Як виграти війну: 16 запитань і відповідей

1. В чому першопричина актуальної кризи в Україні? 

Першопричина глобальна: розпад існуючої цивілізаційної формації і формування нового світоустрою, в якому Україна має посісти притаманне їй місце планетарного Центру. Для цього вона має бути цілком вільною, незалежною і самодостатньою. Зараз відбувається процес звільнення України – її рух у Простір волі. Будь-яке просування до цієї мети автоматично веде до миру, натомість будь-яке відхилення неминуче спричиняє конфлікти.  

2. Які внутрішні і зовнішні чинники ведуть Україну до конфліктів? 

Внутрішній – прагнення паразитичної владної верхівки змінити господаря, адже без зовнішньої підтримки паразитування неможливе. Щойно відірвавшись від Сходу, уряд Турчинова-Яценюка різко рвонув на Захід. Задля збереження свого панування паразитична верхівка згідна на територіальні втрати, Крим – тільки початок.    

Зовнішній чинник – спроби Москви повернути Україну в новий Радянський Союз та спроби Заходу втягнути Україну в Європейський Союз і, як логічне продовження, в НАТО. Будь-яке смикання України між Сходом і Заходом завжди вело і далі вестиме до дестабілізації, бо природним місцем для України є центр. 

3. Чому Москва почала війну проти України? 

Це ще не війна, а жорсткий тиск, передусім психологічний. Його головна мета – зупинити втягування України в західну військову організацію. Скажімо, якщо на півночі української території буде розміщена ракетна база НАТО, то Москву не захистить жоден протиракетний щит. Це крах московського панування. Тому дії Москви вимушені й цілком раціональні. Лавров неодноразово засвідчив принципову вимогу: позаблоковий статус України та його конституційне підтвердження. 

4. А ще Москва хоче федералізму і державної російської мови... 

Як кажуть, «хотіти не шкідливо». Це класичний прийом будь-якої торгівлі: щоб вирішити одне справді важливе питання, до нього треба причепити ще два невирішувані. Федералізм і російська мова – це те, від чого Москва спокійно відмовиться і представить світу як грандіозну поступку чи навіть  саможертовність заради «братнього народу». А принципове питання одне – відсутність ракет.    

5.  Але ж Яценюк заявив, що питання про входження України в НАТО не розглядається? 

Сьогодні не розглядається, а завтра може розглядатися. Ми живемо у світі, де вірять не словам, а діям. Такими діями мають бути: 1) суверенна українська влада, що твердо стоїть на позиціях постійного нейтралітету, 2) народ, який підтримує цю позицію, 3) закріплене в Конституції України положення про нейтральний статус, 4) його визнання Радою безпеки або Генеральною асамблеєю ООН. Нейтральна Україна для Сходу і Заходу є компромісом, а для нас – великим виграшем.     

6. Кажуть, що тільки НАТО захистить Україну, хіба не так? 

Не так. Це облудна і деструктивна міфологема. По-перше, в цей військовий блок не приймають держав, що мають серйозні конфлікти з сусідами.

По-друге, зовнішня військова підтримка України визначається не папірцями з якимись угодами, а рішучими діями самої України на власний захист. Підтримують тільки тих, хто бореться. Якщо у випадку масштабної гарячої війни Україна опиратиметься, то їй обов’язково допоможуть зброєю, технікою, грошима, інструкторами, розвідкою, громадською думкою.  

По-третє, надія на зовнішню підтримку підриває мотивацію українців до самостійного опору: який сенс напружуватися, якщо за тебе все зроблять інші.

7. То хто захистить Україну? 

Тільки сама Україна. Нейтральний статус держави передбачає, що вона завжди готова миттєво вчинити рішучий опір будь-якому агресору і гарантовано забезпечує захист власними силами. Це означає, що нейтральна Україна має бути озброєною до зубів. Окрім професійної армії обов’язково має бути масова народна самооборона за прикладом Швейцарії.  

