Адольф Гітлер (Adolf Hitler): соціотип, психологічна характеристика, місія (+аудіо)

Аудіозапис статті

Феномен дуалізації

У попередній статті ми переконалися, що між Рудольфом Гессом і Адольфом Гітлером відбулась дуалізація, тобто виникли стосунки повного духовно-психічного доповнення. Внаслідок резонансу і вибухової синергії відбулась не лише прискорена актуалізація обох учасників дуальної взаємодії, а й народження нової системної якості. Вона проявилася у феномені «колективного фюрера», який став продуктом цієї взаємодії.  

Як відомо, 16 соціотипів чітко групуються у 8 дуальних пар, тобто  дуалізація виникає між визначеними соціотипами. Тож якщо відомий соціотип одного учасника дуалізації, то це однозначно вказує на соціотип другого учасника.

Абсолютно точно встановлено, що Рудольф Гесс належав до соціотипу Логіко-сенсорний екстраверт (ЛСЕ), псевдоніми – «Адміністратор», «Шерлок Холмс». З цього однозначно випливає, що його дуал Адольф Гітлер був Етико-інтуїтивним інтровертом (ЕІІ), псевдоніми – «Миротворець», «Доктор Ватсон».

Для декого це буде несподіванкою, адже раніше в соціонічній літературі Гітлера помилково уявляли Етико-інтуїтивним екстравертом (ЕІЕ), псевдоніми – «Драматург», «Гамлет». З одного боку, так сталося тому, що типування Гітлера відбувалося переважно на основі вигаданого радянською пропагандою образу «біснуватого фюрера». Друга причина помилки викликана тим, що об’єктом дослідження був не Гітлер, а «колективний фюрер», в термінах соціоніки – діада Гітлер–Гесс.

Як ми вже знаємо з попередньої статті, в процесі дуальної взаємодії Гітлер набув форми, виплеканої Гессом. З цього випливає, що для типування Гітлера найкраще використовувати його характеристики з часів молодості і початків знайомства з Гессом. 

Якщо Гітлер справді був Етико-інтуїтивним інтровертом, то йому властиві такі основні ознаки:

• «інтроверсія»
• «інтуїція»
• «етика»
• «раціональність».

Чи справді це так? Нумо перевіряти!

Дитинство і юність

Предки Гітлера були селянами і походили з району неподалік Богемії, прізвище Гітлер-Гідлер виводять від чешського Гідлар (Гідларчек). Тобто Гітлер і Гесс мали західнослов’янське коріння.

Адольф Гітлер народився 20 квітня 1889 р. в Браунау-на-Інні, маленькому австрійському містечку поблизу Лінца, на кордоні з Баварією, на території тодішньої Австро-Угорщини. З дитинства Гітлер був мрійником, захоплювався мистецтвом і мріяв стати художником. У школі вивчав тільки ті предмети, які йому подобалися. За словами самого Гітлера, «Те, що мені подобалось, я учив, а те, що здавалось несуттєвим і не цікавило мене, я повністю саботував» – повідомляє Вернер Мазер у книзі «Адольф Гітлер: легенда, міф, дійсність. 1997). Необхідність вивчати те, що йому не подобалось, Гітлер сприймав як каторгу. Тому, за словами його друга юності Августа Кубічека, школу Гітлер закінчив з почуттям ненависті.   

З 1905 року Гітлер жив досить непоганим життям у Відні, отримуючи пенсію для сиріт та матеріальну підтримку від своєї матері. Коли мав потребу в грошах, то підробляв будівельником і як художник, продаючи свої акварелі.

Під впливом Кубічека Адольф захопився грою на роялі і Август став його першим вчителем музики. Розвиваючи здібності сина, мама – Клара Гітлер – купила Адольфу рояль «Цетцманн» і оплачувала уроки у викладача музики, який займався з ним від 2 жовтня 1906 року до кінця січня 1907 року.

Гітлер був сором’язливим, мрійливим, зануреним у свій внутрішній світ. Коли закохався в дівчину на ім’я Стефані, то написав їй багато віршів, але не насмілився з нею навіть познайомитися. Зазвичай це властиво інтуїтивним інтровертам.

