Зображення користувача Олена Каганець.
Олена Каганець
  • Відвідувань: 26
  • Переглядів: 26

Дві причини не вживати фемінітиви: про двородові лексеми – іменники спільного роду

Категорія:

Світ:

В українській мові є іменники, які називають особи за професією, родом занять, соціальним статусом. Вони мають певні особливості. Зв’язок форм роду з певною статтю у цій групі назв в українській мові непослідовний.

23050201.jpg

фото з відкритих джерел
фото з відкритих джерел

На відміну від чеської мови, де творення жіночих парних іменників від чоловічих назв за професією, родом діяльності, соціальним статусом є регулярним, в українській мові значна частина іменників такого типу не має жіночого парного іменника, тому форма чоловічого роду вживається як на позначення людини взагалі та чоловіка зокрема, так і на позначення жінки: адвокат, хлібороб, професіонал, фахівець, експерт, професор, лінгвіст, доцент, знавець, колекціонер, президент, посол, дипломат, лауреат, депутат, інженер-будівельник.

Такі іменники мають генералізуючу функцію — вони можуть називати людину взагалі, особу чоловічої статі та особу жіночої статі за професією, родом діяльності, соціальним статусом. В українських граматиках їх називають двородовими лексемами, іменниками спільного роду, хоча у тлумачних словниках вони визначені як іменники чоловічого роду. Розрізнення родового значення двородових лексем здійснюється в узгоджувальних конструкціях: хірург Михайлова, молода інженер увійшла до кабінету, жінка-космонавт Валентина Терешкова, дівчина-інженер — професіонал у своїй справі, доктор медичних наук Ольга Богомолець.      

В інших випадках парні назви з формальними показниками жіночого роду (іменники парного роду) утворюються за допомогою цілого ряду фемінізуючих формантів -к(а), -иц(я), -ниц(я), -щиц(я), -ес(а), -ис(а), -л(я), -ух(а): журналіст — журналістка, піаніст — піаністка, делегат — делегатка, секретар — секретарка, касир — касирка, спортсмен — спортсменка, селянин — селянка, львів’янин — львів’янка, фельдшер — фельдшериця, льотчик — льотчиця, провідник — провідниця, розвідник — розвідниця, жнець — жниця, продавець — продавщиця, союзник — союзниця, письменник — письменниця, реготун — реготуха, шептун — шептуха, поет — поетеса, праля, ткаля, пряха.

Проте в українській мові не всі парні іменники жіночого роду є семантично тотожними до іменників чоловічого роду, від яких вони утворені: математик «вчений в області математики»; «учитель математики», математичка розм. «студентка математичного факультету», «вчителька математики»; секретар «службовець — діловод», «виборний керівник якої-небудь організації, якогось органу; особа, що очолює організаційно-адміністративний або виконавчий орган міжнародної організації», секретарка «службовець-діловод». Частина таких назв є експресивно-оцінними порівняно з відповідними чоловічими назвами, вони несуть на собі відтінок зневажливості: директор — директорша розм., директриса розм.

Неоднозначним є ставлення вчених до сучасних неологізмів типу бізнесмен — бізнесменка розм., бізнесменша розм., знев., прозаїк — прозаїця, прозаїчка, прозаїкиня розм., знев. У сучасному мовленні (частіше у мові засобів масової інформації) функціонують фемінативи типу професорка, професориня, професореса, професориса, професориця, що, порівняно з назвами професорша та професориха, претендують на стилістично нейтральний статус. Однак у реальному функціонуванні вони суттєво відрізняються від чоловічої родо-особової назви професор і набувають у реальних контекстах виразних оцінних та експресивних (частіше негативних) конотацій. Саме тому в офіційному та науковому мовленні українська мова віддає перевагу вживанню назв чоловічого роду на позначення і чоловіка, і жінки з контекстуальною ідентифікацією їх реального родового значення.

Джерело: Архангельська А. М. Граматика української мови. Морфеміка. Словотвір. Морфологія. — Olomouc: Univerzita Palackého v Olomouci, 2014. — С. 60-62.

Наші інтереси: 

Знати українську мову і розуміти, що захоплення фемінізмом призводить до "перекосів": мову не треба експлуатувати.

Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту не більше 20 символів і натисніть Ctrl+Enter
Підписуюсь на новини

Зверніть увагу

Щасливі приязні, бо вони успадкують Землю

Чеснота приязності та ельфійський реактор – другий крок до вічного життя та опанування планети Земля

Євангельська концепція палінгенетичного реактора об’єднує надлюдську самореалізацію, соціальну взаємодію та трансформацію людства. Щасливі скромні та приязні, бо вони опанують Землю.

Останні записи

Кращий коментар

Зображення користувача Олена Каганець.
5
Середнє: 5 (1 голос)

Не знаю, як кому, але я не можу чути, коли кажуть "членкиня", "психологиня" тощо.

Коментарі

Зображення користувача Олена Каганець.
5
Середнє: 5 (1 голос)

Не знаю, як кому, але я не можу чути, коли кажуть "членкиня", "психологиня" тощо.

