Почнімо з євангельського оповідання про подію, яка відбулася в першій половині дня у понеділок 19 березня 31 року:  

Були ж вони в дорозі, простуючи в Єрусалим. Ісус ішов перед ними, і чудувались вони, ідучи за Ним. І коли наближались до Єрусалима, Ісус узяв набік дванадцятьох і дорогою сказав їм, що має з Ним статися: «Оце ми піднімаємось до Єрусалима, і Син людський буде виданий первосвященикам і фарисеям, і засудять Його на смерть. І видадуть Його грішникам, і насміхатимуться з Нього, і зневажатимуть Його, і плюватимуть на Нього, і катуватимуть, і, бичувавши, уб’ють Його, та третього дня Він воскресне».

Тут Яків та Іван, сини Заведея, підходять до Нього разом зі своєю матір’ю, яка вклонилась, щоб Його щось просити. Він сказав їй: «Чого бажаєш?»

Та Йому відповіла: «Скажи, щоб оці два сини мої сіли у Твоїй славі один праворуч, другий ліворуч Тебе».

Ісус сказав їм: «Не знаєте, чого просите: чи можете пити чашу, яку Я маю пити?»

Вони Йому відповіли: «Можемо».

Ісус сказав їм: «Чашу, яку Я п’ю, питимете».

Нагадаємо, що матір’ю апостолів Івана і Якова була Соломія – рідна сестра Діви Марії, матері Ісуса. Батько братів-апостолів мав поширене серед українців прізвище Заведей, що означає «заводій, заводіяка, заспівувач, зачинатель, ініціатор». Отже, Іван і Яків Заведеї були двоюрідними братами Ісуса.

З погляду варнової приналежності апостоли Іван і Яків належали до варни брахманів, апостол Петро – до варни кшатріїв, а його брат Андрій – до варни господарів. Докладніше про це у статті: Демоси Ісуса Хреста: брахмани, кшатрії, господарі

Іван і Яків Заведеї володіти магічними здібностями, наприклад, могли керувати «небесним вогнем». Тому Ісус дав їм прізвисько «Воанергес», що значить «Сини блискавки».

У описаному вище євангельському оповіданні брати Заведеї висловили бажання пройти разом з Ісусом через смерть і воскресіння («прославлення»). Вони не зовсім розуміли, про що йдеться, тому Ісус їм так і сказав: «Не знаєте, чого просите: чи можете пити чашу, яку Я маю пити?»

Запитання було риторичним і означало відповідь «не можете», тому що брати не мали внутрішньої сили для воскресіння. Проте брати рішуче відповіли: «Можемо!»

Як відомо, вираз «пити чашу» означає «виконати призначене долею», а «пити з однієї чаші» означає нерозривно поєднати свої долі, стати побратимами. Тому обряд побратимства здійснювався шляхом пиття з однієї чаші (давній скіфський і козацький звичай).

Ісус добре розумів силу любові і самовідданості його двоюрідних братів. І хоча вони не були готові до воскресіння, Ісус бачив їхній потенціал боголюдської реалізації, який мав розкритися пізніше.

Цим потенціалом володіють всі, що йдуть за Ісусом: «Істинно кажу вам: ви, що пішли за мною, в палінгенезії стократно одержите і життя вічне успадкуєте» (Мт 19.28–29). Йдеться про майбутню – у наступних втіленнях – спроможність до воскресіння і перетворення на боголюдину за прикладом Ісуса Хреста: «Ті ж, що удостояться осягнути нової епохи, вмерти вже не можуть, тому що вони є синами Бога – воскресіння діти сущі» (Лк 20.34–36)».

Тому Ісус їм сказав: «Чашу, яку Я п’ю, питимете». Що означає: «Не цього разу, а в майбутньому ви також здобудете безсмертні тіла. І ми питимемо з однієї чаші».

Отже, Ісус пообіцяв братам Заведеям, що вони пройдуть його шляхом (вип’ють чашу) і також воскреснуть – «сядуть у Його славі праворуч і ліворуч». У Євангелії слово «прославитися» вживається як синонім слову «воскреснути»: «Прийшла година, щоб прославився Син людський» (Іван 12.23). Тому воскресле тіло Ісуса ще називають прославленим тілом.

Ісусову обіцянку про славне майбутнє Синів блискавки увіковічив Леонардо да Вінчі у своїй славетній картині «Таємна вечеря» (1495–1497). У центрі картини сидить Ісус, праворуч від Нього (на найпочеснішому місці) – Іван Заведей, а ліворуч – Яків Заведей.

Після того, як Ісус відіслав з приміщення Іуду (єдиного не-арійця), усі апостоли випили з однієї чаші свіжий виноградний сік – «плід виноградної лози», «добре вино».  

Леонардо да Вінчі по-науковому підходив до своїх творів, тому перед написанням картини провів ретельне дослідження. У XIX столітті були знайдені записники Леонардо да Вінчі з іменами апостолів. Згідно з ними, апостоли розташовуються так (зліва направо): Варфоломій, Яків Менший (троюрідний брат Ісуса), Андрій, Юда Іскаріот, Петро (позаду Іуди), Іван Заведей. Від Ісуса ліворуч: Тома (позаду Якова), Яків Заведей (старший), Пилип, Матвій, Тадей, Симон із Кани Галілейської.

Image

Згідно з Євангелієм, мовою дитинства, «хатньою» і сакральною мовою Ісуса була давньоукраїнська мова, яку й досі розуміють українці карпатського регіону. Згідно зі звичаєм карпатських мольфарів, Ісус почав служіння після досягнення 30 років (див.: Знайди хоч один доказ, що Ісус не був українцем). Його двоюрідні брати мали українське прізвище Заведей. Згідно з Євангелієм, вони були найвидатнішими апостолами. Ісус пообіцяв їм, що в майбутньому вони «питимуть Його чашу» – воскреснуть, прославляться, сядуть праворуч і ліворуч Ісуса Хреста в Його славі. Цю ідею Леонардо да Вінчі доніс до нащадків у «Таємній Вечері».

Ця картина несе багато різних послань. Одне з них – про особливу роль українців у справі переходу до нової епохи. Їхня місія – стати Синами блискавки, заводіями-заспівувачами нової епохи, дітьми воскресіння.

«Істинно кажу вам: ви, що пішли за мною, в палінгенезії стократно одержите і життя вічне успадкуєте» (Мт 19.28–29).

«Ті ж, що удостояться осягнути нової епохи, вмерти вже не можуть, тому що вони є синами Бога – воскресіння діти сущі» (Лк 20.34–36)».   

Заведей – це типове українське прізвище; наприклад, у телефонній базі міста Києва знаходимо багато людей з прізвищами Заведій, Заведія, Заводій, Заведенко, Заводян, Заводюк тощо.
Українське слово «заведій-заводій» означає ініціативну людину, яка веде за собою, активізує, «заводить», вигадує різні витівки («заводіяка», «задерій»), а також зачинає-заводить пісню — «заспівувач».
Родина Заведеїв була явно не бідною: їм належало риболовецьке судно, на якому, окрім батька з двома синами, ще працювали наймані робітники (Марко 1.19–20). Наявність судна з командою моряків говорить про те, що Заведеї були заможними господарями. Можна сказати, куркулями.

Продовження: Той, хто ходив по воді (про святого апостола Петра)   

Гурт Wardruna (Норвегія) - Algir (Альгіз - руна святості)