Альтернативна історія Мордору, російські орки і ельфи-нацисти (+аудіо)

Аудіоверсія: Хто такі російські орки і до чого тут нацисти – виправлення імен

Попередня стаття: Етнічний тригер «Буча», або Пробудження Сонячного Вепра – про остаточне вирішення російського питання

Цзи-лу запитав Конфуція: «Учителю, з чого почати реформування держави?». Конфуцій відповів: «З виправлення імен». «До чого тут імена?» – здивувався учень. «Якщо імена неправильні, то слова не мають під собою підстав, а якщо слова не мають під собою підстав, то справи не можуть здійснюватися» – трактат «Лунь юй» («Бесіди і судження»).

Почнімо зі слова «орки». Це слово не є образливим ярликом, адже росіяни ототожнюють себе зі «звитяжними орками» з 90-х років минулого століття. Цей процес різко прискорився після видання в 1999 році книги Кирила Єськова «Останній персненосець», оригінальна назва російською – «Последний кольценосец». Автор роману показав, як можна не просто радикально спотворити реальну історію, а рішуче перевернути її з ніг на голову.

За основу взято епічний роман Джона Толкіна «Володар перснів», в якому показана безкомпромісна боротьба добра і зла, світла і пітьми. Найвищим уособленням добра є безсмертні ельфи, натомість носіями абсолютного зла виступають орки – злобні людиноподібні тварини. Рабовласницька держава орків називається Мордор, що означає «Чорна країна».

Природно, що читачі роману намагались знайти в ньому прихований сенс – «друге дно». Найбільш поширеним виявилося трактування, що Мордор – це Росія, орки – це росіяни, а ельфи – нацисти Третього Райху. Це трактування залишається панівним як на Заході, так і в самій Росії.

Але що зробив Кирило Єськов: він показав, що можна зберегти основні факти оригінального твору, але витлумачити їх з точністю до навпаки. Книга «Останній персненосець» заснована на ідеї, що «Володар перснів» – це ельфійська пропаганда, написана для того, щоб приховати справжні цілі війни й виправдати геноцид щодо орків. Мовляв, насправді Мордор був величезною цивілізованою країною, багатонаціональним і еталонним у сенсі толерантності суспільством, де орки мирно жили з тролями. Це була найдемократичніша країна в Середзем’ї. Саурон зовсім не був диктатором, а Мордор був парламентською монархією – на зразок Англії. Столичний університет був центром передової науки Середзем’я, і ​​саме завдяки тамтешнім ученим Мордор здійснив промислову революцію. Громадяни Мордора жили досить комфортно, вони мали всі основні свободи і були налаштовані дуже патріотично.

Проте інші царства були феодальними, примітивними та відсталими. Вони сприйняли піднесення високорозвиненого Мордора як небезпеку, об’єдналися в антимордорську коаліцію і розпочали проти нього війну. Ельфи тут описані як покидьки і жорстокі тварюки, які користуються отруєними стрілами та розважаються вбивствами дітей орків – розповідає «Останній персненосець».

Описана Єськовим «альтернативна історія» викликала серед росіян шалений ентузіазм і спалах патріотизму. Наприклад, публіцисти і громадські діячі Максим Калашников і Юрій Крупко у 2003 році видали книгу «Гнів орка», в якій стверджують, що росіяни повинні визнати себе орками. Те ж саме говорять на російських патріотичних сайтах в інтернеті. Там уже йдеться не про те, щоб виправдати орків – там вихваляють войовничих і сильних орків, які разюче виділяються на тлі занепадаючого навколишнього світу. Американський дослідник російської літератури професор Еліот Боренштейн розповідає (цитата): «Виходить безліч романів про орків. Вони називаються, наприклад, “Танкіст Мордора” або “Орки і росіяни – брати навіки”. Їх нескінченна кількість, всі вони російською мовою і цілком бездарні». Про цей дивний феномен читаємо у статті «Чому росіяни ототожнюють себе з орками і Мордором» – «Svénska Dagbládet» (Швеція).

Але повернімось до альтернативної історії «Останнього персненосця». Що це було? Навіщо було написано цю книгу? Кирило Єськов – кандидат біологічних наук, автор сотні наукових та науково-популярних статей. Людина вільнодумна, дотепна і критично мисляча, що видно з його публікацій у Живому журналі. Це дає підказку щодо глибинного сенсу і надзавдання його роману.

«Останній персненосець» – це інтелектуальний сарказм щодо існуючої практики докорінного спотворення уявлень про реальність. Щоб показати, як це працює, письменник розглянув екстремальний випадок – він дослідив можливість перевертання того, що, здавалось би, неможливо перевернути. Річ у тім, що у трилогії Джона Толкіна «Володар перснів» абсолютно чітко й однозначно показані абсолютне добро й абсолютне зло. Хіба можна їх переплутати чи підмінити? Автор показав, що ідеологізована пропаганда може все. Святих ельфів можна представити покидьками і садистами, а мордорських потвор – шляхетними героями, які рухають демократію та прогрес.