Кубічек описує молодого Гітлера як схильного до сентиментальності, романтичного, чуйного до краси природи та архітектури. Він розумів людей і володів даром переконання: «У мене назавжди залишиться в пам’яті те, як, ще не досягши вісімнадцяти років, він переконав мого батька в тому, що тому слід звільнити мене від роботи в його майстерні і послати мене до Віденської консерваторії» – розповідає його друг дитинства.

«Він за своєю природою був дуже замкнутим. У його особистості завжди був певний куточок, в який він ніколи не дозволяв проникнути. Але існував один ключ, який відкривав двері до того, що зазвичай залишалося прихованим: його захоплення перед красою» – продовжує Кубічек.

Богородиця з Ісусом (1913). Картина, намальована Адольфом Гітлером

Займався самоосвітою, дуже багато читав, причому не лише німецькою, а й англійською і французькою мовами. Книги читав не від початку до кінця, а з будь-якого місця, вишукуючи лише те, що його цікавило. Тобто сприймав книгу не послідовно, а цілісно. Це також властиво інтуїтивним типам.   

Не відзначався сильним здоров’ям, у 1914 році його визнали непридатним до військової служби. Боявся заразитися інфекційними хворобами. Зазвичай це свідчить про слабку «сенсорику» і вказує на «інтуїтивність». До 1940 року в нього було стабільне здоров’я, але після 1941 почало руйнуватися.

Володів великою силою уяви, мріяв стати архітектором.

Стежив за своїм зовнішнім виглядом, гарно одягався, любив чистоту, щодня голився.

Молодість і зрілість

З початком Першої світової війни Гітлер пішов добровольцем у військо Королівства Баварія. Був двічі пораненим. За хоробрість був нагороджений двома Залізними хрестами та іншими відзнаками.

Після ув’язнення в Ландсбергу відмовився від звички пити пиво і вино. Був вегетаріанцем, негативно ставився до куріння – проте це вже міг бути вплив Рудольфа Гесса.

«Він проявляє надзвичайну ступінь співпереживання щодо інших і певну терпимість до їх слабостей. Коли він робить перерву на обід, він не починає їсти, поки не обслужать всіх його колег. Коли дуже старанний працівник намагається обслужити його раніше за інших, він часто піднімається і передає свою тарілку одному зі своїх підлеглих. Під час всього цього він знаходиться в найкращому настрої і жартує з усіма оточуючими» – розповідає Волтер Лангер. Це вказує на таку основну ознаку як «етичність».

«Здатність Гітлера інтуїтивно приймати політичні рішення виявилася дієвішою, ніж здатність більшості соціально відповідальних мужів логічно прогнозувати майбутнє. Отже, він міг обрати такий курс дій, який здався йому найефективнішим, і не звертати особливої ​​уваги на критичні виступи своїх опонентів. Результат був такий, що він часто перегравав супротивників і досягав цілей, які було б не легко досягти нормальним шляхом.

У нього нема духу поразки. Після деяких зі своїх найсуворіших невдач він міг зібрати своїх найближчих підлеглих і почати розробляти плани «реваншу». Події, які могли б розчавити більшість особистостей, принаймні, тимчасово, схоже, діють як стимулятори ще більших зусиль Гітлера» – продовжує Лангер. Останній абзац вказує на таку рису як «позитивізм», тобто оптимістичний погляд на життя, вміння зосереджуватися  на його позитивних проявах. Проявом позитивізму також є сміливість і спокійне  ставлення до заходів особистої безпеки – Гітлер зазвичай їздив у відкритих автомобілях.  

Також Лангер звертає увагу на таку рису Гітлера, як його «здатність зображати конфліктуючі людські сили в яскравих, конкретних образах, зрозумілих звичайній людині. Це досягається використанням метафор, адже образність, як сказав Аристотель, є наймогутнішою силою на землі».

Якщо брався за цікаву справу, то йшов до мети наполегливо, цілеспрямовано, комплексно і планомірно.