Зображення користувача Сірко Крутивус.
1
Середнє: 1 (1 голос)

Українська мова тривали час була в "обіймах" штучно створеної імперської московської мови. саме тому, ми маємо традиію давніх фемінітивів, але маємо прогалину у фемінитивах модерних.
Відраза до рідної мови викликає подив...
1) "членькиня" - дісно є штучним і непотрібним поняттям, бо "член" це частина талі, а не професія. Він завжди буде чоловічим родом, але в певних контекстах - подвійної статі. Подібно посада "голова" - це частина тіла. жіночий рід. Але в контексті посади стать може визначатися як чоловіча. "Головиха" - це не посада, а відношення жінки до посадової особи. В українські традиці - мати.
2) "психологиня" - нормальне слово ля акценту на стать особи. Нагадує "богиня", від якого, думаю, нікого не коробить.

Зображення користувача Олена Каганець.
5
Середнє: 5 (1 голос)

Що значить "Відраза до рідної мови викликає подив"??? Якщо я не можу чути членкиня і психологиня - це відраза до мови? У Вас, здається, все викликає подив, що говориться і вважається не так, як Ви це хочете.

Зображення користувача Сірко Крутивус.
3
Середнє: 3 (2 голосів)

Перепрошую. Очевидно, відраза, мені здалася. Але що може означати "я не можу чути"? 1) вади слуху; чи 2) несприйняття слів/мови?

Зображення користувача Віталій Прозорий.
0
Ще не підтримано

Мене коробить від посолка - вже краще б послиця - краще відповідатиме призначаємим сексологиням.
А від членкиня мене просто тіпає...
І це, і все інше має одне коріння - "а какая разніца".

Зображення користувача Ігор Каганець.
5
Середнє: 5 (1 голос)

Фемінізм на марші: вівчар – вівчарка, електрик – електричка, посол – послиця...

Все, що робиться з власної волі, – добро!

Зображення користувача Сірко Крутивус.
3
Середнє: 3 (2 голосів)

Це мені нагадує, як з української мови сміються московити: спалахуйка (запальничка), штрикалка (шприц) тощо.
Мова жива, вона змінюється і розвивається. Носії та носійки мови оберуть ту словоформу, яка зайде. Непопулярне просто відійде.
Пригадаймо, як більшість суспільства не сприймало "слухавка", "наживо", "гелікоптер"...

В цій ситуації найкраще шукати і вживати ті словоформи, які будуть для мови найбільш природніми.

Зображення користувача Юр Цікавий.
0
Ще не підтримано

Непопулярне дійсно просто відйде, але ліпше для мови, якщо не прийде, тим паче через "європейську" лівацьку моду.

Зображення користувача Олена Каганець.
5
Середнє: 5 (1 голос)

Саме так, мова жива. Не треба її підганяти під щось! "Носії та носійки мови" - так не кажуть в побуті. Невже не досить просто казати: "Носії мови"??? Ну не кажуть ніде "носійки"!

Зображення користувача Віталій Прозорий.
0
Ще не підтримано

"Мова жива, вона змінюється і розвивається. " так та трішечки не так.

Закони - незмінні.
І не знаючи законів нести нісенітницю й видавати це як відкриття (просто для дисертації потрібно) і підсовуючи - та то вона жива і змінюється. :)
А є ще просто - слух ріже, око ріже. Та для цього потрібно бути чистим щоб бруд не прилипав.

Зображення користувача Юр Цікавий.
5
Середнє: 5 (1 голос)

А "членкіня" дійсно викликає гомеричний регіт...

Зображення користувача Віталій Прозорий.
0
Ще не підтримано

Мені щось вже давно не смішно...
Йде поступове (щоб непомітно було) розмивання фундаменту. По всім напрямкам - в тому числі між чоловіком і жінкою, між правдою і неправдою. Розмивається істина. Чув вираз "Бог є істина". Отже це прояв наступу проти Бога.
І під озвученим гаслом "а какая разніца".

Зображення користувача Зірка Вітошинська.
5
Середнє: 5 (1 голос)

Здебільшого годжуся щодо смішних «філологинь», «професорць», та інших «елекричок»:))

У Франції — точнісінько те саме кепкування щодо хвороби все фемінізувати: це явний екстремізм. 

Мовна французька політика поставила собі виклик паритет родів, і назвала це «збагаченням». 

Це щось як (совєтська) мобілізація — замість вслухатися в душу народу. 

Але переборщувати теж не слід. 

Окремо зазначу: в українській діяспорі ми завжди вживали посаду «голови» в чоловічому роді: «Друже Голово…», «Він залишається Почесним Головою…) — згадую документи освіченої верстви (переважно колишні політичні політвʼязні з усієї України, які збирали праці українських філологів: Бориса Грінченка, Олекски Синявського, Євгена Тимченка, Олени Курило, Анатангела Кримського, Юрія Шевельова…). 

І мене разить, коли журналіст, згадуючи  якогось директора, пише : «голова сказала…» (!). В цьому випадку має бути «голова сказав». 

До слова, не я одна памʼятаю почесні звернення до вбитих українських діячів, похованих на чужині між 1920-60ʼ (Петлюри, Коновальця, Бандери…), вигогошених на річницях над могилами :  «Високодостойний Друже-Голово…». 

Так само, рід «членкинь» не викликало сексуальних асоціяцій. Адже рука — теж член нашого тіла ! 

Повернуся до діяспорних організацій, які пильно рахували своїх членів та членкинь, і це було довго до хворобливої сьогоднішньої політики «видимости жінок у суспільстві та професії» :))

Творимо разом Вільну Українську Державу Гартленд !