політологія

Не знаю як Вас, а мене особисто в усії тих розмовах осатнніх днів про імовірний дефолт у США найбільше лякали коментарі пана Азарова. Ми вже стільки разів проходили той сценарій, коли за ширмою світових проблем українська влада ховала свою власну неспроможність вдало керувати державою, що і тепер на сто відсотків можемо бути впевненими: наше найближче майбутнє, м’яко кажучи, не надто привабливе. Бо „наша рідна” владонька вже має готове пояснення чи не усіх без винятку українських негараздів та показує на винуватця – „недолугих” американців, котрі „надприродньо мудрим” українським можнавладцям заважають будувати світле майбутнє. Адже не даремно кілька днів тому з уст усе того ж Азарова злетіла фраза, що, мовляв, він не знає, як там буде з доларом, але гривня вже точно залишиться непохитною…

Така наша Доля?.. Якщо хочете - карма, кисмет, рок, провидіння?.. Ми, українці, спокон віку живемо межи Ордами. Не заперечуйте мені - просто зазирніть хоча б у підручник «Истории УССР» видання 1972 року – і навіть там ви знайдете підтвердження моїй, визнаю – не оригінальній, сентенції...

Існуючий тип держави в Україні не може бути ані модернізований, ані «вилікуваний» від «дитячих хворіб» становлення незалежності, оскільки історичним завданням цієї держави було «роздерибанити» спадщину СРСР та розчистити таким чином місце для побудови якісно нового суспільства нової історичної епохи. Чим дана країна успішно й займається. Отже, немає жодного смислу вести мову про яку-небудь конкретну державну політику в існуючих умовах, а потрібно задуматися над тим, як будувати своє суспільство після того, як розпадеться теперішнє.

Дістало! Дістало усвідомлювати, що живеш у країні - фіктяку, у країні штучній, «оформленій на підставних осіб», у країні, яка займається лише тим, що приносить неоподатковувані доходи своїм господарям.

Становлення в Україні правової державності, здійснення тривалих очікувань її громадян на підвищення їх життєвого рівня залежать від спроможності влади стати легітимною, а тим самим, відповідальною. Тому забезпечення інституційних передумов легітимності влади є завданням виключної актуальності для Української держави. У цьому контексті зміна форми правління в Україні покликана забезпечити таку конструкцію механізму влади, яка б уможливила належний рівень відповідальності останньої, здатність влади проводити політику, адекватну потребам суспільства.

Черговий мажор здійснив напад на «пересічну українку». Це вже для нас стає звичним явищем. Мало не щотижня то тут то там синок (дочка/внук/коханка тощо) депутата (судді/міністра/мера/президента/прокурора і т.д.) б’є, давить, стріляє, вбиває своїх менш удачливих співвітчизників. І жодного з них досі не покарали згідно кримінального кодексу.

Загальна ідеологія націоналізму — це любов до своєї нації. Якщо не зосереджуватись на методологіях формування нації (ми маємо на увазі есенціальну та конструктивіську моделі), то, незалежно від обраної методології, результат націотворчого шляху буде єдиним — нація, тобто така спільнота, учасники якої мають спільну мету, усвідомлюють спільні, як для цієї спільноти (нації) в цілому, так і для себе кожного персонально однакові наслідки.

Днями Львові на Вулецьких горах, урочисто було відкрито пам’ятник польським професорам, розстріляним німецькими фашистами. В ніч з 3 на 4 липня загинуло 36 вчених та членів їх родин. За цей місяць гестапівці розстріляли біля 50 представників польської інтелігенції.

Львів, 2011-й рік. Здавалося б, де-де, але тут радянській тоталітарній ідеології та її символам не місце. Після того, як у Львові сприйняли акцію з вимахування червоними прапорами на 9-те травня, комуно-більшовицькі сили оголосили не тільки львів’ян, але й галичан в цілому мало не ворогами номер один. Втім, не будемо поспішати з висновками. Львів знаходиться в Україні. А українська влада за всі двадцять років теперішньої незалежності жодного разу не повелася по-європейському та не визнала комуністів аналогічним до німецьких нацистів злом. Отож, перебільшувати львівську антирадянськість як доконаний факт не варто.

28-го червня по всій Україні пройшли заливні дощі, місцями грози. Саме так – похмуро та непривітно – святкує Україна «велике» державне свято – День Конституції. Ніби оплакуючи загибель свого основного закону, скасованого Конституційним судом ще минулого року.

Розпочавши кримінальне переслідування Юрія Луценка, влада планувала вбити одразу двох зайців – розколоти опозицію та продемонструвати реальну боротьбу з корупцією. Однак політичні обставини перетворили, здавалося б, абсолютно безпрограшну ситуацію на протилежне. Тепер, як би не завершилася ця справа, кожен з варіантів для влади буде неідеальним.

Під червоним прапором здійснювалися найбільші злочини людства, перед якими блідне навіть політика німецьких нацистів. Ніхто сьогодні не в змозі точно підрахувати скільки мільйонів людей розстріляли, замучили, заморили голодом комуністи, символом яких був і є червоний прапор.

Лідер БЮТ Юлія Тимошенко може домовитися з президентом Віктором Януковичем. Про це заявив політолог Віктор Небоженко.

Нещодавно, працюючи в Державному архіві Львівської області і вивчаючи українсько-польські стосунки в кінці 30-х рр. ХХ ст., наштовхнувся на матеріали Львівського воєводського управління та його суспільно-політичного відділу. У кількох папках екземпляри молодіжного журналу «Українське юнацтво», зокрема числа 7-8 за липень-серпень 1939 р., тобто за кілька днів до початку нападу Німеччини та Радянського Союзу на Польщу, що поклав початок Другій світовій війні.

Вчора російський телеканал НТВ транслював програму під назвою «Тєнь побєди». Хоч відзнята вона була ще 2-го червня, в ефір потрапила напередодні 22-го червня – саме тоді, коли проросійські сили збиралися їхати до Львова «відзначати» початок війни з Гітлером.