«В цілому його голос можна вважати м’яким. Усталений стереотип, що Гітлер гучно кричить, не відповідає дійсності» – повідомляє дослідження. Проте під час своєї «професійної діяльності» він справді входив у раж.  

Любив перебувати в компанії дітей і молоді. До родини Гебельсів Гітлера тягнуло тому, що у них було багато дітей.

Основні риси характеру

Наведеного фактажу досить для з’ясування основних рис характеру Адольфа Гітлера. Для нього властиві:

1. Мрійливість, сентиментальність, сильна уява, ідеалізм.

2. Спроможність займатися тільки цікавою роботою, вільнолюбство.

3. Потяг до мистецтва, музики, краси.  

4. Зосередженість на своєму внутрішньому світі.

5. Охайність, прагнення гарно виглядати.

6. Невпевненість у своїх фізичних якостях, здоров’ї, зовнішній привабливості.  

7. Делікатність, співпереживання, уважність, гумор і товариськість у вузькому колі добре знайомих.

8. Інтуїтивне мислення, цілісне охоплення предмету досліджень.

9. Оптимізм, позитивізм, віра у краще.

10. Розуміння психології людей, вміння переконувати, спроможність говорити образно і зрозуміло.

Психологічний тип Гітлера

З погляду психологічної типології описані вище риси відповідають чотирьом основним ознакам соціотипів:

• «інтроверсія» (I – Introverted)
• «інтуїція» (N – iNtuitive)
• «етика» (F – Feeling, «відчуваючий»)
• «раціональність» (J – Judging, «розсудливий»).

До цього долучаємо таку додаткову ознаку як «позитивізм».

Психологічний тип (соціотип), який відповідає цим ознакам, називається Етико-інтуїтивний інтроверт (ЕІІ, або INFJ – за типологією Юнга), псевдоніми – «Миротворець», «Доктор Ватсон». Наведемо концентровану характеристику цього психологічного типу з трьох незалежних джерел:

А. Мій опис, наведений у книзі «Психологічні аспекти в менеджменті» (1997).

Б. Професор Девид Кейрсі (Каліфорнійський університет, США).

В. Отто Крегер і Дженет Тьюсон (Асоціація Отто Крегера, США). 

А. Доброта і співчуття – його сильні риси. Уміє з усіма підтримувати добрі, теплі взаємини. Миротворець. Йому властиві м’яка врівноваженість і спокійна поведінка. Якщо когось образив, то не заспокоїться, доки не вибачиться і не компенсує збитки. Йому дуже важко не виконати прохання, засмутити друзів відмовою. Не любить гучних компліментів, сказаних прилюдно, – йому потрібне спокійне, тихе визнання.

Чи не найголовніше для нього – гармонія в колі близьких, особливо в сім'ї. Добросердий і веселий, дуже важко переносить конфлікти, йому більше до душі не змагання, а співробітництво.

Якщо взявся за справу – обов'язково мусить довести її до завершення.

Любить порядок і красу.

Багато мріє і фантазує. Коли переймається якоюсь ідеєю, може бути дуже неуважний.

Вразливий. Не переносить насильства. Не любить примушувати інших робити щось проти їхньої волі. Не вміє «працювати ліктями», тому в будь-якій тісняві звичайно опиняється збоку (наприклад, при посадці в автобус).

Б. Люди цього типу особливо прозорливі в оцінці подій минулого і майбутнього, їм властива особлива здатність передбачати майбутнє. Інтуїтивно розпізнають у людях добро і зло, хоча рідко здатні пояснити, яким чином вони досягли такого розуміння. Зазвичай вони добре вчаться і працюють – скромно, без зайвого галасу. Серйозно ставляться до своєї роботи і люблять самоосвіту.

При вирішенні будь-яких проблем вони часто докладають більше зусиль, ніж цього вимагає завдання. Вони рідко стають яскравими лідерами, але їхній прихований вплив відчувається в усіх сферах їхньої діяльності.

Важко проникнути в їхній духовний світ. Вони не діляться секретами з тими, кому повністю не довіряють. INFJ дуже вразливі, можливо, тому їм властива скритність. Навіть люди, які живуть з ними довгі роки, можуть раптом виявити у них цілком незнайомі риси характеру.

