Для отримання задоволення від якоїсь діяльності її варто ігрофікувати

Для початку – приклад.

Всесвітньо відома компанія Nike Plus робить туфлі і кросівки для бігу. Їм хочеться, щоб люди більше бігали (і відповідно більше купляли їхнього товару). Nike Plus розробив пристрій, що фіксується під п’ятою в туфлі, і цей пристрій відстежує кожний крок, який ви робите. Цей пристрій знає, як далеко і як швидко ви пробігли – він має бездротовий зв'язок з вашим смартфоном або комп’ютером, який збирає і обробляє дані.

Отже Nike зробив ваш біг подібним до гри. Ви знатимете ваші дані і можете порівнювати результати. Найцікавіше, що ви можете встановлювати собі цілі і задачі, при досягненні яких отримуєте медалі чи трофеї. І це вже виглядає, як справжня гра. Nike також розробив різні інші «примочки», які дозволяють змагатися з друзями або отримувати від них заохочення. Це дає відчуття включення у гру.

А тепер повернімося до визначення ігрофікації. Ігрофікація – це використання елементів гри та технік створення ігор у неігрових контекстах.

Які ми знаємо ігрові елементи? Це – бали, значки, різного роду нагороди, різні за складністю ігрові рівні, колекціювання чогось, аватарки, квести, графіки і панелі, що показують, на якому ви рівні і скільки вам залишилося до перемоги або досягнення цілі.  

Бали – найпростіший і найпоширеніший ігровий елемент. Вони накопичуються на вашому рахунку, коли ви акумулюєте щось у грі. В іграх вам може знадобитися виконати якийсь квест, щоб знайти свою місію або дізнатися наступну ціль. І коли ви виконаєте цю місію, отримаєте нагороду. Аватарки показують вашого героя або ваш характер, графіки демонструють ваші успіхи, а також успіхи ваших супротивників.

Але гра – це не тільки елементи або нагромадження елементів, які «склеїли» докупи в якийсь випадковий спосіб. Ігри – це така річ, яка розробляється вдумливо, системно і артистично, узгоджуючи всі дедалі з метою, щоб гравець отримав задоволення.  І те, що роблять розробники ігор, – не просто чиста інженерія. Так, там багато інженерії, алгоритмів, задіяні багато технологій і програм, але не тільки це. У розробці гри має місце художня та емпірична складова, які дозволяють розглядати проблему певним чином. Йдеться переважно про відео ігри. Техніки створення відео ігор можуть застосовуватися поза ігровими межами.  Кожна техніка має свій спосіб «мислення». Це не тільки набір якихось технік, а й спосіб досягнення виклику для гравця, постановка проблеми, яку б гравець мав розв’язати.

У грі присутнє таке поняття, як розвага і задоволення, – ви граєте, щоб отримати задоволення. Але коли ви граєте, скажімо, тому, що це стосується вашого бізнесу, тому що це потрібно для виконання задач вашої компанії? Або ви граєте, скажімо, аби щось вивчити, що необхідно для вашої роботи? Або ви граєте, щоб отримати якусь роботу – берете участь у конкурсі на заміщення вакантної посади або берете участь у якомусь тендері для отримання замовлення? Це вже не гра, це той самий неігровий контекст, про який йдеться у визначення ігрофікації.

Те, що ви робите, може все ще залишатися подібним до гри, але мета, її досягнення, досвід і прагнення його отримати, знаходяться поза межами гри. Отже неігровий контекст – це коли ваша ціль знаходиться поза межами гри. Тобто ігрофікація – це коли обставини мають якісь комбінації ігрових елементів та ігрового дизайну, що використовуються не для гри, а з іншою метою.

Але ігрофікація – це не така вже й проста річ, не така очевидна, як може видатися на перший погляд. Не досить одних тільки  балів чи викликів, щоб спонукають людей щось робити або щось купляти. Впроваджуючи ігрофікацію, треба робити це етично, у такий спосіб, який би «вписувався» у ваші основні і довгострокові цілі та задачі. Тобто це таке, що не можна вичитати, як кулінарний рецепт у кулінарній книзі. Ігрові елементи і техніки потрібно розуміти в широкому контексті і знання з інших сфер і галузей буде тільки в користь.