Чому забуксував український націоналізм

Попередня стаття: Фашизм і нацизм – порівняльний аналіз

Навіть побіжне знайомство з наведеними вище дослідженнями україн­ських та іноземних інтелектуалів щодо італійського фашизму і німецького національного соціалізму підтверджує висновок єврейського дослідника Джони Голдберга: «Все, що ви знаєте про фашизм, невірно». А все тому, що історія Другої світової війни писалася переможцями. Українці мало знайомі з іноземними джерелами, тому домінуюче в Україні уявлення про війну сформоване Сталіним та його послідовниками.

Так само радикально спотвореними є масові уявлення про природу націй та націоналізм. У нинішній українській ситуації слово «спотворений» означає «перевернутий до навпаки», поставлений з ніг на голову. Відтак те, що українці вважають українським націоналізмом, насправді є системою блокування і знищення українського націоналізму.

Реальність масштабної брехні

У це важко було повірити ще рік тому, адже пересічна людина неспроможна  допустити можливість також масштабної і нахабної брехні. Ситуація почала виправлятися завдяки московській агресії 2014 року проти України, яка супроводжувалася надзвичайно інтенсивною й рішучою інформаційною війною. Українці могли спостерігати, як президент РФ, його дипломати, вчені, аналітики, історики, журналісти, громадські діячі на всіх рівнях – від Генеральної асамблеї ООН до дрібних ток-шоу – абсолютно нахабно, дружно і впевнено «чорне» називали «білим», а бандитів і агресорів представляли невинними жертвами тих, кого вони катували і вбивали.

Спочатку українці було шокованими, але згодом змушені були визнати існування інформаційної зброї у вигляді масштабної, нахабної і довгострокової брехні – системного перевертання реальності. Це відкриває шлях для усвідомлення, що з українським націоналізмом «щось не те», або, перефразовуючи згаданого вище Джону Голдберга, «все, що ви знали про український націоналізм, брехня».

Усяка справа пізнається за своїми плодами, тобто результатами. Свого часу німецькі націоналісти за 13 років після заснування НСДАП перемогли на парламентських виборах, а ще за 8 років зробили Німеччину найбільшою економічною, науковою і культурною потугою у світі.

А чого досягли українські націоналістичні організації за 25 років, які минули після проголошення незалежності України? Результати мізерні. І це при тому, що формування нової Української держави на заміну нинішньої пост-УРСР є потребою часу і підтримується більшістю українців. То в чому причина такої безплідності?

Якщо справна машина не може рухатися, то це може означати, що у ній десь заховано «механізм саботажу». Якщо вона рухається «не туди», то це означає, що в неї засліплена оптика. Якщо український націоналізм тупцює на місці, значить у колективній свідомості є ворожа «закладка», «паразитичний контур», що робить цей націоналізм керованим із-зовні та безплідним.

Підозра про наявність «паразитичного контуру» – це вже половина справи. Друга половина – знайти цього «паразита свідомості» і знешкодити. Це непросто, адже серйозні паразити замасковані надзвичайно ретельно. Неймовірно ретельно...

Основи паразитології

Паразитів свідомості раніше називали «злими духами» і «бісами», а нині їх називають «паразитичними програмами», «демонічними контурами» або «інграмами». Дослідники цієї делікатної сфери сходяться на тому, що найбільші згустки інформаційного сміття можуть утворювати структури, які нагадують живих істот: вони живляться негативними емоціями, прагнуть до розмноження, заражають інших людей, вміють маскуватися, володіють інстинктом самозбереження і панічно бояться смерті. Фактично, вони є живими істотами, хоча й не мають матеріальних оболонок. Такими оболонками стають люди, заражені паразитами свідомості.    

Паразити не володіють власними ресурсами, тому можуть існувати тільки за рахунок своєї здобичі. Але це вони можуть робити тільки тоді, коли здобич (господар, донор) не бачить паразитів, а ще краще – коли навіть не здогадується про їх існування. Тому майже вся енергія, хитрість і винахідливість паразитів спрямована на те, щоб залишатися непомітними. 

З другого боку, наше завдання полягає в тому, щоб виявити кож­ного паразита. Сам факт такого виявлення означає, що йому кінець. Бувають випадки, що після свого виявлення паразити намага­ються чинити опір, але це лише тоді, коли виявлення має частковий характер («верхівка айсберга») і паразит ще має приховані структури. Натомість висвітлення та ідентифікація всіх структур (всіх шарів) паразитичної програми автоматично означає її повну ліквідацію.    

Серйозні паразити мають кілька ліній оборони, якими вони готові пожертвувати – подібно до ящірки, яка в критичній ситуації позбувається хвоста. Наприклад, вживання алкоголю. Перша лінія оборони: «Шкідливими є неякісні напої, а якщо вони якісні й дорогі – то навіть корисні». Друга лінія: «В малих дозах шкоди нема або вона мізерна» (т. зв. «культурне пияцтво»). Третя лінія: «Краще алкоголь, ніж наркотики». Для остаточної ліквідації алкогольної паразитичної програми потрібне усвідомлення, що «Етиловий спирт – легко займиста, безбарвна рідина з характерним запахом, належить до сильнодіючих наркотиків, що викликає спочатку збудження, а потім параліч нервової системи» (ГОСТ 18300-72).