Люблять радувати людей, будь-який конфлікт вважають неприйнятним і руйнівним. Розвинена уява часто приводить INFJ у сферу мистецтва; музика, математичні системи, поезія, драматургія, белетристика стають для них справою життя. Можна сказати, що це найбільш поетичні люди, не можна уявити INFJ, який не володіє інтуїцією. Ця властивість розповсюджується на людей, події, речі, приймаючи форму передбачень, пророцтв, аж до слухових і зорових галюцинацій.

Вони часто вибирають вільні творчі професії і віддають перевагу діяльності, пов’язаній зі стосунками сам на сам. INFJ – майстри метафор, їхня усна і письмова мова звичайно вирізняється витонченістю, елегантністю і складністю.

Вони тонко відчувають і дотримуються норм спілкування з людьми. Вони здатні виконувати роботу, яка вимагає усамітнення і концентрування, хоча успішно трудяться і в контакті з іншими людьми, прагнучи при цьому до встановлення глибоких взаємин.

В. Їхня увага спрямована досередини, вони задумливі та схильні до розмірковувань, життя видається їм полігоном безмежних можливостей, наповнених нескінченними смислами і значеннями, які ставляться ними у зв’язок із загальною картиною в цілому. їхній стиль життя характеризується порядком, планомірністю і розміреністю. Як правило, це особистості з багатим внутрішнім світом, який виявляє себе у турботі і тривозі за інших, – але при цьому вони досить чітко організовані, щоб їхні слова не залишалися лише словами.

INFJ дуже стримані під час конфліктів і здебільшого краще інших передчувають, коли конфлікт лише визріває. Їм властиві вірність взятим на себе зобов’язанням, відданість власним ідеалам і людяність. Проте, не зважаючи на свій ідеалізм, вони можуть діяти досить реалістично і енергійно, якщо на карту поставлені їхні ідеали.

Коректор четвертої квадри

З погляду соціоніки, 16 соціотипів об’єднуються у 4 квадри – групи психологічного комфорту. Етико-інтуїтивний інтроверт належить до четвертої квадри.

З погляду розподілу системних функцій він є «коректором», тобто тим, хто формує мету і спрямовує до неї, коректуючи можливі відхилення.

Коректор – це той, хто має здатність відриватись від клопотів поточного моменту, спостерігати свою систему дещо збоку, в ролі стороннього спостерігача (залишаючись при цьому органічною складовою системи) і давати поради глобального характеру.

Це той, хто вміє «подорожувати в часі» і бачити як минуле своєї системи, так і її майбутнє. Це той, хто відчуває тонкі, невидимі зв'язки між всім, що існує і має схильність до умоглядності.

Це той, кого не введе в оману хвилювання на поверхні води — він поринає в глибину і намагається зрозуміти сутність об'єктів і явищ. Зрозуміло, що, порівняно з іншими елементами, він більш схильний до міркувань, ніж до активних дій.

Колективний фюрер

Повторю, що Гітлер («Миротворець») і Гесс («Адміністратор») посилювали і актуалізували один одного. Відтак фюрер Третього Райху – це продукт дуальної взаємодії. Про це відверто висловилася історик Олена С’янова: «По суті, Гесс-політик – це і є Гітлер (безумовно, і навпаки), а також – і вся стратегія й тактика німецького націонал-соціалізму».

Гесс створив Гітлера, Гітлер створив Гесса. Вони разом створили націонал-соціалізм. Питання про те, хто був важливішим, не має сенсу. При дуалізації обидва учасники є однаково важливими – як ключ і замок, як кремінь і кресало.

Цікаво, що про подібну дуальну взаємодію розповідає «Добра Новина Ісуса Хреста, Сина Божого» (Євангеліє) в описі нерозлучної дружби апостолів Івана («Миротворець», «Син блискавки» – Воанергез) і Петра («Адміністратор», «Скеля»).  

Для підтвердження або спростування описаних вище міркувань необхідно дослідити націонал-соціалізм з погляду цінностей дуальної пари «Миротворець»–«Адміністратор».