Image

1. "Изымать" - українською - "вилучати".
Якщо слово "вилучати" - українське, то "получати" - також українське,
а не тільки "отримувати". Лучити означає єднати, злука - з’єднання.
Тому, не тільки "вийшло", але й "получилося" - цілком по нашому. Тобто щось робили і вдалося з’єднати частини, по-лучило-ся.

2. Много - українське слово, бо є від нього похідні "множина", "множинний", "множити", а не тільки "багато". Іван Франко, "Страшний суд": "...В моїм небі місця много, Всяких треба тут професій..." Також: "На многії і благії літа!", "многая літа!"

3. Будоражити - українське слово, від будити-збуджувати і разити-вражати. Збудоражений, збудораження, будораження. Збуджено-вражений.

4. "Стремиться" - стремитися, стреміти. Слово "прагнути" - відображає бажання, пасивність. А стремитися - відображає спрямованість, вектор, і активність. Устремління - українське слово.

5. Одежа. Якщо є слово одежина, то і одежа - українське слово, а не лише одяг.

6. Підгузник. Можна подумати це від російського подгузник. Але звідки слово? Підгузник - те що кладуть під гузицю, а гузиця і сьогодні в західноукраїнських селах означає - задниця, дупа. Там де найнижча чакра.

7. Потолок. Стеля - від стелити. Стелю стелили. Потолок від толока, толочити. Мабуть глину, що утеплює стелю в одноповерховій хаті(як в моїй) толочили ногами, а тоді нею утеплювали стелю зі сторони стриху(стріхи, горища).

8. Внутрі. Переважно кажуть "всередині". Якщо є слово нутро, внутрішній, то і "в нутрі" та "внутрі" - цілком по українськи.

9. Пойнятний. Є  "ймовірно", "неймовірно" - від йняти віру. Ймити, йняти - то ж і по-йняти, пойнятний - зрозумілий, пойняв - зрозумів.