Вікно Овертона: технологія знищення, або Як легалізувати що завгодно

Джозеф П. Овертон (Joseph Overton), американський електроінженер і юрист, сформулював модель зміни уявлення проблеми в громадській думці, посмертно названу Вікном Овертона. Джозеф Овертон описав, як абсолютно чужі суспільству ідеї можуть бути підняті з помийного баку громадського презирства, відмиті, причепурені і, зрештою, законодавчо закріплені.

Згідно з "Вікном Овертона", для кожної ідеї або проблеми в суспільстві існує т. зв. "вікно можливостей". У межах цього вікна ідеї можуть або не можуть широко обговорювати, відкрито підтримувати, пропагувати, намагатися закріпити законодавчо. Вікно рухають, змінюючи тим самим амплітуду можливостей, від стадії «немислиме», тобто абсолютно вороже суспільній моралі, повністю огидне, до стадії «актуальна політика», тобто вже обговорене широким загалом, прийняте масовою свідомістю і закріплене в законах.

Це не промивання мізків як таке, це технології більш тонкі. Ефективними їх робить послідовне, системне застосування і непомітність для суспільства - жертви самого факту впливу.

Нижче на прикладі буде розібрано, як крок за кроком суспільство починає спершу обговорювати щось неприйнятне, потім вважати це доречним, а зрештою примириться з новим законом, який закріплює і захищає колись немислиме для суспільства. 

Візьмемо для прикладу щось абсолютно неймовірне. Припустимо, канібалізм, тобто ідею легалізувати право громадян на поїдання один одного. Досить жорсткий приклад?

Але усім очевидно, що прямо зараз ( 2014 р. ) нема можливості розгорнути пропаганду канібалізму - суспільство стане дибки і упреться рогом. Така ситуація означає, що проблема легалізації канібалізму знаходиться на нульовій стадії вікна можливостей. Ця стадія, відповідно до теорії Овертона, називається «Немислиме». Змоделюємо тепер, як це немислиме буде реалізовано на практиці, пройшовши усі стадії вікна можливостей.

Технологія

Ще раз повторимо, - Овертон описав технологію, яка дозволяє легалізувати абсолютно будь-яку ідею. Зверніть увагу! Це не концепція, а працююча технологія, тобто послідовність дій, виконання якої незмінно призводить до бажаного результату. Як зброя для знищення людських спільнот така технологія може бути ефективніша термоядерного заряду.

Як це сміливо!

Тема канібалізму поки ще огидна і абсолютно не прийнятна в суспільстві. Міркувати на цю тему небажано ні в пресі, ні, тим більше, в пристойній компанії. Поки це немислиме, абсурдне, заборонене і засуджуване явище. Відповідно, перший рух Вікна Овертона - перевести тему канібалізму з області немислимого в область радикального.

У нас же є свобода слова. Ну, так чому б не поговорити про канібалізм ?

Вченим взагалі належить говорити про все-підряд - для вчених нема заборонених тем, вони повинні усе вивчати. А раз така справа, то зберемо етнологічний симпозіум на тему тему «Екзотичні обряди племен Полінезії». Обговоримо на ньому історію предмету, введемо її в науковий обіг і отримаємо факт авторитетного висловлювання про канібалізм.

Бачите, про людоїдство, виявляється, можна предметно поговорити і залишитися в межах наукової респектабельності.

Вікно Овертона вже рушило. Тобто вже позначений перегляд позицій. Тим самим забезпечений перехід від непримиренно негативного ставлення суспільства до більш позитивного. В певних межах.

Одночасно з навколонаукових дискусіях неодмінно має з'явитися яке-небудь «Суспільство радикальних канібалів». І нехай воно буде представлене лише в інтернеті - радикальних канібалів неодмінно помітять і процитують у всіх потрібних ЗМІ.

По-перше, це ще один факт висловлювання. А по-друге, епатуючі відморозки потрібні для створення образу радикального залякувача. Це будуть «погані канібали» на противагу іншому залякувачу - «фашистам, що закликають спалювати на вогнищах НЕ ТАКИХ, як вони». Але про залякуючі образи трохи нижче. Для початку достатньо публікувати розповіді про те, що думають про поїдання людського м'яса британські вчені і які-небудь радикальні відморозки.

Результат першого руху Вікна Овертона: неприйнятна тема введена в обіг, табу десакралізовано, сталося руйнування однозначності проблеми - створені «градації сірого».

