Творчість і совість, або Чому добро перемагає зло

Творчість

Творчість – це генерування чогось якісно нового, досі не існуючого. Протилежністю творчості є рутина – виконання якихось звичних, автоматичних дій.

Творчість – надзвичайно складний процес, доступний системам з надвисоким рівнем розвитку. Джерелом творчості людини є її божественна сутність – внутрішній бог, божественне сонце. Цей внутрішній бог активує духовну сутність людини, а вона вже далі передає творчий імпульс людській психіці.

Дух не займається рутиною, оскільки це йому не цікаво. Рутинними, автоматичними, повторюваними операціями займається душа людини – її емоційний і логічний інтелект.

Таким чином, творчі здібності людини прямо залежать від контакту душі з духом. Що розвиненіша духовна свідомість, то більші творчі можливості людини. Тварини не мають духу, тому неспроможні до творчості.

Совість

Совість (со-вість) – «спільні знання» (англ. conscience, «спільна наука»). Йдеться про знання, які душа людини отримує від своєї духовної сутності. Звідси «со-вість» – знання, спільні для духу і душі.

У порівнянні з душею, людський дух має значно більше знань, він мислить цілісно і стратегічно. Душа, маючи обмежені знання і діючи стереотипно, нерідко приймає рішення, які тактично вигідні, але стратегічно є провальними. У цих випадках вмикається голос совісті – дух застерігає від помилки або підказує стратегічно правильні рішення. Наприклад, якщо людина бажає отримати якусь перевагу шляхом обману, то совість може підказати, що в майбутньому це призведе до проблем.

Проте совість допомагає людині тільки тоді, коли в неї є зв’язок з духом. Якщо цей зв’язок слабкий, то людина може не почути голос совісті. Що вища духовна свідомість людини, то виразніший голос совісті, відповідно, надійніший доступ до вищих, духовних знань.

Спільне походження

Таким чином, творчість і совість мають ту ж саму природу – вони є проявом духу. В міру духовного розвитку одночасно зростають і творчі здібності, і совісність. Тому що розвиненіша в людині совість, то більший її творчий потенціал.

Це означає, що для розвитку творчості можна розвивати совість, а для розвитку совісті розвивати творчість. Відтак розвиток совісті – це потужний засіб формування нової раси, в якій мають домінувати творчі люди в порівнянні з нетворчими – замість сучасної пропорції 5:95 має бути 95:5.

З другого боку, оцінюючи один параметр, можна робити висновок про інший. Скажімо, у пошуку творчих людей можна використовувати тести на совість.

Расова психологія

Про те, що між совістю і творчістю є виразний зв’язок, свідчить расова психологія. Так, біла раса має не лише вищі творчі здібності, ніж монголоїдна, а й вищий розвиток совісті. Про це відверто розповідають сходознавці, фахівці з культури Китаю (зокрема, Олексій Маслов і Микола Ракитянський). Наприклад, у китайців відсутні слова, які позначають «особистість» і «Бог-Творець», відтак відсутні й відповідні уявлення. Вірування монголоїдів не передбачають наявності Творця Всесвіту і мають практичний, утилітарний характер.

Китайці, як і всі монголоїди, зазвичай діють під впливом матеріальної вигоди, не переймаючись голосом сумління (вони його просто не чують). Звідси такий відомий феномен, як «азіатська підступність».

Соціологи констатують низький рівень довіри в китайському суспільстві. Зазвичай довіряють тільки родичам, іншим китайцям не довіряють, а не-китайців взагалі не вважають за людей. Один з наслідків – у Китаї багато великих корпорацій і малих підприємств, натомість слабкий розвиток середнього бізнесу, адже розвиток підприємства зупиняється одразу ж, як тільки вичерпується коло родичів.  

З погляду вертикальної типології, монголоїди належать до раси другого рівня, а європеоїди – до раси третього рівня (див.: Расове питання в постіндустріальному суспільстві: нова політкоректність). Перехід до постіндустріальної формації веде до формування раси четвертого рівня, яка матиме не фрагментарний, а надійний зв’язок з духовним світом.

Що розвиненіше стратегічне мислення, то вища колективна конкурентоспроможність. Відтак спільноти з вищим духовним розвитком отримують потужну конкурентну перевагу. Яскравим прикладом є перемога неоантропів у боротьбі з неандертальцями (людиноподібними істотами).

Добро і зло

Якщо говорити про зло, то воно зазвичай є наслідком ослабленого зв’язку між земним (психічним) і духовним, а відтак і божественним.

Натомість добро проявляється завдяки наявності цього зв’язку, адже він дає спільноті вищі знання, стратегічне мислення, національну і расову солідарність. З цієї причини добро перемагає зло. 

Додатково: 

Добро переможе, або Атакуй першим!