Непрогнозований Дональд Трамп став кошмаром для непрогнозованого Путіна

Володимир Путін отримав репутацію стратегічного мислителя і активного гравця за рахунок того, що йому завжди вдавалося на один крок випереджати своїх опонентів.

Блискавична анексія Криму застала світ зненацька, і всі тоді думали: «Він ніколи на це не піде». Путін втрутився в сирійський конфлікт із Заходом, який виявився непідготовленим. Російський президент зробив це як раз вчасно для того, щоб врятувати клієнтський режим Башара аль-Асада («Клієнтом» в Стародавньому Римі був вільний громадянин, що віддався під заступництво патрона і знаходився від нього в залежності , прим. НО).

Коли Захід зробив узгоджені зусилля, спрямовані на його політичну ізоляцію, Путін направив регулярні війська на схід України і отримав для себе місце в якості «посередника» на мирних переговорах в Мінську. Путін постійно ставить безпорадних західних лідерів у невигідне становище, і саме вони змушені реагувати, а не навпаки.

Дональд Трамп, можливо, є першим президентом Сполучених Штатів, якому вдалося здивувати правлячого вже протягом 17 років російського президента і викликати у нього замішання.

Кампанія Трампа дала Путіну паузу і надію - на відміну від своїх опонентів, в ході первинних виборів і загальних виборів Трамп утримувався від різкої критики на адресу Путіна. Трамп назвав Путіна «сильним лідером» і відмовився засудити його за військову агресію і переслідування дисидентів.

Замість цього він заявив, що очікує переговорів з Путіним, а також висловив бажання встановити відносини з Росією на новій, більш сприятливій основі. Ще більше надій вселяла критика Трампа на адресу НАТО.  Трамп назвав цю організацію застарілою, а також зажадав, щоб її члени перестали жити за чужий рахунок.

Трамп відмовився виключити зняття санкцій, але замість цього невиразно сказав: «Ми займаємося цим питанням». У своїй риториці під час виборчої кампанії Трамп малював таку картину - Росія і Америка знаходяться в стані гармонії для того, щоб завдати поразки загальному ісламсько-екстремістському ворогу.

Що могло відбуватися тоді в голові Путіна? Чи думав він про те, що американський електорат має намір подарувати йому фігляра-любителя, який дасть йому саме те, що він хоче - Україна навічно в сфері російського впливу, безпорадність  НАТО, визнання Криму, а також помітну роль на Близькому Сході, тоді як Америка буде займатися своїми внутрішніми справами?

Якщо так, то Путін міг зробити висновок про те, що він повинен триматися осторонь і дати Трампу шанс. Винагорода в разі обрання Трампа при такому розкладі було б занадто значною, щоб пройти повз неї.

Ті кроки, які Путін зробив протягом року, відповідають тому, що він чекав  моменту, коли з неба посиплються пов'язані з приходом до влади Трампа несподівані подарунки, хоча з самого початку він вважав такий варіант малоймовірним. Звичайно, Клінтон мала здобути перемогу, як і передбачали опитування громадської думки.

Путін пішов на дуже великий ризик і знизив тон наративу країни «оточеної ворогами», на якому спочиває весь його режим. Кремлівські засоби масової інформації почали публікувати доброзичливі статті про Трампа і його героїчної кампанії - Давид проти Голіафа, - кампанії проти шкідливого істеблішменту.

Насправді, російський народ і його парламент тріумфували, дізнавшись про перемогу Трампа. Опитування громадської думки показували, що росіяни почали доброзичливо сприймати Америку Трампа.

Однак, через місяць після приходу Трампа до влади, Путін повинен усвідомити, що той Трамп, якого він очікував, ніколи не прийде - як в п'єсі «Чекаючи на Годо». Якщо Дональд Трамп є агентом Путіна або  пішаком в руках Росії, то російські агенти розвідки зробили дуже погану роботу. Вони допомогли обрати президента, який оголосив про масштабне збільшення видатків на оборону, відкрив вуглеводневі резерви Америки, а також призначив «яструбину» команду, яка буде займатися зовнішньою політикою.

Як зазначив Уолтер Мід (Walter Russell Mead), «Трамп, іншими словами, є кошмаром для Путіна, а також значно більшою загрозою для цілей Путіна, ніж був або хотів бути президент Обама». Якщо агенти Путіна підтримували регулярні контакти з командою Трампа (як стверджують деякі засоби масової інформації), то Путін повинен звільнити їх через їхню некомпетентність. Їх пішак перетворився на монстра.

Тепер Путін розуміє, що Трамп не піде на значні поступки, і тому російський президент перейшов до більш активних дій. Він не може дозволити собі мати суспільство, у якого склалася хороша думка про Америку.

Тому він наказав своїм засобам масової інформації припинити позитивно представляти Трампа. «Розчарування століття» в особі Трампа викликає занепокоєння з приводу власних виборів Путіна в 2018 році. Він повинен виключити можливість участі в них російської версії Трампа. Для додання деякої легітимності своєму переобранню, Путін планував включити до виборчого бюлетеня Олексія Навального.