А чому б і ні?

Наступним кроком Вікно рухається далі і переводить тему канібалізму з радикальної області в область можливого. На цій стадії продовжуємо цитувати «учених ». Адже не можна ж відвертатися від знання? Про канібалізм. Кожний, хто відмовиться це обговорювати, повинен бути затаврований як ханжа і лицемір.

Засуджуючи святенництво, обов'язково потрібно придумати канібалізму елегантну назву. Щоб не сміли всякі фашисти навішувати на інакомислячих ярлики. Увага! Створення евфемізму - це дуже важливий момент. Для легалізації немислимої ідеї необхідно підмінити її справжню назву.

Нема більше канібалізму.

Тепер це називається, наприклад, антропофагія. Але й цей термін зовсім скоро замінять ще раз, визнавши і це визначення образливим. 

Мета вигадування нових назв - відвести суть проблеми від її позначення, відірвати форму слова від його змісту, позбавити своїх ідеологічних супротивників мови. Канібалізм перетворюється на антропофагію, а потім в антропофілію, подібно до того, як злочинець змінює прізвища та паспорти. 

Паралельно з грою в імена відбувається створення опорного прецеденту - історичного, міфологічного, актуального або просто відмінного від суспільної моралі, але головне - легітимізованого. Він буде знайдений або вигаданий як «доказ» того, що антропофілія може бути в принципі узаконена. 

«Пам'ятаєте легенду про самовіддану матір, яка напоїла своєю кров'ю помираючих від спраги дітей?»

«А історії античних богів, які взагалі їли всіх підряд - у римлян це було побутовою буденністю!»

«Ну, а у більш близьких нам християн, тим більше, з антропофілією усе в повному порядку! Вони досі ритуально п'ють кров і їдять плоть свого Бога. Ви ж не звинувачуєте у чомусь християнську церкву? Та хто ви такі, чорт вас забирай? Ідіть геть зі своїм моралізмом!» 

Головне завдання вакханалії цього етапу - хоча б частково відвести поїдання людей з-під кримінального переслідування. Хоч раз, хоч в якийсь історичний момент, який стане переламним у цій грі.

Так і треба

Після того, як представлений прецедент легітимізується, з'являється можливість рухати Вікно Овертона з території можливого до області раціонального. Це третій етап. На ньому завершується дроблення єдиної проблеми.

«Бажання їсти людей закладено генетично, це в природі людини»
«Іноді з'їсти людину необхідно, існують непереборні обставини»
«Є люди, які прагнуть, щоб їх з'їли»
«Антропофілів спровокували!»
«Заборонений плід завжди солодкий»
«Вільна людина має право вирішувати, що їй робити»
«Не приховуйте інформацію і хай кожен зрозуміє, хто він - антропофіл або антропофоб»
«А чи є в антропофілії шкода? Неминучість шкоди не доведена».

У суспільній свідомості штучно створюється «поле бою» за проблему. На крайніх флангах розміщують лякалки - спеціальним чином з'явилися радикальні прихильники і радикальні суперники людоїдства. 

Реальних супротивників - тобто нормальних людей, які не бажають залишатися байдужими до проблеми розтабуювання людоїдства - намагаються упакувати разом з лякалками і записати до радикальних ненависників. Роль цих лякалок - активно створювати образ божевільних психопатів - агресивних, фашиствуючих ненависників антропофіліі, що закликають палити заживо людожерів, жидів, комуністів і негрів. Присутність у ЗМІ забезпечують усім перерахованим, окрім реальних і притомних супротивників легалізації зла. 

При такому розкладі самі т. зв. антропофіли залишаються хіба що посередині між екстремістами-лякалками, на «території розуму», звідки з усім пафосом «розсудливості і людяності» засуджують «фашистів усіх мастей». 

«Вчені» і журналісти на цьому етапі доводять, що людство впродовж усієї своєї історії час від часу поїдає одне одного, і це нормально. Тепер тему антропофіліі можна переводити з області раціонального до категорії популярного. Вікно Овертона рухається далі.

У позитивному сенсі 

Для популяризації теми канібалізму необхідно підтримати її поп-контентом, порівнюючи з історичними та міфологічними особистостями, а по можливості і з сучасними медіаперсонами. Антропофілія масово проникає до новин і токшоу. Людей їдять у кіно широкого прокату, у текстах пісень і відеокліпах.

