Василь Стус: Я ОБВИНУВАЧУЮ

Неодноразово я вже звертався до офіційних інстанцій з проханням притягти до судової відповідальності осіб, які здійснюють масову розправу над представниками цілого покоління української інтелігенції. Одначе на ці заяви я або взагалі не одержував відповіді, або мені давали прокурорські відписки не по суті справи (мовляв, засуджений правильно, а тому немає підстав для перегляду справи). Ось чому я змушений звернутися до громадськості, повторивши мотиви, що спонукали мене до цього кроку.

У мене, як і в багатьох інших, заарештованих у січні 1972 року, а пізніше засуджених, зроблено обшук за провокаційним ордером.

Я заявляю: українські процеси 1972-73 років велися за аналогією зі сфабрикованими процесами 30-их років і провадилися за допомогою тієї таки єжовсько-беріївської методики.

Масштаб фальсифікації свідчить про те, що автором цього душогубного сценарію було керівництво КДБ при Раді Міністрів УРСР, тому я звинувачую його у свідомій фальсифікації з
метою приховання справжніх злочинів та прилюдної дискредитації людей, репресованих за їхні переконання.

Під час обшуку в мене було вилучене майже все написане за 15-17 років літературної роботи: вірші, критичні статті, прозові твори, переклади.

До мого звинувачення включено чимало моїх текстів, у яких ідеться про репресії 20-30-их років та пізніших років, про геноцид українських селян у 1933 році, про знищення української інтелігенції в 30-их роках, про матеріяльні нестатки, що їх зазнавали колгоспники в 30-40-их роках. Слідство і суд назвали антирадянськими мої заяви про відсутність свободи пересування для сільського населення, позбавленого пашпортів, що я назвав формою закріпачення.

Назвавши згадані тексти антирадянськими, кадебісти тим самим взяли на себе ролю безпосередніх винуватців минулого кривавого періоду та співучасників нещадної державної експлуатації народу. Ставлячи сьогодні такі твердження у провину, засекречуючи відомі факти безприкладних репресій у минулому, кадебісти доводять тим самим свій кревний зв'язок з бандою Єжова і Берії беруть на себе відповідальність за всі злочини, що їх вчинили їхні попередники минулого десятиріччя.

Я назвав КДБ паразитною, визискуючою і шкідливою організацією, на сумлінні якої мільйони и мільйони розстріляних, закатованих, заморених голодом душ.

Мені приписали за вину відсутність у моїй творчості клясового підходу, ту обставину, що я непартійний та позаспілковий літератор, що я не дотримуюсь принципу комуністичної партійности та принципів соціялістичного реалізму, що я стою на позиції абстрактного гуманізму і що в деяких моїх творах відбилася екзистеційна настроєність (проблематика). Таким чином, злочином вважається вже те, що людина має якісь інші, не комуністичні переконання. Цій людині просто заборонено існувати. Тому я називаю кадебістів злочинцями, які потоптали найелементарніші людські права. Я обвинувачую кадебістів за фізичні муки, що їх заподіюють українським політв’язням. В’язням вони методично вкорочують життя – холодом і голодом, відсутністю конечного лікування тощо. Я обвинувачую кадебістів, які тримають у психіатричних лікарнях українських політ’язнів. Я називаю КДБ при Раді Міністрів УРСР зловмисною організацією, що здійснила дикі репресії 1972-73 років у небачених за теперішнього часу для СРСР масштабах, завдала непоправної шкоди українському народові та його культурі. Я обвинувачую КДБ як організацію відверто шовіністичну й антиукраїнську тому, що вона зробила мій народ без’язиким, і безголосим. Судові процеси 1972-73 років на Україні – це суди над людською думкою, над самим процесом мислення, суди над гуманізмом, над проявами синівської любові до свого народу. Покоління молодої української інтелігенції, що його зробили поколінням політ’язнів, було виховано на ідеях гуманізму, справедливості, свободи. У цьому вся його провина, весь його злий намір. Але тільки такими синами славен народ – і нині й і у віки вічні. Я певний, що рано чи пізно КДБ будуть судити – як злочинну, відкрито ворожу народові поліційну організацію. Та не певен я, що сам доживу до цього суду. Тому прошу передати моє звернення обвинувачам цієї злочинної організації. Нехай у багатотомній справі її злочинів буде і моя сторінка свідчень-обвинувачень.

1975 рік. Василь Стус, концтабір «Дубровлаг», Мордовія.