Висновок книги зрозумілий: якщо можна перевернути вкрай чітку ситуацію з добром і злом, то тим більше це можна зробити в реальному житті, де такої чіткості нема.

– Чи можна навести приклади такого нахабного перевертання і відвертого знущання над істиною?

Характерний приклад – версія Другої світової війни, домінуюча в масовій свідомості пострадянського простору. Це версія історії з позицій Сталіна та його послідовників. Вона першою виринає в пам’яті, адже «Останній персненосець» – це історія війни, представлена з позицій Мордору. Сталінський наратив про Третій Райх – це супернахабне перевертання істини та знущання з неї. Будь-яка розумна людина, яка звернеться до неупереджених досліджень, буде шокована різким контрастом між науковою і сталінською версіями подій.

Пануюча нині «офіційна» історія Другої світової війни – це той же «Останній персненосець». Українці живуть у незалежній державі, проте уявлення про своє минуле далі черпають з історіографії, написаної Мордором. Це як мати уявлення про війну ельфів та орків не з творів Джона Толкіна, а з інтелектуального сарказму Кирила Єськова.

Про перебування у полоні сталінської пропаганди свідчить бездумне застосування слова «нацист». З подачі Мордору, воно давно перетворилося на образливий ярлик і втратило початковий сенс.

Коли росіяни називають українців нацистами, то це ще якось можна пояснити, адже нацисти – це націоналісти. Справді, українці тяжіють до націотворення – це очевидний факт. Але коли українці називають росіян водночас і нацистами, і шовіністами, то це вже відвертий абсурд, адже націоналізм і шовінізм – це протилежні світогляди: як праве і ліве, здорове і хворе.

Звідки усе це? Відповідь дає реальна історія. Річ у тім, що в результаті Другої світової війни були зруйновані націоналістичні держави антикомінтернівського пакту і було завдано надпотужного удару по ідеології націоналізму. Московська пропаганда представляла і нині представляє націоналізм як породження пекла. Для виправдання своїх воєнних злочинів Москва представила усіх своїх противників носіями абсолютного зла, якимись диявольськими істотами, злобними «марсіанами». Образ німецьких та українських націоналістів мав бути настільки жахливим, щоб на його тлі російські садисти та ґвалтівники виглядали білими та пухнастими. Такий образ було створено – і він працює донині.

Орки в Україні

Але погляньмо на Бучу та інші міста й села Київщини, окуповані російськими живодерами у 2022 році. У них бачимо те ж саме, що робили росіяни вісім десятиліть тому в окупованих Україні та Німеччині. Згадаймо 14 тисяч українців, розстріляних і закопаних у Биківні на околицях Києва. Або масове винищення мирного населення влітку 1941 року під час втечі Червоної Армії під ударами Третього Райху. Або що робили росіяни, коли зайшли на територію Німеччини в 1945 році. Ось як про це писав улітку 1945 року американський генерал Джордж Пáттон, що тоді воював у Німеччині, а тому бачив усе власними очима. Цитата: «Берлін розкрив мені очі. Ми зруйнували все те, що було створено великою расою, яку ми тепер збираємося замінити монгольськими дикунами. Кажуть, що протягом першого тижня, після того, як вони взяли Берлін, всі найкращі жінки були зґвалтовані і потім пристрелені. Фактично, німці – це єдині гідні люди з усіх, хто зараз є в Європі. Те, що ми зараз робимо, є знищенням єдиної сучасної держави в Європі, в ім’я того, щоб Росія змогла проковтнути її повністю. Це дійсно сумно, що англійці й американці знищили в Європі єдину нормальну країну. Саме тому дорога для більшовизму тепер відкрита» – писав генерал Джордж Паттон. Орки перемогли ельфів.

Зіткнувшись упритул з реаліями тодішнього «русского міра», США і Британія швидко отямились. Уже в кінці 1945 року вони почали усвідомлювати, що знищили не того ворога. Це прозріння Вінстон Черчилль виразив легендарною фразою «Ми зарізали не ту свиню» (We slaughtered the wrong pig). 22 лютого 1946 року Джордж Кеннан надіслав Держсекретарю США так звану «довгу телеграму» з глибинним дослідженням хижацької природи Московії. 5 березня 1946 року Вінстон Черчилль у Фултонській промові констатував початок Холодної війни з СРСР. 12 березня 1947 року президент США Гаррі Трумен оголосив політику «стримування», яка була повним запереченням попередньої політики всебічної підтримки радянської влади. У вільному світі відбулась переоцінка сенсу і перебігу Другу світової війни. Але пострадянське населення тоді нічого про це не знало.

У 2022 році настав час нашого масового прозріння.

Творення нової України починається з «виправлення імен».

Українці вже прочитали брехливу версію орків. Час повертатися до реальності – і читати версію ельфів.

Продовження: Популяція російських орків та її структура: психопати, соціопати, гопники та зомбі.

Wardruna - Algir - Stien Klarnar