Для чого нам дається інформація і як знайти своє призначення в житті

Я бачив один мільйон рублів СРСР! Доторкнувся до нього! І порахував, на скільки б мені вистачило цих грошей!

Прочитав перший пункт і згадав історію з власного життя.

Відносно майбутньої професії я визначився в армії, оскільки часу на роздуми було досить багато. Життя на три роки було чітко розписано: учбова дивізія (військова спеціальність, погони молодшого сержанта) і подальша служба на Кубі.
Повернувшись на Батьківщину, поступив вчитися на вечірній факультет. А працювати мене направили (через військкомат) в спецбатальйон по охороні державних установ, в тому числі і відділень Держбанку СРСР.
Як «молодого» мене поставили (вірніше посадили) на пост біля входу у сховище для грошей. Це на підземному поверсі. Металева клітка, в якій двері в сховище. Доступ в клітку з двох сторін: з ліфту, яким спускаються відповідальні працівники банку та зі сходів, якими спускаються постові і черговий по об’єкту, що кожні дві години робить обхід і перевіряє чи не спить постовий. Між сходами і кліткою маленька камера. В ній стоїть письмовий стіл з телефоном внутрішнього зв’язку і стілець. Камера відділена від сходів металевими дверима, які замикаються ззовні (зі сходів) черговим. З камери в клітку також двері з металевих грат, які замикаються вже постовим. Між кліткою і шахтою ліфту також металеві двері з грат, які замикаються постовим.
Чергування на посту двозмінне: зранку до обіду і з обіду до закриття відділення банку. Озброєння на чергуванні: 9-мм пістолет Макарова і дві обойми з патронами.
Старші колеги цей пост не любили, оскільки опалення там не було і температура була постійна – десь +17. З собою на пост можна було брати термос з гарячим чаєм і канапки.
Служба була поставлена так. Постовий на першій зміні заступав на охорону сховища о 8-й годині. В присутності чергового по об’єкту перевіряв цілісність 3-х пластилінових печаток на дверях сховища, розписувався в прийомі поста в спеціальній книзі. Після чого черговий виходив і замикав за собою двері, що ведуть на сходи. Читати дозволялося, чим я і користувався. Десь на початку десятої ліфтом спускалися до сховища три особи: керуючий банком, головний бухгалтер і головний касир. Я бачив, що ліфт спустився, двері ліфта відчинилися і в ліфті стоять троє працівників. Я підходив до дверей клітки і вітався з працівниками банку. Вони показували мені три посвідчення у розгорнутому вигляді. Я передивлявся посвідчення і відкривав двері. Вони втрьох підходили до дверей сховища, перевіряли цілісність печаток, зривали їх, вставляли три ключі, відкривали сховище і заходили в нього, закриваючи за собою двері. Через деякий час вони виходили, котячи відкритий візок, на якому акуратним кубом лежали гроші різними номіналами в банківській упаковці. Вони закривали двері сховища, пломбували печатками. Я перевіряв печатки, проводжав їх до ліфта і закривав за ними двері.
До кінця зміни я вже нікого крім чергового не бачив. Сидів і готувався до лекцій – читав, робив виписки, писав конспекти.

Одного разу, коли працівники викотили візок з грішми, я запитав: «А скільки тут лежить грошей?»
Керуючий банком мені відповів: «Рівно мільйон рублів!» З його дозволу я двома руками доторкнувся до мільйона рублів!

Вони поїхали нагору, а я взяв аркуш паперу і став рахувати…

Мені двадцять два з половиною роки. І у мене є мільйон рублів! Якщо б я їх зараз мав, то по скільки рублів в день я міг би витрачати протягом 50 років життя, до 72,5!?
50 років життя – це, грубо кажучи 18 200 діб (364 х 50 = 18200).
1000000 рублів ділимо на 182000 і маємо 54,94 рублі щоденно протягом 50 років життя!

Чесно кажучи, я не повірив очам і декілька разів перераховував!
А моя заробітна платня на той час становила 140 рублів на місяць!

Наступним кроком моїх досліджень були мрії, як я витрачав би гроші!
Я вважав, що мені необхідно мати наступні речі:

• власний будинок;
• власні автомашини – 2 шт.
• мотоцикл – 1 шт.
• штат домашніх працівників: керуючого штатом працівників, камердинера (для догляду за гардеробом), повара з помічником, прибиральниць, садівника, водіїв…

Але при всьому цьому у мене не виникало жодних думок щодо зміни професії!

Цей пункт неодноразово перевірив на собі!

Найхарактернішим був наступний епізод... Я взагалі багато читав і читаю, та передивляюся фільмів на воєнні та терористичні теми і, при цьому, не страждаю гіперчутливістю на прочитане/побачене.

Якось побачив на Петрівці енциклопедію канібалізму - грубезний том сторінок на 500-600. Взяв руки, відкрив на змісті, прочитав зміст, закрив. Чітко зрозумів, що цю книгу мені читати не треба!

Аналогічно ніколи навіть не переглядав книги по магії!