Путін виходив з того, що у Навального немає ніяких шансів, однак після Трампа він вже не може бути настільки впевненим.

Для активізації своєї ролі подразника на Україні Путін оголосив про те, що Росія визнає паспорти двох самопроголошених народних республік на Донбасі. Таким чином Путін оголосив про кінець мирної угоди Мінськ II, яку, за його словами, він підтримував. Тепер Україна може поскаржитися Європі на те, що Путін, а не українці, є перешкодою для світу.

На міжнародному фронті, як випливає з слухань в Конгресі, путінський режим відкрито порушив укладений в 1987 році договір про ядерні ракети середньої дальності. Цей договір забороняє мати будь-які крилаті ракети наземного базування з радіусом дії від 500 кілометрів до 5500 кілометрів.

Нещодавно розміщені російські ракети загрожують американським об'єктам в Європі, а також об'єктам НАТО. Москва навряд чи пішла б на такий крок, якби вона мала намір проводити серйозні переговори з адміністрацією Трампа - і це ще одна ознака того, що Путін більше не сподівається на Трампа.

Значне збільшення витрат на оборону, в якому Трамп оголосив у своєму зверненні до обох палат Конгресу, являє собою найбільший головний біль, який Путін отримав про свого уявного «агента».

Путін вже протягом більше двох років обіцяє вивести економіку країни з кризового стану. Його статистики навіть використовували спритність рук для того, щоб зобразити відновлення промислового виробництва ще в середині 2015 року. За допомогою цього трюку Путін хоче сказати Заходу і своєму власному народу, що російська економіка повернулася на шлях розвитку.

Я сумніваюся, що російський народ буде вражений цим варіантом «помилкових новин». Уряд каже їм, що ситуація поліпшується, проте їх власне життя малює іншу картину. Реальні доходи і особисте споживання продовжують стагнувати.

У будівництві немає ніяких ознак відновлення, а пенсії відстають від темпів інфляції. Урядові витрати на охорону здоров'я і освіту продовжують скорочуватися, тоді як смертність підвищується, а людський капітал втрачається. Холодильники направляють російському народу зовсім інше послання, ніж урядові фахівці зі статистики.

І ситуація не покращиться. Консенсус-прогноз до 2023 року свідчить про те, що зростання буде значно менше 2%. Такими темпами російська економіка навряд чи відновить свій рівень виробництва, що існував до Криму  до того моменту, як 71-річний Путін завершить свій четвертий президентський термін.

І так буде лише в тому випадку, якщо Путін не затягне Росію в ще якусь іноземну авантюру, здатну завдати шкоди економіці.

На думку експертів, переобрання Трампа в 2020 році залежатиме від економіки. Чи приведуть його зміни в податковій сфері, в охороні здоров'я, в політиці щодо зниження регуляторних функцій до відновлення американської економіки і виходу на зростання в 3%?

Переобрання Володимира Путіна в 2018 році залежатиме від стану російської економіки, яка перебуває в стадії рецесії з середини 2014 року. У Путіна не буде серйозних супротивників (Навальний не зможе взяти участі, а Борис Нємцов зручним чином мертвий); учасникам антипутінських демонстрацій загрожує серйозне покарання, а кремлівські засоби масової інформації під барабанний бій поширюватимуть пропутінські послання.

Путін використовував репресії для того, щоб не жертвувати зростанням і добробутом в обмін на голоси виборців. У 2018 році його опонентами будуть літній лідер залежалої комуністичної партії Геннадій Зюганов, що не має ніяких шансів,  а також корумпований і схожий на клоуна Володимир Жириновський. З такими опонентами навіть шанси Путіна виглядають непоганими.

Російська економічна статистика свідчить про те, що Путін наближається до тієї межі, до якої він може довести російський народ. Він довів до межі вибору «гармати замість масла», і в результаті життєвий рівень людей знижується протягом трьох років.

У російського народу є межа терпіння, що було продемонстровано під час демонстрацій і акцій протесту в областях і регіонах країни, в тому числі із закликами щодо більшої незалежності від Москви

Путін тестує межі нарощування Росією озброєнь, а в цей час американський президент Дональд Трамп пропонує відновити військову міць Америки. У такому змаганні Путін і Росія будуть відставати.

За  Трампа і Путіна ми повертаємося в епоху Рейгана-Горбачова, але при менш сприятливих умовах для російської сторони.

СРСР по населенню перевершував Сполучені Штати, а його ВВП становив близько половини американського.

Чи може Путін, насправді, змагатися з країною, яка в два з половиною рази перевершує Росію за чисельністю населення і в 14 разів за ВВП? Чи може він ще більше пожертвувати життєвим рівнем своїх людей, їхнім здоров'ям і освітою? Я сумніваюся в цьому.

Перша зустріч Трампа і Путіна, можливо, скаже нам більше про те, що Путін збирається робити з серйозною проблемою, що насувається.