а л и релігійні почуття з розумом."
З соколійцями НО сонячно. Як встигати йти разом? Цей шлях гармонує з моєю душею. Відчуваю, що тут відповіді на запитання мої і кожного українця.
Радіймо! Тільки шляхом творення сьогодення, майбутнє вітаємо чистотою, світлом перемагаємо!
Хто намагається "встигати", той починає спішити. А мудрість народна каже: "Поспішиш - людей насмішиш".
Тому, Майє, просто смакуйте своєю гармонією і йдіть своїм кроком. Часу в нас - безліч втілень!
Заповіт Арійській людині: "...Коли ти вмієш розважати, спостерігати й пізнавати..."
"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)
Сторінки