Путін дав Януковичу 15 млрд. доларів на придушення Майдану

«Україна – це одна країна. Але реально в Україні існує два центра національної ідентифікації. В них є глибокі історичні корні, що уходять вглиб століть. І це далося взнаки для теперішнього протистояння. Один центр – у Львові, другий – у Харкові, хоча останній за два десятиріччя «сповз» у Донецьк. Обидва центри є українськими. Не можна казати, що Харківський чи Донецький центр є російським. Різниця між Західним і Східним центрами – в геополітичній орієнтації України».

Чи можна назвати один центр русофільським, а другий – русофобським? – запитав ведучий.

Західна і Центральна Україна історично і, особливо, тепер орієнтована на створення незалежної самостійної держави або хоче бути віддаленою від геополітичних центрів. Якщо казати про Харків, Донецьк, Крим, то геополітична орієнтація тут передусім на Росію. Це конфлікт геополітичних орієнтацій українського населення, яке є дуже неоднаковим, неоднорідним, різним за етнічним складом, з різною прихильністю до мов.

Геополітична орієнтація обумовлює ту чи іншу політичну модель. Не дивно, що люди, які живуть на Заході і в Центрі України, орієнтуються на демократичне та відкрите суспільство, в той час, як вихідці зі Східної та Південної України, хоча й не всі, орієнтуються на моделі, що характерні для Росії та інших східних сусідів України. Ілларіонов вважає, що не можна казати про русофільські та русофобські настрої українців.

Населення Західної і Центральної України за кількістю переважає населення Східної України. Причому в період 1992-2012 років  воно збільшилося (51,4% в 1992 р до до 52,9% в 2012). Населення Східної України скоротилося (з 48,6% в 1992 р до 47,1% в 2012).

Питома вага населення Заходу і Центру України підвищилася за 2 останніх десятиліття. 

У Валовому регіональному продукті (ВРП) Захід і Центр перевищує Схід і Південь.  Від 1995 року Захід і Центр розвивалися значно швидше, ніж Схід та Південь.

Економічні ресурси поступово перетікають зі Сходу і Півдня на Захід. Це стосується не тільки економічних та фінансових ресурсів, а, головне, людей. Населення саме обирає, де йому вигідніше, приємніше, цікавіше, комфортніше і безпечніше жити.

Вибори 2004 року показали рівну кількість прихильників Західного і Східного вектору розвитку.

Якщо в 1991, 1994 і 1998 роках була очевидна перевага Східного вектору розвитку України, то у 2004 дві сили по своїм ресурсам зрівнялися. Відбувся баланс політичних сил Заходу і Сходу.

Експерт відзначив, що на останніх парламентських виборах 2012 року більшість українців проголосувала за треті сили – які сьогодні асоціюються з опозицією. Протягом останніх 2 десятиліть Україна знаходилася в м’якому авторитарному режимі. Сьогодні 70% молодих українців голосують за Західний шлях розвитку, за демократичні інститути. І це питання часу, коли цих людей стане абсолютна більшість. І ця абсолютна більшість абсолютно мирним шляхом буде вибирати і Президента і депутатів Ради.

Чи може Україна ні на кого не орієнтуватися, а розвиватися самостійно?

Ілларіонов розуміє, що для українців вибір між ЄС і Митним Союзом – це не тільки економічний вибір, але й політичний вибір. Відділити одне від іншого практично неможливо.

Наприклад, на питання різних соціологічних опитувань: чого ви очікуєте від можливої інтеграції до Євросоюзу? Українці переважно відповідають: «Вільні подорожі по Європі», безвізовий режим з Європою. Українці хочуть відчувати себе такими ж європейцями, як і громадяни інших країн ЄС.

Ілларіонов вважає, що за правління Януковича-Азарова Україна буде продовжувати знаходитися в стані кризи. І це не пов’язано з громадянами України та потенціалом України. Це пов’язане з конкретними людьми, які знаходяться при владі. Найбагатшу країну можна перетворити на зубожілу, якщо проводити бездарну економічну політику.

Ресурси, які  були надані Україні з боку Росії – то це не країні вони надані, а її конкретній адміністрації. Ті 15 млрд. доларів, які були обіцяні, і ті 3 млрд., що вже дані, давалися не Україні та українцям, а панам Януковичу та Азарову.

Тільки коли заявив про себе Майдан і окреслилася революційна ситуація з можливістю зміни влади, Господар Кремля дав фінансові, інформаційно-пропагандистські ресурси, в тому числі рекомендації та спеціалістів з особливих операцій. При чому – без будь-яких умов. Путін з Януковичем обговорювали питання, як зберегти владу і не допустити розвитку революції. Будь-якої революції – чи то вельветової, бархатної, чи то оранжевої. Революцією можна замінити авторитарну владу. Те, що в Києві 2 місяці триває боротьба – це йде боротьба за владу, вважає Ілларіонов. Володимир Путін зрозумів, що це питання важливіше, ніж інтеграція України до тієї чи іншої організації.

Ті 15 млрд. та інші ресурси надані Януковичу з однією метою – придушити Майдан. Мільйони громадян Росії кожного дня уважно дивляться на Київ, на площу Незалежності, читають про те, що відбувається на вулицях Києва. Багато тисяч людей з Росії, з Москви поїхали до Києва і знаходяться там. Вони дізнаються, отримують інформацію і думають: «А чому це не можна повторити тут, в Москві, в Росії?» Тому чим довше триває Майдан, навіть якщо він поки що не приводить до перемоги, він напуває російський громадянський рух і російське громадянське суспільство досвідом, як це можна зробити. Ось чому ті гроші  призначені для придушення повстання, і для Путіна – це дрібна ціна.

У випадку, якщо події в Україні будуть розвиватися не мирним шляхом, якщо мирний протест буде зламаний насильством і кровавим протистоянням, що призведе до загибелі людей, тоді варіант розвитку подій непередбачуваний. Тому що результати визначаються тими, хто переможе в цьому зіткненні.

Оцінка мирного і немирного насильницького шляху розвитку подій:

Янукович зацікавлений в радикалізації ситуації, в загостренні. І тільки використовуючи війська, міліцію та спеціальні служби, яких немає в іншої сторони, Янукович може втриматися на своїй посаді.

Кличко, Яценюк і Тягнибок скоїли політичну помилку, думаючи про 2015 рік (Президентські вибори). Порядок денний на сьогодні – інший, вважає Ілларіонов. Сьогодні питання: хто – кого. Зараз революція дійшла до тієї точки, коли вирішується питання влади, і Янукович це розуміє. І якщо революції не вдасться одержати перемогу, пан Кличко може опинитися за гратами.

Розгортання громадянської війни, на думку Ілларіонова, є найкращим варіантом для Януковича-Медведчука-Путіна.

На завершення розмови Андрій Ілларіонов зазначив, що українці вийшли із пост-совкого, пост-радянського синдрому. Раніше вони мало чим відрізнялися від своїх російських сусідів, а Україна ще на початку 90-х була, фактично, провінцією імперії. А за останні два десятиліття ця провінція зробила величезну, колосальну інтелектуальну роботу і за своїм політичним розвитком зараз знаходиться неспівмірно вище, ніж Росія. «Ми відстали на десятиліття від сусідньої України», - сказав він. 

Відео передачі