Отож, наводимо неправильну і правильну форми таких слів:
більше ніж досить – цілком;
в дитинстві – змалку;
в кожному разі – як-не-як;
в минулому році – торік;
в найближчий час – незабаром;
в один і той же час – одночасно, водночас;
в останній раз – востаннє;
в самий раз – якраз;
до таких пір – доки;
зі всіх сторін – звідусіль;
з тих пір – відтепер, відтоді;
миттєво – миттю, вмить;
на швидку руку – нашвидкуруч;
неодноразово – не раз;
щоденно – щодень;
щогодинно – щогодини;
щорічно – щорік;
тільки-но, тільки-що – щойно;
тим не менше – а втім, проте, однак.
Вилучаємо кальки з української мови, творимо мову Сенсар, лаконічну й питомо українську.
Тут я пробував емоції передати...
?!А якщо хто й чув?! То що?! Той мусить скакати?!
"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)
Comments
!Дякую, пануню Оксано за невтомне навчання нас!
Поясните?...
Прислівник "незабаром" - Якось І.В.Каганець в одній із своїх відеоконференцій згадував це слово, як недоречність, розмитість мовного сенсу. "Незабаром" - це ніби заперечення, що щось знаходиться НЕ за БАРОМ. )))
"неодноразово – не раз" - ?може "щораз"?
А ще маю такі думки про слова із НЕ:
Бувають випадки, коли краще казати "не жити", ніж "не вмирати".
Сенс ніби той же, звичайно, але акцент-наголос різний.
Десь читав, що заперечення (НЕ) підсвідомість пропускає, натомість наша увага фіксується (підсвідомо) на останньому слові - воно ж і є ключовим у виразі. А слово, відомо, сила!
Отже, якщо казати "не вмирати", правильно, ніби заперечуєш факт смерті, але виходить що отримуємо акцент підсвідомості на слові "вмирати".
Зовсім навпаки, коли кажемо "не жити". Відчуваєте різницю? Правильно - акцент, на рівні підсвідомості, на слові "жити"!!!
Що скажете про подібні пари, пані Оксано?
Або, ось свіжий приклад із НЕ: "Хто не чув легенди про катівні у підвалах Київради - той, мабуть не скаче."
А хто чув?! Той скаче?!
(?)Мабуть, все таки, ось так слід говорити: "Хто чув легенди про катівні у підвалах Київради - той, мабуть, не скаче."
"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)
Дякую, Оксанко, за науку!
Дякую Вам, пане Арсене, за нагадування про “незабаром” - збираю матеріал для цієї теми.
Згідна щодо не вмирати — не жити.
Логічне зауваження: “Хто чув...”!
Творімо разом мову Сенсар!
Тут я пробував емоції передати...
?!А якщо хто й чув?! То що?! Той мусить скакати?!
"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)
За милозвучне спрощення мови - я тільки "ЗА"!!! Дякую, Оксано!
Творимо разом Вільну Українську Державу Гартленд !
Як спраглому ковток живої води, Оксано.
Все починається з Любові.