Алкогольні напої в цілому – це супернахабний лохотрон (хуцпа), адже в давнину вино використовували тільки для зовнішнього застосування як засіб для дезінфекції. Супернахабність полягає в тому, що людина платить паразитам за цей дешевий «одеколон» на порядок більше і вбиває себе за власні ж гроші. Додаткова користь для паразитів: чим частіше людина перебуває у стані алкогольного отупіння, тим важче їй виявити в собі «демонічні контури». Як тільки людина усе це усвідомлює, то в неї виникає стійка відраза до вживання алкоголю, адже відтепер найменша випивка рівноцінна  визнанню себе ідіотом, який купився на дешеву брехню.

Критерії істини

Для виявлення паразитичних програм використовуємо три основні критерії істини.

1. Логічна цілісність, несуперечливість. Якщо якась програма має внутрішні суперечності (брехню), то вона є шкідливою.

2. Позитивні емоції. Якщо програма несе тривогу, страх, слабкодухість, депресію – це паразитична програма.  

3. Добрі плоди. Це остаточний критерій, адже все істинне є продуктивним, натомість все паразитичне є контрпродуктивним і шкідливим.

Паразити підсвідомо відчувають ці критерії, тому намагаються представити все життя як театр абсурду (це дозволяє приховати власну суперечливість), загортають отруту в яскраву обгортку, намагаються приховати зв’язок між причиною та наслідком. Тому й говориться: «Чим масштабніша афера і чим вона давніша, тим легше її провернути: людям здається, що афера не може бути такою прадавньою і такою масштабною, бо не могла ж така кількість людей повестися на неї» – цитата  з фільму «Револьвер» (2005).

Для того, щоб позбутися «паразитичних контурів», їх треба спочатку знайти. Іноді їх присутність видна неозброєним оком, наприклад, у тих же алкоголіків чи курців. Проте найголовніші паразити замасковані надзвичайно ретельно. Неймовірно ретельно...

Настанови для мисливців за паразитами

Принципові положення щодо типової поведінки диявола (головного паразита) сформульовані у згаданому фільмі «Револьвер». Походження їх невідоме, проте одразу відчувається потужне езотеричне джерело. Ось вони.

1. Найбільший ворог сховається там, де ти найменше будеш його шукати.  

2. Його схованка буде там, куди тобі найменше схочеться йти.

3. Найбільша афера диявола полягає в тому, що він тебе переконав, наче він – це ти, отже, знищуючи його, ти знищуєш себе.    

У нас була нагода не один раз переконатися в істинності та ефективності цих настанов. Перша афера, з якою ми зіткнулися – це фальсифікація Євангелія, в текст якого діти диявола нахабно додали майже таку ж саму за обсягом кількість блокуючих і спотворюючих вставок. Завдяки цій спецоперації згодом вдалося провернути ще масштабнішу аферу: вчення Ісуса Хреста було підмінене на вчення іудейської секти.  Наступні масштабні афери – вакцинація  і неіснуючий вірус імунодефіциту людини  (розширення ринку споживачів медичних послуг і фармацевтичного бізнесу), «корисний маргарин», «шкідливий холестерин», «швидка їжа» та інші лохотрони.

Де ховається головний ворог українського націоналізму

Теорія говорить, що там, де ми найменше будемо його шукати. Десь на видному місці, «під носом». Більше того – у власній свідомості, у світогляді, у загальновідомій та очевидній «істині».

Готові до пошуку? Якщо ні, то краще закрийте цю сторінку. Попереджую: ворожа схованка буде там, куди нам найменше схочеться йти.

Ще одна важлива порада: після ідентифікації «паразитичного контуру» не здумайте наполягати на тому, щоб народ почав негайно позбавлятися цього внутрішнього ворога. Це буде грубим порушенням правил техніки безпеки практикуючого паразитолога. Річ у тім, що існує ще четвертий пункт: 

4. Якщо ти спробуєш знищити його, щоб врятувати людей, вони спробують знищити тебе, щоб врятувати його.

Скажімо, якщо хтось задля оздоровлення народу заборонить вживання алкоголю чи тютюну, то це викличе всенародне обурення і повстання. Тому ніяких заборон, а тільки ненав’язливе інформування і позитивний особистий приклад. 

З правилом техніки безпеки усе зрозуміло? Тоді вперед! Ласкаво просимо у світ спеціальних операцій! 

Історія спецслужб – це історія їхніх провалів

В тему: 

• Основи магічного націоналізму
• Три арійські закони життя
• 10 причин перемоги Третього Гетьманату
• Все, що ви знаєте про фашизм, невірно – Джона Голдберг
• Хула проти Святого Духа – інформаційна зброя дітей диявола
• Астральні паразити притягуються негативними думками та емоціями
• Головний ворог здоров’я людини
• Спецоперація «Кіса»: Чому США допомогли Китаю стати головною загрозою для вільного світу
• Перехоплення управління: історичні приклади і уроки на майбутнє