8. А де брати зброю? 

Перевагою озброєного нейтралітету є орієнтація держави на розробку і виготовлення власної зброї. В Україні вже зараз достатньо зброї – була б тільки воля її застосувати. На підході нові революційні розробки легкої стрілецької зброї, портативних ракетних установок, зенітних комплексів, безпілотників, гвинтокрилів, танків, засобів навігації, амуніції, програмного забезпечення.

Завдяки російській загрозі Міністерство оборони України почало співпрацю з українськими винахідниками. Це відкриває простір для спалаху народної творчості. Натомість входження в НАТО означає залежність від іноземної зброї і обмеження власного технологічного розвитку чужими стандартами. 

9. Тоді чому досі не створена Народна Самооборона, адже є і зброя, і бажаючі воювати, і вчителі з досвідчених офіцерів? 

Тому що українського народу влада боїться більше, ніж російських окупантів. Паразитичній владі потрібні раби, натомість озброєний і організований народ не дозволить себе визискувати. 

10. Чи потягне Україна тягар оборони власними силами? Нейтралітет – дороге задоволення. 

З одного боку, є переконливий приклад нейтральної Швейцарії, яка, захищаючись власною зброєю, має найвищу в Європі якість життя, реальне народовладдя і розвинене місцеве самоврядування.

З другого боку, озброєння власними силами стимулюватиме розвиток високих технологій, зокрема, високоточної зброї, електроніки, засобів навігації, програмного забезпечення, власного інтернету. Найбільшого розвитку на цьому ґрунті отримають такі центри освіти і високих технологій як Харків, Одеса, Дніпропетровськ, Київ, Львів.  

11. Тоді в чому сенс російського тиску на Україну? 

По-суті, Путін встановив планку, до якої має піднятися Україна. Парадоксально, але більшість позитивних процесів в Україні зараз відбуваються завдяки російській загрозі. Відновлюється армія, зростає інтерес до технічних спеціальностей і винахідництва, народ консолідується і самоорганізується, піднімається статус чоловіка-захисника і жінки-матері, множаться громадські ініціативи, висвітлюються корупційні схеми, всупереч владі просувається ідея люстрації, на посади починають призначати не хабарників і пристосуванців, а тих, що вміють робити свою справу.  Характерно, що тепер у транспорті почали значно частіше поступатися жінкам і старшим.

Народ відкидає все зайве і концентрується на головному, справжньому, життєво важливому. Почали згадувати про реінкарнацію, правильну символіку і метафізику. Відбувається випробування людських якостей і висування нагору нових лідерів, людей компетентних і шляхетних. Україна рухається до аристократичного устрою (влади кращих), який замінить нинішню охлократію (владу гірших).  

12. І доки це все триватиме? 

Російський тиск з нахабною брехнею, провокаціями, диверсіями, перестрілками, убитими і пораненими стимулюватиме Україну доти, доки вона  стане самодостатньою, суверенною, вільною, озброєною до зубів нейтральною державою. Після цього Росія заспокоїться, бо поважає тільки силу. Саме тоді ми з нею гарно поговоримо про Крим, звісно, якщо до цього часу Росія не розвалиться.

Сила – це чинник миру. Нападають тільки на слабких, беззахисність провокує агресію. Будь-яка нерішучість щодо запровадження в Україні Швейцарської моделі (нейтралітет, самооборона, самоврядування) веде до ескалації конфлікту, руйнувань, нових убитих і поранених з обох сторін.

13. В чому сенс російської анексії Криму?

Захопивши дотаційний Крим, Москва показала гнилість існуючої української влади і надала Україні потужний стимул для реваншу, натомість місцеве проросійське населення отримало можливість позбутися ілюзій щодо «російського раю».

