Третій Райх

Ця спеціальна зброя була створена для СС і так як область використання пряжки-пістолета була дуже обмежена, то їх було випущено досить мало. Існує дві модифікації пряжок-пістолетів – двоствольна (7,65 калібр) і чотириствольна (5,6 калібр).

Третій Райх готував свою молодь до життя дуже серйозно. Юнаки та дівчата були надзвичайно щасливі, сповнені ентузіазму і віри в майбутнє своєї країни, в самих себе, в дружбу і товариство. Основними причинами масової підтримки молоддю націонал-соціалізму, на думку дослідників, були соціальний відчай, націоналістичний романтизм і конфлікт поколінь.

Згідно з планом "Гроза", вторгнення армії СРСР в Європу було заплановане на вечір 22-го червня 1941 року. Про це розповідає український 5-серійний документальний фільм режисера Ігора Кобрина «1941. Заборонена правда» (рос. «1941. Запрещённая правда») виробництва студії «Телекон». Прем'єра фільму відбулася 7 лютого 2013 року на телеканалі «Україна».

9 червня на екрани українських кінотеатрів виходить історична драма "Підірвати Гітлера", що розповідає про замах на життя фюрера. Фільм зняв німецький режисер Олівер Хіршбігель, відомий глядачам за картиною "Бункер" про останні години Третього рейху.

"Дев’ять мільйонів мають бути інкорпоровані у незалежну Україну, близько двох мільйонів повернуться до Німеччини й близько одного мільйона будуть приєднані до Литви, включно із мешканцями Вільно та оточуючої його території". - Лист анонімного “англійського германофіла Q” до британського Форін Офіс (Foreign Office) щодо найближчих військових планів А.Гітлера, його наміру нападу на Польщу, її поділу й створення незалежної держави України (витяг) - Грудень 1938 р.

«Той, хто стає членом партії, не вступає в будь-яку організацію, а стає солдатом німецького визвольного руху, і це означає значно більше, ніж сплата внесків і відвідування партійних зборів. Тим самим він бере на себе зобов'язання поставити власне «я» на задній план і все, що він має, віддати на благо народу. Тільки той, хто здатний на це, може стати членом партії. За цими ознаками і повинен здійснюватися відбір. Готовність до боротьби, самовідданість, сила характеру є умовами для істинного націонал-соціаліста».

«Боже Всемогутній, благослови нашу зброю, коли прийде час; будь так само справедливий, який ти був завжди; розсуди, чи заслуговуємо ми свободи; Господь, благослови нашу боротьбу!» – Думки Адольфа Гітлера, висловлені у промовах, бесідах і спогадах про роки боротьби.

Люби свою Батьківщину понад усе! Будь-який побратим по нації, навіть найбідніший – це частка Німеччини, люби його як самого себе! Вір у світле майбутнє!

«Я не згоден з тим, що пропаганда є чимось низькопробним, адже ми сьогодні не сиділи б в міністерських кріслах, якби не були великими художниками пропаганди. І ми не програли б війну, якби трохи краще володіли мистецтвом пропаганди. Ось в чому полягає секрет пропаганди: того, кого хочеш піддати пропаганді, треба наскрізь просочити ідеєю пропаганди так, щоб він навіть не помітив, що він нею просякнутий». ( З виступу доктора Йозефа Геббельса перед інтендантами і директорами радіокомпаній 25 березня 1933 року)

Промова Геббельса була присвячена оголошенню «тотальної війни» і одним з ключових питань в його промові було питання про соціальну справедливість під час війни: «…Тотальна війна стала справою всього німецького народу. Ніхто не має права ігнорувати висунуті нею вимоги. Мій заклик до тотальної війни від 30 січня був зустрінутий оглушливими оплесками. Тому я можу вас запевнити, що заходи, на які йде керівництво, перебувають у повній згоді з бажаннями німецького народу – як в тилу, так і на фронті. Народ готовий нести будь-яку ношу, аж до самої важкої, йти на будь-які жертви, якщо тільки це веде до великої мети – перемоги. [ Бурхливі оплески.] Це, природно, означає, що ноша повинна розподілятися порівну. [ Гучні схвалення.] Ми не можемо миритися з тією ситуацією, при якій тягар війни несе більша частина народу, в той час як його мала, пасивна частина намагається ухилитися від тягаря і відповідальності. Ті заходи, які ми прийняли, і ті заходи, які нам ще тільки належить прийняти, будуть наповнені духом націонал-соціалістичної справедливості. Ми не звертаємо уваги на клас або положення в суспільстві. Багаті і бідні, люди з вищих і нижчих шарів суспільства повинні розподіляти ношу порівну. Всі повинні виконувати свій обов'язок в цю важку хвилину – хочуть вони того чи ні».

Послана в Берлін 31 січня 1943 року з підвалу універмагу на колишній площі Героїв революції, в центрі зруйнованого Сталінграда, радіограма командування Шостої армії закінчувалася словами: «Вислухавши звернення Фюрера в нашому бункері, ми одностайно підняли руки для німецького вітання, можливо, в останній раз». Армія капітулювала. Був оголошений триденний державний траур. За розпорядженням Геббельса газети вийшли в чорних рамках. Радіопередачі починалися з глухого барабанного бою. «Фюрер надіслав до мене Бормана, щоб обговорити всебічно питання про тотальну війну. При всій серйозності обговорюваної теми для мене це – справжній тріумф: я констатую, що всі мої думки і побажання, які я невпинно висуваю ось уже півтора року, тепер одним поштовхом належить втілити в дійсність», – записав Йозеф Геббельс у своєму щоденнику. 14 лютого міністр пропаганди надиктував перші начерки промови, яка повинна була стати справжнім шедевром. І сьогодні вона вважається найбільш відомою промовою Геббельса. Він неодноразово переробляв текст і деякі занадто гострі моменти промови пом'якшив. Фрагменти, що стосуються зовнішньополітичних питань, він обговорив з дипломатами Вильгельмштрассе. У цей день все повинно було пройти без сучка і задирки. Грандіозний пропагандистський захід у Палаці спорту почався о п'ятій годині вечора18 лютого. У залі знаходилося 14 тисяч осіб. Широкий прохід, трибуна, прапори зі свастикою, гасло на всю стіну над головою оратора: «Тотальна війна – найкоротша війна!» Геббельс енергійно і з рішучим виразом обличчя підійшов до трибуни і почав свою знамениту промову, яка тривала 109 хвилин…

Штурмові загони – це націонал-соціалістична революція! Продовження виступу рейхсміністра, начальника штабу СА Ернста Рема перед дипломатичним корпусом та іноземними журналістами, 18 квітня 1934 року.

Штурмові загони – це націонал-соціалістична революція! Виступ рейхсміністра, начальника штабу СА Ернста Рема перед дипломатичним корпусом та іноземними журналістами 18 квітня 1934 року

Записи із щоденника посла США в Німеччині (1933-1937) Вільяма Додда. Перед нами не мемуари у звичному значенні слова, які пишуться колись після зображуваних подій, а записи в щоденнику, зроблені по гарячих слідах.

Перед нами не мемуари у звичному значенні слова, які пишуться колись після зображуваних подій, а записи в щоденнику, зроблені по гарячих слідах. Можливо, що сам Додд, сідаючи вечорами до письмового столу, щоб зробити замітки про те, що трапилося за день, навіть не мав на увазі колись публікувати свої записи.