Ми вже з’ясували, що в умовах глобальної кризи філософським фундаментом нової формації може бути екологізм. По-суті, це філософська надбудова над екологією – наукою про біосферу.
З одного боку, людина є органічною частинкою біосфери, відтак підпорядковується природним (автоматичним) законам. З другого боку, вона є втіленою божественно-духовною сутністю, носієм творчої свідомості, активним перетворювачем біосфери. Дослідженням взаємодії автоматизму і творчості, природи і суспільства займається соціальна екологія.
Незважаючи на глибоке коріння, вона є молодою наукою, тож навіть саме поняття «соціальна екологія» постійно еволюціонує. Як і в інших молодих науках, у ній ще нема єдиного визначення предмета наукового дослідження. Проте вже зрозуміло, що соціальна екологія є інтегративною наукою, яка досліджує закони розвитку системи «людина – суспільство – техносфера – природне середовище».
Соціоекологічний підхід допомагає людським спільнотам вилаштовувати гармонійні стосунки з навколишньою природою (зокрема, штучною природою – техносферою) і здійснювати з ними коеволюцію. Конкретними об’єктами соціоекології є соціоекосистеми.
Разом із цим, пізнавання природних законів дозволяє краще зрозуміти феномени людини і людських спільнот. Позитивним прикладом може бути застосування біосоціології для боротьби з наркоторгівлею (див.: Доля мурашника: загибель і воскресіння). Іншим перспективним напрямом може бути дослідження людських спільнот як аналогів біологічних видів в екосистемах, які можуть перебувати у відносинах взаємовигідного симбіозу, відкритої боротьби за існування чи прихованого паразитизму.
Перехід людства до нової цивілізації передбачає здійснення світоглядно-наукового, організаційного і технологічного проривів, вихід на вищий рівень стосунків «людина–Бог», «людина–людина», «людина–природа» і «людина–техносфера». Ідеальною формою існування людства є співдружність еконацій – геосоціальних організмів (національних соціоекосистем).
Усе це входить до предмету дослідження соціальної екології, тому ця інтегративна наука може стати науковим фундаментом сучасного цивілізаційного переходу – Переходу-IV. Його практичною реалізацією має стати заснування Вільної Української Держави і Співдружності Міжмор’я – цивілізаційного ядра нового світу.
Формуємо постіндустріальну парадигму.
Майбутнє вже настало, тому звичну нам футурологію витісняє соціальна екологія. Прийшов час реалізації.
Освячуйся! Озброюйся! Плодися!
Коментарі
Майбутнє вже настало, тому звичну нам футурологію витісняє соціальна екологія. Прийшов час реалізації.
Освячуйся! Озброюйся! Плодися!
Якщо я правильно зрозумів,то соціальна екологія відрізняється від "зеленого руху" тим,що в ній присутній елемент метафізики..
Чи не може бути творча свобода людини просто розширеним природним автоматизмом..
Чудова робота,чудова стаття..
Вірю в те, що розумію.
Екологія - це наука про автоматичні природні процеси.
Соціологія - це наука про людей, які, принаймні потенційно, є творчими особистостями, адже це втілені духовно-божественні сутності (тож без метафізики тут не обійдешся).
Соціоекологія - це наука про взаємодію творчості і автоматизму.
Творчість - це весь час щось нове. Автоматизм - це повторення того ж самого.
Тому творчість і автоматизм - це протилежні полюси на всіх рівнях буття.
Освячуйся! Озброюйся! Плодися!
Шпакiвня.
У дитинствi на великих деревах робили щось схоже...
Хай Буде!