Спочатку було Слово, і Слово було в Бога, і Слово було Бог.
Розглядаючи українське усне народне передання бачимо, що автора тої чи іншої пісні віднайти важко, а то й неможливо. Кожна народна пісня, кожна широкопоширена казка була кимось колись створена, а потім передавалася, ширилася і вдосконалювалася, змінювалася, уточнювалася чи губилася а потім віднаходилася з інформаційного поля Землі. Нікому в голову не приходило платити за слово, чи вимагати гроші за повторення "своїх" слів. Сьогодні ж з розвитком книготоргівлі і DVD\CD торгівлі - слово стало товаром. Тобто щось духовне, нематеріальне - стало товаром. Більш того, якщо хтось щось створив, а потім, за збігом обставин, хтось інший на іншому кінці планети, створив щось надто подібне, як наприклад подібну мелодію, то той перший подає на того другого в суд, і вимагає штраф за використання "свого". І це вже не по людськи і протиприродно, бо у Природі все тече без упину, а надто творчість, мова, слова.
Маємо проблему в тому, що багатолітню працю однієї людини, науковця, музиканта, письменника, - хтось може присвоїти собі - і славу, і гроші. Але чи переживав Ісус Хрестос, що його вчення хтось привласнить собі і буде вимагати за це встановлену ціну, і штрафувати інших за використання без дозволу кантори? Більш того, чи хвилювався Він з приводу майбутніх фальсифікацій Його вчення? Очевидно ні, бо, зрештою, не казав Він своїм учням патентувати Євангеліє.
Щодо Ісусових писань є цитата:
"Ісус же нахилився додолу й писав пальцем по землі. 7. А що вони наполягали та допитувалися в Нього, Він підвівсь і каже до них: Хто з вас без гріха, хай перший кине на неї каменем! 8. І, знову нахилившись, писав по землі. "
Нащо згадує Іван ту обставину, деталь, що Хрестос "нахилившись писав по землі"? Чому не відомо, би писав Хрестос чорнилом по папері, чи висікав напис на скелі, а згадується лише, що писав по землі? Щоб унаочнити суть писань. Як підтверджується у книжці Ігора Каганця "Пшениця без куколю" - записи тлінні, а сам зміст можливо сфальсифікувати. Слово істини треба шукати і віднайти. А хто його шукає - знаходить. Найперше - усно, через звук, безпосередньо від людей. Звук передає знання розумові найдієвіше. Потім з книжок. А насамкінець "з неба", тобто з інформаційних полів Землі та зі Вселенної (Яку Населяє Святий Дух).
Копірайт - це масонський проект, це намагання приватизувати слово, намагання приватизувати інформацію, намагання привласнити знання. Авторові вселяють страх, що його праця може піти на марне і хтось собі присвоїть належну авторові славу і гроші, тому мовляв "швидше патентуй і реєструй". А після смерті автора його родичі можуть твір продати канторі, яка встановить свою на нього ціну. І представники народу цього автора - вимушені платити міжнародній канторі відповідною валютою. І коли той автор реінкарнується, то його самого можуть оштрафувати чи посадити за незаконне копіювання, цитування, поширення, бо хто володіє канторою, той володіє і творами, і той диктує ціну, чи приховує твір взагалі (як свою власність).
Той значок копірайту доречі означає сатану. Київські масони порадили американським використати слов’янську букву С як ніби то латинська буква С. Офіційно цей значок позначає Copy right, а масони, які запровадили цей символ мали на увазі слов’янську букву С що позначає слово сатана. Смисл значка в тому що вся творчість яку видають на папері чи на дисках належить сатані. І сатана отримує дохід від торгівлі інформаційними продуктами, дозволяє чи не дозволяє ті твори видавати, встановлює ціну. А авторам та покупцям пояснюється що це в їхніх інтересах, бо якщо ти щось придумав то отримай з того максимальні гроші, а це можливо якщо підпишеш договір з канторою, яка то контролює і заробляє на твоїй творчості. Одна українська малярка навіть каже що попала в творче рабство. Підписала договір що вся її творчість належить одній канторі яка торгує картинами. І та катора в неї купує за копійки а ціни на ті картини дуже високі ставить. Яскравий приклад паразитичного копірайту.
Тому нам слід замислитися над створенням українського авторського законодавства, щоб ніхто не узурпував творчість предків і нашу, і дітей наших, а від лукавої символіки відмовитися.
Бог-Творець має право власності на Слово, а не Сатана. А люди можуть вільно переказувати Слово Творця своїми словами.
"Як у слові моїм позостанетесь, тоді й справді моїми учнями будете, і пізнаєте правду, - а правда вас вільними зробить."
Цікава ідея.
"Розглядаючи українське усне народне передання" - зворот, виділяємо комою.
Зауваги: копірайт пишемо з маленької букви, а також "постав", а не "повстав".
"широкопоширена казка" - тавтологія - поширена казка.
"а потім віднаходилася" - перед ставимо кому.
Наприклад, очевидно - вставні слова, виділяємо комами.
Більш того - ( це словосполучення є русизмом. Український відповідник - мало того -лаконічніше й природніше).
"І представники народу цього автора - вимушені платити" - не можна підмет від присудка відділяти тире - знак тут зайвий.
Творімо разом мову Сенсар!
Коментарі
Цікава ідея.
"Розглядаючи українське усне народне передання" - зворот, виділяємо комою.
Зауваги: копірайт пишемо з маленької букви, а також "постав", а не "повстав".
"широкопоширена казка" - тавтологія - поширена казка.
"а потім віднаходилася" - перед ставимо кому.
Наприклад, очевидно - вставні слова, виділяємо комами.
Більш того - ( це словосполучення є русизмом. Український відповідник - мало того -лаконічніше й природніше).
"І представники народу цього автора - вимушені платити" - не можна підмет від присудка відділяти тире - знак тут зайвий.
Творімо разом мову Сенсар!
Йдеться про повстання нечистої сили проти Слова і його вільного поширення. Копірайт як антитезовий проект, тому з великої.
Пропоную писати з маленької букви слова, пов'язані з нечистою силою, щоб зайвий раз не возвеличувати ці поняття. Недарма сказано, що справжній українець пише "Сало" з великої букви, а "москва" - з маленької :-)).
Так. Витоки кризи сучасного людства не тільки у хуцпі, але і в тому, що гроші стали еквівалентом всього. Тобто не тільки матеріальних, але і духовних, культурних цінностей.