Репресії окупантів проти кримських татар і дружня допомога з боку українців швидко розчиняють взаємні образи і звинувачення. Кримські татари з історичних ворогів перетворюються на своїх, рідних, в перспективі – на український субетнос кримського походження.

Подібним чином також знімаються історичні суперечності українців з поляками та євреями, які підтримали наш суверенітет. У першу чергу це стосується молодого покоління, якого цікавить не проблемне минуле, а спільне майбутнє.  З другого боку, зруйновано міф про «братній російський народ»: тепер всім очевидно, що насправді це віковічний ворог. Відтепер ми ніколи не будемо братами. 

14. Що буде з російською мовою в Україні?

Московська агресія з наголосом на інформаційну війну підірвала довіру до російської мови: відтепер вона сприймається як «мова ворога» і «мова брехні». Про це українцям постійно нагадуватиме тимчасово окупований Крим. Пам’ятаєте відомий жарт? «Я русскій би виучіл только за то, що треба допитувать плєнних».  У нинішніх умовах застосування російської мови українцями – це допомога ворожій розвідці.  

Натомість українська мова вже перетворилася на засіб ідентифікації своїх і чужих. Тому там, де важлива довіра, зокрема в політиці, громадській діяльності та державному управлінні дедалі ширше використовуватиметься українська мова.    

15. Чи є політична сила, спроможна реалізувати ідею озброєного нейтралітету України і привести нас до миру?

Вона тільки зароджується. Це має бути сила: 1) народна, громадська, народжена Майданом, 2) антиолігархічна і антикорупційна, 3) україноцентрична. Нині в цьому напрямку висловилися, хоча й доволі обережно, тільки Ольга Богомолець і Дмитро Ярош. Якщо ж вони виразно, без недомовок і загравання з натовпом сформулюють свою позицію щодо озброєного нейтралітету за Швейцарською моделлю, то навколо них, скоріше усього, і сформується «партія миру» – на відміну від нинішньої компрадорської «партії війни» БЮТ.     

До речі, між Богомолець і Ярошем можлива цікава співпраця, адже найкращим варіантом організації влади є тандем «голуба» і «яструба».  Це корисно для ведення внутрішніх і зовнішніх переговорів, а також з погляду особистої безпеки: противник не зацікавлений усувати першу особу – «голуба», адже тоді доведеться мати справи з його правонаступником – «яструбом».  

16. А як тоді бути з омріяною євроінтеграцією? 

Треба нарешті визнати, що прагнення народу до відродження Європи в Україні було маніпулятивно підмінене входженням до Євросоюзу (що, до речі, автоматично означає втрату державної незалежності). Проте ЄС – це скоріше антиєвропа: нівелювання етнічних культур, панування євробюрократії, «політкоректні» утиски свободи слова, проблеми з мігрантами, економічний застій.

У теперішньому світі європейські цінності найкраще реалізовані Швейцарією (лат. Confoederatio Helvetica – Конфедерація Гельветіка). Для неї властиві: реальна незалежність, найрозвиненіше у світі самоврядування, висока здатність до самозахисту,  найнадійніша валюта, розвинена економіка, високий рівень життя (третє місце в Європі за рівнем ВВП на душу населення), висока репутація у світі. Швейцарію вважають найкращим місцем для того, щоб народитися.

Швейцарія не належить до Євросоюзу та НАТО, зате з 2004 року входить до Шенгенської угоди, тому швейцарці гармонійно поєднують політичну незалежність з можливістю вільно подорожувати більшою частиною Європи.

Врешті-решт, Швейцарська модель – це давня і органічно притаманна  Україні модель громадянського самоврядування, відома під назвою Сокупія–Скуфія–Скіфія (звідси – копне право, коли рішення ухвалюються «купно», тобто солідарно, з орієнтацією на досягнення консенсусу). Тому символом руху до Європи має бути не прапор Євросоюзу з його до болю знайомими зірками-пентаграмами, а швейцарський, він же – козацький малиновий прапор з хрестом.