Один із прийомів популяризації називається «Озирніться довкола!» 
«Хіба ви не знали, що один відомий композитор - того ?.. антропофіл»
«А один усім відомий польський сценарист - усе життя був антропофілом, його навіть переслідували»
«А скільки їх до психушки сіло! Скільки мільйонів вислали, позбавили громадянства! .. До речі, як вам новий кліп Леді Гага «Eat me, baby»?

На цьому етапі розроблювану тему виводять у ТОП, і вона починає автономно самовідтворюватись у масмедіа, шоу-бізнесі та політиці.

Інший ефективний прийом: суть проблеми активно заговорюють на рівні операторів інформації (журналістів, ведучих телепередач, громадських працівників  тощо), відсікаючи від дискусії фахівців. Потім, у момент, коли вже всім стане нудно і обговорення проблеми зайшло в глухий кут, приходить спеціальним чином підібраний професіонал і каже: «Панове, насправді все зовсім не так. І справа не в тому, а ось у цьому. І робити треба те і те» - і дає тим часом вельми певний напрям, тенденційність якого задана рухом «Вікна».

Для виправдання прихильників легалізації використовують олюднення злочинців через створення їм позитивного образу за допомогою не сполучених зі злочином характеристик.

«Це ж творчі люди. Ну, з'їв дружину і що?»
«Вони щиро люблять своїх жертв. Їсть, - значить любить!»
«У антропофілів підвищений IQ і в іншому вони дотримуються суворої моралі»
«Антропофіли самі жертви, їх життя змусило»
«Їх так виховали» і т.д.

Такого роду викрутаси - сіль популярних ток-шоу.

«Ми розповімо вам трагічну історію кохання! Він хотів її з'їсти! А вона лише хотіла бути з'їденою! Хто ми, щоб засуджувати їх? Може, це - любов? Хто ви такі, щоб вставати у кохання на шляху?!»

Ми тут влада

До п'ятого етапу руху Вікна Овертона переходять, коли тема розігріта до можливості перевести її з категорії популярного до сфери актуальної політики.

Розпочинається підготовка законодавчої бази. Лобістські угруповання у владі консолідуються і виходять з тіні. Публікуються соціологічні опитування, які нібито підтверджують високий відсоток прихильників легалізації канібалізму. Політики починають катати пробні кулі публічних висловлювань на тему законодавчого закріплення цієї теми. У суспільну свідомість вводять нову догму - «заборона поїдання людей заборонена».

Це фірмове блюдо лібералізму - толерантність як заборона на табу, заборона на виправлення і заборона на попередження згубних для суспільства відхилень.

Під час останнього етапу руху Вікна з категорії «популярне» в «актуальну політику» суспільство вже зламане. Найбільш здорова його частина ще якось буде чинити опір законодавчому закріпленню ще недавно немислимих речей. Але в цілому суспільство вже зламане. Воно вже погодилося зі своєю поразкою. 

Прийнято закони, змінені (зруйновані) норми людського існування, подальшими відгомонами ця тема неминуче докотиться до шкіл і дитячих садків, а значить наступне покоління виросте взагалі без шансу на виживання. Так було з легалізацією педерастії (тепер вони вимагають називати себе геями). Зараз на наших очах Європа легалізує інцест і дитячу евтаназію.

Як зламати технологію 

Описане Овертонове Вікно можливостей найлегше рухається у толерантному суспільстві. У тому суспільстві, у якого нема ідеалів, і, як наслідок, нема чіткого поділу на добро і зло. 

Ви хочете поговорити про те, що ваша мати - шльондра? Хочете надрукувати про це доповідь у журналі? Заспівати пісню? Довести зрештою, що бути курвою - це нормально і навіть необхідно? Це і є описана вище технологія. Вона спирається на вседозволеність.
Ні табу!
Нема нічого святого!
Жодних сакральних понять, обговорення яких заборонене і присікається негайно. Всього цього нема. А що є?

Є так звана "свобода слова", перетворена на свободу розлюднення, перетворення людину на відмороженого виродка. На наших очах, одне за одним, знімають обмеження, які оберігали суспільство від безодні самознищення. Тепер дорога туди відкрита.

Ти думаєш що наодинці не зможеш нічого змінити?

Ти абсолютно правий, наодинці людина не може нічого.
Але особисто ти зобов'язаний залишатися людиною. А людина здатна знайти рішення будь-якої проблеми. І що не зможе один - зроблять люди, згуртовані спільною ідеєю. Озирнись навколо.