Третій Райх

Видання в Німеччині двотомника «Hitler, Mein Kampf. Eine kritische Edition» – вперше з часів Другої світової війни – започатковує розчищення авгієвих стаєнь історичної брехні. Дослідження німецькими вченими правдивої історії німецького національного соціалізму заохочує українців дослідити історію українського націоналізму.

Отже, народ, хто вважає, що неграмотний колгоспник, який у 18 років вперше побачив паровоз, міг створити АК-47 після прочитання книги про історію стрілецької зброї, як написано в автобіографії Калашникова?

На що ж сподівається Москва сьогодні, коли свідомо йде на конфронтацію зі значно сильнішим супротивником? На кого вона розраховує? Кого вважає своїм союзником? Хто увійде до нового «Троїстого союзу»? Спробуємо знайти відповіді на ці непрості питання.

Гітлер не відділяв своїх уявлень художника від уявлень політика, а свій режим вихваляв як такий, в якому відбулося примирення мистецтва з політикою. Поза мистецтвом для нього не існувало нічого: він вважав, що навіть полководець може здобувати перемоги тільки будучи людиною з художнім смаком, а розглядаючи новий вид зброї, оцінював також його естетичне оформлення.

Навколо так багато говорять про нацизм, що стало цікаво, а що ж це таке – німецький націонал-соціалізм, скорочено – нацизм? Що про це пишуть українські та іноземні науковці?

Дедалі більше джерел вказує на те, що агентом Вертером, який дістав для розвідки СРСР документи, що змінили хід війни, міг бути обергрупенфюрер СС Мартін Борман. Ще 14 років тому журналіст з Нью-Йорка, лауреат Пулітцерівської премії Льюїс Кілзер у своїй книзі «Зрадив Гітлера» зробив це припущення. Він дослідив секретні документи нацистських спецслужб в архіві Міністерства оборони США.

Катастрофа Червоної армії 22 червня 1941 року відбулася, бо мала відбутися. Радянський союз готувався до атаки, а не до оборони, та й сам «радянський народ» не хотів воювати за комуністів. Звідси така кількість полонених і тих, хто перейшов на бік Німеччини. Навіть вражаюча військово-технічна перевага СРСР не змогла компенсувати небажання людей захищати червоний тоталітаризм...

Твердження комуністичної пропаганди про те, що ОУН була спеціально зруйнована німецькими спецслужбами, безпідставні. Правдою тут є тільки те, що агент НКВД Ріхард Яри для творення диверсійного «Проекту Бандера» використав «втемну» німецьку військову розвідку (Абвер). Головною метою цього проекту було руйнування політичного і військового союзу між Україною і Німеччиною. Для цього потрібно було наочно продемонструвати німцям, що українці політично ненадійні, тож їх озброювати дуже небезпечно. Демонстрація «ненадійності українців» мала бути яскравою і переконливою.

Німецький архітектор Рудольф Волтерс в 1932-33 рр. брав участь в індустріалізації СРСР. Через 10 років він повернувся, аби відновлювати зруйноване війною господарство. Але його щоденник – це не тільки виробничі, а й військові та етнографічні записки.

Версія про начебто єврейське походження фюрера виникла ще в 30-ті роки на сторінках світової єврейської преси, а в 80-ті роки її підхопив колишній радянський офіцер Григорій Климов. Спробуймо розібратися. Перш за все, звернімось до досить добре відомих і реальних фактів.

Не вірте нікому, що німці — погані люди. Вони нікому нічого поганого не зробили. Ці слова не раз я чув від бабусі моєї дружини — баби Єлизавети. Все своє довге життя вона прожила в селі Липняжці Кіровоградської області. Село було великим і розташовувалось на дорозі Одеса — Київ. Під час останньої війни у ньому містився німецький гарнізон, а в хаті баби Єлизавети — німецька комендатура.

У 1939–1940 роках німці планували відтворити Другий гетьманат Павла Скоропадського, але вже з новим лідером – полковником Андрієм Мельником. Це й зрозуміло: стара схема з союзною Українською Державою нормально спрацювала в минулому, тому раціональні німці не вважали за потрібне вигадувати «новий велосипед».

У будь-якій війні перемагає той, хто створює кращі союзи – це аксіома. У виборі союзників визначальним є географічний принцип. А все тому, що, попри стрімко зростаючі можливості транспорту і телекомунікацій, народи живуть не у воді чи в повітрі, а на землі.

Якщо з цього фільму вилучити останні 15 хвилин штучної кривавої розв'язки, то отримаємо суто «фашистську» версію, яка ніколи б не потрапила на широкий екран. Шкільний вчитель фізкультури, який хоча й не читав Ніцше і не малював акварелями, протягом тижня стає справжнім вождем і кумиром молоді. Як він це зробив? За його словами, він лише «розставив все на свої місця».

День Героїв спочатку в діаспорі, а тепер і в Україні відзначають 23 травня. У день загибелі першого провідника ОУН, полковника Коновальця. Чин цієї людини належно не пошанований державою, за яку він боровся і загинув.